222. Державний кредит відображає:

– рух позичкового капіталу, який надають банки у позику за плату на умовах забезпечення, повернення, терміновості;

– кредити, які автоматично поновлюються в межах обумовленого кредитним договором розміру;

– акумуляцію державою грошових коштів на принципах зворотності для фінансування державних витрат;

– кредитну операцію між двома підприємствами — продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником).

223. Кредитором у державному кредитуванні виступає:

– держава в особі її органів;

– фізичні та юридичні особи;

– держава в особі органів самоврядування;

– НБУ.

224. Лізинговий кредит характеризує:

– відносини між самостійними юридичними особами з приводу передачі в оренду засобів праці, а також фінансування, придбання рухомого і нерухомого майна на визначений строк;

– кредити, які автоматично поновлюються в межах обумовленого кредитним договором розміру;

– акумуляцію державою грошових коштів на принципах зворотності для фінансування державних витрат;

– кредитну угоду між двома підприємствами – продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником).

225. Фінансовий лізинг — це:

– переуступання майна на термін повної амортизації;

– переуступання майна на термін, менший, ніж термін повної амортизації;

– продаж підприємством частини його власного майна лізинговій компанії з одночасним підписанням контракту про його оренду;

– продаж підприємством власного майна лізинговій компанії з одночасним підписанням контракту про його оренду.

226. Іпотечний кредит — це:

– особливий тип економічних стосунків за надання позик під заставу нерухомого майна;

– особливий тип економічних стосунків за надання позик під заставу рухомого майна;

– особливий тип економічних відносин за надання позик під заставу обладнання підприємства;

– особливий тип економічних відносин за надання позик під заставу інтелектуальної власності.

227. Маржа – це:

– відношення між процентними ставками за наданий кредит і за залучені ресурси;

– різниця між процентними ставками за наданий кредит і за залучені ресурси;

– сума відсоткових ставок за наданий кредит і за залучені ресурси;

– множення відсоткових ставок за наданий кредит і за залучені ресурси.

228.Не впливає на норму відсотка:

– розмір і темп інфляції;

– масштаби виробництва, рівень його спеціалізації і кооперації;

– співвідношення між внутрішнім і зовнішнім боргом держави, циклічність коливань виробництва;

– зовнішня політика держави.

229. Не можуть бути позичальниками:

– фізичні особи;

– усі юридичні особи;

– держава;

–. особа з негативною кредитною історією.

230. До групи Світового банку входять такі організації:

– МВФ;

– МБРР;

– ЄБРР;

– комерційні банки.

231. Статутний капітал Національного банку України є:

– власністю НБУ;

– власністю комерційних банків;

– власністю українського народу;

– власністю держави.

232. Статутний капітал Національного банку України становить:

– 5 млн. грн;

– 10 млн. грн;

– 12 млн. грн;

– 15 млн. грн.

233. Світова економіка функціонувала в умовах золотомонетного стандарту до:

– 1888 року;

– Першої світової війни;

– Другої світової війни;

– теперішнього часу.

234. Гіперінфляція передбачає таке зростання цін за рік:

– до 100%;

– до 10%;

– до 50%;

– понад 100%.

235. Інфляційний розрив – це:

– період виникнення “гарячих грошей”;

– період настання ефекту “рваної інфляції”;

– період дії інфляції;

– період між зростанням грошової маси і відповідним зростанням цін.

236. Фактори, які не впливають на інфляційний розрив:

– механізм формування і використання касових залишків;

– політика МВФ;

– умови інвестування;

– наявність в економіці вільних ресурсів.

237. Суть паперових грошей:

– це – кредитні гроші;

– гроші, розмінні на метал;

– мають представницьку вартість;

– не підлягають впливу інфляції.

238. Банкнота:

– це строкове зобов’язання;

– випускається під гарантію окремих підприємств;

– це кредитне зобов’язання;

– випускається міністерством фінансів;

239. Чек:

– це домінуючий кредитний засіб;

– це засіб отримання готівки;

– це казначейський білет;

– обслуговує лише оптову торгівлю.

240. Для створення і здійснення ефективної безготівкової системи не застосовується ряд підсистем:

– спеціальних позичкових розрахункових рахунків;

– пересилання документів поштою;

– технічні засоби обробки та передачі інформації;

– мережа електронної пошти.

241. Функція грошей, яка переважає при визначенні відносної вартості трансакційних грошей, – це:

– засіб обігу;

– міра вартості;

– світові гроші;

– засіб нагромадження.

