2.3. Перспективи вдосконалення податкової політики України як інструмента стабілізації інфляційних процесів

Ефективність податкової системи відображається через застосування та дію податкового механізму, який враховує конкретну економічну ситуацію в країні та роль держави у регулюванні соціаль­но-економічних процесів. Із метою досягнення результативності подат­кового регулювання економіки повинен розроблятися механізм використання конкретних податкових форм і методів управління. Прийнят­тя Податкового кодексу України сприятиме зниженню податкового тиску шляхом скасування безпідставних пільг і розширення бази оподаткування. Це, у свою чергу, збільшить надходження до бюджету, а також дозволить вирішити складні соціальні питання.

Реформування податкової системи повинно базуватись на прин­ципі фіскальної ефективності, тобто формування дохідної частини бюджету на відповідному рівні, що забезпечить виконання державою своїх функцій; досягнення рівності податкового тягаря, рівна напруга між платниками, соціальна справедливість, стабільність і гнучкість - запорука ефективності податкової системи. Оптимальне співвідно­шення цих показників дозволить забезпечити економічне зростання України не лише на певному етапі, а й у довгостроковій перспективі.

Для зміцнення позитивних тенденцій в економіці країни необхідно, щоб удоскона­лення податкової системи відбувалося шляхом поступового зниження податкового тя­гаря в процесі поетапної податкової рефор­ми. Основними вихідними елементами цієї реформи мають бути такі [19, 24]:

1. Науково обґрун­тована державна політика доходів, законо­давче закріплення якої має бути відображе­не в Податковому кодексі;

2. Перетворення системи оподаткування у складову держав­ного механізму регулювання розвитку пріо­ритетних галузей економіки;

3. Посилення ін­вестиційної та соціальної спрямованості податкової системи;

4. Зміни в системі оподат­кування мають здійснюватись одночасно з реформуванням системи оплати праці, пен­сійного забезпечення, вдосконаленням со­ціальної сфери;

5. Розширення неподаткових форм і методів мобілізації доходів бюджету за рахунок оренди державного майна, диві­дендів від частки державної власності в ак­ціонерних підприємствах, продажу державно­го майна;

6. Основу податкової системи мають становити прямі податки;

7. Непрямі податки повинні використовуватись лише у формі акцизів;

8. Застосування при оподаткуванні обґрунтованої диференціації ставок подат­ків залежно від видів діяльності й розміру одержуваного прибутку або доходу;

9. Ліквіда­ція податкових пільг, які сприяють перероз­поділу доходів, деформують вартість показ­ника в економіці та знижують конкурентоспроможність товаровиробників;

10. Умови опода­ткування мають бути простими й зрозуміли­ми для платника, податок має стягуватись у зручний для платника час і прийнятним методом;

11. Чітке розмежування податків, що за­раховуються до державного і місцевого бю­джетів, розширення прав органів самовря­дування у сфері оподаткування;

12. Подальше впровадження та посилення ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів міс­цевих бюджетів;

13. Подальше використання митних тарифів як механізму вдосконалення оподаткування у зовнішньоекономічній дія­льності.

Доречно відмітити, що податкова система мусить забез­печувати повну реалізацію фіскальної функції. Дня цього податкова реформа одночасно повинна бути направлена і на розширення бази оподаткування. Вирішення даного завдання можливе за рахунок кількісного збільшення еко­номічних показників, у тому числі обсягів виробництва. Зростання промислового виробництва, в свою чергу, зал­ежить від створення сприятливих макроекономічних умов для інвестиційної та інноваційної активності, орієнтації на ін­тенсивну модель, яка будується на базі розвитку внутрішніх факторів - стимулювання внутрішнього попиту та орієнтованого на нього вітчизняного виробництва [26].

Разом із тим важливим напрямом податкової політики на даний час має стати зменшення податкового тиску в реальному секторі економіки в результаті залучення коштів до оподаткування так званої «тіньової економіки», що обумовлено підвищенням рівня податкової культури населення, його психологічною підготовленістю до обов'язків сплати податків. Тому на даний час особливу роль набуває проведення комплексної державної політики виховання законослухняного платника податків, формування суспільної думки про престижність відповідальних платників податків У той же час податкові та бюджетні відносини мають стати прозорими, тобто платники податків мають реально бачити на що використовуються їхні кошти.

Доцільно було б запровадити стимулюючу систему по­датків: при зростанні обсягів та рентабельності виробництва норматив сплати податків зменшується, що стимулює виробника до збільшення виробництва продукції. Заслуговує на увагу й питання прибутковості виробництва. Традиційно прибутком вважається різниця між ціною і матеріаль­ними витратами (так званий балансовий прибуток).

