Організація дезінфекційних заходів

. Дезінфекція – комплекс заходів, спрямованих на знищення або видалення з

об'єктів патогенних збудників.

Види дезінфекції- осередкова і профілактична (див. розділ «Профілактика інфекційних хвороб».)

Засоби знезараження.

Механічний-вологе прибирання,прання, витрушування.

Термічні і променеві засоби- це використання високої або низької температури,

висушування, ультразвуку, УВЧ, НВЧ, радіоактивного опромінення.

Гаряче повітря або сухий жар застосовують у повітряних стерилізаторах для зне-

зараження лабораторного посуду, інструментів. Гаряче повітря використовують у

повітряних камерах для дезінсекції одягу, матраців, подушок, ковдр.Прасування гарячою праскою призводить до знезараження.

Кип'ятіння застосовують для знезараження предметів догляду за хворими, білизни, іграшок. Метод бучення полягає у замочуванні білизни у 0,5-1% роз-ні кальцинованої соди, а через 6-12 год. Переварують впродовж 1-1,5год.

Спалювання- при особливо небезпечних інфекціях.

Пастеризація – прогрівання харчових продуктів до температури70-80 градусів про-

тягом 30 хв. або до90 гр. протягом 3с.,що призводить до загибелі вегетативних форм

мікроорганізмів, але не знищує їх спор.

Тіндалізація- прогрівання білкового матеріалу при температурі 56-58 градусів про-

гягом 1год. щодня впродовж 5-6 днів.у такий спосіб вдається знищити спори. Які проростають.

Холод- штучне заморожування патогенних збудників не призводить до їхньої повної загибелі, але сповільнюється їхня життєдіяльність. Таку обробку використову-ють у харчовій промисловості для консервування.

Сонячне світло, ультрафіолетові промені використовують для зниження бактерійного забруднення повітря у маніпуляцій них кабінетах, операційних блоках,

палатах та ін. приміщеннях лікарень і поліклінік.

Хімічні засоби знезараження

Хімічний метод дезінфекції базується на використанні хімічних речовин або їх поєднання з мийними засобами. Основною вимогою, що ставиться до хімічних дезінфектантів, є добра їх розчинність у воді або утворення в ній емульсії. Засіб повинен бути ефективним у якомога менших концентраціях і швидко вбивати мікроорганізми; забезпечувати знезаражувальну дію навіть при наявності органічних речовин; бути достатньо стійкими при збереженні та нетоксичними до людей.

Ефективність дезінфекції залежить від ряду факторів: концентрації активної речовини, її кількості, особливостей об'єктів знезараження, засобів їхньої обробки і її часу впливу(витримки).

Наявність у середовищі органічних речовин затримує процес загибелі мікробів,

підвищення температури розчину посилює бактерицидний ефект. Препарати хлору

діють сильніше в кислому середовищі, ніж у лужному, тому доцільно застосовувати активатори (нітрат або сульфат амонію, аміак.

Хлорне вапно.

Його діюча речовина – активний хлор відповідно 35, 32, 26% активності, якщо активність менше ніж 15% активного хлору для дезінфекції непридатне. Має віруле-

цидні, бактерицидні, спороцидні, та фунгіцидні властивості.

Сухе хлорне вапно застосовують для знезараження рідких виділень (харкотиння,

блювотиння, сеча, випорожнення).

Хлорамін містить 25-29% активного хлору. З метою знезараження білизни, посуду, іграшок, предметів догляду за хворими, приміщень, меблів використовують 0,2- 3%

розчин хлораміну. 5-10% застосовують для знищення збудників туберкульозу, мікозів,

спороносних форм.

Двітретинноосновна сіль гіпохлориту кальцію (ДТСГК) містить 52% активного хлору,

має велику стійкість Застосовують у вигляді порошку, неосвітленого та освітленого розчинів для дезінфекції води, виділень хворого, стін, підлоги. Меблів, посуду, грунту.

Розчин готують за 30 хв. до застосування.

Нейтральний гіпохлорит кальцію (НГК) має широкий спектр антимікробної дії так як містить 50-70% активного хлору.

Натрієва(калієва) сіль дихлорізоціанурової кислоти (НСДХІК) містить 56-60% активного хлору. Використовують у вигляді 0,1-0,3%, іноді 3-5% водних розчинів.