242. Функція грошей, яка переважає при визначенні відносної вартості, що вкладаються в фінансові активи, – це:

– засіб платежу;

– світові гроші;

– засіб нагромадження;

– засіб спекуляції.

243. Мотив, який переважає у власника грошей при їх вкладанні у фінансові активи, – це:

– спекулювання;

– споживання;

– захист грошей;

– інвестування.

244. Фактор, який не береться до уваги при розгляді відносної вартості грошей, – це:

– динаміка вартості цін;

– стан грошових агрегатів;

– валютний курс;

– норма банківського процента.

244. Не характерне для економічної корисності грошей – це:

– можливість замінити гроші на будь-який товар чи послугу;

– служити фіскальним засобом впливу держави на економіку;

– гроші – найбільш зручна форма накопичення багатства;

– гроші забезпечують зв’язок сучасного і майбутнього.

245. Характеристика, яка не належить СПЗ, – це:

– інтернаціональна міра вартості;

– функція резервного активу міжнародної валютної системи;

– функція міжнародного засобу платежу;

– засіб міжнародного грошово - готівкового обігу.

246. З перерахованих функцій не характерна для євро – це:

– міжнародний засіб платежу;

– міжнародний валютно - резервний засіб;

– засіб міжурядових позик;

– база для визначення вартості національних валют.

247. З названих функцій не властива валютному курсу, – це:

– засіб капіталізації вільних грошових коштів;

– зіставлення цінових структур окремих країн;

– зіставлення національних умов виробництва;

– перерозподіл національного доходу між країнами, що здійснюють взаємозв’язки.

248. Визначення, характерне для девальвації, – це:

– офіційне підвищення курсу національної валюти;

– офіційне зниження курсу національної валюти;

– операції з купівлі продажу валюти для впливу на валютний курс;

– заходи щодо зіставлення попиту і пропозиції на валютному ринку по конкретній валюті.

249. Визначення, характерне для ревальвації, – це:

– офіційне підвищення курсу національної валюти;

– офіційне зниження курсу національної валюти;

– операції з купівлі продажу валюти з метою впливу на валютний курс;

– заходи щодо зіставлення попиту і пропозиції на валютному ринку по конкретній валюті.

250. З указаних характеристик не характерна для кредитних відносин – це:

– ці відносини передбачають платність за надану послугу;

– ці відносини побудовані на довірі;

– ці відносини передбачають поверненість грошових коштів;

– ці відносини не передбачають платність за користування залученими грошовими коштами.

251. З указаних функцій не властива кредиту, – це:

– перерозподіл національного доходу;

– капіталізація вільних грошових коштів;

– прискорення концентрації та централізації капіталу;

– перерозподіл в економіці наявних грошових ресурсів.

252. Поняття «касові залишки» Ви розумієте як:

– гроші, які має фізична або юридична особа;

– трансакційні гроші;

– гроші на рахунку в банку;

– гроші, що залишаються після необхідних трансакційних витрат.

253. Нерозподілений прибуток центрального банку використовується:

– на стимулювання праці банківських працівників;

– для надання кредитів комерційним банкам;

– на добродійну діяльність;

– надходить до державного бюджету.

254. Якщо центральний банк проводить політику стимулювання виробництва, то він:

– продає облігації державної позики комерційним банкам;

– збільшує ліміти кредитування комерційних банків;

– знижує облікову ставку;

– підвищує норму обов’язкового резервування.

255. Якщо центральний банк прагне збільшити масу грошей в обігу, то в політиці відкритого ринку він буде:

– надавати ломбардні позики;

– купувати облігації внутрішної державної позики;

– продавати облігації внутрішньої державної позики;

– випускати акції державних акціонерних підприємств.

256. У процесі виконання функцій фінансового агента держави центральний банк:

– відповідає за зобов’язання держави за ОВДП;

– здійснює касове обслуговування бюджету;

– надає кредити банкам;

– обслуговує державний борг.

257. Центральний банк не виконує такі функції:

– ломбардне кредитування;

– касове, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків;

–функції емісійного центру країни;

– банківське регулювання та нагляд.

258. Центральний банк купує іноземну валюту на валютному ринку для того щоб:

– збільшити масу грошей в обігу;

– зменшити масу грошей в обігу;

– посилити контроль за діяльністю комерційних банків;

– зменшити курс національної валюти.

259. Для того, щоб збільшити масу грошей в обороті, центральний банк:

– збільшує облікову ставку;

– підвищує норму обов’язкових резервів;

– купує цінні папери на відкритому ринку;

– продає цінні папери на відкритому ринку.