Було б краще, якби прибутком вважалася та частина коштів, яка залишається після вирахування витрат виробництва та ви­трат на впровадження новітніх технологій і обладнання, що неможливе без використання кредитів, а тому ці витрати необхідно зараховувати у відсотки за кредит та поповнення обігових коштів. Не можна забувати, що протягом десятків ро­ків не реформувалися і амортизаційні відрахування на оно­влення обладнання, що конче потрібно. Тому прибуток для опо­даткування повинен бути «чистим», без зазначених витрат.

В Україні необхідно пере­глянути існуючі пільги, передбачені для платників податків і зберегти їх виключно у промисловому та сільськогосподарському виробництвах, соціальній сфері, інвалідам, громадським організаціям інвалідів, а також їхнім підприєм­ствам. Адже деякі пільги взагалі не мають позитивного ефекту для споживачів і створюють проблеми при веденні податкового обліку для платників податків.

Трансформація податкової системи в на­прямі стимулювання сталості економічного зростання повинна бути реалізована шля­хом змін, які унеможливлювали б, або, в крайньому разі, мінімізували економічно необґрунтоване зменшення обсягів доходів підприємств у зв'язку зі сплатою податків. У цьому контексті основні проблеми виника­ють у механізмі справляння податку на при­буток та ПДВ. Так, наприклад, при справ­лянні податку на прибуток відповідно до по­ложень податкового обліку момент збільшення валових доходів та валових витрат визначається за принципом "першої з по­дій". Тобто датою збільшення валового до­ходу вважається дата, яка припадає на по­датковий період, протягом якого відбулась будь-яка з подій, що сталися раніше: або дата надходження коштів від покупця (за­мовника) за оплату товарів, що будуть від­вантажені в наступному періоді, або дата відвантаження товарів, за які кошти ще не перераховані. Це призводить до оподатку­вання попередніх оплат, що є економічно необґрунтованим. Такі суперечності призво­дять до штучного збільшення собівартості продукції, зростання її ціни; зниження конку­рентоспроможності вітчизняної продукції порівняно з імпортною; зниження плато­спроможності юридичних і фізичних осіб, а звідси - виникнення боргових зобов'язань у всьому циклі фінансово-господарського обі­гу, які на причинно-наслідковому рівні дете­рмінують тінізацію економіки, пригнічення процесів економічного відтворення і, відповідно, знижують надходження до Державно­го бюджету [28].

Реформування податкової політики України не можливе без удосконалення механізмів адміністрування податків, зокрема таких як ПДВ, податок на прибуток , податок з доходів фізичних осіб.

Аналіз далеко не вичерпної проблематики стосовно механізму стягнення вітчизняного ПДВ дає підстави зробити такі висновки [14, 17]:

1. Його удосконалення повинно здійснюватися в напрямі застосування мно­жинності ставок та їх диференціації в розрізі товарних груп;

2. Скасування нульової ставки і встановлення нижньої позначки ПДВ у межах близько 3-5%;

3. Застосування пільгової ставки ПДВ для окремих груп товарів: продукти харчування (окрім спиртних напоїв та дорогих продуктів, які споживають переважно заможні верстви населення тощо), ліки, громадський транспорт, засоби інформації, вартість робіт з будівництва об'єктів соціальної сфери та (особливо) житла тощо.

ПДВ при придбанні сировини включається до собівартості виготовленої продукції, чим збільшує ціну реалізації. Отже, споживачі пільги як такої при придбанні готової продукції не відчувають, а платник ПДВ змушений вести окремий по­датковий облік сировини, яка йде на виготовлення продук­ції виключно для харчування дітей та хворих і окремий обпік сировини при харчуванні працівників вищезгаданих установ, адже ПДВ у даному випадку має нараховуватися в обов'язковому порядку.

Головне коло пропозицій стосовно вдосконалення механізму стягнення

податку на прибуток з підприємств зводиться до таких положень:

1. Запровадити регресивну шкалу оподаткування прибутку з граничною

ставкою, не вищою за 20%;

2. Запровадити високий податок на прибуток підприємств-монополій;

3. Застосувати класифікацію підприємств за відповідними ознаками, як це практикується у розвинених країнах, наприклад для підприємств, зайнятих в окре­мих (депресивних) галузях; знижки конкретним підприємствам у деяких галузях добувної промисловості на виснаження надр, що пояснюється неможливістю підда­ти природні ресурси відновленню тощо;

4. Забезпечити можливості надання підприємствам лише цільових податкових пільг, що стосуються здійснення інвестицій, інновацій, тощо;

5. З метою стимулювання розвитку підприємницької діяльності запровадити поширені у розвинених країнах принципи класифікації прибутку, які визнача­ють міру його оподаткування: вид і величина прибутку; статус підприємства; ве­личина капіталу; прибуток, який розподіляється і не розподіляється [19].