Хлорантоїн- багатокомпонентний дезінфектант з мийним ефектом, має бактерицидну, вірулецидну, фунгіцидну активність. За дезінфікуючою активністю

у 5-10 р. переважає хлорне вапно і хлорамін. Використовують для знезараження виробів медичного і санітарно-технічного призначення, білизни, посуду, для поточної

і заключної дезінфекції у лікувально -профілактиячних закладах, будинках відпочин-

ку, санаторіях, школах, гуртожитках, на вокзалах, підприємствах громадського харчу-вання, в осередках кишкових і крапельних інфекцій – у концентрації 0,1-0,2%, в осередках дерматомікозів і туберкульозу – в концентрації 1-3%.

Застосовують хлоровмістні дезінфектанти, як гіпохлорит натрію (0,1- 0,2% водний розчин), дезам, пантоцид.

Зрідка застосовують похідні фенолу,які змішують милом або мийним розчином.

Альдегіди,

Формальдегід (альдегід мурашиної кислоти) використовують у вигляді 40% розчину , який називається формаліном. Його застосовують у паро -формалінових камерах, для дезінфекції житлових приміщень і різних предметів.

Окисники найчастіше застосовують у хірургічній практиці – перекись водню – 3-6%

У 0,5%розчині мийних засобів, над оцтова кислота та створений на її основі дезоксон-1

Мають сильні бактерицидні, вірулецидні, фунгіцидні та спороцидні властивості, вико-ристовується для профілактичної й осередкованої дезінфекції, над мурашина кислота використовується для знезараження рук та операційних інструментів.

Луги такі як їдкий натр, їдке калі,негашене вапно, каустична та кальцинована сода застосовують у ветеринарній практиці.

Спирти використовують для знезараження рук хірургів та консервації біологічних об'єктів.Найсильнішу бактерицидну дію має 70 спирт.

Контроль якості дезінфекційних заходів здійснюють дезінфекційні станції, санепідемстанції та бактеріологічні лабораторії лікувальних закладів. Її оцінюють шляхом візуального, атакож об'єктивного контролю з використанням хімічного і бактеріологічного методів.

Візуальний контроль має на меті встановити санітарний стан об'єкта, своєчасність проведення дезінфекційних заходів.

Хімічний контроль використовують для визначення дієвості робочих розчинів відповідно до інструкцій. Визначення в лабораторних умовах меншої , ніж потрібно, кількості діючої речовини є доказом поганої якості дезінфекції.

У разі застосування хлоровмістних препаратів можна використовувати йод – крохмальний метод контролю. Якщо контрольована поверхня була оброблена хлорвмісним дезрозчином, то при дотику до неї тампону, змоченого сумішшю 3%

розчину йодиду калію з 2% крохмальним клейстером появиться специфічне синьо-буре забарвлення. Воно зникне після протирання ватою, змоченою у 3% розчині тіосульфату натрію.

Бактеріологічний контроль проводиться в осередках кишкових інфекцій шляхом виявлення кишкової палички на оброблених предметах. Для взяття змивів готують

ватні тампони на паличках і стерилізують у паперових пакетах. Для взяття змивів

готують ватні тампони на паличках і стерилізують у паперових пакетах. При заборі

проб тампон змочують у 1% розчині тіосульфату натрію або в середовищі збагачення.

Змиви за допомогою тампонів роблять не менше ніж з 10 предметів у квартирах і не менше ніж з 30 предметів у дитячих дошкільних і лікувально-профілактичних закладах

.Змиви з кожного об'єкта роблять одним тампоном. Після взяття змиву тампон занурюють до дна пробірки з живильним середовищем. При цьому краї пробірки обпалюють над полум'ям пальника. На ній позначають порядковий номер і під тим же номером заносять усписок предмет, з якого була взята проба.

Дезінфекція вважають якісною за відсутності росту мікроорганізмів.

САНІТАРНО –ПРОТИЕПІДЕМІЧНІ ЗАХОДИ В АКУШЕРСЬКОМУ

СТАЦІОНАРІ

Важливу роль у профілактиці внутрішньошпитальних інфекцій передусім в акушерському стаціонарі відіграють суворе дотримання правил асептики і антисептики, а також ретельна передстерилізаційна обробка медичних інструментів та їх якісна стерилізація.З епідеміологічних міркувань одноразовий інструментарій після використання необхідно негайно утилізувати.В багатопрофільних акушерських стаціонарах створено спеціальні апарати для утилізації різних матеріалів та гінеко-

логічних інструментів, металічних частин шприців, куди доставляють використаний інструментарій. Однак у практичних умовах акушерського стаціонару вони ще не набули широкого розповсюдження. Тому використані одноразові шприци і голки пот-

рібно замочувати у хлоровмісному розчині (3% хлорамін на 1 год),механічно деформувати і помістити в контейнер для використаного інструментарію.

