Шестидесятники

“Відлига” на Україні викликала піднесення творчості молодих літераторів, пробудження в них національної самосвідомості. Серед них були Л.Костенко, В.Симоненко, І.Драч, Б.Олійник, І.Дзюба, В.Чорновіл, І.Світличний та інші. Вони виступили проти так званого соціалістичного реалізму в літературі та мистецтві, відстоювали національно-культурне відродження України, зокрема розвиток рідної української мови. Цих людей, що чинили опір системі, стали називати загальним терміном “шестидесятники” (10.5.).

10.5. Шестидесятники – національно-культурна течія опозиційного руху в Україні другої половини 50 – 80-х рр., нова генерація борців за розвиток нації, її духовності, культури та мови, названих за часом розквіту їх мистецького таланту “шестидесятниками”, а за рішуче неприйняття панівної ідеології – “дисидентами”.

Шестидесятники сповідували нові думки, відмінні від офіційних і стали духовною опозицією радянській владі. Влада почала переслідувати всіх тих, хто приділяв “надмірну увагу” негативним явищам соціалістичного життя. Отже, почалося згортання процесів демократизації та з’явилися перші ознаки “десталінізації” суспільства.

Не дивлячись на непослідовність і суперечливість демократичних перетворень цього періоду, вони давали позитивні наслідки. Більш вільно стали відчувати себе люди. Але у 1964 р. Хрущов був усунений від влади. Період демократизації скінчився.

Економічні реформи

Найслабшими ланками економіки періоду “відлиги” були:

• сільське господарство;

• виробництво предметів споживання;

• забезпечення населення житлом.

Найбільшими перешкодами економічного поступу були:

• матеріальна незацікавленість виробників, особливо на селі;

• диктат планів, що спускалися “згори”;

• жорстка централізація управління.

Керівництво країною вирішило вжити заходів щодо поліпшення соціально-економічного становища:

1. Змінено закон про сільськогосподарський податок, що діяв з 1939 р.

2. Підвищено заготівельні ціни на продукцію тваринництва, картоплю та овочі.

3. Введено показники виробництва продукції тваринництва (м’яса, молока, яєць) в розрахунку на 100 га землі.

4. 1962 р. селянам надано паспорти та дозволено виїжджати із зубожілих сіл до міст, де була можливість знайти роботу.

5. Проведено децентралізацію управління промисловістю: міністерства і відомства скасовувалися, а натомість запроваджувалися ради народного господарства (раднаргоспи), тобто своєрідні місцеві уряди в різних галузях промисловості. Внаслідок цього з’явилася можливість проводити незалежну економічну політику як окремим районам, так і власне у межах республіки.

Але все ж можливості задоволення зростаючих потреб населення залишалися досить обмеженими, оскільки виробництво товарів народного споживання було другорядною сферою економічної політики.

Аспекти суспільно-політичного та соціально-економічного життя країни:

позитивні	негативні
оптимізм, віра у світле майбутнє	формалізм, обмеженість в демократизації життя суспільства у другій половині 40-х рр., черговий наступ ідеології сталінізму в кінці 40-х і на початку 50-х рр., терор кінця 40-х – поч. 50-х рр.
відбудова народного господарства	важкість для українського народу форсованої відбудови, голод 1946-1947 рр.
великі економічні, соціальні та культурні перетворення в Західній Україні	військове і політичне протистояння в Західній Україні між націоналістичними силами та радянською владою
об’єднання українців в одній державі, соборність України	депортації українців та інших народів
викриття культу особи і певна демократизація радянського суспільства	непослідовність і обмеженість реформ

Таким чином, можна стверджувати, що післявоєнне двадцятиріччя було насичене складними і суперечливими процесами – у суспільно-політичній та соціально-економічній сферах життя суспільства мали місце позитивні та негативні явища.

В цілому цей період можна оцінювати як поступове просування суспільства шляхом суспільно-політичного, технічного та соціально-економічного поступу.