Класифікація інфекційних хвороб.

Загальновизнана і найбільш раціональна класифікація інфекційних хвороб, запро-понована Л.В.Громашевським. Залежно від локалізації збудника в організмі та механізму передачі, усі інфекції поділено на 4 групи- кишкові інфекції, інфекції дихальних шляхів, кровяні інфекції, інфекції зовнішніх покривів, а також зоонози ,

антропонози,сапронози.

При кишкових інфекціях збудники перебувають у травному каналі з фекаліями ви-

водяться назовні.

Найвагоміше значення у профілактиці належить санітарно-гігієнічним заходам

спрямованим на недопущення забруднення харчових продуктів і води,дотримання особистої гігієни.Необхідно якомога раніше виявити хворих і хронічних бактеріоно-

сіїв та усунути їх від роботи на харчових підприємствах, у системі водопостачання тощо.

При інфекціях дихальних шляхів збудники перебувають на слизових оболонках

носоглотки, гортані, трахеї, бронхів, звідки з крапельками слизу і харкотиння виді-

ляються у повітря і довкілля.

Основний профілактичний захід полягає у формуванні несприйнятливості шляхом

проведення специфічної імунізації. Важливого значення надають частому провітрюванню та ультрафіолетову опроміненню приміщень, застосуванню індивідуальних масок і респіраторів, дезінфекції.

При кровяних інфекціях збудники перебувають у кровоносній і лімфатичній системі

і трансмісивно можуть досягати сприйнятливого організму іншої людини. Можливий парентеральний механізм зараження.

Найефективнішим способом боротьби з цими інфекціями є дезінсекція, стерилізація

виробів медичного призначення.

 

 

 

Епідемічний осередок. Природна вогнищевість.

Епідемічний осередок- місце перебування джерела збудника з навколишньою територією у тих межах, в яких заразний чинник може передатися оточуючим.

Форми епідемічного процесу- спорадична захворюваність, епідемія,пандемія,

Групові спалахи. Розрізняють ендемічні інфекції(хвороби,які постійно зустрічаються на певній місцевості).Екзотичні захворювання можуть бути завезені з іншої території.

Найбільше значення у перенесенні збудників мають комарі, блохи,іксодові кліщі.

Поняття «природно –осередкові інфекції» введене Павловським. У природі, неза-

лежно від людини, одвічно існують території, заселені тваринами, серед яких циркулюють патогенні мікроорганізми.На нашій території природно –осередко-

вим захворюванням є лептоспіроз.Стосовно інших захворювань в різних регіонах

можуть зустрічатися енцефаліти (переносники комарі, кліщі), лейшманіози (москіти),

чума (блохи), кримська геморагічна гарячка, туляремія, кліщовий енцефаліт (іксодові кліщі). Тварини мають біологічні зв'язки з комахами, гризунами, які в свою чергу

здатні передавати збудників або людині.

 

Основні принципи профілактики інфекційних хвороб.

Нейтралізація будь-якої із ланок призводить до припинення поширення інфекції.

На кожний випадок інфекційного захворювання заповнюється термінове повідом-

лення (форма №58) і не пізніше ніж через 12 годин його відсилають у санепідем-

станцію за місцем виявлення хворого.

Після отримання повідомлення СЕС здійснює епідеміологічне обстеження осеред-

ку результати якого відображають у відповідній карті (форма №357\о.Епідемічний

осередок вважається ліквідованим, якщо після ізоляції джерела збудника протягом максимального інкубаційного періоду діагностованого інфекційного захворювання не виявлено нових випадків хвороби.

При антропонозах найважливішим заходом, спрямованим на знешкодження джерела,є ізоляція хворих. До лікарні інфекційних хворих перевозять на спеціальному транспорті, який після використання ретельно дезінфікують.

У разі розповсюдження особливо небезпечних інфекційних хвороб (чума, холера,

деякі геморагічні гарячки) вдаються до карантину- жорстких заходів, які забезпечують повну ізоляцію епідемічного осередку і дотримання у ньому суворого протиепідеміч-

ного режиму. Карантин супроводжується воєнізованою охороною території осередку

із забороною виїзду з нього без попереднього обстеження.

