Сумський національний аграрний університет Охтирський коледж

Навчальна дисципліна

Ремонт машин і обладнання

Заняття №23

Тема заняття:

Ремонт систем мащення і охолодження

С УМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Охтирський коледж

Навчально – методична карта

ЗАНЯТТЯ №23

Навчальна дисципліна: Ремонт машин і обладнання

Тема заняття: Ремонт систем мащення і охолодження

Вид заняття: Тематична лекція

Мета заняття:

навчальна ознайомити студентів особливостями технології ремонту систем мащення та охолодження

виховна виховувати бережне ставлення до обладнання, пристроїв та інструменту

Між предметні зв’язки :

забезпечуючі трактори та автомобілі

забезпечувані сільськогосподарські машини, трактори і автомобілі

Матеріально – технічне забезпечення та дидактичні засоби, ТЗН: плакати, підручники, довідкова література

Література:

основна 2. Волошин Б. Б. та ін. Ремонт сільськогосподарської техніки:

Навчальний посібник. – Немішаєве.: НМЦ, 2005. стор.110 - 113

3. Калашніков О. Г. Ремонт машин Вища школа.: 1973

стор. 149 - 156

Зміст заняття

№ елемента	Відведений час	Структура заняття, навчальні питання	Методи навчання	Додаток, зміни, зауваження
1	2	3	4	5
1	3	Організаційна частина - привітання - записи в журналі -перевірка наявності студентів -перевірка готовності групи	огляд перевірка бесіда
2	5	Підготовчий етап - повідомлення теми і плану заняття - постановка цілей і задач - встановлення між предметних зв’язків - список літератури	бесіда
		Основний етап Тема: Ремонт систем мащення і охолодження План 1. Дефекти складальних одиниць систем мащення і охолодження. Технічні умови на вибраковування деталей. 2.Технології відновлення деталей масляних і водяних насосів, фільтрів, вентиляторів і радіаторів. 3.Особливості складання масляних і водяних насосів. Обкатка і випробування масляних насосів. Домашня самостійна робота Тема: Ремонт систем мащення і охолодження План 1.Обладнання, пристосування та інструмент. 2.Контроль якості ремонту. Література:[2]стор.110 - 113 [3] стор. 149 - 156
4	7	Заключна частина -формування висновків -відповідь на запитання студентів Домашнє завдання: Опрацювати [2] стор.110 - 113 [3]стор.149 - 156	бесіда пояснення

Викладач ____________ Чут О. В.

Т ема: Ремонт систем мащення і охолодження

План

1. Дефекти складальних одиниць систем мащення і охолодження. Технічні умови на вибраковування деталей.

2.Технології відновлення деталей масляних і водяних насосів, фільтрів, вентиляторів і радіаторів.

3.Особливості складання масляних і водяних насосів. Обкатка і випробування масляних насосів.

Домашня самостійна робота

Тема: Ремонт систем мащення і охолодження

План

1.Обладнання, пристосування та інструмент.

2.Контроль якості ремонту.

Література:[2]стор.110 - 113

[3] стор. 149 - 156

М асляні насоси

До основних дефектів масляних насосів належать тріщини й жолоблення чавунних корпусів і кри­шок, виготовлених з чавуну СЧ 15— 32; спрацювання поверхонь отворів під втулки, пальці (осі) і штифти; спра­цювання циліндричних і плоских по­верхонь корпусів і кришок, спряжених з ведучими й веденими шестірнями насоса; спрацювання гнізд і робочих поверхонь клапана; спрацювання і пошкодження різьбових отворів.

Тріщини в корпусах і кришках насо­сів засвердлюють по кінцях свердлом діаметром 3 мм, після чого заварюють чавунними прутками АЗ або А4 газо­вим полум'ям (пальник з наконечни­ком № 3" або № 4) з попереднім піді­грівом деталі (звичайно полум'ям пальника) до температури 550—650° С. Заварені, а також деформовані при-валкові поверхні обробляють на токар­ному, фрезерному чи плоскошліфу­вальному верстатах.

Гранично спрацьовані поверхні отво­рів під втулки, пальці і штифти роз­вертають до виведення слідів спрацю­вання або до певного ремонтного роз­міру (інтервалом 0,25 мм), забезпе­чуючи при цьому нормальний характер спряження деталей. Для відновлення нормальної посадки пальця веденої шестірні в корпусі насоса допускаєть­ся виготовлення ступінчастого пальця з потовщеною шийкою, спряжуваною з корпусом, і шийкою нормального роз­міру під втулку веденої шестірні.

