Сальмонельоз

Це бактерійне антропозоонозне захворювання, що характеризується переважним ураженням травного каналу з розвитком проносу, зневоднення і за-

гальної інтоксикації організму.

Епідеміологічні спалахи характеризуються як внутрішньолікарняні із значною летальністю серед дітей молодшого віку.

Етіологія. Збудник належить до роду SALMOHELLA. Це грам негативні палички,які за соматичним О-антигеном поділяються на 67 серогруп. Серовари розрізняються за патогенністю для людей і тварин. В новонароджених дітей за-

хворювання пов'язані з S/typhimurium. Збудники стійкі у довкіллі, добре зберіга-

ються при низьких температурах, висушуванні. При температурі 70 гр. гинуть че-

рез 10 хв.

Джерело збудника- велика рогата худоба, свині, птахи (водоплавні), коти, собаки, гризуни. Тварини не завжди хворіють, більшість їх є носіями збудників,

які перебувають у внутрішніх органах і виділяються з сечею, молоком, випорож-

неннями, слизом, містяться сальмонели в яйцях водоплаваючих птахів.

Механізм і шляхи передачі. Основний – фекально- оральний. Фактори передачі - м'ясо тварин, молоко,яйця. Хворі на сальмонельоз люди виділяють збуд-

ника з фекаліями, блювотинням, сечею. Після видужання виділення припиняється, однак деяка частина перехворілих залишається носіями сальмонел. Носії небезпеч-ні від 1 до 3 міс.-гостре носійство, до декількох років – хронічне носійство.

У стаціонар інфекцію заносять хворі діти або бактеріоносії.

Небезпечні м'ясний фарш і продукти, пиготування яких не вимагає значної термічної обробки. У таких продуктах сальмонели здатні не лише зберігатися, але і розмножуватися, що збільшує небезпеку зараження.

Діти, пацієнти лікувальних закладів, особи, ослаблені хронічними захворюваннями, можуть занедужати після проникнення ворганізм мізерної кіль-

кості сальмонел,що може виникнути внаслідок контактно-побутового шляху зараження.

Сальмонельоз реєструється у вигляді спорадичних захворювань і спалахів у лікарнях. При цьому реалізується контактно-побутовий шлях зараження. Насамперед занедужують недоношені діти й ті, які перебувають на штучному вигодовуванні та ослаблені різними захворюваннями.

Інкубаційний період від декількох годин до 3 днів. Захворювання може протікати у гастроінтестинальній (локалізованій формі) та у генералізованій, що

може проявлятися тифоподібним та септикопіємічним варіантом.

Для диференціальної діагностики з іншими захворюваннями потрібно врахувати зеленуватий характер випорожнень.

Основні напрямки епідеміологічного обстеженя. У виявленого пацієнта з'ясо-

вують, з якими продуктами пов'язує свою хворобу. Здійснюють санітарний огляд об'єкта та вивчення різних документів. Залишки продуктів, сировини, змиви з обладнання та випорожнення забирають для бактеріологічного дослідження.

Епідеміологічне обстеження в осередку включає спостереження за контактними (контроль за випорожненнями, термометрія у дітей). Декретованих осіб обстежують бактеріологічно. При групових спалахах доцільно скласти картограму захворювань.

Протиепідемічні заходи.

Заходи стосовно джерела збудника здійснюються, в першу чергу, ветеринарною службою (оздоровлення поголів'я сільськогосподарських тварин і птиць), а також лікувально- профілактичними закладами. З метою запобігання сальмонельозу необхідно правильно організувати забій худоби (припинити подвірний забій, організувати окремі окремі бойні для здорових і для хворих тварин). З огляду на можливість внутрішньолікарняного зараження необхідно своєчасно виявляти хворих і носіїв. Бактеріологічному обстеженню з метою виключення сальмонельозу підлягають усі хворі з деспипсичними явищами, а також діти до двох років, госпіталізовані у соматичні та інфекційні стаціонари. Носіїв сальмонел виявляють серед осіб, яких приймають на роботу, пов’язану з харчовими продуктами, та інших декретованих груп, а також серед дітей, прийнятих у дитячі ясла, садки сиротинці.

