- Перевірка науково-теоретичної та практичної підготовки випускників;

- систематизація, закріплення та розширення теоретичних і практичних знань по спеціальності та застосування цих знань при розв’язанні конкретних наукових, технічних, економічних, організаційних та інших виробничих задач;

- закріплення і розширення знань в області технології виготовлення швейних виробів, управління якістю продукції, механізації та автоматизації технологічних процесів, організації виробництва;

- розвиток навиків самостійної роботи та творчого розв’язання інженерних задач, проблем та запитань, які вирішуються в дипломному проекті.

Методичні вказівки до дипломного проекту складені з метою надання допомоги студентам в їх роботі над дипломним проектом.

Виконання дипломного проекту здійснюється під керівництвом керівника дипломного проекту та консультантів по окремих розділах у відповідності з графіком.

4

1. ТЕМАТИКА ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

Провідними темами дипломних проектів є: розробка системи моделей одягу і технологічного процесу їх виготовлення; удосконалення діючих технологічних процесів підприємства.

Темою дипломного проекту може бути розробка проекту нового швейного підприємства з детальною проробкою питань швейного виробництва або з детальною проробкою питань підготовчого або розкрійного виробництва.

За рішенням предметної комісії, студентам можуть бути видані теми дипломних проектів дослідного характеру.

Кожна тема дипломного проекту повинна бути актуальною, відповідати умовам перспективного розвитку конкретного виробництва та галузі в цілому. При її розробці необхідно використовувати передові досягнення науки і техніки, приймати

творчі рішення а також рішення, направлені на економні витрати

матеріалів, обладнання, енергоресурсів, підвищення рівня автоматизації, збереження навколишнього середовища тощо.

Теми підбираються з урахуванням реальних можливостей виробничих баз практики та перспектив їх розвитку. Тема дипломного проекту може бути запропонована також студентом, якщо є обґрунтування доцільності її розробки та можливості виконання.

Індивідуальне завдання по спеціальній частині видається студенту перед виїздом на переддипломну практику або в період переддипломної практики.

2. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

2.1 Порядок отримання завдання та затвердження теми

На початку дипломного проектування проводяться загальні збори, на яких завідувач кафедри, відповідальний за організацію ДП, оголошує інформацію щодо керівників та консультантів, а також інформацію щодо вимог, встановлених кафедрою стосовно

5

виконання дипломного проекту.

ДП виконується під керівництвом викладача кафедри, з яким студент узгоджує тему, зміст, а також очікувані результати. Окремі розділи ДП виконуються під керівництвом консультантів інших кафедр університету.

Тема та зміст ДП узгоджуються з керівником до початку переддипломної практики.

На цьому етапі оформлюється бланк–завдання в 2-ох примірниках (додаток А.1).

Два примірники заповненого бланку-завдання студент надає викладачу кафедри, який відповідає за ДП, для складання проекту наказу.

2.2 Вимоги до складу та оформлення дипломного проекту

Дипломний проект (ДП) складається з:

• пояснювальної записки (ПЗ);

• додатків до ПЗ (в разі необхідності);

• зразка базової моделі (в разі необхідності);

• графічної частини.

Загальний обсяг пояснювальної записки становить 90-100 сторінок машинописного тексту (шрифт Times New Roman, розмір шрифту-14, міжрядковий інтервал-1,5; розміри полів: ліве - 2-2,5; праве - 1-2,5; верхнє – 1-1,5; нижнє – 2,5-3) або до 130-150 сторінок рукописного тексту виконаного чорною пастою.

Вимоги щодо оформлення ПЗ ДП надані у Додатку П.

Титульна сторінка ПЗ оформлюється за встановленою формою (додаток А.2).

Зміст ПЗ подають на початку ПЗ з найменуваннями та номерами початкових сторінок усіх розділів та підрозділів, загальних висновків, списку посилань. Зміст пишеться на листі формату А4 за формою (додаток Н, рис.Н3).

Слово «ЗМІСТ» записують у вигляді заголовка, симетрично до тексту. Розділи нумеруються арабськими цифрами в межах всієї ПЗ. Вступу, висновкам, списку літератури порядковий номер не

6

присвоюється. Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу,

пункти в межах підрозділу, а підпункти – в межах пункту.

Зміст ПЗ визначається темою та індивідуальним завданням по спеціальній частині ДП.

У графі (1) основного напису для текстових документів (див. додаток Н рис. Н.3) записують назву дипломного проекту, перше слово якої повинно бути іменником. У графі (7) вказують порядковий номер листа ПЗ, а у графі (8) кількість листів у розділі. Нумерацію листів слід починати з першого листа змісту, не включаючи в загальну нумерацію титульний лист.

