2. Однозначні і багатозначні слова

З начна частина слів в українській мові є однозначними або моносемічними. У період свого виникнення слово завжди має одне значення, тобто за походженням кожне слово однозначне, а здатність виражати різні значення набувається ним згодом.

Однозначне слово може мати тільки одне значення: аудієнція - прийом у високопоставленої особи. Але слова можуть мати і кілька значень. Багатозначність є загальною властивістю переважної більшості слів, які здатні одночасно вбирати в себе різні значення (лексичну багатозначність слів засвідчують тлумачні словники). Багатозначність слова, тобто ряд його розгалужених значень, утримується в межах одного поняття, що графічно можна зобразити так:

слово D поняття

 

Слово має певну кількість (більш одного) значень, що є лексичними гранями поняття, і не руйнують його стрижневого значення.

Властивість слова вживатицся у різних значеннях називається багатозначністю, або полісемією. В українській мові більшість слів є полісемічними. Наприклад, земля - ґрунт (основне значення), земля - наділ, земля - домівка, Батьківщина.

Багатозначність слова дає простір творчому використанню лексичних запасів в усіх стилях, але це явище неоднаково проявляє себе в різних стилях. Так, до однозначних слів належить більшість спеціальних наукових термінів: суфікс, флексія, синонім - мовознавчі терміни; епітет, оповідання, ямб - літературознавчі терміни; радіус, трикутник - математичні; бронхіт, нирки - медичні; малахіт, кварцит, срібло - геологічні; планета, зірка - астрономічні; шайба, втулка - технічні та ін. Проте й серед термінологічної лексики є багатозначні слова, наприклад, корінь (мовознавчий, біологічний, медичний, математичний термін); криза (медичний, економічний, політичний термін) та ін.

Так, в офіційно-діловому стилі контекст звичайно дуже обмежує значення слова, тому однозначні слова характерні для цього стилю мови.

8.3. Пряме і переносне значення слова

Значення, з яким слово поширене в мові, визначається в конкретному словосполученні, сполученні слів чи реченні. Це значення може бути прямим (основним) і непрямим, переносним (вторинним).  

Прямим вважається таке лексичне значення слова, яке безпосередньо пов'язане з відображенням предметів і явищ об'єктивної дійсності і сприймається як нейтральне, незалежне від зв'язку з іншими словами, тобто воно зберігає своє значення в контексті і поза контекстом.

Непряме, або переносне значення виникає у тому випадку, коли переноситься назва з одного явища дійсності на інше на основі спільності ознак. Переносне значення слів завжди пов'язане з прямим значенням. На основі переносного значення виникає метафора - перенесення значень одних предметів на інші, наприклад, "вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою..." (Т.Г. Шевченко); метонімія - перенесення назви з одного предмета на інший на підставі суміжності, наприклад, грав Лисенка; синекдоха - вживання назви частини предмета у значенні його цілого, наприклад, "На подвір'ї зібралась вся школа".

Слова і словосполучення, вжиті у переносному значенні з метою створення образу, називаються тропами.

У офіційно-діловому стилі слова у переносному значенні, тобто тропи, як правило, не вживаються, проте інколи (дипломатичні документи, комюніке, святкові накази) вони можуть використовуватися час від часу.