Розділ IV. Оперативна хірургічна техніка в діяльності медичної сестри

Хірургічна операція – кровне або безкровне лікувальне або діагностичне втручання, яке виконується засобами дії на органи і тканини.

Переважна кількість оперативних втручань виконується в спеціально обладнаних операційних кімнатах (операційному блоці) на операційному столі і їх виконує операційна бригада в складі оперуючого хірурга, одного або декількох асистентів, операційної медичної сестри.

Робота медичної сестри в операційному блоці

О пераційний блок розміщується ізольовано, на відстані від санітарних вузлів і входу у відділення. До нього входять операційні кімнати, передопераційна, стерилізаційна, матеріальна, інструментальна й автоклавна.

Операційна є основним приміщенням операційного блока – в ній виконують операції. Стіни і стелю операційної фарбують емалевою олійною фарбою або викладають кахельною плиткою, підлогу вистилають кахельною плиткою. Це дозволяє швидко і якісно прибирати приміщення. Найкраще фарбувати стіни і стелю операційної в сірий колір з голубуватим або зеленуватим відтінком. Білий колір не рекомендується, оскільки сильне відбиття світла стомлює очі. Для дезінфекції повітря в операційній встановлюють бактерицидні ультрафіолетові лампи.

Т ипове устаткування операційної: 1. Стіл операційний універсальний. 2. Лампа безтіньова стаціонарна настельна. 3. Лампа-рефлектор переносна. 4. Наркозний апарат. 5. Стіл для інструментів великий. 6. Столик інструментальний пересувний. 7. Столик для медикаментів анестезиста. 8. Підставки для біксів і бікси (5 штук). 9. Тази для використаного матеріалу. 10. Гвинтові табуретки. 11. Кисень і вуглекислий газ у балонах. 12. Водоелектроструминний відсмоктувач.13. Штатив для інфузій.

Операційний стіл дозволяє надати тілу пацієнта зручного положення з метою забезпечення зручного доступу до різних ділянок тіла. Основою операційного стола є масивна тумба, яка надає йому необхідної стійкості. Висота стола, кут його нахилу в цілому або окремих секцій тощо автоматично регулюється спеціальними компресорами та шарнірами.

Передопераційна – приміщення між операційною та іншими кімнатами операційного блока, що служить для підготовки персоналу і хворого до операції. Стіни і стеля передопераційної пофарбовані так, як і в операційній. Встановлюють 3-4 раковини для миття рук. До умивальника підводять холодну і теплу воду, над кожною раковиною встановлюють ліктьовий кран, дзеркало.

Типове устаткування передопераційної: 1. Фартухи поліетиленові. 2. Бахіли тканинні. 3. Тази емальовані. 4. Підставки під тази. 5. Стерильні бікси із серветками, стерильними масками, шапочками, рушниками. 6. Пісочний годинник на 1 хв і 5 хв. 7. Щітки в скляній банці з дезрозчином. 8. Корнцанги у потрійному розчині. 9. Мильниця з милом. 10. Таз або лоток для використаних матеріалів тощо.

В операційному блоці працюють операційні медичні сестри на чолі зі старшою операційною сестрою, молодший медичний персонал – санітарки і сестри-анестезистки.

Обов’язки і робота операційної медичної сестри: Операційна сестра відповідає за підготовку необхідних матеріалів, інструментарію, забезпечення асептики в операційній. Напередодні операційного дня вона отримує перелік запланованих операцій, готує і вкладає в бікси необхідний для їх виконання операційний матеріал, білизну, інструментарій і забезпечує їх стерилізацію. Вона відповідає за те, щоб для екстрених операцій необхідне оснащення було постійно. Медична сестра, як і кожний працівник операційного блока, перед входом у чисту зону повинна прийняти душ, переодягтися в операційну білизну (сорочку, штани), одягнути шапочку, м аску, бахіли. Після цього вона обробляє руки одним із прийнятих у лікарні способів, одягає стерильний халат. Операційна сестра повинна берегти свої руки від механічних ушкоджень – саден, подряпин. Нігті завжди повинні бути коротко підстриженими і чистими. Не потрібно обрізати шкірочку нігтьового валика, тому що при цьому з’являється щілина між нігтьовим валиком і нігтем, де будуть накопичуватися мікроорганізми. Покривати нігті лаком категорично забороняється. Шкіра рук повинна бути м’якою, еластичною і не лущитися. Оскільки після обробки шкіра рук стає сухою, її необхідно змащувати вазеліном, ланоліном, гліцерином. Важливо підтримувати чистоту не тільки рук, а й усього тіла.