260. У разі зростання курсу національної грошової одиниці:

– збільшується імпорт;

– зменшується імпорт;

– збільшується відплив капіталу з країни;

– зменшується відплив капіталу з країни.

261. Облікова ставка відсотка в Україні визначають:

– грошовий ринок;

– комерційні банки;

– валютні біржі;

– центральний банк.

262. Економічні наслідки, які має тривале і швидке зростання норми позичкового відсотка, – це:

– зниження ефективності виробництва;

– зростання рентабельності підприємств — клієнтів банків;

– зростання прибутковості банків;

– погіршення ліквідності банків?

263. Чинники, які впливають на рівень відсотка за банківськими позичками, – це:

– термін співробітництва підприємства-позичальника з даним банком;

– рівень рентабельності позичальника;

– рівень прибутковості банку;

– термін кредиту.

264. Розмір відсоткової ставки за кредитами комерційних банків установлює:

– центральний банк;

– комерційні банки;

– клієнти банку, які отримують позички;

– міністерство фінансів.

265. Маржа — це:

– одна з банківських операцій у міжнародних розрахунках;

– перевищення відсоткової ставки, яку стягує банк за кредит, над ставкою, яку він сплачує за залучені кошти;

– вид кредиту, пов'язаний з операціями банку з цінними паперами.

– форма безготівкових розрахунків.

266. Якщо сподівані відсоткові ставки у майбутньому зростатимуть, то попит на довгострокові облігації:

– зростатиме;

– падатиме;

– залишиться без змін;

– подвоїться.

267. Залежність від відсоткової ставки, у якій перебуває відношення «готівка — кошти до запитання», – це:

– пряма;

– обернена;

– прямо пропорційна;

– не залежить.

268. Орієнтиром ціни на гроші в Україні є:

– вартість однієї унції золота;

– курс гривні до долара США;

– курс гривні до євро;

– облікова ставка НБУ.

269. Підвищення рівня інфляції на рівень дисконтної ставки у розрахунках вартості капіталу впливає так:

– дисконтна ставка теж зростає;

– дисконтна ставка зменшується;

– зв'язок між інфляцією та дисконтною ставкою відсутній;

– залежить від поточної економічної ситуації.

270. Дохідність щодо безризикових фінансових активів зіставляється з:

– темпом інфляції;

– дохідністю державних цінних паперів;

– дохідністю від операцій із нерухомістю;

– тезаврацією заощаджень через купівлю долара США.

271. Під час розрахунків майбутньої вартості депозитів терміном на 1 рік їх:

– результати за формулами простих і складних відсотків рівні;

– результат за використання простого відсотка більший;

– результат за використання складного відсотка більший;

– результат за час використання складного відсотка не зміниться.

272. Банки установлюють відсоткові ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості власних банківських послуг:

– так;

– інколи;

– залежно від конкретних обставин;

– в особливих випадках тільки з дозволу НБУ.

273. Комерційний банк може надавати кредити під відсоток, ставка якого є нижча від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, які він установлює за депозитами:

– так;

– так, тільки з дозволу НБУ;

– ні;

– залежно від оцінювання кредитного ризику.

274. Ціна позики грошового капіталу виступає у формі:

– амортизації;

– строку запозичення;

– відсотка;

– дивіденду.

275. Короткостроковий кредит надається на термін:

– до трьох місяців;

– до шести місяців;

– до одного року;

– до півтора року.

276. Середньостроковий кредит надається на термін:

– від трьох місяців до одного року;

– від шести місяців до одного року;

– від одного року до двох років;

– від одного року до трьох років.

277. Довгостроковий кредит надається на термін:

– понад один рік;

– понад півтора року;

– понад два роки;

– понад три роки.

278. Вид кредиту, який може бути у товарній формі, – це:

– споживчий;

– міжнародний;

– комерційний;

– банківський.

279. Вид кредиту, який створює платіжні засоби обігу, – це:

– споживчий;

– міжнародний;

– комерційний;

– банківський.

280. Кредит на споживчі потреби надається:

– населенню — на задоволення будь-яких потреб;

– торгівлі — на створення запасів товарів;

– населенню — на будівництво житла;

– на залучення вкладів у населення банками.

281. Кредит виконує функцію:

– збереження капіталу;

– розподілу прибутку;

– контрольно-стимулюючу;

– накопичення капіталу.

282. Кредит— це:

– перерозподіл тимчасово вільних грошових коштів;

– перерозподіл вартості на засадах повернення і, як правило, зі сплатою відсотка;

– задоволення потреби економічних суб’єктів у грошових коштах;

– економічні відносини, що виникають у зв'язку з перерозподілом тимчасово вільних коштів на засадах повернення, платності та добровільності.

