Диспансеризація.

Реконвалесцентів виписують із стаціонару при дотриманні таких умов: задовільне самопочуття і відсутність скарг, зникнення жовтяниці та нормальні або близькі до норми розміри печінки, рівень білірубіну в сироватці крові в нормі або не перевищує 35 мкмоль/л, активність АлАТ і АсАТ підвищена не більше як у 2-3 рази. Виявлення HBsAg не є перепоною до виписування, але враховується при наступній диспансеризації.

Вірусні гепатити належать до тих захворювань, при яких потрібне спостереження за хворими і після виписки із стаціонару. Тривалість відновного періоду при гепатитах різної етіології неоднакова, при парентеральних гепатитах ГВ, ГD, ГС може затягуватись на багато місяців, протягом яких хворі вимагають спостереження. Доцільно після виписки із стаціонару забезпечити спостереження хворого лікарем, який лікував, огляд через 10 днів та 1 міс. Потім реконвалесцентів направляють у кабінет інфекційних хвороб поліклініки. Тактика ведення реконвалесцента визначається тяжкістю перенесеного гепатиту, залишковими явищами та характером супровідної патології.

Після виписки із стаціонару реконвалесцент ГА потребує звільнення від роботи на 2 тиж., а при реконвалесценції, яка затягується, строки непрацездатності збільшуються. Реконвалесценти після ГА у зв’язку з відсутністю загрози хронізації можуть бути зняті з обліку вже після першого диспансерного огляду. При збереженні клінічних або біохімічних відхилень проводять ще один огляд через 3 міс., після чого залишають для подальшого спостереження лише окремих реконвалесцентів.

Усі реконвалесценти протягом 3-6 міс. потребують звільнення від тяжкої фізичної роботи, від роботи, пов’язаної з гепатотоксичними речовинами, учні, студенти - від занять фізкультурою.

При ГВ, ГС і ГD обстеження проводять через 10 днів, 1 міс., а потім - через 3, 6, 9 і 12 міс. після виписки. Ці строки можуть бути індивідуалізовані залежно від результатів попереднього огляду. Реконвалесцентів знімають з обліку не раніше, ніж через рік при сприятливих клініко-лабораторних даних. Особи, в яких виявляють ознаки хронізації інфекційного процесу, формування хронічного гепатиту, повинні бути під наглядом без обмеження строку.

Програма диспансерного обстеження включає клінічний огляд, біохімічні дослідження сироватки крові (вміст білірубіну, активність АлАТ, АсАТ, тимолову пробу, при потребі - білкові фракції), індикацію НВsAg, бажано анти-НВс IgМ, анти-НСV i анти-НDV ІgМ. Реконвалесценти можуть повертатись до роботи, учбових занять не раніше як через місяць, якщо клініко-біохімічні показники є задовільними.

Листок непрацездатності видається на 10-30 днів після виписування зі стаціонару з урахуванням результатів клінічного огляду і лабораторних обстежень. Після нормалізації концентрації білірубіну в сироватці крові, навіть при збереженні помірної гіперферментемії (збільшення в 2-3 рази), але при хорошому самопочутті реконвалесцентів допускають до роботи. Однак їх необхідно через ЛКК звільнити від тяжкої фізичної праці, відряджень, занять спортом на термін від 3 до 12 міс.

Носії HBs-антигену підлягають диспансерному спостереженню протягом 2 років, їх обстежують зразу після виявлення (активність АлАТ, вміст білірубіну, сулемова і тимолова проби), через 3 міс. і далі 2 рази на рік. Носіям HBs-антигену заборонено працювати на підприємствах служби крові, їх знімають з обліку при відсутності будь-яких проявів хвороби, нормальних біохімічних показниках і негативних результатах п'ятикратного дослідження на HBsAg протягом зазначеного періоду. При стійкій HBs-антигенемії і появі ознак хронізації процесу хворі підлягають повторній госпіталізації.

Протягом 6 міс. протипоказані профілактичні щеплення, крім протиправцевого анатоксину та антирабічної вакцини. Небажано проведення планових операцій, застосування гепатотоксичних медикаментів. Алкоголь виключається в будь-яких дозах і видах. Жінкам рекомендується утриматись від вагітності протягом року після виписки.

Усі хворі на хронічний вірусний гепатит повинні бути під спостереженням інфекціоніста. У випадку хронічного персистуючого гепатиту їх обстежують амбулаторно: щопівроку в сироватці крові визначають вміст білірубіну, білкових фракцій, активність АлАТ, колоїдні проби. При загостренні патологічного процесу проводять повторне лікування (стаціонарно або в домашніх умовах). При працевлаштуванні треба виключити значні фізичні навантаження, контакт з гепатотропними речовинами, часті й тривалі відрядження, інші шкідливі умови праці. Особливу увагу приділяють дотриманню режиму харчування і дієти.

Хворі на хронічний активний гепатит потребують постійного лікарського нагляду. Протягом перших 3 міс. їх лікують і обстежують в умовах стаціонару. Враховуючи тривалу непрацездатність, далі їх направляють на ЛТЕК для визначення групи інвалідності. Згодом щомісячно або раз на квартал цих хворих обстежують амбулаторно або стаціонарно. При лікуванні глюкокортикоїдами та імунодепресантами треба регулярно робити загальний аналіз крові.