Медична сестра повинна працювати лише цілком здоровою. Різні лихоманкові стани, ГРЗ, ангіна, гнійні захворювання тимчасово виключають роботу в операційній. Хибний “героїзм” операційної сестри (працювати хворою) може призвести до серйозних ускладнень у післяопераційних хворих.

Після обробки рук вони стають стерильними і не містять мікроорганізмів, але невдовзі із протоків потових і сальних залоз з’являються мікроорганізми, тому медична сестра під час підготовки і проведення операції повинна одягати гумові рукавички. Однак треба пам’ятати, що в рукавичках руки пітніють, на них накопичуються мікроорганізми, які у разі ушкодження рукавичок можуть потрапити в операційну рану. В цьому випадку рукавички необхідно негайно замінити. До обов’язків операційної сестри входить накривання великого операційного і малого інструментального столів, допомога в одяганні хірургів у стерильний одяг, обкладання операційного поля стерильними простирадлами.

Під час операції сестра зі стерильним інструментальним столиком займає місце навпроти і справа від оперуючого хірурга. Вона повинна знати хід операції та її етапи, своєчасно, чітко і швидко подавати необхідні матеріали та інструменти: з таким розрахунком, щоб хірург, узявши інструмент у руку, міг продовжувати працювати, не перекладаючи його. Під час операції медсестра зобов’язана вести точний облік узятих і використаних під час операції серветок, тампонів, інструментів, щоб попередити залишення сторонніх тіл у порожнинах і тканинах хворого. Після закінчення хірургічного втручання вона бере участь у заключному прибиранні операційної, обробці використаного інструментарію.

О пераційна сестра повинна стежити за роботою санітарок, які працюють в операційній. Санітарка під час операції здійснює поточне прибирання операційної, змінює напрям світла на рану, відкриває і закриває бікси з матеріалом, відкупорює герметично закриті флакони, наливає в стерильну склянку чи іншу посудину різні стерильні розчини тощо. В інший час вона дезінфікує і обробляє інструментарій, обладнання й устаткування, проводить попереднє, заключне і генеральне прибирання приміщень, кварцування повітря, допомагає готувати операційний матеріал, доставляє бікси на стерилізацію і з неї та ін.

Розташування учасників операції. При хірургічному втручанні на органах черевної порожнини хірург займає положення справа від хворого, при операції в ділянці таза – зліва, при ампутації кінцівки – на стороні оперованої кінцівки, при внутрішньогрудних втручаннях – на стороні виконання операції.

Хірург-оператор може виконати операцію повністю, або провести тільки її найвідповідальніший етап, доручивши асистентам підготовчі і заключні стадії. Перший асистент, звичайно, займає положення навпроти хірурга, другий асистент поряд з першим.

Операційна сестра встановлює інструментальний столик над ножним кінцем операційного стола і стає на невеликий табурет навпроти стола біля ніг хворого, або ліворуч від першого асистента.

Положення пацієнта на операційному столі. Положення пацієнта на операційному столі залежить від виду операції. При операціях на органах черевної порожнини пацієнта укладають на спину, нижні кінцівки в ділянці стегон фіксують спеціальними держаками або паском, верхні кінцівки закріплюють м’яким рукотримачами вздовж тулуба (з метою доступу до кінцівок з діагностичною і лікувальною метою їх можна укладати в положенні відведення на спеціальних панелях). Голову пацієнта відгороджують від операційного поля Г-подібною дугою-ширмою.

О перації на грудній клітці можуть виконуватися в положенні на спині (при задньобоковому доступі), або на боці.

В першому випадку пацієнта кладуть в положенні на животі і прикріпляють до столу. Іноді головну секцію стола знімають, а на її місце встановлюють підголовник з наплічником і налобником для зручності роботи анестезіолога.

Для проведення операції в положенні на боці, пацієнта кладуть на один з них, а для забезпечення рівноваги і зручності можуть встановлюватись підголовни, бокові опори тощо. Нижні кінцівки необхідно зафіксувати паском, верхні – випрямлені вперед розміщують на спеціальних панелях для рук.

Операції на прямій кишці і статевих органах зручно виконувати в положення Тренделенбурга (з опущеним головним кінцем). З метою фіксації хворого в такому положенні передбачаються спеціальні плечові підпори і тримачі стегон.