Полімерні матеріали, гумові рукавички (термонестійкі матеріали) стерилізують хімічними розчинами.

Ефективність такого виду стерилізації тим вища, чим ретельніше було проведене попереднє очищення об'єктів, більша концентрація розчину і його температура,

триваліший час витримки.

Перекис водню застосовують у 6% розчині при температурі 18 градусів – експози-ція 6 год.або 50 градусів – експозиція 3 год. Дезоксон-1 використовують у 1% розчині

При 18 градусів впродовж 45хвилин. В етиловому спирті(70 градусному) інструменти

витримують протягом 2годин.

Для холодної стерилізації використовують закритий скляний посуд. Предмети повністю занурюють у розчин на визначений час. Після закінчення експозиції їх двічі занурюють на 5 хв. у стерильну воду, щоразу змінюючи її. Висушені вироби необхідно

зберігати в асептичних умовах (у біксі,вистеленому стерильною серветкою).

Усі вироби медичного призначення, які багаторазово застосовуються при оперативних втручаннях спочатку дезінфікуються (фізичним або хімічним способом), потім підлягають до стерилізаційній обробці і лише потім – стерилізації.

достерилізаційна обробка здійснюється для видалення білкових, жирових, медикаментозних та інших забруднень з метою підвищення ефективності наступної стерилізації і зниження пірогенності.

Якість достерилізаційного очищення інструментів контролюється на наявність за-

лишків крові за допомогою бензидинової, ортотолуїдинової або амідопирінової, а повнота видалення лужних компонентів поверхнево-активних речовин,що входять до складу мийних засобів – за допомогою фенолфталеїнової проби.

При роботі з медичними виробами суворо дотримуйтесь таких вимог.

• -         миючи забруднений інструментарій, працюючи з біологічними рідинами, перучи заплямовану кров'ю білизну, обов'язково одягайте рукавички та фартух.

• -         Обережно користуйтесь гострими інструментами, бо навіть рукавички не можуть запобігти пораненням ними.

• -         викидайте гострі інструменти в контейнери, які не можна проколоти.

• -         Негайно витирайте розлиту кров чи ін. біологічні рідини, одягнувши рукавички.

• -         Користуйтесь рукавичками для господарських робіт, якщо маєте справу з розбитим скляним інструментом.

• -         Завжди закривайте використані голки ковпачками (краще на поверхні столу), щоб ні ви, ні буть-хто інший ними не поранився.

• -         Ніколи не знімайте ковпачок звикористаної голки.

• -         Очистіть обладнання та робочі поверхні негайно, як тільки вони забрудняться і в кінці зміни.

• -         Міняйте рушник для загального користування кожного разу, як тільки він забруднюється, та в кінці зміни.

• -         Задля власної безпеки ніколи не їжте на робочому місці, де може бути кров.

ВНУТРІШНЬОШПИТАЛЬНІ ІНФЕКЦІЇ ТА САНІТАРНО – ПРОТИ-

ЕПІДЕМІЧНИЙ РЕЖИМ В ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

За незадовільного санітарно-епідеміологічного режиму в лікувальних закладах можуть виникати спалахи гострих кишкових інфекцій, корости, епідер-

мофітії, гепатитів В,С,D, ВІЛ-інфекції, правця новонароджених та ін.

Механізми передачі збудників діляться на природні (типові для конкретної

інфекції) та артифіціальні (штучні). До природних належать чотири основні механізми зараження – фекально-оральний, крапельний, трансмісивний, контакт-ний, атакож інфікування плоду від матері (вертикальний).

Артифіціальний механізм реалізується через інгаляції, ін'єкції, трансфузії, інструментальні лікувальні та діагностичні процедури тощо.

Артифіціально можуть поширюватися збудники таких хвороб, для яких типовим є не лише рановий, але й фекально-оральний, крапельний чи трансмі-сивний механізм – лістеріоз, токсоплазмоз, герпетична інфекція, малярія. Під час гемотрансфузій, серотерапії, ін'єкціях, оперативних втручаннях існує небезпека інфікування вірусами гепатитів В,С,D, ВІЛ, пріонами, збудником сифілісу, стафілококами, стрептококами, анаеробними бактеріями.

Заходи, спрямовані на першу ланку епідемічного процесу, при внутрішньо -шпитальних інфекціях ефективні, але часто дуже складні для реалізації, бо джерелами збудника у багатьох випадках є носії, виявлення яких є проблематич-

не. Першорядне значення у профілактиці внутрішньошпитальних інфекцій має су-

воре дотримання закладами санітарно-гігієнічних, протиепідемічних норм і правил.