5.4. Формування технологічних процесів виготовлення

конкурентоспроможної продукції

Метою технологічних розробок є детальне опрацювання технологічних процесів виготовлення виробу з техніко-економічними розрахунками і обґрунтуванням, визначенням необхідних засобів виробництва, площ, робочої сили, працемісткості та собівартості виготовлення виробу. Глибина опрацювання технологічних процесів залежить в першу чергу від програми випуску виробів, тому максимальне опрацьовування технологічних процесів буде в масовому потоковому виробництві, мінімальна - в одиничному і дрібносерійному.

Вихідними даними для проектування технологічних процесів є базова, керівна та довідкова інформація. Базова інформація це дані, що містяться в конструкторській документації виробів і програма їх випуску. Керівна інформація включає дані, що є в стандартах всіх рівнів на технологічні процеси, обладнання та оснащення, а також виробничих інструкціях і документації на діючі і перспективні одиничні, типові та групові технологічні процеси. До цього виду інформації відносяться класифікатори техніко-економічної інформації, матеріали по вибору технологічних нормативів (режимів складання, норм часу, затрат праці і т.п.), документація по техніці безпеки і промислової санітарії. Довідкова інформація - це дані, що містяться в технологічній документації дослідного виробництва, паспортах, довідниках, альбомах прогресивних засобів технологічного оснащення, способів виготовлення, методичних

матеріалах по проектуванню процесів, планах підвищення технічного рівня робіт.

Р

Рис. 5.7. Модель системи

технологічних процесних

перетворень

озробка технологічних процесів виготовлення виробів досить складне, комплексне та багатоваріантне завдання (рис. 5.7), рішення якого вимагає міцних знань, доброї практики і майстерності. Головними об’єктами моделі є кадрове, технічне забезпечення та технологічні середовища. Здійснюється технологічна дія N(t_k) матеріального S_o(t_k), енергетичного E_o(t_k) та інформаційного типів J_o(t_k) на вироби і реалізується процес технологічних перетворень, які мають вхід V і вихід W. Технологічні перетворення мають зворотній зв’язок з забезпечуючими об’єктами системи. Зворотній зв’язок використовується для одержання відомостей про кількісні та якісні параметри таких перетворень, а також забезпечення можливості багаторазового використання засобів технологічної дії при їх поточності та неперервності функціонування. Всі об’єкти системи технологічних перетворень проходять у просторі та часі і тому між ними є тісні просторово-часові відношення. Вхідні дії, що надаються системі, вказують різний вплив на технологічні перетворення, які в свою чергу впливають на інші технологічні та не технологічні системи, в тому числі на навколишнє середовище. Головним завданням вхідних дій є забезпечення необхідної структури об’єктів, реалізація потрібної поведінки об’єктів, відновлення потоків технологічної дії знарядь і засобів виготовлення. Вхідні дії складають узагальнені дії матеріального, енергетичного та інформаційного типів. При цьому, вказані діяння можуть бути як позитивними, так і негативними, шкідливими, які погано впливають на якісні показники виробів і навколишнє середовище. При розробці технологій необхідне врахування всіх діючих вимог, в тому числі і неявних.

Основні ознаки прогресивних технологій нового покоління представляються категоріями якісно нової сукупності властивостей виробів, як причина, і якісно новою мірою корисності виробів як наслідок. З розвитком технології покращуються властивості виробів. Особливостями прогресивних технологій є: наукомісткість, висока інформаційність і комп’юте-ризація, високий рівень електрифікації та енергозабезпечення, оптимальність технологічного процесу, нові методи перетворення виробів, прогресивні способи виробництва, високий степінь автоматизації всіх рівнів, стійкість і надійність, відкритість до розвитку, екологічна чистота. Забезпечується це висококваліфікованими кадрами, прогресивними технологічними системами і спеціальними технологічними середовищами з використанням сучасного автоматизованого технологічного обладнання та оснащення, новими принципами їх роботи, системами діагностики, контролю та управління.

Загальні правила розробки технологічних процесів і вибору засобів технологічного оснащення регламентуються стандартами. Розробка технологічних процесів у загальному випадку включає комплекс взаємозв’язаних робіт по виготовленню виробів, таких як

підбір типового технологічного процесу, визначення послідовності та змісту технологічних операцій, визначення, вибір і замовлення нових засобів технологічного оснащення, організація виробничих дільниць, вибір засобів механізації та автоматизації елементів технологічних процесів і внутрішньо-цехових засобів транспортування, складання, планування виробничих дільниць і розробку операцій переміщення деталей та відходів, оформлення робочої документації на технологічні процеси.

