
- •2. Сучасна українська літературна мова
- •3. Зміни в українському правописі
- •4.Стилі сучасної української літературної мови
- •5. Особливості офіційно-ділового стилю мови
- •Лекція № 2. Літературна мова. Мовна норма. Культура ділового мовлення
- •Норми сучасної української літературної мови
- •3. Основні риси культури мови
- •2. Інтонація
- •3. Невербальні засоби спілкування
- •4. Техніка мовлення
- •5. Дикція
- •6. Жанри публічного виступу
- •Лекція № 5. Етика ділового спілкування
- •Лекція № 7. Спеціальна термінологія і професіоналізми
- •2. Однозначні і багатозначні слова
- •8.3. Пряме і переносне значення слова
- •4. Омонімія, синонімія, антонімія, паронімія Омонімія
- •Синонімія
- •Антонімія
- •Паронімія
- •5. Стилістична диференціація слова
- •Лекція № 9. Точність і доречність мовлення. Складноскорочені слова та абревіатура. Графічні скорочення.
- •Правила скорочування слів
- •Лекція № 11. Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови
- •2. Іменник
- •Відмінювання імен та по батькові
- •Віддієслівні іменники
- •Особливості вживання іменників у діловому мовленні
- •3. Прикметник
- •4. Числівник
- •Зв'язок числівників з іменниками
- •Особливості вживання числівників у діловому мовленні
- •5. Займенник
- •Особливості вживання займенників у діловому мовленні
- •6. Дієслово
- •Особливості вживання дієслів у діловому мовленні
- •Дієприкметник
- •Дієприслівник
- •7. Прислівник
- •8. Службові частини мови
- •Особливості вживання службових частин мови у діловому мовленні
- •9. Вигук
- •2. Поняття про речення
- •3. Просте речення
- •4. Поняття про складне речення
- •5. Складносурядне речення
- •Складнопідрядне речення
- •7. Безсполучникове складне речення
- •8. Складні синтаксичні конструкції
- •Перелік питань до іспиту з предмету «українська мова (за професійним спрямуванням)»
- •IV.Складання професійних документів
9. Вигук
Вигуки - це слова, що служать для вираження різних почуттів, не називаючи їх.
Вигуки не належать ні до повнозначних, ні до службових слів, бо вони не називають предметів, ознак чи дій і не виконують службових функцій, а лише виражають почуття.
За значенням вигуки поділяються на емоційні та волевиявлення.
Емоційні вигуки виражають різні почуття і переживання: задоволення, захоплення, радість, схвалення, скорботу, жаль, горе, переляк, незадоволення (ой! ах! жах! фу!). Вигуки волевиявлення виражають заклик до дії, наказ, сигнал, спонукання до мовчання, волевиявлення, згоди (годі! цить! на-на!).
До вигуків відносять також слова, словосполучення і речення, що виражають привітання, подяку, прощання, побачення, пробачення, лайку (Добрий день! Дякую! На добраніч!).
За походженням вигуки поділяються на непохідні (о, ой, ого), похідні, що утворилися з повнозначних частин мови (Лишенько моє! Прощавай!).
Близькими до вигуків є звуконаслідувальні слова, які не виражають почуттів і волевиявлення, а відтворюють звуки живої і неживої природі (гав-гав, хлюп-хлюп).
В офіційно-діловому стилі мови вживаються вигуки, що виражають етикет - вітання, подяку, побажання, вибачення, наприклад: добрий день, спасибі
ЛЕКЦІЯ № 11. СИНТАКСИЧНІ НОРМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРНОЇ МОВИ
Мета: ознайомити з синтаксичними нормами сучасної літературної мови; розвивати навички використовувати здобуті знання при складанні текстів; виховувати мовну культуру.
План:
1. Словосполучення, сполучення слів 2. Поняття про речення 3. Просте речення 4. Складне речення 5. Складносурядне речення 6. Складнопідрядне речення 7. Безсполучникове речення 8. Складні синтаксичні конструкції 9. Синтаксичні особливості офіційно-ділового стилю мови
Література:
1. Наталія Непийвода Мова украънської науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект). –К.: ТОВ “Міжнар. фін. агенція", 1997. – 303 с.
