Домашня самостійна робота

Тема: Ремонт блок-картерів і гільз.

План

1.Контроль якості ремонту.

2.Економічний ефект відновлення деталей шляхом регла­мен­тованих ремонтних розмірів.

Література: 2. Волошин Б. Б. та ін. Ремонт сільськогосподарської техніки: Навчальний посібник. – Немішаєве.: НМЦ,2005.стор.99- 101

Б локи циліндрів виготовляють з сірих чавунів СЧ 15-32, СЧ 18-36,

СЧ-2\А0,СЧ 24-44 і рідше з легованих (хромом, міддю і титаном) чавунів.

У блоках цилінярів, які експлуату­валися, спостерігаються такі основні дефекти:

накип, смолисті, абразивні та інші відклади в сорочках охолоцження, в масляних картерах і маслопровідних каналах; тріщини внутрішніх і зовнішніх стінок, перемичок і ребер, на посадочних і привалкових поверхнях; неплощинність привалкових поверхонь; неспіввісність отворів корінних опор колінчастого вала; непаралельність осей отворів опор колінчастого й розподільного валів; неперпендпкуляр-ність твірних посадочних поясків під гільзи циліндрів до осі отворів корін­них опор; стирання, зминання, витягнутісгь і зрив різьби; стирання, зми­нання і задирки поверхонь отворів під вкладиші корінних підшипників; сти­рання, зминання і деформація торце­вих поверхонь виточок під бурти гільз циліндрів.

Бувають у блоках також пробоїни і зломи зовнішніх і внутріш­ніх стінок, перегородок і ребер; непер-пендикулярність торцевих (передньої і задньої) площин до спільної осі отво­рів корінних опор колінчастого вала; непаралельність верхньої і нижньої привалкових поверхонь до осі корін­них опор; згини і зломи в різьбових отворах шпильок і болтів; стирання і зминання поверхонь отворів під втул­ки (підшипники) розподільних валів і штовхачів, під пальці проміжних шестерень, під установочні штифти; стирання і зминання верхніх привалко­вих поверхонь у місцях спряження з вставками камер згоряння головок ци­ліндрів двигунів.

Технологія ремонту блоків циліндрів

Відламані частини приварюють до блоків звичайно електродами ОЗЧ-1 на постійному струмі із зворотною по­лярністю. Попереду з кромок злому знімають фаски під кутом 40—45° з одного або з двох боків зламаної стін­ки на глибину, при якій залишається незайманою зламана поверхня зав­ зав­ширшки 2—3 мм. Відламану частину спочатку приставляють і прилагоджу-ють до місця злому, прихвачують у кількох місцях електрозварюванням, а потім приварюють по всій довжині злому нормальним швом.

Якщо злом проходить через гладкий отвір, канавку або виточку блока, пе­ред зварюванням у цей отвір вставля­ють мідний штифт, а в канавку або виточку — відповідної форми вставку з червоної міді.

При зломі по різьбовому отвору обломок злегка прихвачують електрозва­рюванням, розсвердлюють отвір і вставляють у нього втулку з м'якої сталі з розміром внутрішнього діамет­ра, який дорівнює діаметру різьби. Потім приварюють відламану частину і обварюють втулку, в якій згодом на­різають різьбу нормального розміру. Замість втулки можна встановлювати штифт з м'якої сталі, в якому після приварювання просвердлюють отвір і нарізають різьбу. Допускається також приварювати відламані частини без встановлення в різьбові отвори штиф­тів або втулок.

П ісля приварювання відламаної час­тини з отзорів, канавок і виточок видаляють штифти і вставки, шов зачи­щають шліфувальним кругом з гнуч­ким валом, фрезою, різцем або напил­ком. Ділянки шва на обробленій поверхні блока фрезерують, обточують, шліфують, припилюють і шабрують врівень з основною поверхнею. У різь­бових отворах, в яких не встановлюва­ли втулок або штифтів, різьбу зачи­щають мітчиком нормального розміру.

Значне місцеве спрацювання (понад 0,3 мм) привалкової поверхні блока внаслідок дії ослаблих вставок камер згоряння головки заварюють електро­дами ОЗЧ-1 або ЦЧ-4.

Пожолоблену верхню привалкову поверхню блока, а також з нерівностя­ми внаслідок витягнутості (крипу) ме­талу різьби і незначного місцевого спрацювання ослаблими вставками ка­мер згоряння головки ідо 0,3 мм) або корозії відновлюють шліфуванням чи фрезеруванням на верстаті .

