Лекція 1. Теоретичні та історичні аспекти дослідження малих груп

Мета: ознайомити студентів з предметом,завданнями, специфікою психології малих груп;

розвинути вміння студентів орієнтуватися в основних конструктах психології малих груп;

виховувати зацікавленість дисципліною.

Завдання:

1. Визначити предмет та завдання психології малих груп.

2. Розглянути основні передумови виникнення психології малих груп.

3. Проаналізувати специфіку психології малих груп.

4. Дати уявлення про малу групу, її функції та види.

5. Визначити основні параметри групи.

План:

1. Місце психології груп у психології.

2. Завдання психології малих груп.

3. Поняття малої групи та її головні ознаки.

4. Функції групи: соціалізація, інструментальна, експресивна, підтри­муюча.

5. Класифікація груп.

6. Основні параметри групи: композиція (склад) групи; система ролей; статус у групі.

7. Основні напрями дослідження малих груп.

Основні поняття

Психологія малих груп, мала група, референтна група, первинна група, вторинна група, формальна група, неформальна група, статус, композиція групи

Література

Основна література

1. Москаленко В.В. Соціальна психологія : підр. / В.В. Москаленко. – К.: Центр навчальної літератури, 2008.– 688с.

2. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія : у 2-х книгах : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Л. Е. Орбан-Лембрик. – К: Книги – ХХІ, 2010. – Кн. 2 : Соціальна психологія груп. Прикладна соціальна психологія. – 2010. – 464 с.

3. Соціальна психологія груп. Хрестоматія : навчальний посібник / укл. : Ю.О. Бабаян, Г.В. Васильєва, Н.О. Євдокимова та ін. ; за заг. ред. Н.О. Євдокимової. – Миколаїв : Іліон, 2013. – 638 с.

Додаткова література

1. Андреева Г. М. Социальная психология / Г.М. Андреева. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 376 с.

2. Волянська О. В. Соціальна психологія : навч. посіб. / О. В. Волянська, А. М. Ніколаєвська. – К. : Знання, 2008. – 275 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

3. Донцов А. И. Психология коллектива : Методологические проблемы исследования / А.И. Донцов. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 208 с.

4. Коваленко А.Б. Соціальна психологія : підручник / А.Б. Коваленко, М.Н. Корнєв. – К., 2006. – 304 с.

5. Козляковський П.А. Соціальна психологія: Курс лекцій. Практикум. Хрестоматія / П.А. Козляковський. – Миколаїв: Вид. держ. ун-т, 2005. – 424 с.

6. Кричевкий Р. Л. Социальная психология малых групп : уч. пособие для вузов / Р.Л. Кричевский, Е.М. Дубовская. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 318 c.

1. Місце психології груп у психології.

"Індивіди мають потребу в групах, оскільки задоволення значної ча­стини життєво важливих потреб можливе лише у взаємодії з іншими. У сучасному світі є дуже мало справ і цілей, що виконуються чи досяга­ються власними зусиллями. Людина не є самодостатньою, вона має по­требу в інших і бажає її". "Усе наше життя відбувається в малих групах, до яких ми нале­жимо фактами свого народження (наприклад, сім'я), обставинами жит­тєвої долі (клас у середній школі, навчальна група в університеті чи ін­ституті, колектив, де ми працюємо, - бригада, лабораторія, відділ) чи яким віддаємо перевагу (коло друзів і знайомих)"

Суспільство впливає на індивіда, як правило, через групу, і тому важливо зрозуміти, яким чином групові впливи виступають посередни­ком між індивідом і суспільством.

Сучасний погляд на сутність малих груп відображено у визначенні, що належить соціальному психологу з Росії Г.М. Андреєвої: "Мала група - група, у якій суспільні відносини виступають у формі безпосе­редніх особистих контактів" [3, с. 227]. Іншими словами, малими гру­пами називають тільки ті групи, в яких індивіди мають особисті контак­ти кожний з кожним. Прикладами малих груп можуть бути виробнича бригада, лабораторія, навчальний клас, студентська група, екіпаж ко­смічного корабля, родина й ін.