Підґрунтям удосконалення оподаткування доходів фізичних осіб має стати запровадження неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у розмірі доходу, що відповідає вартісній межі малозабезпеченості. Це сприятиме зниженню рівня оподаткування громадян з відносно низькими доходами та розширенню бази оподаткування за рахунок включення доходів, які раніше не оподатковувалися.

Вилучення із сукупних (валових) доходів платників податку розміру доходу, що відповідає вартісній межі малозабезпеченості, не викликає заперечень. А от зміна ставок податку (5%, 15%, 30%) є недоцільною. По-перше, ці ставки існують уже тривалий час, і платники до них адаптувалися. По-друге, в Україні, як і в більшості інших країн СНД, - високий рівень соціальної нерівності, значний розрив у доходах високо- і малозабезпечених. Тому в принципі доцільніше не знижувати, а підвищити максимальну податкову ставку. Але найбільш прийнятний вихід, на наш погляд, полягає у тому, щоб залишити незмінними ставки податку на доходи фізичних осіб [12].

Висновки

Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізова­ні фонди грошових ресурсів держави. Податкова політика являє собою систему заходів, які провадяться урядом краї­ни, по вирішенню певних короткострокових та довгостро­кових завдань, які стоять перед суспільством, за допомо­гою системи оподаткування країни.

Держава, через проведення податкової політики, здійснює вплив на обсяги та структуру національного виробництва, ділову активність суб'єктів господарювання (стримання або стимулювання), рівень інфляції, рівень зайнятості, а також впливає на стан конкурентного середовища. У першу чергу потрібно сприяти розвитку всіх сфер жит­тя суспільства, використовуючи при цьому податкові важелі та інстру­менти.

Інфляція - це своєрідний податок, яким держава шляхом випуску нічим не забезпечених паперових грошей обкладає грошові засоби в національній валюті юридичних і фізичних осіб.

Таким чином, якщо виникнення інфляції зумовлено диспропорціями в сфері розподілу та перерозподілу (наприклад, невиправданим підвищенням вимог держави на частину ВВП), що має наслідком порушення рівноваги між попитом і пропозицією, обмеження попиту за рахунок фіскальної політики (серед податкових важелів застосовують підвищення ставок податків, введення нових податків, розширення бази оподаткування та зменшення податкових пільг) або грошово-кредитної матиме позитивний вплив на стримання інфляції. Якщо ж інфляція виникла із-за диспропорцій у суспільному виробництві (зниженні продуктивності праці, недостатності капітальних вкладень, тощо) політика обмеження сукупного попиту лише загострить проблему інфляції. В цьому випадку необхідно стимулювати пропозицію товарів та послуг (мікроекономічний аспект). За допомогою податкової політики цього можна досягнути шляхом створення стимулів для розширення виробництва, підвищення його ефективності, створення рівнонапружених умов оподаткування для всіх суб’єктів підприємницької діяльності для посилення конкуренції, та надання пільг новим і малим підприємствам.

Сьогодні реалізація податкової політики відбувається без гли­бокого аналізу фінансових зв'язків у економіці, потреб держави у фінансових ресурсах для виконання покладених на неї функцій. Отже, її реалізація відбувається під впливом заходів, спрямованих як на утримання дохідної бази бюджету, так і на формування пільгових режимів оподаткування для окремих галузей і груп підприємств.

Аналіз динаміки структури доходів зведеного бюджету України за 2000-2008 рр. свідчить про її залежність від податкової політики та економічної ситуації в країні.

Разом із тим важливим напрямом податкової політики на даний час має стати зменшення податкового тиску в реальному секторі економіки в результаті залучення коштів до оподаткування так званої «тіньової економіки», що обумовлено підвищенням рівня податкової культури населення, його психологічною підготовленістю до обов'язків сплати податків. Тому на даний час особливу роль набуває проведення комплексної державної політики виховання законослухняного платника податків, формування суспільної думки про престижність відповідальних платників податків У той же час податкові та бюджетні відносини мають стати прозорими, тобто платники податків мають реально бачити на що використовуються їхні кошти.

