24. Альтернативна енергетика: сутність, види та потенціал розвитку в Україні та світі.

Альтернативне джерело енергії - спосіб, пристрій або споруда, що дозволяє одержувати електричну енергію (або інший необхідний вид енергії) і заміняє собою традиційні джерела енергії, що функціонують на нафті, що добувається природному газі та вугіллі. Види альтернативної енергетики: сонячна енергетика, вітроенергетика, біомасова енергетика, хвильова енергетика, градієнт-температурна енергетика, ефект запам'ятовування форми, приливна енергетика, геотермальна енергія. В Україні альтернативна енергетична галузь представлена в основному атомною енергетикою, гідроенергетикою, вітряною енергетикою та сонячною енергетикою. Атомна енергетика  на сьогоднішній день налічує 5 АЕС, з яких найвідоміша - Чорнобильська. Звичайно, атомні реактори є надзвичайно небезпечними об'єктами як для нас, так і взагалі по світу. Що ж стосується гідроелектроенергії, то її  виробляють найбільші річки: Дніпро, Південний Буг. Це є один з найбільш екологічних видів енергії. На даний час небувалого розвитку набувають сонячна та вітряна енергетика. На Півдні України активно зводятьться "вітряні млини". Правда, це "задоволення" не з дешевих і коштувати такий один агрегат може 1-2 мільйона євро, а таких грошей у держави звичайно ж немає. Також на Півдні України та в Криму набуло широкого застосування встановлення сонячних батарей. Що і казати, це дуже перспективний захід, оскільки клімат там щороку стає сухіший і більш сонячний, отже є великі можливості для акамулювання значної кількості енергії.

25. Гірничо-металургійний комплекс: сутність, структура та регіональна спеціалізація.

Гірничо-металургійний комплекс України — це сукупність підприємств, які послідовно здійснюють видобування, збагачення, металургійну переробку руд чорних, кольорових і рідкісних металів та нерудної сировини для металургії, виробництво чавуну, сталі кольорових і дорогоцінних металів, сплавів, прокатне виробництво, переробку вторинної сировини. До гірничо-металургійного комплексу належить також коксохімія, виробництво вогнетривів, будівельних конструкцій з металу, електродів, металургійного устаткування, порошкова металургія тощо. Гірничо-металургійний комплекс є невід'ємною складовою виробництва конструкційних матеріалів, що значною мірою визначає економічний потенціал країни і забезпечує матеріалізацію капіталовкладень в основних фондах. Основними споживачами продукції гірничо-металургійного комплексу є машинобудування, будівництво, транспорт. Сприятливими умовами для розвитку гірничо-металургійного комплексу в Україні є територіальні поєднання насамперед Донбасу і Придніпров'я, великих родовищ коксівного вугілля, залізної та марганцевої руд, високоякісних вапняків і формувальних пісків та вогнетривів, наявність родовищ алюмінієвої сировини, ртутних, титанових, нікелевих, ванадієвих, молібденових руд, магнієвої сировини, руд якісних металів; забезпечення районів розвитку металургійного виробництва транспортною мережею і водними ресурсами, великий попит на метал; значна кількість вторинної сировини. Виробництво чорних металів зосереджено на підприємствах повного циклу (з випуском чавуну, сталі, прокату), що розміщені в чотирьох регіонах — у Придніпров'ї (Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя), Криворіжжі (Кривий Ріг), Донбасі (Донецьк, Макіївка, Комунарськ, Костянтинівка, Краматорськ), Приазов'ї (Маріуполь). Порівняно з чорною металургією менш розвинена в Україні кольорова металургія, що пов'язано передусім з відсутністю розвіданих сировинних ресурсів. Алюміній з орієнтацією на джерело дешевої електроенергії та привізний з Миколаєва глинозем (з імпортних бокситів) виробляється в Запоріжжі; цинк з привізної сировини — у Костянтинівці Донецької області (електроенергетичний чинник), електро- та енергомісткі титан і магній — у Запоріжжі, магній також — у Калуші Івано-Франківської області, де є сировина; ртуть — у Микитівці Донецької області, латунний і мідний прокат — у Артемівську Донецької області.