Урологічні операції виконуються в основному в положення на боці, з метою наближення операційного поля до хірурга і зменшення глибини рани застосовують поперековий валик.

При виконанні операцій на кінцівках, шиї, голові, куприку тощо, використовують інші, зручні для кожного випадку положення пацієнта на операційному столі.

Н евеликі оперативні втручання виконуються в чистих або гнійних перев’язувальних кабінетах хірургічного відділення, операційних (перев’язувальних) поліклініки ФАПу, амбулаторії. Положення хворого при амбулаторних оперативних втручаннях може бути сидячим, або лежачим на перев’язувальному столі.

Техніка накривання операційних столів. Перед початком робочого дня операційна медична сестра накриває великий інструментальний стіл для резерву інструментів, операційної білизни і перев’язувального матеріалу для виконання всіх операцій.

З нього вона накриває малий інструментальний столик (на високій ніжці), на який відбирає інструментальне забезпечення конкретної операції і який легко пересувається в потрібне для виконання операції місце.

Методика накривання великого операційного столу

1. Подвійним стерильним простирадлом із бікса операційна сестра накриває стіл, причому необхідно, щоб краї простирадла звисали із країв стола.

2. Медсестра руками розкладає інструментарій з біксів у зручному для неї порядку.

3. Накриває інструментарій подвійним простирадлом, щоб його краї звисали.

4. По кутах накладають затискачі для білизни.

Методика накривання малого інструментального столу

1. Медсестра накриває стіл стерильною цератою.

2. Поверх церати накриває подвійним простирадлом.

3. Корнцангом переносить необхідні інструменти з великого на малий операційний стіл.

4. Накриває малий інструментальний стіл подвійним простирадлом (при операції його знімає).

Етапи операції. Хірургічні операції складається з декількох етапів: хірургічного доступу, основного етапу, завершення операції і зашивання рани.

Хірургічний доступ повинен забезпечувати широке розкриття патологічного вогнища, можливість його ревізії і мінімальне травмування тканин. Розміри операційної рани повинні дозволяти без утруднень виконувати основний етап операції. Не потрібно старатися зменшувати величину розміру оскільки, це може призвести до збільшення травматичності і тривалості оперативного втручання

При деяких втручаннях оперативний доступ є основним і найтривалішим етапом (розкриття абсцесу, видалення гематоми). Для здійснення оптимального доступу при виконанні оперативного втручання застосовують різні види положень хворого на операційному столі.

Для всіх типових операцій розроблені відповідні хірургічні доступи. Лише при нетипових операціях (травми, вогнепальні поранення) використовують доступи з урахуванням місця і характеру пошкодження.

Основний етап операції – проводять хірургічні маніпуляції, спрямовані на видалення патологічного процесу, відновлення анатомічної цілісності органа (резекція шлунку, холецистектомія, апендектомія, зшивання розривів печінки, нирок тощо).

Після закінчення основного етапу операції приступають до кінцевого етапу – завершення операції і зашивання рани (у випадку розтину гнійних вогнищ рану не зашивають, а лише дренують). Кінцеві етапи операції можуть бути різними і полягають у відновленні нормального відношення органів і тканин (пошарове зашивання рани тощо). В тих випадках коли не має небезпеки розвитку гнійного процесу рану зашивають наглухо. В інших випадках в ній, або поряд через допоміжний розріз, залишають дренажі для контролю за виділеннями, промивання і введення лікарських засобів.

Медична сестра повинна знати хірургічний інструментарій, вміти зібрати набір інструментів для конкретної операції, асистувати при її виконанні, правильно подати інструменти або матеріал. Крім того, вона повинна вміти самостійно виконати найпростіші оперативні втручання – наприклад, накласти шви на поверхневу рану.

Хірургічний інструментарій. Існує декілька класифікацій медичних інструментів.

І. Класифікація за спільними ознаками та властивостями інструментів.

