55.Науково-технічний та інноваційний потенціал розвитку регіонів.

Основою науково-технічного розвитку країни є науково-техніч­ний потенціал, що являє собою сукупність усіх засобів науково-технічної діяльності та її ресурсів. Науково-технічний потенціал включає: · матеріально-технічну базу науки (сукупність засобів науково-технічної праці, наукові організації, наукове обладнання і уста­новки, експериментальні заводи, лабораторії, електронно-обчис­лювальна база інформаційного забезпечення тощо); · кадри наукової системи (вчені, дослідники, конструктори, експе­риментатори, науково-технічний персонал); · інформаційну систему, яка забезпечує постійне вдосконалення наукових знань (наукові прогнози, банк патентів, авторських сві­доцтв, банк відомостей про світові досягнення в галузі конкрет­них наук тощо), яка здатна до оперативної обробки інформації та надання її користувачеві; · організаційно-управлінську підсистему — планування науко­во-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДЦКР); фі­нансування НДДКР; структуру управління НДДКР; організацій­но-управлінські структури наукових підрозділів; методи управ­ління НДДКР. У цій системі мережа науково-дослідних, конструкторських, проектних інститутів, а також дослідних підрозділів вищих нав­чальних закладів функціонує з метою виробництва, розповсю­дження і впровадження в практику наукових знань, реалізації єдиної науково-технічної політики. Розвинутий науково-тех­нічний потенціал є також визначальною передумовою для вста­новлення і ефективного розвитку міжнародних науково-техніч­них зв'язків. В Україні створено потужний науково-технічний потенціал, спроможний вирішувати найактуальніші проблеми структурної перебудови економіки, демілітаризації технологій, посилення їх соціальної спрямованості, прискорення НТП, посилення інтен­сифікації тощо. На сучасному етапі в країні є об'єктивні умови для втілення в життя активної державної науково-технічної полі­тики. Функціонує потужний потенціал академічної, вузівської і га­лузевої науки, науково-технічний потенціал багатьох підприємств, зокрема наукомістких виробництв у промисловому комплексі. Однак на сучасному етапі економічного розвитку господарсь­кий механізм не забезпечує необхідного сприйняття підприємст­вами науково-технічних досягнень. Наслідками негативних за­гальноекономічних тенденцій є зниження ефективності нагромад­женого науково-технічного потенціалу, інноваційний застій (табл.). В Україні нагромаджено значний досвід програмно-цільового планування НТП на основі розробки системи відповідних про­грам. До тих, які розробляються на національному рівні, нале­жать державні науково-технічні програми з ресурсозбереження, приросту виробництва продовольства, збільшення випуску тех­нологічного устаткування на експорт, програма фундаменталь­них досліджень з найважливіших напрямів академічної науки тощо. Серед регіональних науково-технічних програм, які розроб­ляються в областях України (понад 200 найменувань), переважа­ють програми з виробництва товарів народного споживання, охорони навколишнього середовища, використання вторинних ресурсів. У галузях і на підприємствах ведеться розробка програм з питань, технічного переозброєння виробництва, освоєння нових технологій. Інноваційна спроможність регіонів країни на сьогодні відіграє дуже важливу роль у визначенні здатності розвитку країни та національної економіки в майбутньому на власній основі. Саме інноваційна спроможність регіонів дозволить країні самостійний, незалежний та послідовний розвиток на подальші часи. Інноваційна спроможність регіонів є одним з чинників сприятливості до нововведень до науково-технічного оновлення та розвитку. Важли­вою ознакою інноваційного розвитку є здатність регіону та країни адаптуватись до внутрішніх змін та впли­ву зовнішнього оточення. Термін "інноваційний потенціал" має широкий спектр підходів до його вивчення в сучасній економічній літе­ратурі. У широкому розумінні потенціал - це вели­чина, яка характеризує запас енергії тіла, що пере­бувала в даній точці силового поля [1, с. 952]. Наприклад, І. Балабанов під інноваційним потенціалом розуміє "сукупність окремих видів ресурсів, включаючи ма­теріальні, інтелектуальні, інформаційні та інші ре­сурси, необхідні для здійснення інноваційної діяль­ності" [2, с. 208]. Д. Кокуріна вважає, що "інноваційний поте­нціал містить невикористані приховані можливості нагромаджених ресурсів, що можуть бути задіяні для досягнення цілей економічних суб'єктів" [3, с. 111]. Згідно Із Законом України "Про приоритетні напрями іннова­ційної діяльності в Україні", інноваційний потенціал являє собою "сукупність науково-технологічних, фі­нансово-економічних, виробничо-соціальних та куль­турно-освітніх можливостей країни (галузі, регіону, підприємства тощо), необхідних для забезпечення Інноваційного розвитку економіки". Термін «потенціал» (лат. potentia — сила, потужність) означає здатність і готовність будь-якої організації здійснювати реалізацію інноваційного процесу. У широкому спектрі інноваційний потенціал регіону налічує: -  кадровий потенціал; -  науково-дослідницький потенціал; -  фінансовий потенціал; -  матеріально-технічний потенціал; -  ринковий потенціал; -  політико-правовий потенціал; -  інформаційний потенціал. Кадровий  потенціал  визначає  кінцевий  результат  розвитку  та функціонування економіки регіону і будь якої сфери  економічної  діяльності,  тому що  цикл  підготовки  та  використання  цих ресурсів  переважно  здійснюється  в окремому  регіоні. Науково-дослідницький потенціал показує  обсяги  науково дослідницьких робіт  у вартісному та кількісному виразі, структуру цих  робіт за секторами економічної діяльності в  регіоні  та  за  його  межами,  міграцію  вчених у  різні країни  для обміну  та  накопичення  знань,  дає  змогу  створити  атмосферу творчості, накопичення знань та інформації у вигляді теорій, наукових праць, програм, винаходів, створенню нових ідей тощо. Фінансовий  потенціал  характеризує  стан  системи  фінансування,  яка була б здатна забезпечити умови здійснення інноваційного процесу для розроблення та комерціалізації нововведень.  Матеріально-технічний або виробничий потенціал визначає наявність у наукових організацій, інноваційно-активних  підприємств та  їх  об’єднань  в  регіоні для  ведення  інноваційного процесу. Ринковий  потенціал  характеризує  ступінь  відповідності  інноваційних ідей та об’єктів інтелектуальної промислової власності потребам суспільства і окремих суб’єктів господарювання в конкурентоспроможній наукомісткій продукції та послугах. Політико правовий потенціал характеризує створення нового  нормативно-правового поля для ефективного розвитку й використання науково технічного потенціалу регіону. Сприяє розробленню комплексної програми створенню інновацій та реалізації інноваційних продуктів на регіональному рівні.    Інформаційний потенціал характеризує інформаційну оснащеність  суб’єктів господарювання регіону щодо ринку інновацій, технічну  оснащеність інноваційного процесу зв’язком, телекомунікаціями та комп’ютерною технікою і технологіями. Отже, інноваційний потенціал регіону – це оптимальне поєднання   сукупності ресурсів: кадрових, науково дослідницьких, матеріально-технічних,     ринкових, політико-правових, інформаційних, фінансових, які максимально сприятимуть їх використанню для успішного соціально-економічного  зростання  регіону та підвищення якості життя його населення.