Декретовані працівники в разі захворювання підлягають обов’язковій госпіталізації. Інших хворих госпіталізовують, виходячи з клінічних і епідеміологічних міркувань.

Працівників харчових і пррівняних до них підприємств, «організованих» дітей дошкільного віку та усіх дітей до двох років виписують із стаціонару після повного клінічного одужання і дворазового бактеріологічного дослідження випорожнень з негативним результатом.

Спостереження за осередком триває 1 тиждень. Реконвалесценти з числа декретованих осіб підлягають диспансеризації з щомісячним одноразовим бактеріологічним дослідженням калу. Якщо в калі знаходять сальмонел то реконвалесцентка тимчасово усувають від роботи і продовжують і продовжують обстеження і лікування. У разі хронічного ноійства таких осіб переводять на один рік на іншу роботу.

У дитячих лікарнях, де не виключена внутрішньо шпитальна інфекція, хворих ізолюють в окремі бокси чи спеціальні палати. Ізоляції підлягають також підозрілі на сальмонельоз і діти, які контактували з такими хворими.

Для розриву шляхів передачі необхідно наступне.

Не допускати забруднення туші кишковим вмістом при забої і розробці, здійснювати лабораторний контроль продукції на підприємствах. М'ясо, отримане

при вимушеному забої, підлягає знезараженню і вважається умовно-придатним. Необхідно суворо дотримуватися правил транспортування, зберігання та реалізації продуктів, якщо реалізація на ринку, продукти повинні проходити ветеренарно-санітарну експертизу. Використання яєць водоплавної птиці у громадському харчуванні заборонено. Застосовувати основний метод знезараження молока – пастеризацію.

При внутрішньолікарняному спалаху сальмонельозу (дитяче відділення, пологовий будинок) чи ін. заклади, де можлива контактно-побутова передача інфекції, крім ізоляції захворілих, закріплюють персонал за палатою (боксом) і виділяють окремі предмети догляду за кожною дитиною. Соски, шпателі, посуд підлягають кип'ятінню, суворо розмежовується брудна і чиста білизна, приміщення частіше прибирають з обов'язковим застосуванням дезінфекційних засобів.

Стаціонар необхідно тимчасово закрити, провести багаторазову дезінфекцію і поточний ремонт (фарбування, побілка).

Під час групових спалахів з метою локалізації і ліквідації осередку припиняють використання харчоблоків, де харчувалися захворілі.

В короткий термін здійснюють обстеження і виявляють забруднений бактеріями продукт, а також з'ясовують, яким способом у нього потрапили сальмо-

нели.

Налагоджують бактеріологічне дослідження проб запідозрених продуктів, змивів з посуду, а також матеріалу від хворого (блювотних мас, калу, сечі, крові на гемокультуру в перші години хвороби), серологічні дослідження. Етіологія захворювання вважається точно встановленою при збігові сировару сальмонел, виділених від захворілих і з продукту, що призвів до захворювання. Для дослідженя калу збирають останні порції випорожнень (3-5г.) випорожнення беруть у стерильну банку або пробірку з гліцериновим розчином. Промивні води беруть у кількості 50-100 мл. Першу порцію.

В профілактиці сальмонельозу важливе значення має поточна та заключна дезінфекція, дератизація, дезінсекція. Не допустити стикання сирої та готової продукції на усіх етапах обробки, забезпечити надійну термічну обробку, використання морозильних камер для зберігання продуктів, які швидко псуються. Імунізація при сальмонельозі не застосовується. Тваринникам і працівникам м'ясокомбінатів при небезпеці спалаху сальмонельозу дають перорально бактеріо-

фаг,який застосовують і при внутрішньошпитальних спалахах. Школярі, які перехворіли на сальмонельоз після виписки із стаціонару не можуть чергувати на харчоблоках.