1. Колючі медичні інструменти – загострені на кінці, призначені для введення їх у тканини організму з діагностичною або лікувальною метою:

– троакар – інструмент у вигляді трубки, насадженої на шпичастий стержень; призначений для введення або виведення з організму рідини або газів, а також для введення трубок, катетерів, ендоскопічних приладів, взяття біоптатів;

– лігатурна голка – інструмент для введення шовного матеріалу під кровоносні судини та протоки;

– хірургічна голка – інструмент для зшивання тканин організму при хірургічних операціях:

а) атравматична голка одноразового застосування з жорстко закріпленою одинарною ниткою, призначена для зменшення травмування тканин;

б) зігнута хірургічна голка – із зігнутою осьовою лінією стержня на 2/8; 3/8; 4/8; 5/8 кола. Для накладання поверхневих швів застосовують менш зігнуті голки, а для глибоких – голки із більшою кривизною. За формою кінчика голки бувають: гострі, притуплені (кишкові), тупі (печінкові). За формою стержня – тригранна (ріжуча) і кругла (колюча). Голки бувають різних розмірів – від № 1 до № 12;

– трубчаста голка має форму трубки, гострий кінець якої зрізаний під певним кутом і призначений для проникнення в тканину або порожнини організму, другий кінець – голівка голки

– служить для з’єднання зі шприцом:

а) ін’єкційна голка – для введення рідин під шкіру, в м’яз, у вену;

б) пункційно-біопсійна – для проколювання тканин організму з наступним введенням або виведенням частинок тканин або рідин. Вводиться в тканини разом із мандреном;

в) інфузійно-трансфузійна голка – для тривалого вливання рідин і взяття крові.

2. Зондувальні та бужувальні медичні інструменти – це медичні інструменти у вигляді трубки або стержня з металу чи полімерного матеріалу для дослідження природних ходів і порожнин в організмі людини, катетеризації та бужування:

– буж – інструмент циліндричної форми із заокругленим прямим або зігнутим робочим кінцем, призначений для механічного розширення стриктур в уретрі, стравоході;

– катетер – інструмент із заокругленим кінцем і отворами на протилежних кінцях (для продування євстахієвої труби через ніс, випорожнення та промивання сечового міхура тощо);

– медичний зонд – інструмент із заокругленими краями для визначення розмірів і напрямку каналу рани, наявності в ньому сторонніх тіл і для дослідження прохідності органа.

3. Різальні медичні інструменти – це інструменти з робочою частиною, виготовленою з металу або абразивного матеріалу, що має одне або декілька лез. Призначені для розділення м’яких тканин, обробки та розділення кістки, а також для розрізання матеріалів, які застосовують у медицині:

– скальпель – однолезовий інструмент для розрізання м’яких тканин під час хірургічних операцій, у якого робоча частина в 2-3 рази коротша від рукоятки:

а) скальпель гострокінцевий – ріжучий край його має невелику опуклість, а гострий кінець розташований на осі симетрії;

б ) скальпель черевцевий – ріжучий край його має велику опуклість у вигляді черевця;

– ніж медичний – одно- або дволезовий інструмент, лезо якого при розрізанні тканин переміщується по лінії розрізу;

– медичні ножиці – одно- або дволезовий інструмент для розрізання м’яких тканин або медичних матеріалів зустрічним рухом робочих частин:

а) медичні ножиці гострокінцеві – кінці робочих частин мають вигляд гострого кута;

б) медичні ножиці заокруглені – кінці робочих частин напівовальної форми;

в) медичні ножиці з одним гострим кінцем – одна робоча частина закінчується гострим кутом, а інша – напівовальної форми;

г) медичні ножиці з гудзиком – одна робоча частина довша за іншу і має на кінці оливу – гудзичок для розсування м’яких тканин;

– медичне долото – однолезовий інструмент, який з одного або з двох боків має заточене лезо, перпендикулярне до осі інструмента. Призначений для розсікання кісткової тканини за допомогою молотка:

а) медичне долото плоске – має лезо з ріжучим краєм у вигляді прямої лінії;

б ) медичне долото жолобкувате – із зігнутим ріжучим краєм і робочою частиною у вигляді жолоба;

в) медичне долото ложкове – має зігнутий ріжучий край і ложкоподібну робочу частину;

– медична пилка – багатолезовий інструмент із розведеними зубцями: парні – в один бік, непарні – в протилежний.

