- •1.Регіональна економічна політика України та європейська інтеграція
- •2.Значення та завдання регіональної економіки в сучасних умовах розвитку України та глобалізації.
- •3.Становлення та розвиток теорії регіональної економіки
- •4.Методи аналізу регіональної економіки
- •6.Регіональна економіка та територіальна (просторова) організація продуктивних сил
- •7.Нові форми регіонального розвитку продуктивних сил України
- •8.Міжрегіональні економічні зв’язки: сутність та види.
- •9.Соціально-економічне районування: сутність та функції у системі територіальної організації господарства
- •10.Закономірності та принципи формування економічних районів.
- •11.Наукові засади раціонального природокористування
- •12.Економіка та управління природокористуванням: регіональний аспект
- •13.Еколого-економічний простір в контексті регіонального розвитку
- •14.Концепція стійкого розвитку: сутність, значення та принципи здійснення.
- •15.Регіональна політика: сутність, принципи, види та механізм реалізації
- •16.Механізм реалізації державної політики соціально-економічного розвитку регіонів України.
- •17.Регіонально-економічний аспект у формуванні екологічної безпеки.(див.11,12)
- •18.Регіональна економіки як інтегрована економічна дисципліна
- •19.Господарський комплекс світу та України: сутність, значення та характеристика структури.
- •20.Проблеми трансформації господарського комплексу України в умовах глобалізації.
- •21.Територіально-виробничий комплекс: сутність, види та організаційні форми представлення.
- •22. Паливно-енергетичний комплекс: сутність, значення та характеристика структури.
- •23.Паливно-енергетичний комплекс України: проблеми та пріоритети.
- •24. Альтернативна енергетика: сутність, види та потенціал розвитку в Україні та світі.
- •25. Гірничо-металургійний комплекс: сутність, структура та регіональна спеціалізація.
- •26. Хімічний комплекс: сутність, структура та спрямованість розвитку сировинних, енергетичних та споживчих галузей.
- •27. Машинобудівний комплекс: сутність, структура та регіональні аспекти функціонування галузей.
- •28. Особливості територіальної організації машинобудівного комплексу України.
- •29. Нові форми регіонального розвитку машинобудування та їх роль у формуванні продуктивних сил країни.
- •30. Комплекс галузей легкої промисловості: сутність, структура та фактори регіонального розвитку.
- •31. Спеціалізація країн світу на виробництві продукції легкої промисловості.
- •32. Лісопромисловий комплекс: сутність, значення та функціонально-галузева структура.
- •33. Регіональні особливості розміщення сировинної бази та виробництва лісопромислової продукції в країнах світу.
- •34. Еколого-економічні проблеми розвитку лісопромислового комплексу України.
- •35. Агропромисловий комплекс: сутність, значення та особливості регіонального розвитку.
- •36. Еколого-економічні проблеми формування сировинної бази агропромислового комплексу України.
- •37. Особливості регіонального сільськогосподарського та продовольчого виробництва в світі.
- •38.Галузева та регіональна структура харчової промисловості України.
- •39. Будівельно-індустріальний комплекс: сутність, структура та регіональні аспекти функціонування.
- •40.Агропромисловий комплекс: сутність і фактори формування галузево-територіальної структури.
- •41.Агропромислова інтеграція: сутність, види, форми та функціональні зв’язки.
- •42.Продовольчий комплекс у розв’язанні регіональних продовольчих проблем.
- •43.Транспортно-комунікаційний комплекс: сутність, структура та особливості функціонування.
- •44. Науково-технічний прогрес та його значення в розвитку транспортно-комунікаційного комплексу світу.
- •45. Розвиток транспортної системи України: структурні та регіональні особливості функціонування.
- •46. Торгівельний комплекс: сутність, структура та територіальна організація.
- •47. Перспективи розвитку і вдосконалення розміщення торговельного комплексу в України
- •48. Сутність значення та функції внутрішньої торгівлі як складової комерційного комплексу.
- •49. Соціальний комплекс: сутність, структура та значення в регіональному розвитку.
- •50. Потенціал регіонального розвитку: сутність, структура та особливості формування.
