V. Засоби морального та матеріального заохочення.

Працівник, робоче місце якого оцінено по рівнях “зразковий“, “оптимальний“ нагороджується грамотою, премією. Можливі інші форми морального і матеріального стимулювання: винесення подяки, популяризація кращого досвіду через засоби масової інформації, нагородження цінним подарунком та ін.

Література

1. Березняк Е.С. Важнейшее звено управлением школой. –К.: Рад. Шк., 1991.-151с.

2. Ермола А.М. Роль информационно-методического обеспечения в управлении образованием. //Мастерская гуманности: информационный вестник.-№4. – Харьков: ИМЦ, 1996. –С.3-13.

3. Єрмола А.М. Організація науково-методичної роботти в районі на діагностичній основі. –/Освіта і управління. –1997. –Т.1. -№4. –С.48-52.

4. Єрмола А.М. Технологія організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами. –Гімназія. –Харків. –1999. –128с.

5. Жерносєк І. Науково-методична робота відділу освіти. //Рідна школа. -№7-8. 1997.-с.32-36.

6. Методичні служби України: проблема управління, професійна підготовка: Навч.-метод. Посібник. /Під ред. Г.С.Данилова. –К.: ІЗМН, 1997. –256с.

7. Організаційно-педагогічні основи методичної роботи. –К.: УІПКККО, 1995. –180с.

8. Пікельна В.С., Удод О.А. Управління школою. –Дніпропетровськ. –“Альфа”, 1998. –С.120-135.

ІННОВАЦІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Інновації в освіті

Нововведення (інновації) характерні для професійної діяльності вчителя, тому є предметом вивчення, аналізу та впровадження. Вони не виникають самі собою, а є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду вчителів, педагогічних колективів.

Інновація освіти – цілеспрямований процес часткових змін, що ведуть до модифікацій цілей, змісту, методів і форм навчання й виховання, або адаптації процесу навчання до нових вимог, що висувають.

У розумінні сутності інноваційних процесів в освіті (введення нового) лежать проблеми:

• вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду;

• впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику.

Учитель може виступати в ролі автора, дослідника, користувача та пропагандиста передового досвіду. Керування цим процесом забезпечує цілеспрямований відбір, оцінку та використання досвіду колег, нових ідей та методик, що пропонує наука.

Інноваційну спрямованість педагогічної діяльності визначають:

• соціально-економічні перетворення. Обумовлюють оновлення освітньої політики;

• гуманітаризація змісту освіти. Вимагає зміни складу навчальних дисциплін, введення нових предметів, оновлення організаційних форм, технологій навчання;

• зміна ставлення вчителів до оволодіння та застосування педагогічних новинок. Передбачає вибірковий, дослідницький підхід до інновацій в освіті, створення умов для їх розробки та застосування;

• конкурентноздатність загальноосвітніх закладів. Сприяє пошуку нових форм, методів організації навчально-виховного процесу, конкурсному відбору вчителів.

Передовий педагогічний досвід і впровадження досягнень педагогічної науки

Сучасна школа має багатий педагогічний досвід, який необхідно реалізувати у конкретній педагогічній діяльності. Проте він часто залишається невикористаним, оскільки у деяких вчителів та керівників освітніх закладів не сформована потреба в його вивченні, застосуванні, відсутні навички та вміння його добору й аналізу. Педагоги не замислюються про необхідність і доцільність аналізу власного педагогічного досвіду, знахідок своїх колег.

Педагогічний досвід — сукупність знань, умінь і навичок, набутих на основі й у процесі безпосередньої педагогічної діяльності; форма засвоєння педагогом раціональних здобутків минулої педагогічної діяльності.

Для вчителя важливо зрозуміти, що знання стають гнучкими і глибокими, керівництвом до дії тільки у шкільній прак­тиці. Здобутий власний досвід вимагає осмислення, розширення, оновлення. Потрібно вивчати досвід колег, порівнювати його зі своїм, експериментувати. Педагогічний досвід має виражатися в тех­нології навчально-виховного процесу, виявленні закономірних зв'язків між його компонентами. Він може бути передовим та масовим.

Передовий педагогічний досвід – ідеалізація реального педагогічного процесу: абстрагування від випадкових, неістотних елементів і конкретних умов педагогічної діяльності й виділення суттєвого в ньому – провідної педагогічної ідеї чи методичної системи в чистому вигляді, що зумовлює високу ефективність навчально-виховної діяльності¹.

Збагачує практику навчання й виховання, сприяє розвитку педагогічної думки і служить найбільш вірним і надійним критерієм істинності вироблених педагогікою теоретичних положень, принципів, правил, методів, форм навчання й виховання.

Передовий педагогічний досвід історично обмежений, бо на кожному новому етапі з розширенням матеріальних, методичних, кадрових можливостей школи виникають нові вимоги до педагогічної діяльності. Разом з цим він несе й деякі постійні елементи, що поповнюють скарбницю педагогічної науки й практики. У створенні та передачі досвіду велику роль відіграє позиція вчителя, тому при аналізі, поширенні провідних положень конкретного досвіду важливо враховувати вплив суб’єктивного фактора, прогнозувати варіанти його оцінки й трансляції у педагогічні колективи. Педагогічний досвід має як об’єктивно цінне, так і індивідуальне, проте не все глибоко індивідуальне може стати надбанням масової практики. Залишається те, що складає область унікального й неповторного в особистості, яка створює новий досвід. Передовий педагогічний досвід формується на основі масового.

Виділяють різновиди передового педагогічного досвіду: новаторський і дослідницький.

Новаторському досвіду властиві оригінальність, новизна, емпіричний характер практичної діяльності.

Новаторство педагогічне - діяльність вчителів та вихователів, спрямована на поліпшення, раціоналізацію процесу навчання й виховання.

Діяльність новаторів стосується змін у завданнях, методах і прийомах навчання, формах організації процесу навчання й виховання. Здійснюється у вигляді діяльності експериментальних, авторських шкіл.

Умовно розвиток педагогічного новаторства (за часи СРСР) в ХХст. можна розділити на три етапи.

Перший етап – виникнення теоретичної концепції гуманістичної педагогіки (В.О.Сухомлинський) і втілення на практиці ідеї творчого педагогічного колективу, яка стала продовженням традицій колективної педагогіки А.С.Макаренка, В.Сороки-Росинського.

Другий етап – розвиток новаторських ідей в руслі теорії і методики навчання і виховання (Ш.О.Амонашвілі, В.Ф.Шаталов, С.В.Лисенкова, Є.М.Ільїн, Б.Нікітін та ін.). Творчі надбання новаторів показали різке підвищення ефективності різних ланок педагогічного процесу. Однак викликали неоднозначну реакцію як науковців, так і працівників та керівників народної освіти.

Третій етап – розробка і втілення в життя концепції “авторської школи” (М.Щетинін, О.Тубельський, Н.Гузик та ін.), в основу роботи якої покладено нові творчі принципи організації навчання й виховання. Ідея авторської школи реалізується в організації гімназій, ліцеїв тощо.

Не зважаючи на те, що вже є деякі спроби аналізу та узагальнення новаторського досвіду (З.Калмикова, Л.Фрідман, М.Поташник та ін.), сучасний рівень досягнень педагогічного новаторства нагадує накопичення емпіричного матеріалу, ніж наукову систему.

Дослідницький досвід характеризують вдосконаленням форм, методів, засобів навчання й виховання на основі теоретичного аналізу, узагальнення, творчого їх використання.

Виявлення і вивчення передового педагогічного досвіду здійснюють завдяки щоденним спостереженням, нарадам, семінарам-практикумам, конференціям.

Впровадження в практику передового педагогічного досвіду передбачає наявність добре підготовлених, творчо працюючих вчителів, керівників шкіл які здатні створити в педагогічному колективі творчий настрій, здоровий морально-психологічний клімат, сприятливі матеріально-технічні, санітарно-гігієнічні і естетичні умови праці. Для організації творчої діяльності потрібен вибір суспільно значимої для школи і посильної для педагогічного колективу теми, чіткість і ясність мети і завдань творчого пошуку для всього колективу і кожного педагога, обґрунтований розподіл і кооперація праці. Важливо чітко визначити основні етапи впровадження інновацій і пов’язаної з ними наукової і практичної підготовки вчителів, озброєння їх теорією і методами творчого пошуку. Необхідно здійснювати контроль за впровадженням, виявлення типових труднощів і недоліків, своєчасне внесення коректив до змісту, темпу, етапів впровадження інновацій. Завершальним етапом є аналіз результатів впровадження передового педагогічного досвіду, накреслення нових перспектив роботи.

Інноваційна спрямованість діяльності вчителів містить й іншу складову – впровадження результатів педагогічних досліджень в практику. Воно передбачає ознайомлення учителів з отриманими даними, обґрунтування доцільності їх впровадження, розвиток потреби в застосуванні наукових результатів на практиці. Це можливо за умов спеціально організованого навчання засобами та прийомами реалізації наукових рекомендацій за оперативної методичної, консультативної допомоги з боку спеціалістів.

Для вивчення та поширення досвіду педагога й школи, результатів наукових досліджень повинні бути групи підготовлених вчителів, творчих керівників освітніх закладів.

Необхідність створення таких груп пояснюється тим, що автор педагогічного нововведення (конструктивної ідеї, технології) не завжди впевнений у його цінності та перспективності, не завжди вважає за потрібне займатися впровадженням своїх ідей, оскільки це потребує додаткового часу. Нововведення автора не завжди отримують обґрунтоване, наукове та методичне підтвердження, можуть викликати опір з боку вчителів-колег внаслідок індивідуальних особливостей як автора, тай і його колег. Зазначена група здатна прийняти на себе функції впровадження, подальшого аналізу, корекції досвіду, здійснює педагогічний моніторинг – систематичний відбір нових ідей, технологій, концепцій за матеріалами вітчизняного та зарубіжного досвіду роботи школи. Тобто в умовах школи об’єднуються зусилля автора та поширювача педагогічних інновацій. Характер інноваційних процесів визначається змістом отриманих результатів, ступенем складності та новизни впровадженого матеріалу, ступенем готовності практиків до інноваційної діяльності.

У практиці склалися форми і методи втілення передового досвіду: усні та письмові повідомлення вивченого, узагальнення передового педагогічного досвіду у виступах педагогів у школі, на нарадах, курсах, семінарах освітян, у формі методичних листів, розробок, статей в газетах і журналах, виданні брошур, монографій, збірників матеріалів конференцій і семінарів, влаштування виставок, спеціальних стендів при методичних кабінетах і т.п.