283. Необхідність використання кредиту зумовлено:

– збитковістю підприємства;

– коливанням потреби у коштах;

– нерівномірністю отримання прибутку підприємством;

– рівнем рентабельності підприємства за окремими видами товарів.

284. За допомогою кредиту перерозподіляється:

– вартість у грошовій та товарній формах;

– тільки уречевлена вартість у матеріальних цінностях;

– тільки грошові кошти;

– тільки банкноти.

285. З названих грошових запасів до складу грошової бази входять:

– готівка на руках у населення;

– вклади на поточних рахунках у банках;

– вклади на строкових рахунках у банках;

– кошти на рахунку Держказначейства в НБУ.

286. Якщо рівень доходів у країні низький або знижується, то коефіцієнт «готівка / чекові депозити»:

– збільшуватиметься;

– зменшуватиметься;

– коливатиметься;

– не зміниться.

287. Рівень тінізації економіки і рівень коефіцієнта «готівка / чекові депозити» повязані між собою:

– прямо пропорційно;

– обернено пропорційно;

– немає зв'язку між ними;

– коливаються.

288. Обсяг пропозиції грошей більший за грошову базу:

– на величину норми обов'язкового резервування депозитів;

– на величину простого мультиплікатора депозитів;

– на величину загального грошово-кредитного мультиплікатора;

– на величину коефіцієнта «готівка / чекові депозити».

289. Якщо рівень відсоткових ставок за банківськими кредитами зростає, то коефіцієнт «надлишкові резерви / чекові депозити»:

– збільшується;

– зменшується;

– не впливає;

– коливається.

290. Якщо рівень відсоткової ставки за кредитами банків перевищить облікову ставку НБУ, то грошово-кредитний мультиплікатор:

– збільшиться;

– зменшиться;

– не вплине;

– коливатиметься.

291. Якщо комерційні банки очікують збільшення відсотка за депозитами, то грошово-кредитний мультиплікатор:

– збільшиться;

– зменшиться;

– не зміниться;

– коливатиметься.

292. Знайдіть правильний варіант зовнішнього вияву інфляції:

– зростання цін на товари та послуги; падіння курсу національної валюти; поглиблення товарного дефіциту;

– падіння цін на товари та послуги; падіння курсу національної валюти; поглиблення товарного дефіциту;

– зростання цін на товари та послуги; зростання курсу національної валюти; поглиблення товарного дефіциту;

– зростання цін на товари та послуги; падіння курсу національної валюти; зменшення товарного дефіциту.

293. Процесом, з яким пов’язане виникнення критичної точки інфляції, – це:

– перехід від відстаючого до випереджувального зростання цін порівняно зі зростанням маси грошей;

– виникненням і швидке поширення бартерних операцій, що звужують товарну основу грошової маси в обігу;

– відставання темпів знецінення грошей від темпів зростання їх пропорції;

– попередження темпів знецінення грошей від темпів зростання їх пропорції.

294. Інфляційні очікування впливають на динаміку цін. Вони їх:

– підвищують;

– знижують;

– підтримують на стабільному рівні;

– не впливають.

296. Деномінація грошових знаків — це:

– зниження цін;

– зростання тарифів;

– зростання заробітної плати;

– обмін старих грошових знаків на нові у певній пропорції з одночасною переоцінкою у цій пропорції всіх цін, тарифів, балансових оцінок і грошових вкладів.

297. Наслідком гіперінфляції в Україні в 1992—1994 рр. було:

– прискорення розвитку виробництва;

– зростання зайнятості;

– скорочення виробництва ВВП;

– зростання рівня життя населення.

298. Фактори, які впливають на попит на гроші – це:

– зміна обсягів номінального ВВП, зміна депозитного відсотка та дохідності цінних паперів;

– зміна розмірів поточної каси, реального ВНП і цін на товари та послуги;

– зміна цін, рівноважної ставки відсотка, поточної каси;

– зміна складу споживчого кошика.

299. Фактори, які впливають на обсяг поточної каси – це:

– зміна облікової ставки НБУ;

– зміна депозитного відсотка та дохідності цінних паперів;

– зміна номінального обсягу валового національного продукту;

– зміна цін на товари та послуги.

300. Рівень монетизації економіки визначається:

– як відношення грошової маси до валового внутрішнього продукту;

– як відношення валового внутрішнього продукту до грошової маси;

– як відношення грошової маси до швидкості їх обороту;

– інший варіант.

47