5. Порядок заповнення та подання податкової звітності

Платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

На вимогу органу державної податкової служби та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;

г) подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;

ґ) у порядку, визначеному законом, допускати посадових (службових) осіб органу державної податкової служби на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності;

д) здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом, у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги;

е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку;

є) подавати податкову декларацію за результатами податкового (звітного) року у строки, передбачені цим Кодексом для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом такого податкового (звітного) року оподатковувані доходи нараховувалися (виплачувалися, надавалися) у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, платнику податку у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами двома або більше податковими агентами і при цьому загальна річна сума таких оподатковуваних доходів перевищує сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Інші оподатковувані доходи, що були нараховані (виплачені, надані) платникам податку, ніж зазначені в абзаці першому цього підпункту, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу, що декларується згідно з цим підпунктом.

Перерахунок податку із задекларованої річної загальної суми оподатковуваних доходів здійснюється в окремому додатку до податкової декларації у такому порядку:

задекларована річна загальна сума оподатковуваних доходів зменшується на фактично нараховані (утримані) протягом звітного року податковими агентами суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду та на суму наданої платнику податку податкової соціальної пільги (за її наявності);

із зменшеної загальної суми оподатковуваних доходів сто двадцять розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, оподатковуються за ставкою у розмірі 15 відсотків, решта суми - за ставкою у розмірі 17 відсотків.

Нарахований податок із зменшеної загальної суми оподатковуваних доходів зменшується на суму податку, фактично нарахованого (утриманого) податковими агентами протягом податкового (звітного) року на доходи, зазначені в абзаці першому цього підпункту, які задекларовані платником податку. Позитивна різниця податку підлягає сплаті платником податку до відповідного бюджету в порядку, встановленому цим Кодексом.

Особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати органу державної податкової служби інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II Податкового кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених Податковим кодексом.

Кожен суб’єкт підприємницької діяльності, який нараховує або сплачує доходи на користь фізичних осіб має подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Флорма 1ДФ). Такий суб’єкт підприємницької діяльності набуває статус податкового агента щодо такої фізичної особи.

Обов’язок складати та подавати до податкової служби звіт за формою 1ДФ визначено у підпункті «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що цей пункт з моменту набрання чинності Податковим кодексом перетерпів деяких змін. Ці зміни стали реакцією влади на велике обурення всіх приватних підприємців на вимоги, згідно яких, звіт за формою 1ДФ мали подавати всі без виключення підприємці незалежно від того, чи мали вони найманих працівників чи ні, чи виплачували вони доходи на користь фізичних осіб чи ні.

На сьогоднішній день, норма цього пункту Податкового кодексу зобов’язує подавати звіт за формою 1ДФ тільки тим суб’єктам господарювання, які нараховували або виплачували доходи на користь фізичних осіб у звітному періоді.

Порядок заповнення та подання звіту за формою 1ДФ регулюється Наказом ДПАУ №1020 від 24.12.2010 року.

Розрахунок за формою 1ДФ подається протягом 40 календарних днів наступних за звітним кварталом. Якщо останній день строку поданню звіту припадає на вихідний або святковий день, то граничний термін подання переноситься на найближчий робочий день.

Наведемр граничні строки подання розрахунку за всі квартали 2014 року (останні дні , коли можна подати ф.1ДФ без штрафів):

• за І квартал 2014року – 12 травня 2014 року;

• за ІІ квартал 2014року – 11 серпня 2014 року;

• за ІІІ квартал 2014року – 10 листопада 2014 року;

• за ІV квартал 2014року – 9 лютого 2014 року;

Розрахунок 1ДФ можна подавати до податкової у електронній та паперовій формі. Звіт можна надіслати звичайною поштою, подати особисто у вікно прийняття звітності безпосередньо у податковій службі або надіслати засобами електронного зв’язку за умови використання електронного цифрового підпису.

Звіт 1ДФ повинен бути підписаний директором, головним бухгалтером та завірений печаткою для юридичної особи, або підписом та печаткою, за наявності, для фізичної особи.

Податковий агент несе відповідальність за неподання, несвоєчасне подання, подання із недостовірними даними або помилками звіту за формою 1ДФ. Відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу за зазначені порушення передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. За аналогічне порушення протягом року штраф збільшується до 1020 грн.