При розробці технологічного процесу виділяють два взаємозв’язані етапи роботи. Перший - формування технологічного маршруту, тобто визначення кількості та послідовності необхідних операцій з закріпленням їх за обладнанням, другий - визначення оптимальної структури окремих операцій. Оскільки від якості розробки технологічних процесів у великій мірі залежить якість виробів, то розробці технологічних процесів завжди приділяється дуже багато уваги і ця робота доручається, як правило, досвідченим, висококваліфікованим інженерам-технологам. Однак, як відомо, досвід набувається звичайно лише у результаті багаторічної праці, і не всі молоді інженери, яким доводиться це робити такий досвід вже мають. У зв’язку з цим вчених та інженерів давно цікавить питання про те, як в існуючих умовах забезпечити високу якість розробки технологічних процесів незалежно від наявності досвіду проектувальників.

Вихідними даними для розроблення технологічного алгоритму операції є набір переходів, виконуваних в операції, їх точність та ряд інших технологічних обмежень. Розроблюваний технологічний процес виготовлення виробів має бути оптимальним, тобто при заданій програмі випуску та якості, здійснення процесу повинно проходити з мінімальними виробничими затратами. Тому оптимізація включатиме рішення не лише технологічних, але і конструкційних, організаційних завдань за критеріями мінімальної технологічної собівартості виготовлення, найбільшої продуктивності, точності і параметрів якості виробів.

Оптимізація технологічних процесів може бути структурною чи параметричною, що відповідно оптимізують їх структуру або параметри. До структурної оптимізації відноситься встановлення оптимального маршруту виготовлення, структури операцій, тощо. До параметричної оптимізації відносять встановлення режимів виготовлення, міжопераційних розмірів і допусків на них і інших параметрів технологічних процесів. Така оптимізація може враховувати постійні значення вхідних моделі параметрів (статична чи детермінована) або змінні (стохастична чи динамічна). Більш адекватною, але і складнішою, є динамічна параметрична оптимізація. Початком будь-якої оптимізації є моделювання технологічної системи, під якою розуміється сукупність функціонально взаємозв’язаних засобів технологічного спорядження, предметів виробництва та виконавців для здійснення в регламентованих умовах заданих технологічних процесів. Структура технологічної операції - це порядок її побудови, тобто загальна кількість установок, переходів, проходів, а також потоків виготовлення та певна закономірність їх чергування. Структура технологічної операції характеризується також способом дії інструмента (послідовний, паралельний, змішаний).

Керування технологічними процесами виготовлення виробів є одним з способів підвищення якості і полягає в одержанні та переробці інформації про керовані величини та внесенні на підставі порівняння параметрів відповідних корективів у хід технологічного процесу. Таке керування здійснюється за вихідними даними, показниками, що характеризують хід технологічного процесу та вхідними даними. Рівень керування визначається точністю інформації, що використовується, визначенням необхідної поправки і швидкістю її внесення. Керування за вихідними даними (активний контроль) широко застосовується на виробництві, при якому компенсація похибки виготовлення здійснюється періодично в моменти часу, коли дії систематичних чинників зблизять похибку до границі поля допуску. Для цього застосовується контроль і будуються точкові діаграми. Перевагами такого керування є простота визначення поправки, а недоліком - запізнювання в використанні інформації.

Послуги забезпечують сервісні організації, які при їх наданні відповідають за встановлені вимоги, вибирають постачальників необхідного матеріалу, встановлюють процедури контролю, тощо. Сервісних організацій досить багато і вони можуть бути класифікованими за цілим рядом ознак, таких як форма власності, ринкові відносини, контактність з людьми, тощо. Система якості послуг має передбачати матеріально-технічне забезпечення сервісної організації виконавцями, виробляти у потенційних клієнтів кредит довір’я. Відомо, що якість надаваних послуг є ключем успіху сервісної організації, тобто здатності давати клієнту більше, ніж він очікує. При наданні послуг можуть виникнути труднощі, пов’язані з неможливістю попередньої перевірки якості клієнтом. На ринку послуг дуже мало марочних і не сертифікованих послуг, відсутні загальноприйняті еталони перевірки якості. Для усунення цього слід ширше використовувати демонстрацію очікуваного результату, уречевлення послуги, речові докази якості ресурсів, які використовуються в послузі, зовнішню оцінку якості роботи, демонстрування контролю якості, моделювання процесу, гарантії ефективності, тощо. При цьому враховується аналіз ринкової пропозиції, рейтинги й експертні оцінки, знання потенційних клієнтів. Чим переконливіші такі докази і ближчі очікування, тим вищий кредит довіри можна досягнути. Послугу потрібно зручно, зрозуміло і з задоволенням купити клієнту, а не продати її надавачу, що тепер часто зустрічається.

