16.Механізм реалізації державної політики соціально-економічного розвитку регіонів України.

Механізм реалізації регіональної економічної політики — це система конкретних економічних важелів та організаційно-економічних засобів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію продуктивних сил, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, удосконалюється структура їх господарського комплексу. Держава впливає на регіональний розвиток за допомогою адміністративних та економічних важелів. Вибір системи фінансово-економічних, соціальних, організаційних важелів здійснюється залежно від соціально-економічної ситуації в державі та її регіонах. Розрізняють методи прямого й опосередкованого впливу на соціально-економічні процеси. За своїм характером ці методи можуть бути заохочувальними та обмежувальними, активними та пасивними, їх комплексне поєднання дає змогу забезпечити високу результативність державного впливу на процеси, що протікають на регіональному рівні. До методів прямого економічного регулювання відносять цільове фінансування, пряму фінансову допомогу, надання субсидій та субвенцій. Для опосередкованого економічного регулювання використовують важелі податкової, бюджетної, кредитно-грошової, цінової, соціальної, зовнішньоекономічної політики та ін. Основними складовими механізму реалізації державної регіональної економічної політики України виступають: — законодавчо-нормативна база;— бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку та селективна підтримка окремих регіонів державою;— державна фіскальна політика;— державні регіональні програми, індикативні прогнози та плани, місцеві програми соціально-економічного розвитку;— створення та розвиток спеціальних економічних зон у певних регіонах;— розвиток міжрегіонального та прикордонного співробітництва [5,312]. Правова база реалізації механізму регіональної політики. Першоосновою механізму регіональної економічної політики є законодавча база, що визначає права та обов'язки регіонів у фінансово-бюджетній сфері, повноваження в управлінні майном, участь у реалізації загальнодержавних і регіональних соціально-економічних програм, порядок створення та використання регіональних фондів, форми соціальної підтримки населення. Держава через законодавчу базу проводить політику, спрямовану на підвищення економічної самостійності територій, координує діяльність місцевої влади на основі визначення співвідношень державного і місцевих бюджетів, розвитку інфраструктурних об'єктів місцевого та загального призначення, формування централізованих і регіональних фондів різного цільового призначення. Законодавча база включає: Конституцію України (1996 p.), Закони України: "Про місцеві державні адміністрації", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про бюджетну систему України", "Про зайнятість населення", "Про столицю України — м. Київ", "Про стимулювання розвитку регіонів" (діє з 1.01.2006 p.), Бюджетний кодекс України (2001 p.), Господарський кодекс України (2003 p.), Декрет Кабміну України "Про місцеві податки та збори", щорічні закони про Державний бюджет України, Указ Президента України "Концепція державної регіональної політики" та інші нормативно-правові акти. Підґрунтям правової та організаційної самостійності органів місцевого самоврядування є матеріальна та фінансова основа, до складу якої входять:— рухоме та нерухоме майно, яке е у комунальній власності;— доходи регіональних (місцевих) бюджетів;— позабюджетні фонди;— інші кошти;— земля та інші природні ресурси, що є у комунальній власності;— об'єкти спільної власності територіальних громад, що перебувають в управлінні районних та обласних рад.