Тести

з дисципліни «Фінанси підприємств»

1. Фінанси підприємств – це:

– грошові кошти підприємства;

– кредитні ресурси;

– економічні відносини, які виникають у про­цесі створення підприємства, отримання і розподілу грошових доходів, формування і використання фондів грошових коштів;

– грошові фонди підприємства.

2. До внутрішніх фінансових відносин господарюючого суб’єкта не належать відносини з:

– окремими структурними підрозділами;

– акціонерами;

– персоналом;

– комерційними банками.

3. До зовнішніх фінансових відносин господарюючого суб’єкта належать відносини з:

– окремими структурними підрозділами;

– власниками;

– персоналом;

– комерційними банками.

4. Принципи організації фінансів підприємств:

– єдність;

– стабільність;

– фінансова самостійність;

– фінансові резерви.

5. Функції фінансів підприємств:

– контрольна, розподільча;

– соціальна, економічного стимулювання;

– фіскальна та виробнича;

– соціально-культурна та контрольна.

6. Фінансові ресурси підприємства – це:

– активи підприємства;

– грошові фонди та кошти в нефондовій формі;

– виручка від реалізації продукції;

– кредити банків.

7. Джерело формування власних фінансових ресурсів:

– статутний капітал;

– короткострокові банківські кредити;

– інвестиції;

– страхові відшкодування.

8. До складу власного капіталу підприємства належать:

– короткострокові банківські кредити;

– довгострокові банківські кредити;

– внески засновників до статутного капіталу;

– бюджетне фінансування.

9. Цінний папір, який підтверджує участь на паях у статутному фонді:

– облігація;

– вексель;

– акція;

– ощадний сертифікат.

10. Цінний папір, що посвідчує зобов’язання повернути власникові номінальну вартість його та фіксований відсоток у передбачений строк:

– облігація;

– вексель;

– акція;

– ощадний сертифікат.

11. До складу залучених джерел формування фінансових ресурсів підприємства не належать:

– кредиторська заборгованість;

– довгострокові банківські кредити;

– кошти, мобілізовані на фінансовому ринку;

– амортизаційні відрахування.

12. Фінансова діяльність – це:

– діяльність органів державної влади у сфері фінансів;

– функція держави;

– система заходів у галузі фінансів;

– система використання різних форм і методів для забезпечення функціонування підприємств.

13. До напрямів фінансової роботи на підприємстві не належать:

– фінансове планування і прогнозування;

– поточна фінансово-економічна робота;

– аудит;

– аналіз та контроль господарської діяльності.

14. Під фінансовою стратегією підприємства слід розуміти:

– систему завдань конкретного етапу розвитку фінансів підприємства;

– систему пропорцій та співвідношень основних фінансових показників, які характеризують структуру активів та капіталу підприємства;

– систему принципово нових форм та методів перерозподілу грошових коштів підприємства;

– систему довгострокових цілей фінансової діяльності підприємства та ефективних шляхів їх досягнення.

15. Грошові кошти підприємства – це:

– амортизаційні відрахування і прибуток;

– кошти, що перебувають на всіх рахунках і в касі підприємства;

– фонд оплати праці;

– резервний і страховий фонд.

16. Еквіваленти грошових коштів – це:

– інвестиції зі строком погашення понад один рік, а також інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент;

– короткострокові, високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певну суму коштів із незначним ризиком зміни їхньої вартості;

– інвестиції зі строком погашення менше одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент;

– високоліквідні цінні папери з низькою дохідністю і високою надійністю.

17. Витрачання грошових коштів підприємства здійснюється за розпорядженням:

– установи банку;

– керівника підприємства;

– вищого органу управління;

– головного бухгалтера підприємства.

18. Кошти підприємств підлягають зберіганню в банку:

– обов’язково;

– не обов’язково

– на бажання підприємства

– обов’язково за винятком ліміту.

19. Ліміт залишку готівки в касі – це:

– граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час;

– кошти, які має в наявності підприємство;

– граничний розмір суми готівки, що може бути в касі в робочий час;

– сума коштів, які необхідно здавати на поточний рахунок.

20. Готівкові розрахунки – це:

– списання коштів з рахунків платника;

– розрахунки, за яких платіж не гарантується;

– розрахунки, які здійснюються між покупцем і постачальником, що перебувають в одному регіоні;

– платежі готівкою між підприємствами за реалізовану продукцію.

21. Відповідно до П(С)БО 4 грошові кошти – це:

– кошти в касі та на поточному рахунку в банку;

– готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання;

– еквіваленти грошових коштів;

– грошові потоки.

22. Грошові потоки за напрямом руху грошових коштів поділяються на:

– валовий і чистий;

– надлишковий і дефіцитний;

– регулярний і дискретний;

– додатній і від’ємний.

23. Різницю між додатнім і від’ємним потоками коштів у періоді, що аналізується, характеризує:

– валовий грошовий потік;

– чистий грошовий потік;

– надлишковий грошовий потік;

– Дефіцитний грошовий потік.

