
- •Прищак м. Д., Мацко л. А. Психологія
- •Навчальний посібник
- •Передмова
- •Теоретичні основи курсу
- •1.1. Предмет та завдання психологічної науки
- •Значення психологічних знань в діяльності людини
- •Визначення предмета психології
- •1.1.3. Етапи розвитку психологічних знань
- •1.1.4. Зв’язок психології з іншими науками
- •Структура психологічної науки
- •1.1.6. Основні методи науково-психологічних досліджень
- •1.2. Психологія особистості
- •1.2.1. Психологія особистості. Сучасні психологічні теорії особистості
- •Визначення понять “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”
- •1.2.1.2. Психоаналіз (фрейдизм, неофрейдизм)
- •1.2.1.3. Біхевіоризм
- •1.2.1.4. Гуманістична психологія особистості
- •1.2.1.5. Трансперсональні теорії особистості
- •1.2.1.6. Ґештальтпсихологія
- •1.2.1.7. Когнітивна психологія
- •1.2.1.8. Структурний та трансакційний аналіз е. Берна
- •1.2.2. Пізнавальні процеси психіки особистості
- •1.2.2.1. Структура основних форм прояву психіки особистості та їх взаємодії
- •1.2.2.2. Пізнавальні процеси психіки особистості
- •1.2.2.3. Відчуття, сприймання як початкові рівні пізнання
- •Мислення. Індивідуальні особливості мислення
- •1.2.2.5. Пам’ять. Види пам’яті
- •1.2.2.6. Увага. Властивості уваги
- •1.2.2.7. Уява. Значення уяви у формуванні творчої особистості
- •1.2.2.8. Мова і мовлення, їх значення в спілкуванні
- •1.2.3. Емоційні та вольові процеси психіки особистості
- •1.2.3.1. Емоції та почуття
- •1.2.3.2. Воля. Розвиток волі
- •1.2.4. Психічні стани особистості
- •1.2.4.1. Психічні стани особистості та їх види
- •1.2.4.2. Стрес. Засоби подолання стресу1
- •Активний вплив на проблему
- •Зміна поглядів на проблему
- •Приймання проблеми і зменшення фізичного ефекту стресу
- •Комплексні способи подолання стресу
- •1.2.5. Психічні властивості особистості
- •1.2.5.1. Психічні властивості особистості та їх види
- •1.2.5.2. Темперамент. Характеристика типів темпераменту
- •1.2.5.3. Характер особистості
- •Задатки і здібності особистості
- •Самооцінка особистості
- •1.2.7. Психологія творчості особистості
- •1.2.7.1. Поняття про діяльність
- •1.2.7.2. Творчість особистості
- •1.2.8. Психологічні виміри самоактуалізованої особистості
- •Соціальна психологія
- •Соціальна психологія. Вчення про соціальні групи
- •1.3.2. Соціально-психологічний клімат соціальної групи
- •1.3.3. Лідерство та керівництво
- •Психологія спілкування
- •1.3.5. Психологічні виміри конфліктів
- •1.3.5.1. Взаєморозуміння
- •1.3.5.2. Міжособистісні конфлікти
- •1.3.5.3. Проблема конфліктів в управлінні організаціями
- •Література
- •Інтернет-ресурси з психології
- •Термінологічний словник
1.2.2. Пізнавальні процеси психіки особистості
1.2.2.1. Структура основних форм прояву психіки особистості та їх взаємодії
Складовими структури основних форм прояву психіки особистості є психічні процеси, стани та властивості (рис. 1).
Рисунок 1 – Структура основних форм прояву психіки особистості
Психічні процеси – різні форми єдиного, цілісного відображення людиною довкілля і себе в ньому. Психічні процеси поділяють на три основні групи: а) пізнавальні процеси – відчуття, сприймання, пам’ять, мислення, увага, уява, мовлення; б) емоційні – емоції, почуття; в) вольові – воля.
Основні поняття і ключові слова: структура форм прояву психіки, психічні процеси (пізнавальні, емоційні, вольові), психічні стани, психічні властивості.
1.2.2.2. Пізнавальні процеси психіки особистості
Пізнавальний процес – психічний процес, за допомогою якого людина пізнає світ.
Пізнавальна діяльність – це процес відображення в мозку людини предметів та явищ дійсності. Вона складається із серії пізнавальних психічних процесів: відчуття, сприймання, уваги, пам’яті, уяви, мислення і мовлення. Відображення реальності в людській свідомості може відбуватися на рівні чуттєвого та абстрактного пізнання.
Чуттєве пізнання характеризується тим, що предмети і явища об’єктивного світу безпосередньо діють на органи чуття людини – її зір, слух, нюх, тактильні та інші аналізатори і відображаються у мозку. До цієї форми пізнання дійсності належать пізнавальні психічні процеси відчуття та сприймання.
Вищою формою пізнання людиною є абстрактне пізнання, що відбувається за участю процесів мислення та уяви. У розвиненому вигляді ці пізнавальні процеси властиві тільки людині, яка має свідомість і виявляє психічну активність у діяльності. Істотною особливістю мислення та уяви є опосередкований характер відображення ними дійсності, зумовлений використанням раніше здобутих знань, досвіду, міркуваннями, побудовою гіпотез тощо. Об’єктом пізнання у процесах мислення та уяви є внутрішні, безпосередньо не дані у відчуттях об’єкти, закономірності явищ та процесів.
Важливу роль у пізнавальній діяльності людини відіграє пам’ять, яка своєрідно відображає, фіксує й відтворює те, що відбивається у свідомості у процесі пізнання.
Важливою характеристикою пізнавальної діяльності є емоційні та вольові процеси, які спонукають особистість до активних дій, вольових актів.
Пізнання предметів та явищ об’єктивної дійсності, психічного життя людини здійснюється всіма пізнавальними процесами. Підґрунтям розумового пізнання світу, яким би складним воно не було, є чуттєве пізнання. Разом з тим сприймання, запам’ятовування, відтворення та інші процеси неможливі без розумової діяльності, переживань та вольових прагнень. Але кожний з цих процесів має певні закономірності й постає у психічній діяльності або як провідний, або як допоміжний.
Основні поняття і ключові слова: пізнавальна діяльність, пізнавальні процеси (відчуття, сприймання, мислення, пам’ять, увага, уява, мова і мовлення), емоційні процеси (емоції, почуття), вольові процеси (воля), чуттєве пізнання, абстрактне пізнання.