Органи громадського самоврядування

З метою демократизації управління та встановлення зворотного зв’язку для поточного коригування управлінських рішень у навчальному закладі діють органи громадського самоврядування учнів (учнівський комітет школи (класу), учителів (профспілковий комітет, методична рада), батьків (батьківський комітет школи (класу), повноваження яких визначає статут школи. Вони є дієвим засобом формування громадської думки, сприяють діалогізації взаємин з адміністрацією.

Учнівський комітет школи (класу). Орган учнівського самоврядування. Обирають на учнівських зборах школи (класу). Створюють з метою забезпечення права учнів в управлінні школою та захисту їх прав при умові дотримання громадського порядку, охорони здоров’я і нормальних норм, поваги прав, свобод та гідності інших осіб. Школа визнає представників учкому, надає їм необхідну інформацію, можливість брати участь в обговоренні питань організації навчання, діяльності і дозвілля учнівського колективу на засіданнях ради школи.

Профспілковий комітет. У відповідності до законодавства персонал школи (педагогічний, адміністративно-господарський, медичний, навчально-допоміжний, обслуговуючий) має право вільно об’єднуватись в профспілки – законні захисники його прав. Школа визнає представників профспілок, погоджує з ними штатний розклад, навчальне навантаження, умови праці, укладає угоди про охорону праці, повідомляє про скорочення робочих місць (не менш ніж за три місяці).

Методична рада. Цей колегіальний орган педагогічних працівників створюють з метою розвитку та удосконалення методики навчально-виховного процесу, професійної майстерності і творчого зросту вчителів і вихователів. Вона обговорює і проводить вибір варіантів змісту освіти (навчальних планів, програм, підручників), форм і методів навчально-виховного процесу, способів їх реалізації, організує роботу з підвищення кваліфікації педпрацівників, розповсюдження передового досвіду.

Батьківські комітети школи (класу). Орган батьківського самоврядування. Обирають на батьківських зборах. Створюють з метою сприяння виконанню статутних завдань школи, забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів та надання допомоги сім’ї у вихованні й навчанні дітей. Вони діють у відповідності з тимчасовим положенням, виносять рішення у формі пропозицій, які повинні бути обов’язково розглянуті адміністрацією школи. Мають право керувати учнівськими об’єднаннями за інтересами, гуртками, секціями, сприяти покращенню матеріально-технічної бази, фінансовому забезпеченню школи, брати участь в організації навчально-виховного процесу. Зобов’язані дотримуватися статуту школи, виконувати рішення, розпорядження адміністрації з питань організації навчально-виховного процесу, захищати учнів від всіляких форм фізичного та психічного насильства, пропагувати здоровий спосіб життя.

Модернізація змісту, форм і методів управлінської діяльності

Керівника школи

Визначну роль у розвитку загальноосвітньої школи України відіграють сучасні умови її функціонування. Перш за все це сукупність зовнішніх факторів прямого й опосередкованого впливу на школу: соціальне замовлення держави і батьків учнів; особливості соціально-економічного, політичного і культурного розвитку країни; матеріально-фінансові, кадрові умови, створювані державою для школи; культурний простір, в якому формуються особистість; тенденції розвитку середньої освіти; рівень розвитку наук, що працюють на школу; система державного управління освітою, нормативно-правова база, котра забезпечує функціонування школи. Однією з найважливіших функцій внутрішкільного управління є трансформація зовнішніх умов, що постійно змінюються, у внутрішні умови функціонування школи.

Щоб розв’язати це завдання, слід змінити внутрішкільне управління, виявити його особливості, що дасть змогу оптимально реалізувати названу функцію, зробити доцільною управлінську діяльність, розвивати її теоретичні засади.

Особливості внутрішкільного управління - поява нового класу завдань управління, специфічних умов їх здійснення, нових вимог до особистості і діяльності керівників шкіл.

Особливостями сучасного внутрішкільного управління є:

1.Зміна підходів у оцінюванні діяльності школи. Створення школою своєї системи діагностики й оцінювання її діяльності, орієнтація на оцінювання лише за результатами навчання учнів, систему вивчення рівня розвитку особистості дитини, оцінювання результативності діяльності окремих педагогів.

2. Демократизація управління. Передбачає створення належних умов для реалізації цілей школи, пріоритет вирішення питань макротехнології (розробка цілісної системи роботи школи і внутрішкільного управління) над мікротехнологіями (методики проведення педрад, нарад, аналізу окремих уроків, написання наказів, складання графіків тощо).