24. Момент здійснення платежу повинен максимально наближуватись до моменту відвантаження товарів – це один із принципів:

– господарського розрахунку;

– кредитування;

– безготівкових розрахунків;

– факторингу.

25. Документ, який не потрібно подавати, відкриваючи рахунки у банку, – це:

– заява на відкриття рахунку;

– примірник статуту підприємства;

– свідоцтво про державну реєстрацію в органах державної влади;

– баланс.

26. Вид банківського рахунку, який не може бути відкритий в іноземній валюті – це:

– поточний;

– бюджетний;

– кредитний;

– депозитний.

27. Здійснюючи розрахункові операції, підприємство обирає форму розрахунків:

– самостійно;

– за вказівкою керівних органів;

– відповідно до постанов НБУ;

– за вказівкою банку.

28. До безготівкових форм розрахунків належать:

– розрахунки в національній валюті;

– розрахунки в іноземній валюті;

– розрахунки за допомогою платіжних доручень;

– розрахунки за товарними операціями.

29. Вкажіть правильне визначення терміна «платіжне доручення»:

– документ, що містить доручення чекодавця банку стосовно перерахування з його рахунка певної суми;

– письмове боргове зобов'язання, яке дає право вимагати від боржника сплати відповідної суми;

– письмове доручення власника рахунка банку перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів;

– комбінований документ, який містить вимогу постачальника та доручення платника.

30. Цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання сплатити після настання строку визначену суму грошей, – це:

– облігація;

– вексель;

– акція;

– ощадний сертифікат.

31. Дати визначення розрахункам за товарними операціями:

– розрахунки підприємства з бюджетом;

– розрахунки підприємства зі страховими компаніями;

– розрахунки з кредитними установами;

– платежі за виконані роботи, послуги і платежі за відвантажену продукцію.

32. Дати визначення розрахункам за нетоварними операціями:

– платежі за надані послуги;

– платежі за виконані роботи;

– платежі за відвантажену продукцію;

– обов’язкові відрахування в державні цільові фонди та розрахунки з кредитними установами.

33. Вкажіть правильне визначення терміна «вексель»:

– доручення банку–покупця банкові–постачальника здійснити оплату рахунків постачальника;

– письмове зобов'язання відповідної форми, яке надає право його власникові вимагати сплати відповідної суми у відповідний термін;

– форма розрахунку, за якою банк-емітент за дорученням свого клієнта повинен здійснити платіж;

– форма розрахунку, за якою банк-емітент на доручення свого клієнта повинен здійснити платіж.

34. Вкажіть правильне визначення терміна «акредитив»:

– форма розрахунку, за якою банк-емітент на доручення свого клієнта повинен здійснити платіж третій особі;

– розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити оплату за рахунок спеціально задепонованих коштів;

– розрахунковий документ, що містить доручення чекодавця банку стосовно здійснення платежу;

– розрахунковий документ, що містить вимогу постачальника та доручення платника.

35. Якщо покупець (платник) заздалегідь депонує кошти для розрахунку з постачальником, тоді такий акредитив слід вважати:

– безвідзивним;

– непокритим;

– акцептованим;

– покритим.

36. Непокритий акредитив – це акредитив:

– який не може бути змінений або анульований без згоди постачальника, для якого він був відкритий;

– який може бути анульований банком-емітентом без поперед­ньої згоди постачальника;

– за яким платежі постачальникові гарантує банк;

– правильна відповідь відсутня.

37. Відзивний акредитив – це:

– коли платежі постачальникові гарантує банк;

– коли можна змінити або анулювати без згоди постачальника;

– коли передбачається депонування коштів;

– коли платежі покупцеві гарантує банк

38. Безвідзивний акредитив – це:

– коли платежі постачальникові гарантує банк;

– коли не можна змінити або анулювати без згоди постачальника;

– коли передбачається депонування коштів;

– коли платежі покупцеві гарантує банк.

39. Переказний вексель – це:

– письмовий документ, який містить зобов’язання особи, яка видала вексель (боржника), сплатити власникові векселя певну суму;

– зобов’язання банку-емітента векселя сплатити вказаній у векселі особі відповідну суму в установлений строк;

– письмовий документ, який містить зобов’язання особи, що видала вексель, сплатити вказану у векселі суму третій особі;

– правильна відповідь відсутня.

40. Трасант – це особа, яка:

– є власником векселя;

– переказує свій платіж на іншу особу;

– має вексельні повноваження;

– є платником за векселем.

41. Трасат – це особа, яка:

– є власником векселя;

– переказує свій платіж на іншу особу;

– має вексельні повноваження;

– є платником за векселем.

42. Платіжна вимога – це:

– комбінований документ, який містить вимогу постачальника й доручення платника;

– розрахунковий документ, що містить доручення банку покупця банкові постачальника здійснити оплату рахунків постачальника;

– розрахунковий документ, який містить доручення чекодавця банкові здійснити платіж;

– розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (утримувача за договірного списання) до банку платника здійснити без погодження з платником переказ коштів на рахунок отримувача.