1. Навчальна програма дисципліни

1.1. Мета і завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі

В зв’язку з тим, що конкурентоспроможність продукції є однією з ключових проблем сучасності, вирішення якої пов’язане з одної сторони з успішною виробничою діяльністю виробника, а з іншої – задоволенням споживачів, спостерігається значна кількість наукових праць, які так і не допомагають організувати випуск конкурентоспроможної продукції, і проблема залишається не вирішеною. Навіть для поняття «конкурентоспроможність» даються різні толкування, при цьому, загальноприйняте визначення відсутнє. Трактується цей термін як переваги, якими володіє конкретне підприємство по відношенню до інших, можливість займати визначену ринкову нішу, уміння організовано зберігати свої позиції, здатність виробляти продукцію швидко, дешево, якісно, продавати в достатній кількості та інше. Наприклад, конкурентоспроможність визначається як змагальність на ринку, елемент ринкового механізму, що дозволяє зрівноважити попит на пропозицію, критерій, за яким визначається тип галузевого ринку, засіб об’єднання знань і дій різноманітних індивідів, «невидима рука» ринку, ступінь можливості і т.п., тобто приводиться перелік деяких властивостей, рис, характеристик, що і є підставою різного тлумачення.

В Законі України «Про конкурентоспроможність й обмеження монополістичної діяльності» конкурентоспроможність визначається як змагальність об’єктів, що хазяїнують, коли їхні самостійні дії ефективно обмежують можливість кожного з них односторонньо впливати на загальні умови обігу товарів на відповідному товарному ринку. Тому можна відмітити, що правильність визначення «конкурентоспроможність» залежить від єдності науково-методологічних основ і повинно базуватися на логічній послідовності: конкурентоспроможність – рівень конкурентоспроможності – конкурентоспроможність об’єкту – рівень конкурентоспроможності об’єкту, доповнюючи і розширюючи попереднє. конкурентоспроможність це властивість об’єкту, а рівень конкурентоспроможності – кількісна характеристика. При визначенні не треба наводити перелік окремих змінних чинників, або характеристик.

Організація внутрішньовиробничих ринкових відносин потребує глибоких знань та вмінь рішення сучасних проблем. Виходячи з цього метою вивчення курсу є формування у студентів знань та вмінь в області конкурентоспроможності продукції.

Основні завдання дисципліни.

засвоїти фундаментальні поняття у області конкурентоспроможності продукції;

• орієнтуватися у рівнях конкурентоспроможності продукції, їх особливостях що відображені у законодавстві України та у міжнародних конвенціях;

• засвоїти навики створення нового підходу до конкурентоспроможності продукції згідно з встановленими вимогами.

В результаті вивчення даного курсу студент повинен:

знати: теорію і технологію формування конкурентоспроможності продукції, способи і методи її підвищення, розроблення конкурентоспроможної продукції та особливості їх застосування. Вміти організувати процес формування конкурентоспроможності продукції, управління нею з метою її покращення.

вміти: сформулювати і реалізувати алгоритм підвищення конкурентоспроможності продукції в умовах підприємства.