
- •Лабораторна робота №1
- •Порядок проведення експериментів
- •Результати експериментів
- •Питання
- •Лабораторна робота №2
- •Порядок проведення експериментів
- •Результати експериментів
- •Питання
- •Лабораторна робота №3
- •Порядок проведення експериментів
- •Результати експериментів
- •Питання
- •Лабораторна робота №4
- •Порядок проведення експериментів
- •Результати експериментів
- •А) Осцилограми.
- •Питання
- •Лабораторна робота №5
- •Порядок проведення експериментів
- •Результати експериментів
- •Питання
- •Лабораторна робота №6
- •К Мал. 6.1 ороткі відомості з теорії
- •Порядок проведення експериментів
- •Результати експериментів
- •Осцилограми вхідної і вихідної напруг.
- •Осцилограми вхідної і вихідної напруг.
- •Осцилограми вхідної і вихідної напруг.
- •Осцилограми вхідної і вихідної напруг.
- •Питання
- •Лабораторна робота №7
- •1. Аксіоми алгебри логіки.
- •2. Логічні вирази.
- •3. Логічні тотожності.
- •4. Логічні функції.
- •5. Логічні схеми.
- •6. Таблиця істинності.
- •7. Карти Карно і діаграми Вейча.
- •Порядок проведення експериментів
- •6) . Експериментальне одержання таблиці істинності елемента і.
- •Результати експериментів
- •Питання
- •Лабораторна робота №8
- •1. Комбінаційні схеми.
- •2. Дешифратори.
- •3. Використання дешифратора в якості демультиплексора.
- •Порядок проведення експериментів
- •Результати експериментів
- •Питання
- •Лабораторна робота №9
- •1. Мультиплексори.
- •2. Рівняння мультиплексора.
- •3. Реалізація заданої функції за допомогою мультиплексора.
- •Порядок проведення експериментів
- •Результати експериментів
- •Питання
- •Лабораторна робота №10
- •1. Тригер типу rs
- •Порядок проведення експериментів
- •Результати експериментів
- •Питання
- •Лабораторна робота №11
- •1. Лічильники.
- •2. Зміна напрямку рахунка.
- •3. Зміна коефіцієнта перерахування.
- •Порядок проведення експериментів
- •Результати експериментів
- •Питання.
- •Зміст і форма звіту
3. Зміна коефіцієнта перерахування.
Лічильники характеризуються числом станів протягом одного періоду (циклу). Для схем на мал. 11.1 і 11.2 цикл містить N = 23 = 8 станів (від 000 до 111). Часте число станів називають коефіцієнтом перерахування КСЧ, який дорівнює відношенню числа імпульсів NС на вході до числа імпульсів NQст на виході старшого розряду за період:
Якщо
на вхід лічильника подавати періодичну
послідовність імпульсів з частотою fС,
то частота fQ
на виході старшого розряду лічильника
буде менше в КСЧ
раз: КСЧ
= FC
/
FQ,
Тому лічильники також називають
дільниками частоти, а величину КСЧ
- коефіцієнтом розподілу. Для збільшення
величини КСЧ
приходиться збільшувати число тригерів
у ланцюгу. Кожен додатковий тригер
подвоює число станів лічильника і число
КСЧ.
Для зменшення коефіцієнта КСЧ
можна в якості виходу лічильника
розглядати виходи тригерів проміжних
каскадів. Наприклад, для лічильника на
трьох тригерах КСЧ
= 8, якщо узяти вихід 2-го тригера, т
Мал.
11.2
Можна реалізувати лічильник, для якого КСЧ – будь-яке ціле число. Наприклад, для лічильника на трьох тригерах можна зробити КСЧ від 2 до 7, але при цьому один або два тригери можуть бути зайвими. При використанні всіх трьох тригерів можна одержати КСЧ = 5...7: 22 < КСЧ < 23. Лічильник із КСЧ = 5 повинний мати 5 станів, що у найпростішому випадку утворять послідовність: {0, 1, 2, 3, 4}. Циклічне повторення цієї послідовності означає, що коефіцієнт розподілу лічильника дорівнює 5.
Для побудови підсумовуючого лічильника з КСЧ = 5 треба, щоб після формування останнього числа з послідовності {0, 1, 2, 3, 4} лічильник переходив не до числа 5, а до числа 0. У двійковому коді це означає, що від числа 100 потрібно перейти до числа 000, а не 101. Зміна природного порядку рахунку можлива при введенні додаткових зв'язків між тригерами лічильника. Можна скористатися таким способом: як тільки лічильник попадає в неробочий стан (у даному випадку 101), цей факт повинен бути впізнаний і спричинити наступне створення сигналу, що перевів би лічильник у стан 000. Розглянемо цей спосіб більш детально.
Факт попадання лічильника в неробочий стан описується логічним рівнянням:
.
Стани 110 і 111 також є неробочими і тому враховані при складанні рівняння. Якщо на виході еквівалентної логічної схеми F = 0, значить лічильник знаходиться в одному з робочих станів: Ol234. Як тільки він попадає в один з неробочих станів 567, формується сигнал F = 1, Поява сигналу F = 1 повинна переводити лічильник у початковий стан 000, отже, цей сигнал потрібно використовувати для впливу на встановлювальні входи тригерів лічильника, що здійснювали би скидання лічильника в стан Q1 = Q2 = Q3 = 0. При реалізації лічильника на тригерах із входами встановлення логічним нулем для скидання тригерів потрібно подати на входи скидання сигнал R = 0. Для виявлення факту попадання в неробочий стан використовуємо схему, реалізуючу функцію F і виконану на елементах І-НІ. Для цього перетворимо вираз для функції:
В
Мал.
11.3
Лічильник буде працювати наступним чином: при рахунку від 0 до 4 усе відбувається як у звичайному підсумовуючому лічильнику з КСЧ = 8. Встановлювальні сигнали рівні 1 і природному порядку рахунка не перешкоджають. Рахунок відбувається по позитивному фронту імпульсу на рахунковому вході С. У той момент, коли лічильник знаходиться в стані 4 (100), наступний тактовий імпульс спочатку переводить лічильник у стан 5 (101), що негайно (задовго до приходу наступного тактового імпульсу) приводить до формування сигналу скидання, що надходить на встановлювальні входи скидання тригерів. У результаті лічильник скидається в 0 і чекає приходу наступного тактового імпульсу на рахунковий вхід. Один цикл рахунка закінчився, лічильник готовий до початку наступного циклу.
Застосовуючи
такі схеми із зворотним зв'язком для
скидання лічильника, потрібно мати на
увазі, що операція скидання займає
кінцевий час, тому безпосередньо перед
скиданням лічильника в 0 на виході
першого тригера з'являються короткочасні
імпульси, або ”голки”. Це не має значення
при підключенні лічильника прямо до
індикатора, але при використанні цього
виходу лічильника як джерело тактових
імпульсів можуть виникнути деякі
проблеми. Схема, у якій це явище усунуте,
приведена на мал. 11.4. Важливою відмінністю
є те, що схема виявляє не факт влучення
в неробочий стан 101, а факт влучення в
стан 100 і в н
Мал.
11.4