3. Зміна кадрової ситуації в школі. Поява в школі психологів, соціальних педагогів, звільнених класних керівників, заступників керівників шкіл з експериментальної чи науково-методичної роботи, працівників вузів. Це потребує вирішення нових управлінських завдань, виникнення нових управлінських відносин, зв’язків, створення сприятливого психологічного клімату, атмосфери творчого пошуку, взаємодопомоги, зацікавленості роботою.

4. Варіативність управління. Передбачає різноманітність моделей, систем, змісту управлінської діяльності, самостійне визначення спрямованості власного розвитку, коригування мети школи, обрання варіантів навчального плану, визначення змісту шкільного компонента освіти, моделювання позаурочної діяльності учнів.

5. Зміна методів управління. Перехід від прямого впливу на методи, пов'язані з одержан­ням інформації про ефективність роботи школи, моделювання педагогічних систем, планування шляхів їх реалізації, розроблення методичної інформації. Зміни в процесі планування від жорстко регламентованих вимогами до багатомаїття форм (текстові, графічні, моделі, «дерево цілей», кілька цільо­вих комплексних програм), змісту плану (скорочення кількості розділів, їх укрупнення). Це передбачає вільну орієнтацію у технологіях планування і вибір тієї, яка відпові­дала б цілям та завданням роботи колективу.

6. Зміна методологічних основ управління. На перший план висуваються філософія нестабільності, системний підхід, моделювання цілісних педагогічних і управлінських структур, розроблення технологій прискореного розвитку. Це стимулює використання діалогових форм взаємодії, розроблення способів самоорганізації, вивчення проблеми децентралізації управління тощо.

Головним у змісті управлінської діяльності стає створення цілісної системи роботи школи, яка б відповідала вимогам часу і давала можливість ефективно розв'язувати завдання розвитку учнів.

Тенденції оновлення класифіку­ють на зовнішні (варіативність моделей школи: приватної і державної форм власності, сільської і міської, малокомплектної і багатокомплектної, стандартної і інноваційної) та внутрішні (модернізація управ­лінської діяльності керівника школи).

Внутрішні зміни зумов­лені функціями:

• прогностична. Прогнозування результативності діяльності школи, створення умов формування соціально активної особистості, здатність виділення в педагогічних процесах істотного;

• консультативна. Передбачає надання кваліфікованих порад з політичних, правових, науково-педагогічних, методичних питань, залучення фахівців - політологів, економістів, соціологів, юристів, психологів, медиків;

• представницька. Полягає в умінні репрезентувати школу, створювати її імідж, розкривати досягнення. Директор повинен мати розвинуті комунікативні, рефлексивні, інтелектуально-евристичні здібності. Реалізується через презентацію школи, представницьку делегацію, поїздки до інших міст, країн світу, видання друкованої продукції про досвід школи, вихід на місцеву теле-, радіомережу;

• політико-дипломатична. Полягає у розумінні, роз'ясненні, політики держави, формуванні національної свідомості, впровадженні державної мови, розкритті досягнень науки, куль­тури, багатства національних традицій. Реалізується за участі директора в місцевих (ре­гіональних, державних) органах влади, спілках творчих учителів України;

• менеджерська. Передбачає посилення уваги до розміщення, організації діяльності педагогічних кадрів, зв'язок із зовнішнім середовищем (органи державної влади, установи освіти, органи управління освіти, громадськість), соціальна і правова захищеність, створення умов для поліпшення здоров'я, координація зусиль працівників школи, соціально-виховних інститутів, модернізація форм господарської та економічної діяльності. Під «функцією менеджменту» розуміють чітко окреслене коло питань і завдань, які вирішуються посадовою особою чи структурним підрозділом апарату в процесі управ­ління організацією.

Зміст управлінської діяльності керівника загальноосвітньої школи визначають сукупністю його керівних функцій, а його модернізацію - появою оновлених. Класичні функції управлінської діяльності керівника школи - прийняття рішення, організація, коригування, облік і контроль - залишаються про­відними. Існують нові, модернізовані, завдяки яким:

• оновлюється зміст навчання і виховання (впроваджуються державні стандарти осві­ти, концепція виховання, профілізація та ін­дивідуалізація освітнього процесу, авторські навчальні програми, підручники, посібни­ки, виховні системи);

• розробляються, апробуються нові освітні технології (розвивального, модульного, диференційованого навчання, алгоритмізація навчально-виховного процесу, використання методів проектування і моделювання, життєтворчості особис­тості);

• ^:удосконалюються форми й методи навчання і виховання (впроваджуються діалогові форми спілкування, лекційні, семінарські заняття, навчальні модулі тощо);

• трансформуються методи контролю знань і вмінь учнів (запроваджуються індикатори розвитку учнів, рейтингові системи оцінювання);

• модернізуються зміст, форми й методи управління закладами і установами освіти (підвищується значущість менеджерської функції управління інноваційним процесом, створюються багатоваріантні моделі управління);

• з'являються авторські моделі закладів освіти (ліцеї, гімназії, коледжі тощо).