Щоб розірвати механізм передачі збудників проводять дезінфекцію.Автотранспорт

дезінфікують у санітарному шлюзі або на спеціально обладнаній площадці, ретельно протирають спочатку зовнішні ручки дверей кабіни, потім усі частини салону, причому підлогу- двічі.Металеві частини після обробки протирають чистою сухою ганчіркою.

Розрізняють 2 види дезінфекції- осередкову і профілактичну.

Осередкова дезінфекція розподіляється на поточну і заключну.

Поточна здійснюється безпосередньо в оточенні пацієнта з метою запобігання

розповсюдження збудників інфекційних хвороб у довкіллі.

Завдання заключної дезінфекції – знищення збудника інфекційної хвороби в епідемічному осередку при відсутності хворого. Заключну дезінфекцію виконує

дезінфекційна бригада. До її складу входить лікар – дезінфекціоніст, помічник епідеміолога і 1-2 дезінфектори.

Профілактичну дезінфекцію виконують незалежно від наявності інфекційних

хвороб. Її мета – знищення збудників на тих об'єктах довкілля, на яких вони можуть

виникнути і призвести до зараження людей. Для цього систематично проводять дезін-

фекцію питної води, нечистот, місць громадського користування, пастеризацію моло-

ка, а також підтримують санітарний режим у лікувальних установах, дитячих закладах,

на підприємствах харчової промисловості.

ЗАХОДИ СТОСОВНО СПРИЙНЯТЛИВОГО КОЛЕКТИВУ.

Підвищення опірності організму до інфекції можна досягти неспецифічними впливами (раціональне вітамізоване харчування.,заняття спортом, загартування).

Імунітет- несприйнятливість організму до захворювання. Він поділяється на природний (після перенесеної інфекційної хвороби) і штучний (після введення препаратів і виробляється активно або пасивно).

Активний імунітет створюється після введення вакцин, які містять в собі антигени.

Штучний пасивний імунітет виробляється при введенні імуноглобулінів або імунних сироваток за наявності готових антитіл, що може запобігти хворобі в осіб, що піддаються загрозі зараження або вже перебувають в інкубаційному періоді.

Деякі біологічні препарати здатні пригнічувати або знищувати патогенні мікроорганізми. До них належать бактеріофаги та інтерферони (білки, продукуються

клітинами макроорганізму і пригнічують репродукцію вірусів). Їх використовують з

лікувальною метою, для санації носіїв та екстреної профілактики інфекцій. Викорис-

товується проти черевнотифозний, протисальмонельозний, проти стафілококовий та

протидизентерійний бактеріофаги. На відміну від бактеріофагів інтерферони не є суво-

ро специфічними, а тому найчастіше застосовуються при грипі та ін. Г.Р.В.І.

З метою захисту від інфекцій може застосовуватися хіміопрфілактика антибіотиками

або протозойними препаратами (малярія, чума, холера).

Вакцини і анатоксини вводять різними шляхами (нашкірно, підшкірно, аерозольно, перорально), сироватки та імуноглобуліни- підшкірно, внутрішньом'язово, внутрішньо-

венно. Гетерогенні препарати вводять за методом дробної сенсибілізації, після поперед-

нього визначення чутливості пацієнта до чужерідного білка.

Профілактичні щеплення можуть здійснюватися планово (дифтерія, поліомієліт, кір,

паротит, краснуха, правець), екстрено – сказ,правець, холера, грип.

Перед проведенням щеплення реєструють стан здоров'я дитини або дорослого для виявлення протипоказання.

Усі препарати необхідно зберігати в умовах, обумовлених в інструкції для їх застосування (при низькій температурі). При будь-якій невідповідності чи дефекті препарат застосовувати не можна. Персоналу важливо ознайомитись з особливостями введення вакцини, зазначеними в настанові для використання, що вкладена в коробку.Обов'язкова документація при проведенні щеплень-«Журнал обліку профілактичних щеплень ф.064\о», «Карта профілактичних щеплень ф.063\о»

Наказ №48 регламентує роботу профілактичних щеплень.