Індивіди можуть бути учасниками багатьох груп одночасно. Група є природною і неминучою частиною життя людини. Деякі групи є віль­ними, тобто людина вступає і виходить з них за власним бажанням, інші ж мають обов'язковий характер, наприклад, сім'я (при народженні дитини)чи етнос.

Особливістю малої групи є те, що вона розглядається соціологією як сполучна ланка між суспільством і особистістю. Саме в ній практич­но сполучаються дві взаємопересічні особливості людини: з одного боку - унікальність, неповторність, самобутність кожної людської осо бистості як особливого явища; а з іншого - її уніформність, гомоген­ність, стандартність як члена соціальної групи, із властивими особли­востями групи, того безпосереднього соціального середовища, що оточує особистість. Іншими словами, у соціології малих груп з'єдну­ються воєдино уявлення про людину як про самобутнє явище природи і про групу як соціальну дійсність, у яку особистість втягнута.

У XIX столітті не було протиставлення мікро- і макропроблем, ме­жі між науками не були досить чіткими, а вимоги доказовості та науко­вості висновків були менш суворими. Тоді міжособистісний і соціаль­ний аспекти в розумінні людини були пов'язані більш тісно й органічно. У XX столітті відбулося розмежування наук на мікро- і макрорівні, ви­ділення законів і понять окремих наук, таких, як соціологія, психологія, соціальна психологія, кожна з яких має чітко визначений предмет ви­вчення.

Особливістю соціології малих груп є те, що вона знаходиться на стику цих трьох цілком самостійних дисциплін. У цьому одночасно по­лягає її складність і привабливість, оскільки таким чином у соціології малих груп тісно пересікаються проблеми психології, соціальної пси­хології та соціології. У цих наук дещо різний підхід, різні аспекти в до­слідженні як окремо взятої особистості, так і малої групи, до якої осо­бистість входить.

Психологія малих груп - молода наука. Вона виникла на початку XX століття. Наприкінці XIX століття Ле Пле дослідив життя сім'ї, Еміль Дюрк-гейм визнав значення первинних групових зв'язків як фактора, що про­тистоїть самогубству, а Георг Зиммель розглянув у соціальних відно­синах феномен взаємності. Але все це були деякі винятки, в основно­му ж малими групами як перехідною, сполучною ланкою від індивіда до суспільства серйозно стали займатися тільки в XX столітті.

Необхідність вивчення малих груп пояснюється цілим рядом фак­торів:

1) Великою кількістю малих груп, оскільки кожна людина одночас­но може бути членом декількох малих груп: трудового колекти­ву, сім'ї, спортивної команди, релігійної громади і т.д.;

2) Прагматичною стороною, адже знання про малі групи, про рі­шення, що в них приймаються, має першорядне значення для історії спільнот, динаміка яких впливає на спосіб життя і побут людей. Знання групової динаміки може допомогти людині в її функціонуванні в групі;

3) Соціально-психологічною стороною, оскільки мала група - це поле зіткнення соціальних та індивідуальних тисків, під впли­вом яких постійно знаходиться людина;

4) Соціологічною стороною: пізнання малих груп важливе як ви­вчення перехідних систем від індивіда до суспільства, тому що малі групи - це свого роду посередники між суспільством і ін­дивідом;

5) Малі групи - це особливий випадок систем більш загального типу: соціальних систем. Вони не просто мікросистеми, а суть мікросистеми великих суспільств. У них у мініатюрі представ­лено багато соціетальних рис: поділ праці, система етичних символів, управління, способи обміну, ієрархія престижу, ідео­логії, міфи та релігійні традиції.

Малі групи у вітчизняній соціології і соціальній психології вивча­ються з позицій діяльнісного підходу, відповідно до якого формування та розвиток малих груп визначаються особливостями групової діяль­ності в конкретних соціальних умовах. Це пояснюється тим, що мала група може знаходитися на різних рівнях розвитку - від дифузійної групи, зібраної з осіб, які не мають загальних цілей, до згуртованого колективу, що характеризується високою умовою розвитку колектив­ності, єдністю цілей, ціннісних орієнтацій і передових переконань.