
- •2. Сучасна українська літературна мова
- •3. Зміни в українському правописі
- •4.Стилі сучасної української літературної мови
- •5. Особливості офіційно-ділового стилю мови
- •Лекція № 2. Літературна мова. Мовна норма. Культура ділового мовлення
- •Норми сучасної української літературної мови
- •3. Основні риси культури мови
- •2. Інтонація
- •3. Невербальні засоби спілкування
- •4. Техніка мовлення
- •5. Дикція
- •6. Жанри публічного виступу
- •Лекція № 5. Етика ділового спілкування
- •Лекція № 7. Спеціальна термінологія і професіоналізми
- •2. Однозначні і багатозначні слова
- •8.3. Пряме і переносне значення слова
- •4. Омонімія, синонімія, антонімія, паронімія Омонімія
- •Синонімія
- •Антонімія
- •Паронімія
- •5. Стилістична диференціація слова
- •Лекція № 9. Точність і доречність мовлення. Складноскорочені слова та абревіатура. Графічні скорочення.
- •Правила скорочування слів
- •Лекція № 11. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови
- •2. Іменник
- •Відмінювання імен та по батькові
- •Віддієслівні іменники
- •Особливості вживання іменників у діловому мовленні
- •3. Прикметник
- •4. Числівник
- •Зв'язок числівників з іменниками
- •Особливості вживання числівників у діловому мовленні
- •5. Займенник
- •Особливості вживання займенників у діловому мовленні
- •6. Дієслово
- •Особливості вживання дієслів у діловому мовленні
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •7. Прислівник
- •8. Службові частини мови
- •Особливості вживання службових частин мови у діловому мовленні
- •9. Вигук
- •2. Поняття про речення
- •3. Просте речення
- •4. Поняття про складне речення
- •5. Складносурядне речення
- •Складнопідрядне речення
- •7. Безсполучникове складне речення
- •8. Складні синтаксичні конструкції
- •Перелік питань до іспиту з предмету «українська мова (за професійним спрямуванням)»
- •IV.Складання професійних документів
3. Невербальні засоби спілкування
Ефективність спілкування визначається не тільки ступенем розуміння слів співрозмовника, але і умінням правильно оцінити поведінку учасників спілкування, їх міміку, жести, рухи, позу, направленість погляду, тобто зрозуміти мову невербального (вербальний - словесний, усний) спілкування. Ця мова дозволяє точніше виразити свої почуття, показує, наскільки людина володіє собою.
Головним показником почуттів промовця є вираз обличчя. Міміка дозволяє краще зрозуміти людину, розібратися, що вона відчуває. Почуття радості і щастя, здивування і гніву, болю і суму відбиваються на обличчі за допомогою міміки, яку важливо розуміти, бо очі і вираз обличчя є не менше красномовними, ніж слова. Треба вивчити своє обличчя, зрозуміти, що відбувається з ним, щоб міміка була виразною, доречною, емоційною.
Ми навіть не уявляємо, скільки різноманітних жестів використовує людина при спілкуванні, як часто вона супроводжує ними свою мову. Видатний оратор давнини Демосфен на питання, що потрібно для успіху оратору, відповів так: "Жести, жести и жести!". Жести роблять мову емоційною, уточнюють думку, посилюють значення слів, але користуватися ними слід обережно. Механічні жести відвертають увагу від мови, не дають змоги зосередитися, свідчать про невпевненість в собі.
Залежно від призначення жести поділяють на ритмічні, емоційні, вказівні, символічні, зображальні.
Ритмічні жести зв'язані з ритмикою мови, вони підкреслюють логічний наголос, уповільнення та прискорення мови, місце пауз.
Хвилювання, радість, захоплення, смуток, сум, розгубленість - все це проявляється не тільки в словах і інтонації, а і в жестах. Жести, що передають різноманітні відтінки почуттів, називаються емоційними. Деякі з них закріплені в стійких сполученнях, оскільки такі жести загальноприйняті. Наприклад: бити себе в груди, стукнути кулаком по столу, повернутися спиною, вказати на двері.
Вказівні жести вживаються в тих випадках, коли є предмет, на який можна вказати. Вживання того чи іншого вказівного жесту залежить від ситуації. Жести, які показують предмет замість тлумачення слів, називають зображальними.
Ці жести з'являються у таких випадках:
якщо невистачає слів, щоб передати уявлення про предмет;
якщо тільки слів недостатньо з якихось причин (підвищена емоційність, нервозність, невпевненість);
якщо необхідно посилити враження, вплив на аудиторію.
Однак, користуючись зображальними жестами, важливо мати почуття міри і не підмінювати ними слова.
Під час усного мовлення часто вживаються жести-символи, або символічні жести. Найбільш частий жест - поклон як символ подяки за теплий прийом, жест привітання - піднята рука, ознака біди - обхвачена руками голова. Кожний символічний жест має певне значення, буває характерним для типової ситуації.
Жест категоричності - енергійна відмашка правою рукою супроводжує такі слова: ніхто не знає.
Жест інтенсивності - рука стискується в кулак, супроводжує такі слова: яка активність, які ми сильні.
Жест відмови, заперечення - відштовхуючий рух рукою, супроводжує такі слова: ні, ні, ніколи.
Жест протиставлення - рука виконує рух у повітрі "там" і "тут", супроводжує такі слова: великі і маленькі.
Жест роз'єднання - долоні розкриті в різні сторони: це треба розрізняти.
Жест об'єднання - долоні рук поєднуються: треба поєднати зусилля.
Національний характер жестів пов'язаний з культурними та етнічними традиціями кожного народу. Так українці на знак згоди хитають головою вперед-назад, а болгари - вліво-вправо. Різними жестами прощаються українці і французи.
Жести, як і слова, бувають експресивними, надають мові різноманітних відтінків: урочистості і піднесення, зниженості і фамільярності. Кожен жест повинен бути доречним, важливо не вживати жест заради жесту, бо це не прикрашає мову. Слід ураховувати, що жестикуляція обумовлена і характером людини. Деякі люди від природи емоційні, вони не можуть обійтися без жестів, а спокійній, стриманій людині жести невластиві.
Кращим жестом вважається той, якого не помічають, який органічно поєднується із словом і підсилює його вплив.