а ) медична пилка з полотном – складається з полотна із зубцями і пристроїв для його закріплення. Залежно від функціонального призначення та конструктивних особливостей, розрізняють 3 види таких пилок – рамкову, листову та ножову;

б) медична пилка дротяна – з робочою частиною у вигляді дроту, намотаного на дріт більшого діаметра, з поступальним робочим рухом;

– кюретка – однолезовий інструмент, робоча частина якого має петлеподібну або ложкоподібну форму з лезом на внутрішньому боці. Призначений для зіскрібання частинок тканин;

– ложка медична – однолезовий інструмент увігнутої форми, загострені краї якого утворюють замкнуте кругле або овальне лезо. Призначений для вишкрібання кісткових порожнин;

– медичний распатор – однолезовий інструмент із лезом, перпендикулярним до поздовжньої осі, з робочим поштовховим рухом уздовж осі. Призначений для знімання окістя;

– медичний рашпіль – багатолезовий медичний інструмент із зарубками, розміщеними на площині робочої частини. Призначений для обробки поверхні кісткової тканини;

– медична фреза – багатолезовий інструмент для обробки кісткових тканин за допомогою насадки в апаратах з обертовим робочим рухом;

– медичні гострозубці – шарнірний дволезовий інструмент для перекушування кісткових тканин шляхом змикання лез.

4 . Інструменти для розширення ран і природних отворів – це інструменти з робочою частиною у вигляді лопатки або губок, з’єднаних за допомогою шарнірів, гвинтів, пружин, які призначені для розширення ран, порожнин, проходів і відтискання органів, які не підлягають хірургічному втручанню, для захисту їх від випадкових травм:

– медичне дзеркало – інструмент, робоча частина якого – жолоб-лопатка або дві ложки, що мають спільну ручку для розширення порожнин, ран або природних отворів;

– медичний гачок – інструмент, робоча частина якого – зубці або пластинка із загнутими краями або зігнутий стержень з гудзичком на кінці. Призначений для розведення країв рани, відведення кровоносних судин;

– медичний ретрактор – інструмент, робоча частина якого – плоска або жолобкувата лопатка та ручка або дві стулки, з’єднані за допомогою шарніра. Призначений для відведення органів і м’яких тканин;

– ранорозширювач – інструмент, робоча частина якого має вигляд рейок, двобічних дзеркал, стулок або вікончастих губок. Призначений для розведення та утримання країв рани під час хірургічних операцій за допомогою кремальєри;

– роторозширювач – інструмент, робоча частина якого – прямі або зігнуті губки з кремальєрою або гвинтом; призначений для примусового розкриття рота та утримування щелеп у потрібному положенні;

– медичний шпатель – інструмент, що має вигляд пластини з отворами або без них, ложечки або лопатки; призначений для відтискання язика при огляді ротової порожнини і зубопротезних роботах, взяття проб із природних порожнин із діагностичною метою;

– медична лопатка – інструмент, робоча частина якого – лопатка з опуклою поверхнею та заокругленими краями. Призначений для відтискання та захисту внутрішніх органів і м’яких тканин під час хірургічних операцій;

– язикотримач – інструмент, який складається з двох шарнірно з’єднаних половин з кремальєрою, робоча частина якого – губки вікончастої форми з поперечними зарубками на робочій поверхні. Призначений для витягування та утримування язика.

5 . Затискні медичні інструменти – складаються з двох половин, зустрічний рух яких здійснюється за допомогою шарніра, повзуна пружини або за принципом замка з віссю для захоплення та затискування органів і тканин людини, медичних матеріалів, предметів або інструментів:

– медичний затискач – інструмент для перетискування або роздавлювання тканин і органів, а також для маніпуляцій із медичними матеріалами, предметами або інструментами:

а ) затискач для закріплення операційної білизни;

б) жорсткий затискач – інструмент, який зумовлює зворотні (при дії на тканини до 2 год) або незворотні (при дії понад 2 год) зміни тканин;

в) розтискуючий затискач – інструмент, який зумовлює незворотні зміни структури органів і тканин людини;

г ) еластичний затискач – інструмент, який не зумовлює змін структури органів і тканин людини;

д) хірургічний затискач – інструмент, який застосовується під час хірургічних операцій;

– корнцанг – інструмент для подавання інших інструментів і перев’язувального матеріалу, введення тампонів і дренажів, а також витягування сторонніх предметів;

– медичний пінцет – інструмент для утримання органів і тканин, а також для маніпуляцій із медичними матеріалами, предметами й інструментами при незначних навантаженнях:

а) анатомічний пінцет – застосовується під час хірургічних операцій та анатомічних досліджень у випадках, які не передбачають травмування органів і тканин людини;

б) коагуляційний пінцет – застосовується під час операцій для коагуляції тканин;

в) хірургічний пінцет – інструмент, на робочій частині якого для міцного утримання тканин і органів є зубці; при застосуванні відбувається часткове травмування тканин;

г) медичний пінцет зігнутий – робоча частина зігнута під кутом до поздовжньої осі інструмента;

д ) медичний пінцет ложкоподібний – робоча частина має вигляд ложки;

– голкотримач – інструмент для утримання хірургічних або атравматичних голок під час зшивання тканин і органів;

– кістково-хірургічні щипці – інструмент для утримання і переміщення кісткової тканини під час хірургічної операції.

Найбільш поширеною є класифікація, головною ознакою якої є послідовність застосування інструментів під час хірургічного втручання: інструменти для роз’єднання тканин, затискні медичні інструменти, інструменти для розширення ран і природних отворів, інструменти для захисту тканин, інструменти для з’єднання тканин.

Група І – інструменти для роз’єднання тканин: скальпелі, резекційні та ампутаційні ножі, ножиці, медичні пилки, долота, гострозубці, ложки, фрези, распатори.

Група ІІ – затискні медичні інструменти: кровоспинні затискачі – Кохера, Більрота, Холстеда, типу “москіт”. Для захоплення й утримання тканин – пінцети: хірургічні, анатомічні, зубчато-лапчасті.

Група ІІІ – інструменти для розширення ран і природних отворів: гачки зубчасті: одно-, дво-, три- і чотиризубчасті; гачки пластинчасті Фарабефа, дзеркала для черевної стінки і черевної порожнини, ректальні, носові дзеркала.

Група ІV – інструменти для захисту тканин: лопаточка Буяльського, лопатка Ревердена, зонди жолобкуваті, гудзикуваті, Кохера, шпателі нейрохірургічні.

Група V – інструменти для з’єднання тканин: голкотримачі типу Матьє, Троянова, Гегара, для судинного шва; лігатурні голки Дешана, хірургічні голки різних видів і розмірів.

Шовний матеріал. Для виконання операції медична сестра повинна підібрати і простерилізувати необхідний шовний матеріал. Шовний матеріал залишається в рані тривалий час або все життя, а тому він має відповідати певним вимогам. Шовний матеріал повинен:

– бути міцним, гнучким, пружним і еластичним – це дасть змогу з достатньою силою зав’язувати вузли і утримувати їх, а також універсальним – застосовуватись при будь-яких операціях;

– бути атравматичним – не мати пиляючого і розривного ефекту при проходженні через тканини;

• не мати токсичної, алергізувальної, канцерогенної дії;

• не абсорбувати вміст рани, не набухати;

• шовний матеріал, що розсмоктується, повинен після виконання своєї функції вчасно і без суттєвого впливу на тканини розсмоктатись;

• п ідлягати стерилізації.

За будовою розрізняють такі види ниток:

– мононитка, яка є єдиним волокном з гладкою поверхнею – нейлон, дермолон, дафілон, пролен тощо;

– комплексна нитка, яка утворена великою кількістю волокон:

а) кручена – шовк, капрон;

б) плетена – лавсан, мерсилен, нуролон;

в) нитка з покриттям – вікрил, полісорб, тикрон.

За способом розсмоктування в організмі розрізняють такі види шовного матеріалу:

• шовний матеріал, який розсмоктується, – кетгут, матеріали на основі полігліколіпідів (вікрил, полісорб, дексон), матеріали на основі целюлози (окцелон, коцелон), а також монокрил, поліуретан, сухожильні нитки;

• шовний матеріал, який умовно розсмоктується, – шовк, капрон;

• шовний матеріал, який не розсмоктується, – поліефіри (лавсан, мікрон, мерсилен), фторополімери (фторекс, фторлон), а також стальний дріт, льон, кінський волос.

За походженням шовний матеріал поділяють на:

– природний органічний – кетгут овечий і великої рогатої худоби, шовк, кінський волос, нитки із фасцій, сухожилків тощо;

• природний неорганічний – металевий дріт;

• полімерний штучний і синтетичний – лавсан, дакрон, капрон тощо.

Стерилізація шовного матеріалу. Для стерилізації ниток, які не розсмоктуються (шовк, капрон, лавсан та ін.) звичайно застосовується автоклавування. Для цього, мотки шовного матеріалу миються милом під краном, прополіскуються, кип’ятяться в дистильованій воді протягом 15 хв, висушуються і піддаються паровій стерилізації при 2 атм. протягом 20 хв. Після завершення стерилізації шовк зберігають в 96 % спирті.

Не втратила своєї актуальності стерилізації шовку за методом Кохера.