Для механічної обробки верхньої привалкової позерхні блока викори­стовують вертикально-і горизонтально-фрезерні, свердлильні, а також плоско­шліфувальні верстати, які працюють як периферією, так і торцем абразив­ного круга. Блок установлюють на сто­лі верстата по нижній привалковій по­верхні; правильніше встановлювати блок по площинах рознімання або по­верхнях виточок під вкладиші корін­них підшипників. Закріплюють блок на верстаті надійно, але з мінімаль­ною деформацією його стінок і ребер, оскільки після знімання блока з вер­стата можливе порушення площинно­сті обробленої поверхні. Після оброб­ки верхньої привалкової поверхні при тому ж базуванні блока обробляють до нормальної глибини торцеві поверх­ні виточок блока під верхні посадочні бурти гільз циліндрів за допомогою торцевих фрез відповідного діаметра. Ці поверхні обробляють також за до­помогою багаторізцевої оправки на зертикально-розточу-вальному верстаті.

Якщо торцеві поверхні виточок під гільзи блока спрацьовані, їх обробля­ють торцевою фрезою або багаторізцевою оправкою до виведення слідів спрацювання, але на одну й ту саму величину всі виточки. У глибші порів­няно з нормальними виточки вставля­ють мідні або латунні прокладки (кільця) для компенсації знятого ша­ру металу. Ці кільця доцільно приклеювати до блока клеєм ВС-ІОТ або епоксидними сумішами.

Для обробки торцевих поверхонь ви­точок під бурти гільз блок треба вста­новлювати на верстаті за внутрішніми поверхнями отворів опор корінних підшипників колінчастого вала.

П ожолоблену або з місцевим спра­цюванням нижню привалкову поверх­ню блока також обробляють на плос­кошліфувальному або фрезерному вер­статі. При цьому блок встановлюють на столі верстата верхньою привалко-зою поверхнею і закріплюють так, щоб картер його мав якнайменшу деформа­цію.

Спрацьовані й пожолоблені привалкові поверхні блока, до яких приляга­ють картер маховика і кожух шесте­рень розподілу, простругують на по­перечно-стругальному верстаті до ви­ведення слідів спрацювання і одер­жання належної площинності. Прк цьому перпендикулярність передньої і задньої оброблених стінок блока до спільної осі отворів корінних підшип­ників не повинна перевищувати 0,2 мм на довжині стінок. Для стругання цих поверхонь блок кріплять не до гори­зонтальної, а до вертикальної стінки стола верстата. Під час обробки зазна­чених поверхонь на поздовжньо-стру­гальному верстаті блок установлюють на одну з його торцевих поверхонь.

Блоки циліндрів з гранично спра­цьованими поверхнями отворів під вкладиші корінних підшипників, а також блоки з величиною не-співвісності цих отворів, більшою за допустиму , відновлюють розточуванням постелей до нормаль­них розмірів. Величину спрацювання поверхонь отворів під вкладиші, а та­кож неспіввісність цих отворів пе­ревіряють індикаторною скалкою. Для цього торці кришок корінних підшипників, спряжені з тор­цевими поверхнями блока, фрезерують або шліфують, знімаючи шар 6,4— 0,5 лш, а спільну вісь отворів опор ко­рінних підшипників зміщують до верх­ньої привалкової поверхні блока на 0.1—0.2 мм. Якщо неспіввісність пос­телей становить 0,15 мм і менше, роз­точувальну борштангу базують по не-спрацьованих поясках першої і п'ятої корінних опор блока. А щоб з повер­хонь постелей при розточуванні зні­мався мінімальний шар металу, для встановлення борштанги використову­ють ексцентричні й несиметричні вкла­диші (півкільця) . Ці уста­новочні вкладиші дають можливість зміщувати борштангу як до верхньої привалкової поверхні блока, так і в бік найбільшого спрацювання його посте­лей. На рис. 122 показано блок-кар-тер, у якому борштанга горизонталь­но-розточувального верстата РР-4 встановлена в постелях на ексцен­тричних і несиметричних вкладишах. Розточувальні різці з швидкорізальної або з твердосплавними пластин­ка':: . . ЕКб, ВК6М) установлю­ють на н эрмальний розмір розточуван­ня і табл. 38) до встановлення бор­штанги з блок циліндрів.

Поверхні отворів опор корінних під­шипників блока розточують за один прохід різня з швидкістю ЗО—45 м/хв і подачею 0,05—0,08 мм/об.

Якщо гранично спрацьовані не всі опори корінних підшипників, а лише одна або кілька з них, доцільно нава­рювати спрацьовану поверхню в хо­лодному стані латунню або в напівга-рячому — чавунними прутками А6 з наступною обробкою в лінію до нор­мального розміру тільки навареної поверхні. Окремі посадочні місця (під вкладиші) з глибокими задирками можна відновлювати розточуванням і встановленням в них на штифтах з радіальним натягом 0,02—0,03 мм чавун­них або стальних півкілець (вклади­шів) завтовшки 4—6 мм. З торців кришки дефектного підшипника зніма­ють шар металу завтовшки 0,3— 0,4 мм, потім кришку встановлюють на місце, затягують гайками і розточують внутрішню поверхню (півкільця і кришки) до нормального розміру.