На ринку розрізняють видову, функціональну, маркетингову та цінову конкуренцію послуг. При видовій конкуренції послуга має одну чи декілька близьких якісних характеристик. Функціональна конкуренція пов’язана з функціями послуг і відрізняється значною їх кількістю. Такі послуги можуть бути платними або безплатними. Більшість послуг, які надають державні організації, повинна бути безплатними. Однак бажання необґрунтованого збагачення чи інші міркування приводять до того, що надавані послуги державними організаціями переводяться в платні. Антимонопольний комітет нічого вдіяти не може, так як штрафи за це мінімально смішні. Маркетингова конкуренція відрізняється відмінністю підприємств сфери послуг. Цінова конкуренція передбачає регулювання конкуренції на ринку послуг за допомогою ціни, а нецінова - за рахунок якості послуги.

В сучасних умовах посилення цінової конкуренції складно чітко відрізнити свої послуги від конкурентних. Не відстежується різниця в невідчутності, нероздільності, привабливості послуги, тощо. Все це не сприяє появі стійкої диференційованої переваги на довготерміновий період. Тому стає необхідною розробка диференційованої пропозиції, способів представлення та іміджу. Тут на першому місці можуть виступати новаторські риси, які чітко відрізнятимуть такі послуги, але відомі труднощі з патентуванням послуг. Спосіб представлення пропонованих послуг повинен бути кращим, ніж у конкурента. Диференційоване представлення своїх послуг виконується трьома способами через: працівників, фізичне середовище та процес. Для роботи з клієнтами виділяються більш кваліфіковані працівники, розробляється більш досконале фізичне середовище, надаються послуги з використанням більш сучасного процесу представлення, використанням унікального іміджу, символіки і торгової марки, що в сумі забезпечує стійку перевагу перед конкурентами.

Головними принципами управління якістю послуг і їх конкурентоспроможністю є постійний розвиток структури організації, робота з персоналом, систематичний моніторинг потреб клієнтів, застосування нових технологій, сертифікація послуг. Сертифікація послуг за ISO, як і іншої продукції, в повній мірі вирішує питання якості, заспокоює отримувача і стабілізує співпрацю з надавачем. Наявність сертифікату ISO є доказом того, що все проходить в рамках професіоналізму та ефективності при високій якості послуг. Такий сертифікат підтверджує впевненість організації в своїх силах забезпечення високої якості послуг, показує активну політику при просуванні на внутрішні та зовнішні ринки. Значна роль сертифікату ISO у підвищенні роботи персоналу.

Наступним важливим моментом є конкурентоспроможність послуг, під якою розуміється здатність відповідати вимогам конкретного ринку запитам отримувачів у порівнянню з іншими аналогічними послугами. Конкурентоспроможність послуг визначається як їх якістю, так і цінами надавачів. На конкурентоспроможність послуг також впливають: мода, реклама, продажний і післяпродажний сервіс, реклама, імідж надавача, ситуація на ринку, попит. Головними складовими ефективності послуги є її рівень, рівень маркетингу та рекламно-інформаційного забезпечення, відповідність вимогам отримувача, стандартів, організація сервісу, гарантійне забезпечення, навчання персоналу сторони покупця, термін надання, терміни гарантій, ціна, умови платежів, своєчасність появи на ринку, економічна ситуація. Оцінка конкурентоспроможності послуги виконується на основі зіставлення з подібними послугами інших організацій, які отримали визнання, високу оцінку та має високу конкурентну здатність. Найпростішим визначенням конкурентоспроможності послуги є відношення корисного ефекту від її застосування до витрат на її придбання.