Внутрішні шестірні масляного насо­са спряжуються з корпусом і криш­кою насоса так, щоб торцеві зазори становили 0,07—0,26 мм для двигунів Д-37; 0,03—0,09 мм для СМД-14; 0,04—0,10 для ЗИЛ-130. Допустимі за­зори у спряженнях шестерень і корпу­сів насосів з кришками відповідно ста­новлять: торцеві для Д-37Е — 0,4 мм; для СМД-14 —0,3 мм, для ЗИЛ-130 — 0,2 мм, діаметральні для Д-37Е і СМД-14 —0,4 мм, для ЗИЛ-130 — 0,3 мм, граничні зазори між торцеви­ми поверхнями шестерень і корпусів насосів (у складеному вигляді) ста­новлять для Д-37Е — 0,5 мм, для СМД-14 —0,4 мм; для ЗИЛ-130 — 0,3 мм; діаметральні — відповідно 0,7; 0,5 і 0,4 мм.

Проте основними критеріями для ви­значення придатності до дальшої ро­боти шестерень і корпусів масляних насосів є не наведені тут величини по­казників спряжень, а тиск, що його розвиває складений насос, і продук­тивність при випробуванні його на стенді із засто­суванням суміші з 61,5% автолу 10 (АК - 10) і 38,5% гасу або з 50% ди­зельного палива і 50% дизельного ма­сла Дп – 8. Місцеве спрацювання спряження корпус масляного насоса — шестірні перевіряють лінійкою і щупом.

Для більшості масляних насосів воно не повинно перевищувати 0,10 мм. Усувають спрацювання про­точуванням, фрезеруванням або шлі­фуванням привалкових площин корпу­са насоса й кришки.

Герметичність спряжень контроль­них клапанів з корпусами і кришками і Д-40, Д-38, СМД-14) масляних насосів відновлюють зачищенням і осадкою сідел кульок і зведенням до нор­мального характеру посадок цилін­дричних клапанів (зазор 0,03— 0,06 мм).

Корпуси масляних насосів із спра­цьованими спряжуванимн з шестірня­ми поверхнями вибраковують, якщо при випробуванні (у складеному ви­гляді) на стенді з встановленим про­титиском продуктивність насосів ша від допустимої. Допус­кається відновлення таких корпусів осталюванкям спрацьованих поверхонь з наступною механічною обробкою до нормальних розмірів. Масляні фільтри. До основних дефектіз гофрованих циліндрів масляних фільт­рів грубої очистки масла тракторних і комбайнових двигунів належать трі­щини і погнутість горловин кришок секцій, сповзання і пошкодження обмо­ток секцій, закупорка секцій осадами абразивних частинок, смол і коксу.

Несправні горловини зовнішнього і внутрішнього циліндрів відновлюють випрямлянням і, в разі потреби, паян­ням (припоєм ПОС-30).

При ослабленні обмотки і сповзанні витків їх розміщують рівномірно, зачи­щають і скріплюють припоєм ПОС-30. Обірвані витки натягують і кінці їх спаюють між собою. При обриванні і пошкодженні крайніх (по довжині секції) витків на відстані не більш як 10 мм від кінців можна встанов­лювати бандажі з латуні завтовшки 0,7—0,8 мм, припаюючи їх до крайніх витків і кромок кришок по всьому об­воду.

Відновлення пропускної здатності фільтруючих елементів грубої очистки здійснюють промиванням дизельним паливом, що подається з форсунок стенда СПФ-2М, або розм'якшенням смолистих відкладів електрохімічним способом на стенді СВЗФ-1 ГОСНИТИ чи за допомогою ультразвуку на ульт­развуковій установці УЗВ-18.

Для відновлення електролітичним способом фільтруючий елемент після зовнішнього миття поміщають у ван­ну стенда (рис. 145) з електролітом як катод. Анодом є металевий циліндр, який охоплює фільтруючий елемент. В лужному електроліті, підігрітому до 60—80°, відбуваються складні електро­хімічні процеси. Жири омилюються, а мінеральні масла переходять в емуль­сію. Під дією електричного струму на катоді спостерігається бурхливе виді­лення бульбашок водню, які відрива­ють смолисті відклади від латунної стрічки. Після цього струмина гарячої води під тиском 5—6 кГ/см² легко ви­миває розм'якшені відклади. Живиться ванна від кремнієвого випрямляча ВК-50 при густині струму 10 а на 1 дм² поверхні фільтруючого елемента.

При зануренні відремонтованої сек­ції фільтра в дизельне паливо час за­повнення ним внутрішнього об'єму секції не повинен перевищувати 1мм.

Секції фільтра грубої очистки, в яких загальна площа паяння становить більш як 3% загальної площі пропуск­ної поверхні секції, а також секції з обривом витків, що не підлягають від­новленню, вибраковують.

М асляні фільтри грубої очистки пла­стинчастого типу автомобільних двигу­нів під час ремонту розбирають, очи­щають і промивають у гасі. Пластини з заусеницями, шорсткістю та іншими дефектами замінюють новими.

У складеному елементі фільтра ва­лик повинен повертатись від прикладе­ного моменту в 0,1—0,2 кГ-м; зусилля прокручування валика регулюють змі­ною кількості встановлених пластин.