К оли неспіввісність постелей блока перевищує 0.15 мм (для автомобілів 0,10 мм), їх розточують на верстатах РР-4, застосовуючи спеці­альні кондуктори , які забез­печують нормальну міжцентрову від­стань і необхідну паралельність спіль­них осей отворів підшипників колінча­стого й розподільного валів, а також осей отворів під пальці проміжних шестерень.

Кондуктор складається з чавунного жорсткого корпуса , який встановлю­ють перед розточуванням гнізд блока циліндрів на спряжувану з нижнім картером поверхню блока по устано­вочних штирях. До нижньої обробле­ної поверхні корпуса кондуктора при­кріплюють на гвинтах стальні гарто-зані пластинки , які є опорними і установочними поверхнями кондукто­ра, їх товщина різна і залежить від говщини знятого з нижньої привалко-зої поверхні блока шару металу. По кінцях і в середній частині корпуса кондуктора на установочних штифтах прикріплені болтами чотири опорних кронштейни, в яких установлені на шарикових підшипниках 5 підвищеної точності напрямні втулки основної розточувальної борштанги. Нижче і збоку від цих підшипників розміщені підшипники для встанов­лення додаткової борштанги пристрою, призначеної обробляти посадочні по­верхні втулок розподільного вала в блоці або внутрішні поверхні самих втулок.

Кондуктори для блоків циліндрів, в яких є отвори для пальців проміжних шестерень, мають ще одну додаткову втулку в передньому кронштейні, ба­зуючись на яку, розвертають до збіль­шеного ремонтного розміру отвори під пальці.

До блока кондуктор прикріплюють болтами, вкручуваними в різьбові от­вори нижньої поверхні блока.

Осі кондукторних втулок мають бу­ти паралельні спільній привалковій до блока площині гартованих пластинок, прикріплених до нижньої поверхні корпуса. Допустиме відхилення віл паралельності на довжині кондуктора становить 0,01 мм. Відстані між спіль­ними осями напрямних втулок, при­значених для розточування опор ко­лінчастого й розподільного валів, а також між ними й віссю втулки для обробки поверхні отвору під палець проміжної шестерні повинні дорівню­вати відповідним відстаням у нових блоках, циліндрів.

На борштангу ставлять для кожної опори колінчастого або розподільного валів по два різці — для чорнового й чистового розточування. На борштанзі, призначеній для розточування повер­хонь отворів втулок розподільного ва­ла, установлено для кожної втулки по одному різцю. Всі різці виставляють на розмір розточування і закріплюють у борштанзі до встановлення її у втул­ки підшипників кронштейнів. Для під­вищення точності обробки отворів бло­ка всі чорнові і особливо чистові різці після встановлення і закріплення їх на борштанзі доводять на заточуваль­ному або круглошліфувальному вер­статі на заданий спільний для всіх опор розмір.

У здовж борштанги профрезовано паз, в який входять шпонки вту­лок. Шпонковий паз за­кінчується двостороннім скосом, що значною мірою полегшує встановлен­ня борштанги. Коли вона вводиться у втулку кронштейна, закруглений кі­нець шпонки ковзає по скосу борштан­ги, змушуючи втулку повернутися так, щоб шпонка стала проти паза бор­штанги.

Для проходження закріплених на борштанзі різців через втулки у них є поздовжні пази необхідної глиби­ни. Під час установлення борштанги в підшипники кондуктор трохи підні­мають над привалковою поверхнею блока (на 2,0—2,5 мм) за допомогою чотирикулачкового механізму (ексцен­триків) 10 і рукоятки .

Борштанга приводиться в рух від шпинделя станка РР-4 з швидкістю обертання 100—200 об/хе і подачею різців 0,08 мм/об.

У процесі розточування борштанга переміщується відносно напрямних її втулок тільки в осьовому напрямі із швидкістю подачі різця. Така кон­струкція цього вузла забезпечує мале спрацювання поверхонь втулок і бор­штанги, що зберігає надовго точність розточування блоків.

Під час потокового ремонту блоків треба застосовувати горизонтально-розточувальні спеціальні верстати для одночасної обробки гнізд підшипників колінчастого і розподільного валів. При цьому блоки на столах верстатів встановлюють по торцевих поверхнях виточок блока під установочні бурти гільз. Таке базування блоків при об­робці посадочних поверхонь валів за­безпечує технічні умови на паралель­ність зазначених торцевих поверхонь з віссю корінних підшипників колінча­стого вала, що в свою чергу забезпе­чує перпендикулярність осей циліндрів і опор колінчастого вала. Спрацьовані поверхні отворів у блоках під зовніш­ні кільця шарикопідшипників колін­частих і розподільних валів (двигу­ни Б7, ПД-10М та ін.) відновлюють електроіскровим нарощуванням, оста-люванням або встановленням втулок. Якщо ці підшипники мають корпуси (стакани, гнізда), спрацьовані отвори розточують під збільшені ремонтні розміри корпусів підшипників.

