Методи стимулювання діяльності і поведінки

Ця група методів виконує функції регулювання, коригування і стимулювання діяльності і поведінки вихованців. До неї належать: гра, змагання, заохочення і покарання.

Гра

Гра – один із видів діяльності людини, вид діяльності дітей, який виник історично, полягає у відтворенні дій дорослих і відносин між ними…¹

Види ігор визначають на основі різнопланової діяльності дітей: ігри-дозвілля (діти грають за власним бажанням), ігри педагогічні (застосовують педагоги з метою розв’язання навчально-виховних завдань).

Залежно від того, наскільки гнучкими, динамічними і творчими чи чітко регламентованими є рольові дії, правила і зміст, колективні розважальні ігри поділяють на групи:

1. Ігри творчі: сюжетно-рольові, конструкторські, драматизації з вільним розвитком сюжету, гра-жарт, гра-розиграш.

2. Ігри за встановленими правилами: рухомі, хороводні, спортивно-змагальні, настільні.

Педагогічні ігри диференціюють згідно з педагогічною спрямованістю: дидактичні (ці ігри організовують в процесі навчання), творчі педагогічні ігри (ігрова модель розроблена самим педагогом з метою досягнення конкретних виховних завдань). Їх вводять в інші види діяльності, як емоційну основу.

Педагогічні творчі ігри поділяють на види:

1. Тривала гра – на тривалий час зберігається уявна ситуація, сюжет і ролі.

2. Елементи гри. Мають на увазі ситуації, коли в організацію колективної діяльності дітей вводять один із компонентів гри з метою надання ігрового забарвлення цій діяльності, активізувати її.

3. Гра-творчість. У процесі моделювання ігор організаційна роль педагога мінімальна (може подати ідею, підвести дітей до думки.

Як системні компоненти методики організації і проведення педагогічних творчих ігор, можна вичленити педагогічне моделювання (передбачення моделі гри педагогом у власному уявленні: сценарій, ролі, виховні завдання), пропонування гри учнями. Здійснювати це можна різними способами:

• педагог розповідає про гру активну. Це допомагає в апробуванні моделі гри на сприйнятті підлітків, залученню їх до обговорення плану – уточнення ролі, способів створення уявних ситуацій, організаційних органів гри (ритуали, штаб, повірка тощо);

• про гру розповідають гравцям, наголошуючи на її цікавості. Посилання на позитивний досвід однолітків є переконливим для гравців;

• розробка плану гри на певний сюжет;

• створення уявної ситуації, підготовка для розігрування ролей.

Наступний етап – розподіл ролей. Можуть бути різні варіанти: вибір ролі за бажанням, колективне обговорення кандидатур, визначення ролі у вигляді доручення.

Існують умови збереження стійкого інтересу дітей до гри: використання умовної ігрової термінології, різновидів впливу в ігровій формі (вимога, заохочення тощо), елементів колективного змагання.

Завершення гри організовують шляхами: методична розробка гри передбачає її фінал, її завершення припадає на час перерви у спілкуванні з дітьми. Підсумки гри підводять урочисто, оголошують подяки.

Змагання

Змагання – метод, який забезпечує успіх і цілеспрямованість у процесі роботи, відчуття товариської взаємодопомоги шляхом обліку і порівняння результатів спільної діяльності і заохочення її учасників.

Воно сприяє розвитку здібностей, нахилів, духовних якостей дитини, спонукає наслідування загальноприйнятих норм поведінки. У змаганні виникають позитивні й негативні емоційні реакції: захоплення визнанням, радість з приводу успіхів інших, скептицизм, байдужість, заздрість, образливі випади тощо. Тому слід враховувати позитивні (спосіб згуртування колективу, стимул розвитку моральної мотивації діяльності) і негативні впливи (усунення боротьби за досягнення спільного успіху, взаємодопомоги та співробітництва і, як результат зумовлює розлад колективу).

Виділяють умови застосування змагання: демократичний підхід до ідеї змагання, висвітлення його результатів, включення учнів до обговорення і аналізу результатів змагання, матеріальне і моральне стимулювання.

Змагання може бути індивідуального і колективного характеру.

Формами індивідуального змагання є предметні олімпіади, конкурси дитячих творів, малюнків, виставки, індивідуальні види спортивних змагань тощо. Здійснюють як стимулюючий засіб впливу в процесі організації діяльності, яка ґрунтується на індивідуальних мотивах і особливостях.

Формами колективного змагання є труд на основі розподілу праці, футбол, волейбол, конкурси художньої самодіяльності (внутрішньошкільні, міжшкільні, районні тощо). При підведенні підсумків змагання виділяють дітей, що відзначились, і навіть тих, які в зв’язку з недостатнім рівнем свого розвитку, здібностей не зуміли досягти успіху, але сумлінно виконували обов’язки.