У реактивній масляній центрифузі тонкої очистки, встановлюваній на ав­тотракторних і комбайнових двигунах, спрацьовуються поверхні шийок осі ро­тора і посадочні поверхні корпуса та кришки ротора, пошкоджуються різь­бові з'єднання.

Спрацьовані на 0,1 мм і більше ший­ки осі ротора шліфують на круглошлі­фувальному верстаті під зменшений по внутрішньому діаметру ремонтний розмір втулок, забезпечуючи при цьо­му нормальний зазор у спряженнях (0.02—0.05 мм). Шийки осі ротора цільно відновлювати до нормаль або навіть збільшеного (під сира вану втулку) ремонтного розміру є тролітичним хромуванням.

При спрацюванні поверхонь отворів втулок корпуса і кришки ротора до зазора в спряженні з віссю понад 0.1 втулки розвертають під збільшеній ремонтний розмір шийок осі або замінють новими.

Ремонт різьбових отворів здійснюють, як правило, розсвердлюванням

нарізанням ремонтної різьби при збереженні початкового кроку.

Корпус і кришку ротора, у яких спрацьовані поверхні сполучних установочних поясків до зазора 0,3мм і більше, а також при наявності тріщин будь-якого розміру, вибраковують.

Тріщини в корпусі масляного фільтра засвердлюють по кінцях і заварюють звичайними стальними або біметалевими електродами з попередньою обробкою кромок тріщини. Такі тріщи­ни заварюють також газовим полум'ям чавунними прутками з попереднім пі­дігрівом корпуса до температури 650° С і наступним повільним остиганням.

Спрацьовані фаски гнізд корпуса фільтра під кулькові клапани оброб­ляють до відповідного розміру сверд­лом з кутом заточування 120° і обса­джують кулькою необхідного діаметра.

Після ремонту складені фільтри пе­ревіряють на герметичність. Клапани фільтрів, а також насосів мають бути нормально відрегульовані на стенді.

Для обкатки й випробування масля­ний насос закріплюють болтами на відповідному перехідному фланці, який прикручують до установочного кронштейна стенда. Валик насоса за­тискують у патроні шпинделя стенда.

Відповідно до гідродинамічної теорії мащення масляні насоси рекомендуєть­ся обкатувати при нормальній кількос­ті обертів ведучого валика за таким режимом: обкатка без тиску в магіст­ралі стенда 4 хв обкатка при нор­мальному тиску в магістралі 3 хв.

П ісля обкатки насоса регулюють за­побіжний клапан. Потім визначають продуктивність масляного насоса, до­держуючи таких режимів .

Масляні фільтри, які підлягають ви­пробуванню, встановлюють на відпо­відній перехідній плиті замість заглуш­ки залежно від марки фільтра.

Під час роботи масляного насоса масло потрапляє частково в центрифу­гу, частково під ковпак фільтра. Пе­рекриваючи розвантажувальний кран , підвищують тиск масла в каналах корпуса фільтра, розташованих перед перепускним клапаном , і під ковпа­ком грубої очистки доти, поки пере­пускний клапан не відкриється, подо­лавши опір пружини . Цей момент визначають по витіканню масла з ка­налу , з якого завчасно викручують пробку. Тиск, при якому відкривається клапан, показує манометр . Для пере­вірки зливного клапана досить закру­тити пробку в отвір каналу і викру­тити пробку з отвору каналу 1 плити. Канал потрібно перекрити.

За допомогою розвантажувального крана 1 підвищують тиск. Масло, що пройшло через перепускний клапан, по­трапляє в магістральний канал і створює у ньому тиск. Тиск підвищу­ють доти, поки він не подолає опір пружини зливного клапана. При цьому клапан відкриється і масло поч­не витікати із зливного отвору кана­лу. Тиск, при якому відкривається клапан, показує манометр. Якщо треба, клапани фільтра регулюють.

Ротор центрифуги перевіряють на герметичність, а також на швидкість обертання. Під час перевірки замість нормального ковпака встановлюють технологічний, який дає можливість ба­чити ротор зверху. Для перевірки гер­метичності вмикають двигун стенда, притримують пальцем ротор, щоб він не обертався, а тиск масла (за допо­могою розвантажувального крана), що підводиться до центрифуги, дово­дять до 6 кГ/см². Допускається про­сочування масла у місцях спряження втулок ротора з шийками осі.

Числа обертів ротора можна вимі­рювати звичайним тахометром, язичко­вим вібраційним тахометром конструк­ції ГОСНИТИ, а також визначати за тривалістю його обертання після при­пинення подачі масла у центрифугу. Для визначення швидкості обертання останнім способом, треба ввімкнути двигун стенда, краном довести тиск масла, що надходить у центрифугу, до 6 кГ /см². Через 2—3 хв після того, як режим усталиться, двигун стенда зу­пинити й одночасно включити секундо­мір. Вільне обертання ротора має три­вати не менш як 30 сек (в'язкість мас­ла 3—4° за Енглером). Швидкість обертання, яку повинен розвивати ротор, має становити не менш як 4500 об/хв.