Блоки циліндрів, у яких величини відхилення твірних посадочних поясків під гільзи від перпендикуляра до спільної осі отворів опор корінних під­шипників перевищу­ють допустимі , відновлюють методом розточування верхнього по­яска на величину виявленої неперпен-дикулярності.

Д ля розточування блок установлю­ють на стіл вертикально-розточуваль­ного верстата з базуванням на нижній привалковій поверхні, на поверхні роз­німання опор корінних підшипників або на поверхні гнізд під корінні підшипники колінчастого вала. За до­помогою звичайної різцевої оправки розточують верхній посадочний поя­сок блока під гільзу на величину ви­явленої неперпендикулярності.

У блоках циліндрів двигунів СМД-14, де опорна поверхня виточок під бурти гільз відносно мала і має підвищену напруженість, замість роз­точування верхнього посадочного по­яска краще обточувати верхні поса­дочні пояски гільз циліндрів. При екс­плуатації і наступному ремонті таких блоків треба враховувати, що гільзи їх не взаємозамінні.

Спрацьовані або пошкоджені верхні отворів блоків під установ: -штифти кожухів і картерів шестерень розподілу і маховиків, картерів зча­лень, задніх балок, корпусів масля насосів та інших деталей розверт; у складеному вигляді. Потім роззе:-тають отвори у спряжених деталях додержанням початкового характ с спряжень. Так само розвертають розточують до ремонтних розміри спрацьовані отвори під напрямні втул­ки штовхачів. У блоків циліндрів, не мають втулок штовхачів, спраць вані отвори розточують спочатку п : ремонтний розмір стержнів штовхачії а після спрацювання цих поверхом розточують і запресовують чавунні абі стальні втулки (пресова посадка) а; встановлюють їх на клею.

Спрацювання або зрив різьби піл шпильки або болти кріплення голови циліндрів усувають нарізуванням т тої різьби збільшеного ремонтно: розміру і встановленням ступінчастої ремонтної шпильки.

Уламки шпильок, болтів і гвинтів видаляють з різьбових отворів шпи ковертами, методом нарізування в уламку різьби протилежного напряму основній різьбі, з використанням мето­ду електроерозії металу, приварюван­ням до уламки гайки або прорізуван­ням у ньому канавки для викручуван­ня викруткою.

Гільзи циліндрів.

У тракторних і комбайнових двигунах гільзи виготов­лені з сірого (СЧ 21—40) і легованого чавунів з гартуванням внутрішньої по­верхні струмами високої частоти де твердості НВ 363—444. Гільзи автомо­більних двигунів ЗИЛ-130, ГАЗ-53 ви­готовлені з чавуну СЧ 18—36, що має тзердісгь НВ 179—229. У верхній ча­стині цих гільз є стійкі проти корозії вставки з легованого чавуну, твердість якого становить НВ 156—197.

При спрацюванні гільз циліндрів тракторних і комбайнових двигунів більш як на 0,5—0,7 мм (залежно від величини внутрішнього діаметра) і автомобільних двигунів більш як на 0,3—0,4 мм їх розточують (з на­ступним хонінгуванням) до ремонт­них розмірів з інтервалом 1; 0,5 і 0,2 мм.

С працьовану або з рисками на вну­трішній поверхні гільзу встановлюють у затискний пристрій, який ставлять на столі вертикально-розто­чувального верстата . Потім гільзу центрують по шпинделю верстата і розточують чоти­ри- або шестиножовим зенкером за два проходи до ремонтного розміру з діаметральним припуском на хонінгування, який становить 0,05—0,08 им.

Після розточування гільзу встанов­люють на вертикально-хонінгувальний верстат (5Б833) у затискний пристрій і обробляють її внутрішню поверхню шестибрусковою хонінгу­вальною головкою спочатку з брусками зернистістю 150—200 СМ1—СІ, а потім брусками зернис­тістю ЛІ20 CM 1—СІК.Охолодження здійснюють га­сом.

Якість обробленої поверхні гільзи повинна відповідати 9 класу чистоти

Овальність і конусність поверхні не повинні перевищувати 0,02—0,03 мм (залежно від діаметра циліндра і нор­мального зазора з юбкою поршня). Різностінність гільзи, виміряна по по­садочних поясках, не повинна переви­щувати 0,03—0,05 мм. При гідравліч­ному випробуванні гільз на стенді під тиском 4 кГ/слі² протягом 2 хв не до­пускається протікання або просочуван­ня води.

Гранично спрацьовані гільзи ремонт­них розмірів, а також гільзи з тріщи­нами або із зламами вибраковують.