2. Катерина Городенська. Синтаксична специфіка української наукової мови//Українська термінологія і сучасність: Збірник наук. праць, Вип. IV.–К.: КНЕУ, 2001.–368с.– С.11-14.
3. Роман Рожанківський. Щодо українського стилю фахової мови// Проблемиукраїнської термінології. Матеріяли 5-ї Міжнародної науковоїконференції.– Львів, Львівська політехніка, 1998.– С.43–46
5. Виталь Моргунюк. Передмова // Російсько-український словник наукової і технічної мови. – К., 1997. – С.3
1. Словосполучення, сполучення слів
Синтаксис - це розділ граматики, який вивчає будову та значення словосполучень, сполучення слів, речень.
Синтаксичними одиницями є словосполучення, сполучення слів, речення.
Словосполучення - це смислово-граматичне об'єднання двох або більше повнозначних слів на основі підрядного синтаксичного зв'язку (службовий документ, скласти листа).
До складу словосполучення завжди входять головне і залежне слово. Головним є слово, від якого ставиться питання, а залежне відповідає на питання ( ніч (яка?) зоряна).
Сполучення не ототожнюються ні з словом, ні з реченням.
Словосполучення відрізняється від слова тим, що воно, по-перше, складається з двох або більше самостійних повнозначних слів (службовий документ), по-друге, на відміну від слова, словосполучення називає не тільки предмет або ознаку, або дію, а й ознаку предмета (голубе небо), чи ознаку дії (креслити охайно).
Словосполучення відрізняється від речення тим, що не є одиницею спілкування, не має інтонаційного оформлення. Словосполучення виступають складовими частинами речень, їх будівельним матеріалом.
У словосполученні залежне слово з головним може з'єднуватися безпосередньо (літний місяць) і за допомогою прийменників (стаття з журналу).
Залежно від того, якою частиною мови є головне слово, розрізняються такі типи словосполучень:
іменникові (сторінка з книжки, чашка молока);
прикметникові (білий від снігу);
числівникові (два кроки);
займенникові (ми з вами);
дієслівні (читати книгу);
прислівникові (добре вдома).
Словосполучення виявляють різний ступінь семантичної єдності, тому розрізняють синтаксично вільні і синтаксично нечленовані (невільні) словосполучення. Синтаксично вільні словосполучення характеризуються тим, що кожен їх компонент виступає як окремий член речення. Синтаксично нечленовані словосполучення становлять собою граматичну єдність, яка виконує роль одного члена речення (четверо дітей).
Не кожне поєднання двох і більше слів називається словосполученням. Не є словосполученнями фразеологізми (кліпати очима), поєднання іменника або займенника з прийменником (перед інститутом) дієслова з частками (давай поїдемо), складені форми слів (буду працювати, більш знайомий), граматична основа речення - підмет і присудок.
Поєднання слів за допомогою сполучників сурядності називається сполученням слів.
Головні і залежні слова у словосполученні завжди перебувають у підрядному зв'язку. Розрізняють три основні способи підрядного зв'язку: узгодження, керування, прилягання.
Узгодженням називається такий спосіб підрядного зв'язку між словами, коли залежне слово вживається у тих граматичних категоріях, що й головне (інформаційний лист). Узгодження буває повним (торговельний контракт) і неповним (тканина в горох).
Керуванням називається такий спосіб підрядного зв'язку між словами, при якому залежне слово ставиться у певному відмінку (складати іспити). Якщо залежне слово вживається без прийменника, то таке керування називається безпосереднім (читати лекцію), а якщо з прийменником - посереднім (писати без помилок).
За силою підрядного зв'язку розрізняють керування сильне, коли головним словом є перехідне дієслово, а залежним словом виступає іменник у формі знахідного відмінка без прийменника (не писати віршів, випити молока), слабке, коли головним словом виступає дієслово або інша частина мови, а залежне слово може стояти у формі будь-якого непрямого відмінка з прийменником чи без нього (малювати на папері, яблука на столі).
Приляганням називається такий спосіб підрядного зв'язку, при якому залежне незмінюване слово пов'язується з головним тільки за змістом (розмовляти тихо, читати швидко, відповідає думаючи). Залежним словом буває прислівник, інфінітив, дієприслівник.