Реформування податкової системи повинно базуватись на прин­ципі фіскальної ефективності, тобто формування дохідної частини бюджету на відповідному рівні, що забезпечить виконання державою своїх функцій; досягнення рівності податкового тягаря, рівна напруга між платниками, соціальна справедливість, стабільність і гнучкість - запорука ефективності податкової системи. Оптимальне співвідно­шення цих показників дозволить забезпечити економічне зростання України не лише на певному етапі, а й у довгостроковій перспективі.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97 - ВР.

2. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2004. – 851 с.

3. Базилевич В.Д., Попов В.М., Базилевич К.С. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес,2004. – 615 с.

4. Іванов Ю. Б. Податкова система: підручник / Ю.Б.Іванов, А. І. Крисоватий, О. М. Десятник. — К.: Атіка, 2006. — 920 с.

5. Кучерявенко Н. П. Курс налогового права в 6 т. Особенная часть IV : Косвенные налоги / Н. П. Кучерявенко. — X.: Право, 2007. — 536 с.

6. Мельник П. В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці / П. В. Мельник. — Ірпінь: АДПСУ, 2001. — 362 с.

7. С. В. Мочерний, Я. С. Ларіна, О. А. Устенко, С. І. Юрій. Економічний енциклопедичний словник. У 2 т. — Л.: Світ, 2006. — Т. 2. — 568 с.

8. Куценко Т. Ф. Бюджетно-податкова політика / Т. Ф. Куценко. — К. : КНЕУ, 2002. — 256 с.

9. Радіонова І.Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підручник. – К.: Таксон, 2004.-348 с.

10. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / А. Смит ; пер. с англ. В. С. Афанасьев. — М.: Зксмо, 2007. — 957 с.

11. Соколовська А. М. Податкова система України: теорія та практика становлення. — К.: НДФІ, 2001. — 371 с.

12. Шаблиста Л. М. Податки як засіб структурної перебудови економіки / Л. М. Шаблиста; НАН України ; Ін-т економіки. — К., 2000. — 218с.

13. А. В. Безкревна. Перспективи розвитку податкової системи: зарубіжний досвід // Формування ринкових відносин в Україні.- 2008.- № 1.- с. 90 – 98.

14. Ковалюк ОМ. Роль податкової політики у фінансовому оздоровленні національної економіки // Фінанси України. - 2002. - № 5. - с. 118-128.

15. Луніна І.О., Фролава Н.Б. Ефективність оподаткування спожи­вання в Україні // Фінанси України. - 2007. - № 1 - с. 1 7-27.

16. В.Л. Мартиненко. Податкова політика України та її вдосконалення з метою активізації інвестиційної діяльності // Формування ринкових відносин в Україні.- 2008. - № 2.- с. 23 – 45

17. М. В. Романюк. Напрями удосконалення системи податкового менеджменту в Україні // Формування ринкових відносин в Україні - 2008. - № 2. – c. 67 – 78.

18. Сидорович О. Персональний податковий менеджмент у кон­тексті асиметрій індивідуального та фіскального вибору // Вісник ТАНГ, №43, 2004. - с. 12-16.

19. Томчинська М. “Оцінка податкової політики в Україні в 2000 і 2001 р.р. та її майбутні перспективи” // Економіст. – 2001.– №6. – с. 23 -34.

20. Соколовська А.М. Податкова політика в Україні у контексті її впливу на розвиток економіки // Фінанси України - 2006.- № 9.- c. 23-34.

21. Філіпенко А. Модернізація економіки України в умовах глобалізації // Вісн. НАН України. - 2000. - № 1. - с. 40.

22. Моніторинг макроекономічних та галузевих показників. Міні­стерство економіки України. - К.: 2007 - Вип. 11.- 313 - 113 с.

23. Про схвалення концепції реформування податкової системи України: розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 лют. 2007 р. № 56-р.

24. Показники виконання Зведеного бюджету України за 2008 рік: звіт Державного казначейства України від 25 січ. 2009 р.

25. Про схвалення стратегії реформування податкової системи України: проект розпорядження Кабінету Міністрів України.

26. Офіційний сайт Нацбанку України / www.bank.gov.ua

27. Офіційний сайт Держкомстату / www.ukrstat.gov.ua

28. Офіційний сайт Верховної Ради України / www.parlament.org.ua

29. Офіційний сайт Президента України / http://president.org.ua

30. http://www.icps.com.ua

5