Питання для роздумів

1. Як Ви розумієте вислів Дістервега: “Людина – моє ім’я, німець – моє прізвисько“?

2. Дістервег писав: “Головна мета виховання – розвиток самодіяльності“. Поясніть сутність цієї думки.

3. Які основні ідеї приваблюють Вас у дидактиці розвивального навчання Дістервега? Чому?

4. Чи можете Ви знайти помилкові, на Вашу думку, правила у “Посібнику для освіти німецьких учителів»?

5. Що нового вніс Дiстервег у вчення про вчителя у порівнянні з своїми попередниками?

6. Чи погоджуєтесь Ви з думкою Дістервега про те, що вчитель лише до тих пір здатний виховувати і навчати, поки сам працює над своїм вихованням і навчанням? Обґрунтуйте свої міркування.

7. Дiстервег є послідовником Песталоцці. У чому він наслідує свого геніального вчителя?

Тематика творчих робіт

1. Проблема природовідповідного виховання у поглядах Я.Коменського, Ж.-Ж.Руссо, Й.Песталоцці, А.Дістервега: порівняльний аналіз.

2. Ідея розвивального навчання у творчості А.Дістервега.

3. Проблема методів навчання у спадщині А.Дістервега.

4. Дидактичні погляди А.Дістервега.

5. Питання дисциплінування учнів у спадщині Я.Коменського та А.Дістервега.

6. “Хороший учитель вчить шукати істину, поганий подає її в готовому вигляді”.

 

Семінарське заняття №4. Виховання, школа та педаго­гічна думка київської русі План

1. Виховання у східних слов’ян у дофеодальний період (VI – IX ст.).

2. Зародження й особливості розвитку писемності на території Київської Русі до XIII ст.

3. Особливості виникнення і розвитку систематичного навчання у Київській Русі:

а) характеристика основних чинників виникнення й поширення шкільництва на Русі;

б) створення шкіл різних типів і їх характеристика;

в) зміст і методика шкільного навчання й виховання.

4. Педагогічна думка Київської Русі. Характеристика перекладних і оригінальних пам’яток педагогічної літератури X – XIII ст.

Основна література

1. Повчання Володимира Мономаха дітям // Антология педагогической мысли Древней Руси и Русского государства XIV – XVII в. – М., 1985. – С. 164-169.

2. Народна педагогіка [у східних слов’ян про виховання дітей] // Антология педагогической мысли Украинской ССР. – М., 1988. – С. 31-50.

3. Пам’ятки писемності східних слов’ян // Антология педагогической мысли Украинской ССР. – М., 1988. – С. 51-56.

4. Педагогічна думка в пам’ятках писемності Київської Русі // Антология педагогической мысли Украинской ССР. – М., 1988. – С. 56-68.

Додаткова література

1. Кравець В. Історія української школи і педагогіки. Навч. пос. – Тернопіль, 1994. С. 4-31.

2. Мешко О., Янкович О., Мешко Г. Короткий виклад курсу “Історія української школи і педагогіки”. – Тернопіль, 1999. – С. 3-9.

3. Мешко о., Мешко г. Історія педагогіки: тестові завдання. – Тернопіль, 2001. – с. 50-57, 120-135.

4. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (X-XX ст.). – К., 1991. – С. 8-30.

5. Антология педагогической мысли Древней Руси и Русского государства XIV-XVII вв. – М., 1985.

6. Антология педагогической мысли Украинской ССР. – М., 1988. – С. 31-68.

7. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР с древнейших времен до конца XVII века. – М., 1989. – С. 23-39, 123-147.

8. Науменко Ф. Школа Київської Русі. – Львів, 1965.

9. Волошин М., Волошин Р. Становлення національної школи. ‑ Дрогобич., 1993.

10. Стельмахович М. З історії українського шкільництва // Початкова школа. – 1992.– №9-10.– С. 3-8.

11. Жарова Л. Школа Київської Русі: стратегія навчання // Рідна школа. – 1993.– №4.– С.60-62.

12. Коба Л. Розвиток освіти в Київській Русі // Початкова школа. – 1994.– №2.– С. 51-54.

13. Коба Л. Розвиток педагогічної думки в Київській Русі // Початкова школа. – 1994.– №3.– С.46-48.

14. Маценко Г. Перші школи в Україні // Рідна школа. – 1994. – № 12.– С. 22.