17.Регіонально-економічний аспект у формуванні екологічної безпеки.(див.11,12)

Екологічна політика має бути націлена на зменшення неприпустимого забруднення довкілля, води, повітря, проти деградації землі, на захист лісів. У регіонах має реалізовуватися політика екологізації виробництва для зниження техногенного навантаження на навколишнє середовище, першою чергою в найбільш забруднених Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій, Харківській та Київській областях. Це також стосується перенесення забруднювачів.

18.Регіональна економіки як інтегрована економічна дисципліна

Регіональна економіка є новою галуззю в складі економічних наук, її формування, становлення та використання має важливе значення для України в умовах ринкових перетворень, коли роль регіонів у піднесенні економіки країни значно зростає. Незважаючи на наявність певних напрацювань в цій науковій п лузі в сучасних умовах переходу економіки України до нових економія них відносин у суспільстві, формування ринкового середовища виникає необхідність в уточненні поглядів на склад, зміст науки, її зв'язки з іншими галузями знань, використання положень науки для прискорення ринкових перетворень, піднесення ролі регіонів у стабілізації економіки України. Об'єктом вивчення регіональної економіки як науки є регіон я" частина території країни, де проживає певна кількість населення, розташовані підприємства різних галузей господарства та різних форм власності, функціональні установи, що забезпечують нормальні умови для життя людей, їх праці, освіти, культури, спілкування. Предмет економічних наук — висвітлення складу та змісту виробничих відносин людей. Предметом регіональної економіки є вивчення відносин людей у різних сферах їх діяльності на території певного регіону з врахуванням конкретного соціально-економічного та політичного устрою країни. Ця наука розкриває зміст, шляхи, напрями формування регіональних відносин у виробничій та соціальних сферах, досліджує розвиток продуктивних сил — матеріальної основи розвитку суспільства. Регіональна економіка як наука має визначити шляхи становлення економіки окремих територіальних формувань та обґрунтування принципових підходів до покращення умов життя та праці людей. Соціально-економічні відносини на території певного регіону характеризуються надзвичайною складністю, формуються з врахуванням особливостей того чи іншого регіону, його географічного розташування, природних багатств, економічного потенціалу, розвитку продуктивних сил тощо. Таке висвітлення предмету регіональної економіки дещо ширше, порівняно із існуючим в науковій літературі, де регіональна економіка розглядається як наукове направлення в економічній науці, яке ставить за мету розробку теоретичних основ раціонального розміщення підприємств та галузей, формування території збуту продукції, створення належних умов для розвитку урбанізованих територій. Складовими частинами регіональної економіки як науки потрібно вважати:• визначення складу та змісту окремих складових частин соціально-економічних характеристик регіону;• обґрунтування напрямів використання трудових, матеріальних, енергетичних, земельних, водних, лісових ресурсів та природних копалин;• обґрунтування розвитку окремих галузей економіки: промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту та зв'язку;• обґрунтування шляхів покрашення соціального стану населення регіону, працевлаштування людей, забезпечення людей товарами та послугами, охорони їх здоров'я, надання можливостей для набуття освіти, розвитку культури;• обґрунтування заходів, спрямованих на охорону навколишнього середовища;• формування систем регіонального управління, визначення складу і функцій органів управління;• використання методів прямого та непрямого впливу на розвиток регіональних соціально-економічних процесів;• формування бюджету регіону — фінансової основи органів регіонального управління, оцінка ефективності діяльності цих органів. В процесі трансформації виробничої сфери в суспільстві, розвитку ринкових відносин змінюються погляди на територіальну організацію виробництва, на процеси концентрації, спеціалізації та кооперування у виробничій сфері. Визначення цих форм територіальної організації виробництва тривалим часом базувалося на планово-директивних принципах планування виробництва на регіональному рівні, не враховувалась реальна наявність ринку збуту продукції, відсутність ринкових важелів впливу на виробництво. Визначення ефективності концентрації базувалося на твердженні, що з концентрацією виробництва зменшується собівартість продукції, збільшується продуктивність праці. В нових умовах господарювання ці підходи та показники оцінки ефективності концентрації виробництва принципово змінюються. Необхідно враховувати при цьому сукупні витрати, пов'язані не тільки із виробництвом продукції, але з її реалізацією, що в свою чергу пов'язано з наявністю ринку збуту продукції. Аналогічно змінюються погляди на спеціалізацію та кооперування. З врахуванням наявності природних ресурсів на регіональному рівні, значних трудових резервів, розвинутого ринку реалізації продукції стає економічно обґрунтованим подальший розвиток багатопрофільного підприємництва, взаємодія між собою багатопрофільних виробничих структур, мобільних за характером виробництва та реалізації продукції. У зв'язку із цим необхідні нові підходи до обґрунтування раціональних міжрегіональних зв'язків. Без зміни поглядів на концентрацію, спеціалізацію та кооперування неможливо активно вплинути на розвиток підприємництва, на залучення усього працездатного населення до практичної діяльності. Змінюються підходи до формування регіональної соціальної політики. Регіональна політика в галузі соціального захисту людей має бути більш активною, спрямовуватися на максимальне використання внутрішніх резервів, на раціональне використання трудового потенціалу, на створення належних житлових, побутових умов для життя людей, забезпечення прав громадян на працю, особливо молоді, на освіту, охорону здоров'я, культуру, соціальний захист людей. На перший план виходить вирішення проблем молоді та літніх людей. Виходячи із регіональних інтересів важливе значення має обґрунтування складу і змісту економічних (непрямих) методів впливу на розвиток регіональної економіки: формування державної цінової, фінансової, кредитної, банківської, податкової політики з врахуванням інтересів регіонів, нових підходів до організації та оплати праці, використання трудового потенціалу. В сучасних умовах відбуваються радикальні зміни щодо відношення до регіональної економіки як науки, збагачення її новими матеріалами, результатами практичних досягнень у розвитку економіки та покращення умов життя та праці людей. Одночасно наукові досягнення впроваджуються в навчальний процес, на нових засадах формується економічна свідомість майбутніх фахівців.