- •51.Природно-ресурсний та екологічний потенціал: регіональний та глобальний рівень формування.
- •52.Економічний потенціал: сутність, значення та структура.
- •53.Торговельний потенціал України та її регіонів.
- •54.Демографічний потенціал як основа стійкого розвитку економіки регіонів.
- •55.Науково-технічний та інноваційний потенціал розвитку регіонів.
- •56.Напрямки реструктуризації господарського комплексу індустріальних районів України.
- •57.Пріоритетні напрями екологічного розвитку в індустріальних регіонах України.
- •58.Структурно-динамічні проблеми розвитку продуктивних сил економічних районів з середнім рівнем розвитку.
- •59.Характеристика природно-ресурсного, демографічного та економічного потенціалів розвитку депресивних територій.
- •60.Проблеми формування фінансового потенціалу територій, що мають нижче середній рівень економічного розвитку.
- •61.Конкурентоспроможність регіонів України: передумови та фактори формування.
- •62.Міжнародні організації та їх значення у здійсненні регіональної еколого-економічної діяльності. Аціональні і регіональні організації України з охорони навколишнього середовища.
- •63.Міжнародне співробітництво України з питань екології та охорони навколишнього середовища в умовах глобалізації.
- •64.Технополіси і технопарки як прогресивна форма регіонального розвитку.
- •65.Регіональні аспекти світових економічних процесів.
55.Науково-технічний та інноваційний потенціал розвитку регіонів.
Основою науково-технічного розвитку країни є науково-технічний потенціал, що являє собою сукупність усіх засобів науково-технічної діяльності та її ресурсів. Науково-технічний потенціал включає: · матеріально-технічну базу науки (сукупність засобів науково-технічної праці, наукові організації, наукове обладнання і установки, експериментальні заводи, лабораторії, електронно-обчислювальна база інформаційного забезпечення тощо); · кадри наукової системи (вчені, дослідники, конструктори, експериментатори, науково-технічний персонал); · інформаційну систему, яка забезпечує постійне вдосконалення наукових знань (наукові прогнози, банк патентів, авторських свідоцтв, банк відомостей про світові досягнення в галузі конкретних наук тощо), яка здатна до оперативної обробки інформації та надання її користувачеві; · організаційно-управлінську підсистему — планування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДЦКР); фінансування НДДКР; структуру управління НДДКР; організаційно-управлінські структури наукових підрозділів; методи управління НДДКР. У цій системі мережа науково-дослідних, конструкторських, проектних інститутів, а також дослідних підрозділів вищих навчальних закладів функціонує з метою виробництва, розповсюдження і впровадження в практику наукових знань, реалізації єдиної науково-технічної політики. Розвинутий науково-технічний потенціал є також визначальною передумовою для встановлення і ефективного розвитку міжнародних науково-технічних зв'язків. В Україні створено потужний науково-технічний потенціал, спроможний вирішувати найактуальніші проблеми структурної перебудови економіки, демілітаризації технологій, посилення їх соціальної спрямованості, прискорення НТП, посилення інтенсифікації тощо. На сучасному етапі в країні є об'єктивні умови для втілення в життя активної державної науково-технічної політики. Функціонує потужний потенціал академічної, вузівської і галузевої науки, науково-технічний потенціал багатьох підприємств, зокрема наукомістких виробництв у промисловому комплексі. Однак на сучасному етапі економічного розвитку господарський механізм не забезпечує необхідного сприйняття підприємствами науково-технічних досягнень. Наслідками негативних загальноекономічних тенденцій є зниження ефективності нагромадженого науково-технічного потенціалу, інноваційний застій (табл.). В Україні нагромаджено значний досвід програмно-цільового планування НТП на основі розробки системи відповідних програм. До тих, які розробляються на національному рівні, належать державні науково-технічні програми з ресурсозбереження, приросту виробництва продовольства, збільшення випуску технологічного устаткування на експорт, програма фундаментальних досліджень з найважливіших напрямів академічної науки тощо. Серед регіональних науково-технічних програм, які розробляються в областях України (понад 200 найменувань), переважають програми