Податковий розрахунок за формою № 1ДФ подається юридичними особами — до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, фізичними особами — підприємцями — до органу державної податкової служби за місцем проживання.

Податковий агент складає Податковий розрахунок за формою № 1ДФ у двох примірниках, один з яких подається до органу державної податкової служби, другий — з підписом особи, відповідальної за прийняття податкового розрахунку, штампом та проставленим номером порції, отриманим при обов'язковій реєстрації розрахунку в органі державної податкової служби, — повертається податковому агенту та зберігається в нього.

Якщо кількість штатних працівників на підприємстві не перевищує 1000 осіб, Податковий розрахунок за формою № 1ДФ подається одним документом на всіх (однією порцією).

Якщо штатна чисельність працівників перевищує 1000 осіб, податковий розрахунок за формою № 1ДФ може бути подано декількома порціями, кожна з яких є окремим податковим розрахунком зі своїм номером порції.

Якщо податковий агент виявив помилку в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за поточний звітний квартал, який було подано до закінчення граничного строку подання, він зобов'язаний подати новий податковий розрахунок. При цьому штрафні санкції та адміністративні штрафи до податкового агента не застосовуються, а раніше поданий Податковий розрахунок за формою № 1ДФ скасовується.

Якщо податковий агент виявить помилку вже після закінчення граничного строку подання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ, йому потрібно буде подати уточнений податковий розрахунок.

Відповідно до п. 2.2 Порядку № 451, якщо протягом звітного кварталу податковий агент не виплачує доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, податковий розрахунок не подається або подається щодо тих платників податку, яким нараховано (виплачено) доходи.

Отже, Податковий розрахунок за формою № 1ДФ з прокресленнями подавати до податкового органу не потрібно.

У Податковому розрахунку за формою № 1ДФ відображаються як оподатковувані, так і неоподатковувані доходи, нараховані (виплачені) фізичним особам у звітному кварталі.

Так, наприклад, включаються до Податкового розрахунку доходи у вигляді допомоги по вагітності та пологах, допомоги на поховання, які виплачуються працівникам за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і не підлягають обкладенню податком з доходів.

Юридичні та фізичні особи, які є податковими агентами, зобов'язані відображати всю інформацію передбачену Податковим розрахунком за формою № 1 ДФ, про нараховані та виплачені фізичним особам доходи.

Річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) подається платником податку, який:

- зобов'язаний подавати таку декларацію згідно з нормами Податкового кодексу України з питань оподаткування фізичних осіб;

- має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту.

Платники податку - резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов'язані подати податковому органу декларацію не пізніше закінчення 60 календарного дня, що передує такому виїзду.

Декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати таке заповнення. У разі заповнення декларації іншою особою, така декларація мас містити інформацію про таку іншу особу на рівні інформації про платника податку.

Сума податкових зобов'язань, донарахована податковим органом, підлягає сплаті до відповідного бюджету у строки, встановлені законом.

Сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.

Форма декларації визначається центральним податковим органом та узгоджується з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики, виходячи з таких умов:

-загальна частина декларації повинна мати спрощений вигляд та не містити відомостей про доходи або витрати, які отримує (несе) незначна кількість платників податку;

-декларація є єдиною для всіх законодавчо встановлених випадків її подання;

-розрахунки окремих видів доходів (витрат), які отримує (несе) незначна кількість платників податку, повинні міститися у додатках до декларації, які заповнюються виключно такими платниками податку за наявності таких доходів (витрат);

-декларація та додатки до неї повинні складатися з використанням загальновживаної термінології державною мовою, а також містити детальні інструкції щодо їх заповнення;

-декларація та додатки до неї повинні містити інформацію, достатню для ідентифікації платника податку, а також для визначення суми його податкових зобов'язань або суми бюджетного відшкодування надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний Законом з питань оподаткування фізичних осіб подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики:

- отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого законом, документи первинного обліку, на підставі яких формується податковий кредит платника податку;

- подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами Кодексу з питань оподаткування фізичних осіб таке подання є обов'язковим;

- надавати особам, які згідно з Кодексом з питань оподаткування фізичних осіб визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету. документи на підтвердження прав платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг:

- своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, та пеню, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку.