3. Облік нематеріальних активів, їх класифікація та оцінка

МСБО 38 застосовується до бухгалтерського обліку та розкриття інформації про нематеріальні активи.

Нематеріальний актив – це немонетарний актив, що його можна ідентифікувати, без фізичної субстанції, який утримують для використання у виробництві чи постачанні товарів або послуг, а також для передачі в оренду іншим сторонам чи для адміністративних цілей.

МСБО 38 не застосовується до:

• фінансових інструментів (які розглядаються в МСБО 32 та МСБО 39);

• прав на корисні копалини та видатків на розвідку, розробку та видобування корисних копалин, нафти, природного газу та подібних невідновлюваних природних ресурсів (які розглядатимуться у майбутньому стандарті);

• нематеріальних активів, які вже розглядаються в інших стандартах.

Нематеріальні активи можуть бути придбаними від третіх сторін та створеними на підприємстві. До першої групи належать: Комп’ютерне програмне забезпечення, патенти, авторські права, ліцензії на риболовлю, імпортні квоти, франшиза, маркетингові права, права приземлення в аеропортах, ліцензії на імпорт, ліцензії на використання радіочастоти телевізійного ефіру, товарні знаки, права на публікацію музичних творів

До другої групи нематеріальних активів належать: переліки клієнтів, взаємовідносини з митною службою, взаємовідносини з постачальниками, прихильність клієнтів, частка ринку, реклама, навчання, заснування діяльності чи підприємства, дослідження, розробки, торгові марки, заголовки газет, назви видань, рецепти, моделі, прототипи, якість управління, знання персоналу, фільми.

Нематеріальні активи слід первісно оцінювати за собівартістю. Якщо нематеріальний актив купують окремо, його собівартість складається з ціни його придбання, а також із будь-яких видатків на підготовку активу до використання.

Якщо нематеріальний актив купують при об’єднанні компаній, яке є придбанням, собівартість нематеріального активу базується на його справедливій вартості.

4. Розкриття інформації про основні засоби та нематеріальні активи

МСБО 16 вимагає розкривати велику кількість інформації.

Фінансові звіти повинні розкривати таку інформацію про кожний класс основних засобів:

а) бази оцінки, що їх застосовували для визначення валової балансової вартості. Якщо застосовували більше ніж одну базу, треба розкривати інформацію про валову балансову вартість за цією базою в кожній категорії;

б) застосовані методи амортизації;

в) застосовані строки корисної експлуатації або норми амортизації;

г) валову балансову вартість та суму накопиченої амортизації (разом з накопиченим збитком від зменшення корисності активів) на початок та кінець періоду;

ґ) узгодження балансової вартості на початок і кінець періоду, що відображає:

• надходження;

• вибуття;

• придбання в результаті об’єднання компаній;

• збільшення або зменшення протягом періоду, які виникають у результаті переоцінок, а також у результаті збитків від зменшення корисності, визнаних або сторнованих безпосередньо в капіталі за МСБО 36 “Зменшення корисності активів” (у разі наявності);

• збитки від зменшення корисності, визнані у Звіті про прибутки та збитки протягом певного періоду за МСБО 36 (у разі наявності);

• збитки від зменшення корисності, сторновані в Звіті про прибутки та збитки протягом певного періоду за МСБО 36 (у разі наявності);

• амортизацію;

• чисті курсові різниці, що виникають при переведенні фінансових звітів закордонних компаній;

• інші зміни.

Фінансові звіти мають також розкривати таку інформацію:

а) наявність та суми обмежень на права власності, а також основні засоби, передані для забезпечення зобов’язання;

б) суму видатків, визнаних у балансовій вартості об’єкту основних засобів у процесі будівництва;

в) суму контрактних зобов’язань, пов’язаних із придбанням основних засобів

г) якщо ця інформація не розкрита окремо у Звіті про прибутки та збитки, суму компенсації, отриману від третіх сторін за об’єкти основних засобів, корисність яких зменшилась, що були втрачені або передані, яка включена в прибуток або збиток.