Модернізований зміст діяльності керівника школи вимагає і оновлення форм управління. Це передусім пріоритетність дорадчо-адміністративних форм управ­ління, які поділяють на: колегіальні (рішення ради школи, педагогічної ради, зборів трудового колективу, наради при директорові, методичної ради, профспілкових зборів, ради засновників); колективні (резолюції чи рішення штабів порадників, консультантів, ради учнівської, батьківської, зборів творчих учителів); індивідуальні (висновки, поради під час бесіди, спостереження, анкетування, інтерв'ювання).

Методи управління - засоби управлінської діяльності керівника школи, до яких він вдається з метою цілеспрямованого впливу на учасників навчально-виховного процесу (вчителі, працівники школи, учні, їхні батьки).

Вони пов'язані з формами і змістом управління. За джерелами інформації методи управління поділяють на:

• вербальні: індивідуальні (консультація, бесіда), групові (інструктаж, нарада, збори);

• дослідницькі: вивчення передового досвіду вчителів, атестування педагогічних кад­рів, анкетування та інтерв'ювання, виготовлення, друкування матеріалів (газети, збірники, статті, методичні рекомендації) про діяльність педагогічного й учнівського колективів;

• ілюстративно-показникові: моделювання структури організації навчально-виховного процесу, побудова графіків, таблиць, матриць, вивчення рівня знань і вихованості учнів, професійної підготовленості вчителів до творчої праці;

• техніко-технологічні: застосування технічних засобів і пристроїв (комп'ютер, телебачення, радіо, селектор тощо).

Застосування комп'ютерних технологій в управлінській діяльності забезпечують впровадженням у практику роботи директора школи персональних комп'ютерів з відпо­відними програмами. За їх допомогою директор може створити інформаційно-пошукову систему «Психолого-педагогічна література фахівця» з анотацією видань; упорядкувати збірку методичних вказівок і рекомендацій для вчителів за матеріалами роботи атестаційної комі­сії школи, району (міста); розробити каталог нормативної, технологічної і правової до­кументації про школу; мати пакети навчальних програм з кожного предмету, пакети контрольних робіт; розробити модульний розклад уроків та виховних заходів; створити індивідуальні навчальні плани для учнів з урахуванням обов'язкових і вибіркових дис­циплін; мати облік оцінок, одержаних учнями за кожний модуль; підготовити звітну до­кументацію з питань управління, накази по школі; ма­ти бази даних про учнів, учителів, працівників школи, батьків учнів тощо; розробити розрахунок зарплати працівникам школи згідно з штатним розписом.

Модернізація змісту, форм і методів управлінської діяльності має прямий та зворотний зв'язок: процес модернізації формує керівника школи - лю­дину відкритої, демократичної, компетентної, гуманістичної, творчої спрямованості; і, нав­паки, виявляє, що його творчі здібності реалізуються в процесі оновлення уп­равлінської діяльності.

Творчий директор школи - керівник педагогічного і учнівського колективів, спроможний створити власний стиль управління школою, періодично оновлюючи зміст, форми і методи влас­ної управлінської діяльності.

Раціональне поєднання модернізованих і класичних функцій, форм і методів управлінської діяльності керівника школи в сучасних умовах - запорука ефективного формування творчого колективу вчителів, учнів, керівників; демократизації і гуманізації навчально-виховного процесу; відкритості школи як соціальної дина­мічної системи.

Відкрита школа - соціально-педагогічна система, здатна до генерування та впровадження педагогічних іннова­цій (наукових та практичних вітчизняних і зарубіжних досліджень у галузі соціально-педагогічних та психологічних дисциплін), трансфор­мації соціально-педагогічних перетворень у суспільстві, встановлення комунікативних зв'язків з громадськістю та учасниками навчально-виховного процесу.

Оцінювання управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчально-виховного закладу має здійснюватися на основі системності, яка передбачає розгляд системи соціально-педагогічних умов удосконалення управління школою у взаємозв'язку та взаємообумовленості, визначенні системи основних компонентів та параметрів, які характеризують кожну соціально-педагогічну умову.