Методи комплектування

Перший і найбільш поширений метод – це просте комплектування. Він застосовується при комплектуванні пар деталей, що мають розміри згідно із заводськими кресленнями і технічними вимогами на ремонт і до утворюваних спряжень не ставляться особливі умови.

Наприклад: підшипники з валами і корпусами; пари, величина зазору в спряженні яких не впливає суттєво на їх працездатність; пари деталей із стандартизованими виробами – з підшипниками, болтами, шпильками.

І нший метод – штучне або індивідуальне комплектування деталей. Цей метод використовується рідко і саме в тому випадку, коли певна поверхня деталі для відновлення працездатності була оброблена до меншого, тобто до ремонтного розміру.

Селективний метод. (від англійського select – вибирати, добирати). Зміст селективного методу полягає в тім, що поля допусків розмірів обох деталей розбиваються на однакову кількість інтервалів, а деталі сортують відповідно до цих інтервалів на розмірні групи. Після цього деталі комплектуються так, що деталі типу “вал”найменшого розміру комплектуються з деталями типу “отвір” найменшого розміру і так послідовно до найбільших розмірів. Це дозволяє забезпечити у всіх спряженнях одинаковий оптимальний зазор чи натяг. Кількість розмірних груп може становити від чотирьох до 7-8. Розмірні групи деталей обов’язково маркуються чи фарбою, чи цифрами, чи буквами. Після такого відбору спрягаємі деталі підбираються з розмірних груп без додаткового вимірювання.

Прикладами застосування селективного підбору є підбір поршнів і циліндрів; підбір плунжерних пар, підбір золотників гідравлічних розподільників по отворах в корпусах. Селективний підбір проводиться при масовому виготовленні деталей на машинобудівних підприємствах, а також при відновленні деталей названих спряжень на спеціалізованих підприємствах. Він дозволяє підвищувати якість машин і з високою ймовірністю прогнозувати ресурс селективних спряжень і приймати технічні та організаційні рішення по підвищенню ресурсу даних спряжень.

Тому після дефектування і комплектування усі зняті з машини і агрегатів деталі направляються по трьох маршрутах :

придатні –до робочих місць по складанню відповідних вузлів і агрегатів;

непридатні у брухт;

а ті, що мають зноси і пошкодження більші допустимих значень – на відновлення.

5. Технічна документація на дефектувально – комплектувальні роботи.

Документація. Дефектування деталей повинно проводитись у відповідності із технічними вимогами на дефектування деталей конкретної машини. В них дається ескіз деталі, її шифр, матеріал і маса, можливі дефекти, розміри поверхонь по заводському кресленню і розміри, допустимі для роботи в спряженні з новими та тими, що були в експлуатації, вказується вимірювальний інструмент. Технічні вимоги на дефектування деталей приводяться у технічних вимогах на капітальний ремонт машини. На двигуни видаються окремі вимоги на капітальний ремонт.

Питання для самоконтролю

1. Основне завдання дефектування.

2. Що таке дефектування ?

3. Назвати методи дефектування.

4. Класифікація дефектів.

5. Назвати способи комплектування.

6. Що таке комплектування ?

7. Яка документація оформляеться при дефектувально – комплектувальних роботах ?

8. Яке обладнання, пристосування та інструмент використовується при дефектуванні і комплектуванні?