1.4 Функції страху

Ми вже з’ясували що страх є негативно забарвленою емоцією. Але попри це забарвлення страх виконує ряд важливих для людини функцій:

1) Мотивуюча: страх виступає як найбільш сильна мотивація при пошуку безпечного середовища існування. Ускладнення внутрішнього світу людини і соціалізація страху привели до того що страх може виступати в якості внутрішньої мотивації поведінки людини в суспільстві. Людина може діяти при будь-яких обставинах, навіть в разі нестачі інформації. І тут проявляється значення страху, який виступає в ролі мотивації і диктує стратегію поведінки. Сильний страх мотивує лише один вид поведінки – уникання, яке в деяких випадках набуває форми втечі за допомогою.

2) Адаптивна функція встановлює зв'язок пережитого людиною відчуття страху і більш обережної поведінки в результаті отриманого досвіду.

3) Оцінювальна функція проявляється в оцінці масштабів, специфічності небезпеки і ступені захищеності від них людини. В оціночній функції страху проявляються інтереси, потреби і бажання людей. Оцінюючи страх людина збагачує свій емоційний досвід.

4) Сигнально - орієнтовна функція страху пов’язана з прагненням людини до самозбереження, має біологічну природу. Страхи попереджають про небезпеку, допомагаючи людині орієнтуватися в соціальному середовищі, а людству вижити. Страхи породжують певне відношення до світу і цим самим виступають в якості суб’єктивних сигналів, які орієнтують індивіда і регулюють його активну діяльність шляхом відображення в свідомості людини значимості зовнішніх і внутрішніх ситуацій.

5) Соціалізуюча функція страху проявляється в трансляції для суспільства необхідних моделей поведінки. Значення страху проявляється в тому, що він здатен трансформувати в інші соціальні відчуття, такі як стриманість, обережність, передбачуваність, які відповідають зрілості особистості і суспільства.

6) Мобілізуюча функція проявляється в здатності людини під впливом страху сконцентрувати всі свої фізичні і духовні сили на досягнення цілі, на рішення проблеми.

Розглянувши основні функції, які виконує страх ми бачимо, що страх обов’язковою та необхідною складовою життя людини. Він диктує нам модель поведінки,яка є прийнятною для суспільства, мобілізує в потрібний момент всі наші резерви, мотивує до дій, є сигналом про небезпеку та водночас захисним механізмом.

1.5 Види страхів

Існує чимало класифікацій страху. Найбільш повну класифікацію за змістом нав’язливих страхів зробив Б. Карвасарський, а саме:

1. Страх простору і переміщення в ньому (агорафобія, клаустрофобія, страх глибини, страх подорожей у транспорті);

2. Соціофобії (страхи, пов’язані із знаходженням в товаристві інших людей): страх публічних виступів, страх перед екзаменами, страх через неможливість виконати яку-небудь дію в присутності сторонніх;

3. Нозофобії (страх захворіти яким-небудь захворюванням): кардіофобія; інфарктофобія; страх захворіти сказом та іншими інфекційними хворобами.

4. Страх за здоров’я близьких.

5. Танатофобія (нав’язливий страх смерті)

6. Сексуальні страхи: страх перед неможливістю здійснити статевий акт, страх вагітності, страх болю при статевому контакті;

7. Обсесивно-компульсивні страхи: страх здійснити самогубство, страх скалічити своїх близьких;

8. «Контрастні» нав’язливі стани (страх зробити вчинок, який противорічить морально-етичним установкам особистості): страх голосно сказати нецензурні слова в товаристві ввічливої людини, страх «зробити щось непристойне у церкві під час богослужіння та інше;

9. Нав’язливий страх тварин і комах (змій, павуків, тарганів, мишей, щурів, собак та ін.).

10. Пантофобія – генералізований нав’язливий страх.

11. Фобофобія (страх повторення нападу нав’язливого страху, «страх страху»).

Класифікація за генезисом нав’язивих страхів: (О. Свядощ):

– «елементарні фобії» – виникають безпосередньо після дії надсильного подразника, який їх викликав, коли причина їхнього виникнення очевидна, хворі розуміють, що викликало їхнє захворювання. Сюди належать, наприклад, страх поїздки залізничним транспортом, який розвинувся після залізничної катастрофи, боязкість собак у дітей, які були налякані чи укушені собаками, страх гойдатися на гойдалці після падіння з них та ін.

– «криптогенні фобії» (від грецького «kriptos» – прихований) – виникають, здавалося б без ніякого зовнішньої приводу, причина їх виникнення прихованна, неусвідомлювана хворим.

Захаров О.І. поділяє страх на реальний на ситуативний. Ситуативний страх з'являється в незвичайній, дуже небезпечній або шоковій для дорослого та дитини ситуації, наприклад, при нападі собаки. Часто він з'являється в результаті психічного зараження панікою в групі людей, тривожних передчуттів зі сторони членів родини, конфліктів та життєвих провалів.

Особовий страх залежить від характеру людини, наприклад, від підвищеної емоційності, проявляється в новій обстановці або при контактах з незнайомими людьми. Ситуаційний та особовий страх часто змішуються та доповнюють один одного.

Також він виділив страх реальний та вигаданий, гострий та хронічний. Реальний та гострий страхи залежать від ситуацій, а вигаданий та

хронічний – від особливостей особистості.

Овчарова О.В. виділяє вікові та невротичні види страху. Вікові страхи виникають у емоційно чуттєвих дітей як відображення їх психічного та особистого розвитку. Виникають вони під дією наступних фактів: наявність страхів у батьків, тривожність відносин з дитиною, зайве застереження її від небезпек та ізоляція від спілкування з однолітками. Велика кількість заборон батьків чи повна дозволена свобода дій, а також багато чисельні нереалізовані погрози всіх дорослих в родині. Конфліктні відносини, сварки між батьками, психічні травми, психологічне зараження страхами в під час спілкування з однолітками та дорослими.

Невротичні страхи характеризуються великою емоційною інтенсивністю та напругою, поганим впливом на формування характеру та особистості, униканні об’єкту страху. Невротичні страхи можуть бути результатом довгих та нерозв’язаних переживань. Найчастіше таким страхам піддаються чуттєві діти з емоційними ускладненнями в відносинах з батьками. Такі діти не можуть спиратись на дорослих як на джерело безпеки, авторитета та любові.

На мою думку, серед багатьох класифікацій страху найбільш простою і точною є класифікація Ю. Щербатих. Професор поділив всі страхи на три основні групи: біологічні, соціальні та екзистенціальні.

Біологічний страх викликається якоюсь певною ситуацією і загрожує одному з двох біологічних законів: збереженню власного життя і збереженню життя виду – страхи атмосферних та астрономічних явищ, вулканів, землетрусів, тварин тощо.

Соціальний страх представляє собою боязні і побоювання за зміну свого соціального статусу – страх відповідальності, страх перед випробуванням, страх публічних виступів.

Третя група страхів (екзистенціальні страхи) пов'язана з самою сутністю людини, характерна для всіх людей – страх смерті, самотності.