з виробництва товарів народного споживання, охорони навколишнього середовища, використання вторинних ресурсів. У галузях і на підприємствах ведеться розробка програм з питань, технічного переозброєння виробництва, освоєння нових технологій. Інноваційна спроможність регіонів країни на сьогодні відіграє дуже важливу роль у визначенні здатності розвитку країни та національної економіки в майбутньому на власній основі. Саме інноваційна спроможність регіонів дозволить країні самостійний, незалежний та послідовний розвиток на подальші часи. Інноваційна спроможність регіонів є одним з чинників сприятливості до нововведень до науково-технічного оновлення та розвитку. Важливою ознакою інноваційного розвитку є здатність регіону та країни адаптуватись до внутрішніх змін та впливу зовнішнього оточення. Термін "інноваційний потенціал" має широкий спектр підходів до його вивчення в сучасній економічній літературі. У широкому розумінні потенціал - це величина, яка характеризує запас енергії тіла, що перебувала в даній точці силового поля [1, с. 952]. Наприклад, І. Балабанов під інноваційним потенціалом розуміє "сукупність окремих видів ресурсів, включаючи матеріальні, інтелектуальні, інформаційні та інші ресурси, необхідні для здійснення інноваційної діяльності" [2, с. 208]. Д. Кокуріна вважає, що "інноваційний потенціал містить невикористані приховані можливості нагромаджених ресурсів, що можуть бути задіяні для досягнення цілей економічних суб'єктів" [3, с. 111]. Згідно Із Законом України "Про приоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні", інноваційний потенціал являє собою "сукупність науково-технологічних, фінансово-економічних, виробничо-соціальних та культурно-освітніх можливостей країни (галузі, регіону, підприємства тощо), необхідних для забезпечення Інноваційного розвитку економіки". Термін «потенціал» (лат. potentia — сила, потужність) означає здатність і готовність будь-якої організації здійснювати реалізацію інноваційного процесу. У широкому спектрі інноваційний потенціал регіону налічує: - кадровий потенціал; - науково-дослідницький потенціал; - фінансовий потенціал; - матеріально-технічний потенціал; - ринковий потенціал; - політико-правовий потенціал; - інформаційний потенціал. Кадровий потенціал визначає кінцевий результат розвитку та функціонування економіки регіону і будь якої сфери економічної діяльності, тому що цикл підготовки та використання цих ресурсів переважно здійснюється в окремому регіоні. Науково-дослідницький потенціал показує обсяги науково дослідницьких робіт у вартісному та кількісному виразі, структуру цих робіт за секторами економічної діяльності в регіоні та за його межами, міграцію вчених у різні країни для обміну та накопичення знань, дає змогу створити атмосферу творчості, накопичення знань та інформації у вигляді теорій, наукових праць, програм, винаходів, створенню нових ідей тощо. Фінансовий потенціал характеризує стан системи фінансування, яка була б здатна забезпечити умови здійснення інноваційного процесу для розроблення та комерціалізації нововведень. Матеріально-технічний або виробничий потенціал визначає наявність у наукових організацій, інноваційно-активних підприємств та їх об’єднань в регіоні для ведення інноваційного процесу. Ринковий потенціал характеризує ступінь відповідності інноваційних ідей та об’єктів інтелектуальної промислової власності потребам суспільства і окремих суб’єктів господарювання в конкурентоспроможній наукомісткій продукції та послугах. Політико правовий потенціал характеризує створення нового нормативно-правового поля для ефективного розвитку й використання науково технічного потенціалу регіону. Сприяє розробленню комплексної програми створенню інновацій та реалізації інноваційних продуктів на регіональному рівні. Інформаційний потенціал характеризує інформаційну оснащеність суб’єктів господарювання регіону щодо ринку інновацій, технічну оснащеність інноваційного процесу зв’язком, телекомунікаціями та комп’ютерною технікою і технологіями. Отже, інноваційний потенціал регіону – це оптимальне поєднання сукупності ресурсів: кадрових, науково дослідницьких, матеріально-технічних, ринкових, політико-правових, інформаційних, фінансових, які максимально сприятимуть їх використанню для успішного соціально-економічного зростання регіону та підвищення якості життя його населення.
