158. Вертикальний аналіз – це:

– аналіз, за якого обчислюються співвідношення різноманітних абсолютних показників фінансової діяльності підприємства;

– аналіз факторів, які впливають на рівень показника, що його аналізують;

– метод фінансового аналізу, що базується на порівнянні показників з іншим базовим показником у динаміці та дає змогу дослідити тенденцію зміни показників у певному часовому проміжку;

– одна із систем фінансового аналізу, у процесі здійснення якого обчислюється питома вага окремих статей звітності в загальному підсумковому показнику.

159. Показник, який характеризує майновий стан підприємства, – це:

– коефіцієнт оновлення основних засобів;

– коефіцієнт абсолютної ліквідності;

– коефіцієнт покриття;

– коефіцієнт автономії.

160. Коефіцієнт зносу:

– відображає частку вартості основних засобів, що залишилася до списання в наступних періодах;

– показує, яка частина основних засобів, з якими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причин зносу та з інших причин;

– характеризує частку зношених основних засобів у загальній їхній вартості;

– відображає, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові основні засоби.

161. Ступінь ліквідності активів визначається:

– належністю їх до необоротних чи оборотних активів;

– тривалістю періоду, що необхідний для перетворення їх на грошові кошти;

– місцем розташування в балансі підприємства;

– значенням для підприємства.

162. Платоспроможність – це:

– можливість матеріальних цінностей легко перетворюватися на грошові кошти;

– наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що потребує негайного погашення;

– наявність у нього оборотних активів у таких розмірах, які теоретично достатні для погашення поточних зобов’язань;

– ознака ліквідності.

163. Найбільш ліквідні активи – це:

– грошові кошти та їх еквіваленти;

– поточна дебіторська заборгованість;

– виробничі запаси;

– товари.

164. Коефіцієнт ліквідності, який визначається відношенням грошових коштів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов’язань, – це:

– коефіцієнт швидкої ліквідності;

– коефіцієнт абсолютної ліквідності;

– коефіцієнт загальної ліквідності;

– коефіцієнт покриття запасів.

165. Коефіцієнт покриття:

– визначається відношенням поточних активів до поточних зобов’язань;

– визначається відношенням грошових коштів до поточних зобов’язань;

– визначається відношенням поточних активів, за вирахуванням запасів, до поточних зобов’язань;

– визначається відношенням власного капіталу до поточних зобов’язань.

166. Коефіцієнт фінансової стабільності визначається відношенням:

– позикових коштів до власних коштів;

– власних коштів до позикових коштів;

– позикових довгострокових коштів до власних коштів;

– власних оборотних коштів до залучених коштів.

167. Показник маневреності власного капіталу належить до показників:

– прибутковості;

– фінансової стійкості;

– ліквідності;

– ділової активності підприємства.

168. Коефіцієнт автономії (незалежності) визначається як відношення:

– запасів та витрат до активів;

– обсягу продажів до матеріальних запасів;

– власного капіталу до майна підприємства;

– поточних пасивів до зобов’язань акціонерів.

169. Показник тривалості обороту запасів розраховується:

– через ділення витрат на виробництво продукції на середню величину запасів;

– методом ділення тривалості звітного періоду на коефіцієнт обертання запасів;

– за допомогою ділення коефіцієнта обертання запасів на тривалість звітного періоду;

– способом підсумовування показників тривалості звітного періоду та тривалості фінансового циклу.

170. Фінансове планування – це:

– процес фінансового аналізу виробничого підприємства;

– баланс грошових надходжень;

– процес узгодження фінансових ресурсів за джерелами формування та напрямками їх використання в обсягах і часі;

– баланс доходів і витрат.

171. Сутність оперативного фінансового планування полягає у:

– складанні й виконанні платіжного календаря, касового плану та здійсненні розрахунку потреб у короткострокових залученнях коштів чи їх ефективному розміщенні;

– розробленні фінансової стратегії та фінансової політики за окремими аспектами фінансової діяльності;

– опосередкуванні процесу впровадження стратегії, створенні умов для контролю за реалізацією заходів з досягнення стратегічних завдань;

– визначенні найважливіших показників, пропорцій і темпів розширеного відтворення.

172. Основним завданням оперативного (короткострокового) фінансового планування є:

– забезпечення платоспроможності підприємства протягом одиниці планового періоду;

– максимізація прибутковості підприємства впродовж одиниці планового періоду;

– мінімізація кредиторської заборгованості підприємства протягом одиниці планового періоду;

– оптимізація фінансової стратегії підприємства щодо інвестицій.

173. Балансовий метод – це:

– економічно-математичне моделювання;

– розрахунково-аналітичний метод;

– пов’язання фінансових показників дохідної та витратної частин фінансового плану і визначення конкретних джерел покриття для кожної статті витрат;

– нормативний метод.

174. Сутність розрахунково-аналітичного методу планування фінансових показників полягає в:

– розробленні варіантів планових розрахунків для вибору найоптимальнішого варіанта;

– розрахунку показників на підставі аналізу фактичних даних з урахуванням перспектив їх змін у плановому періоді;

– розрахунку показників на основі певних фінансових норм і техніко-економічних нормативів;

– балансуванні доходів і витрат фінансового плану з зазначенням джерел покриття кожної статті витрат.

175. Фінансові бюджети відображають:

– результати поточної (оперативної) діяльності, і насамперед показники доходу та здійснених поточних витрат;

– вплив прийнятих рішень у виробничій, комерційній, інвестиційній діяльності підприємства на його фінансові ресурси;

– обсяг запланованих інвестиційних витрат за проектами, що приймаються;

– фінансовий стан підприємства на певну дату.

176. Об’єктом контролю в бюджетуванні є:

– окремі показники витрат і доходів, надходжень та видатків;

– служби контролінгу, що здійснюють контроль за дотриманням показників бюджетів;

– бюджети структурних підрозділів, часткові (функціональні) та зведені бюджети;

– методи та процедури, які використовуються в процесі контролю за виконанням бюджету;

177. Прогнозування ліквідності у фінансовому плануванні проводиться на основі:

– узгодження вхідного грошового потоку від інвестиційної діяльності в запланованому періоді;

– зіставлення обсягів виробництва та реалізації в запланованому періоді;

– фіксації факторів, які найбільше впливають на прогнозування результатів діяльності підприємства;

– зіставлення грошових надходжень і видатків, які очікуються в плановому періоді.

178. Збалансованості фінансових ресурсів можна досягти:

– покриваючи дефіцит ресурсів збільшенням дохідної частини до необхідного рівня (якщо підприємство має вільний доступ до ринків капіталів);

– зменшуючи планові обсяги грошових видатків (якщо підприємство має обмежені можливості фінансування);

– збільшуючи обсяги продажу продукції в кредит за умови підвищення цін та зменшуючи власну кредиторську заборгованість;

– усі попередні відповіді правильні.