Кабінет міністрів України:

• забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

• розподіляє міста і території за групами, а юридичних осіб – за категоріями щодо реалізації заходів з цивільної оборони;

• створює резерви засобів індивідуального захисту і майна цивільної оборони, матеріально-технічних та інших фондів на випадок надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний час, а також визначає їх обсяг і порядок використання;

• вживає заходів щодо забезпечення готовності органів управління у справах цивільної оборони, сил і засобів цивільної оборони додій в умовах надзвичайних ситуацій;

• створює єдину систему підготовки органів управління у справах цивільної оборони, сил цивільної оборони та населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій;

• визначає порядок створення спеціалізованих професійних та невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань;

• задовольняє мобілізаційні потреби військ, органів управління у справах цивільної оборони та установ цивільної оборони.

Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

• забезпечує здійснення державної політики у сфері цивільної оборони, захисту населення і місцевості від наслідків надзвичайних ситуацій, попередження цих ситуацій;

• організовує розроблення і здійснення відповідних заходів з цивільної оборони;

• керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління у справах цивільної оборони та спеціалізованих формувань, військами цивільної оборони;

• здійснює контроль за виконанням вимог цивільної оборони, станом готовності сил і засобів цивільної оборони, проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

• координує діяльність центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування та юридичних осіб щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, проведення пошуку і рятування людей;

• здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації;

• забезпечує належне функціонування відомчих територіальних і локальних систем оповіщення;

• здійснює навчання населення, представників органів управління і сил цивільної оборони з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;

• організовує фінансове і матеріально - технічне забезпечення військ цивільної оборони, пошуково-рятувальних та інших підпорядкованих йому спеціалізованих формувань;

• створює згідно із законодавством підприємства з виробництва спеціальної й аварійно – рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерство екології та природних ресурсів, ради народних депутатів та їх виконавчі й розпорядчі органи, а також спеціальні уповноважені на те держані органи з питань охорони природного середовища і використання природних ресурсі України.

Міністерство екології та природних ресурсів:

• здійснює координацію всіх природоохоронних робіт в Україні;

• готує для Кабінету Міністрів пропозиції з питань охорони природи і раціонального використання водних ресурсів;

• розробляє пропозиції щодо вдосконалення господарського механізму управління процесом природокористування, екологічні нормативи, правила та стандарти;

• готує довгострокові державні цільові програми з охорони довкілля;

• здійснює екологічну експертизу схем розвитку і розміщення продуктивних сил України, контроль за дотриманням екологічних норм під час розроблення нової техніки, технології та матеріалів, екологічну експертизу проектів усіх новобудов і діючих промислових об’єктів.

Міністерство екології та природних ресурсів має право заборонити будівництво, реконструкцію або розширення об’єктів промислового чи іншого призначення, проведення робіт з експлуатації природних ресурсів, якщо вони порушують природоохоронне законодавство, а також притягти до відповідальності як організації, так і окремих громадян у разі порушення природоохоронного законодавства.

Міністерство екології та природних ресурсів працює в тісному зв’язку з Міністерством охорони здоров’я та підпорядкованим йому санітарно – епідеміологічними службами, Міністерством аграрного комплексу, Державним комітетом по водному господарству, державним комітетом по земельним ресурсам, Міністерством транспорту України.

Рішення Міністерства екології та природних ресурсів, винесені в межах його компетенції, є обов’язковими для виконання всіма міністерствами, об’єднаннями, підприємствами та організаціями.

Структура управління збудована за територіально – виробничим принципом, що дозволяє охопити в процесі управління всі ланки життєдіяльності людини в нашої державі. Як приклад можливо розглянути структуру управління цивільною обороною (див. мал. 3(.

Велику роль в управлінні відіграють органи державного нагляду за БЖД, а саме:

• прокуратура на чолі з Генеральним прокурором України;

• Державний комітет України по нагляду за охороною праці;

• Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

• органи державного пожежного нагляду;

• органи та заклади санітарно – епідеміологічної служби;

• органи екологічного надзору та інші контролюючі організації центрального підпорядкування (ДАІ, енергонадзор, технадзор);

Посадові особи органів державного нагляду мають право:

• безперешкодно в будь-якій час відвідувати підприємства, отримувати необхідні матеріали та інформацію;

• надсилати обов’язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення недоліків;

• зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів відділень, які створюють загрозу життю або здоров’ю людини;

• притягати до адміністративної відповідальності винних з порушення чини законодавчих та інших нормативних актів з БЖД;

• ставити питання про невідповідність керівників займаній посаді.

Крім державного контролю передбачені: відомчий контроль, громадський контроль ( профспілки, трудові колективи через обраних уповноважених) та адміністративно – громадський контроль.

В питаннях управління БЖД беруть участь також добровільні об’єднання громадян: асоціації спеціалістів в галузі безпеки життєдіяльності, Всеукраїнські та регіональні об’єднання власників житла , інші товариства.