Додаткові таблиці, ілюстрований матеріал, спеціальне завдання, дані досліджень та розрахунки ЕОМ можуть виноситися в додаток ДП і переплітатися окремо.

Додатки ДП можуть бути оформлені як продовження на наступних сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті ПЗ.

При оформленні окремо додатки повинні мати титульний лист та зміст.

Додатки оформлюються відповідно до ГОСТ 2.105 – 95 ЄСКД. Общие требования к текстовим документам. Обсяг – не обмежений.

Графічна частина ДП виконується на листах графічного паперу формату А1, мінімальний об’єм – 4 листа, креслення, виконане на декількох листах рахується за один.

Ці документи мають бути оформленні у відповідності з ГОСТ 2.109 – 73 ЄСКД. Общие требования к чертежам.(Приклади наведені у додатках). Ілюстраційна частина може бути представлена в вигляді таблиць, графіків, схем, рисунків, тексту, фотографій та т.ін.

Текст має бути написано друкованими літерами, акуратно, грамотно та розбірливо.

Графічний матеріал має бути оформлений акуратно, чорними або кольоровими чорнилами, розміром зручним для сприйняття інформації. Демонстрація наочності може бути проведена за допомогою плакатів або різних технічних пристроїв.

7

2.3. Структура пояснювальної записки

Вступ

1. Економічне обґрунтування

2. Конструкторський розділ

2.1 Допроектні дослідження

2.1.1 Дослідження сфери споживання. Визначення групи споживачів та виду одягу для проектування.

2.1.2 Визначення споживчих та техніко-економічних вимог до виду одягу, що проектується.

2.1.2.1 Аналіз напрямку розвитку моди стосовно (вказати вид одягу)

2.1.2.2 Формування матриці морфологічних ознак (вказати вид одягу).

2.1.2.3 Формування вимог до визначеного виду одягу.

2.1.4 Формування технічного завдання

2.2 Розробка модельної конструкції, що проектується

2.2.1 Вибір та опис конструктивно-композиційного рішення моделі виробу, що проектується

2.2.2 Вибір та обґрунтування методики конструювання

2.2.3 Вибір розмірних ознак та прибавок, необхідних для побудови основи креслення виробу.

2.2.4 Розрахунок та побудова основи креслення виробу.

2.2.5 Внесення модельних особливостей для базової моделі виробу, що проектується

2.3 Розробка проектно-конструкторської документації на модель виробу

2.3.1 Розробка основних та похідних лекал моделі виробу

2.3.2 Розробка схем технічного розмноження лекал.

3. Технологічний розділ

3.1 Вибір та характеристика пакету матеріалів для виробу, що проектується.

3.2 Аналіз діючого технологічного потоку на підприємстві.

3.2.1 Характеристика організаційної форми потоку (виробництва).

3.2.2 Технологічна характеристика обладнання діючого потоку.

3.3 Аналіз, вибір та обґрунтування методів обробки основних деталей та вузлів виробу, що проектується.

3.3.1 Вибір способів з’єднань деталей крою виробу.

3.3.2 Вибір режимів ВТО.

3.3.3 Вибір та обґрунтування методів обробки основних вузлів виробу.

3.4 Вибір та обґрунтування обладнання, технологічних режимів обробки та засобів малої механізації для виготовлення виробу що проектується.

3.4.1 Характеристика швейних машин загального та спеціального призначення.

3.4.2 Характеристика швейних напівавтоматів.

3.4.3 Характеристика обладнання для ВТО.

3.4.4 Характеристика засобів малої механізації.

3.5 Розробка технологічної послідовності виготовлення виробу що проектується.

3.6 Розрахунок основних витрат.

3.6.1 Розрахунок площин лекал деталей крою.

3.6.2 Розробка розкладок лекал на основний пакет матеріалів.

3.7 Аналіз та вибір форми організації поточного виробництва.

3.7.1 Аналіз вихідних даних організаційної форми потоку.

3.7.2 Попередній розрахунок потоку, що проектується.

3.7.3 Розробка організаційної схеми розподілу праці для виготовлення виробу.

3.7.4 Аналіз технологічної схеми розподілу праці для виготовлення швейних виробів.

3.7.5 Основні техніко-економічні показники потоку.

3.7.6 Планування робочих місць в потоці.

3.8 Організація контролю якості швейних виробів.

4. Економічний розділ

5. Розділ з охорони праці та навколишнього середовища

Загальні висновки

Список посилань

9

3. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

(Методичні вказівки до виконання)

Вступ

Коротко викладається стан розвитку галузі за останні три роки та шляхи і напрямки розвитку швейної промисловості в країні. Визначаються підстави та вихідні дані для проектування певної виробничої структури. Надається анотаційне повідомлення щодо проблем, які вирішуються у дипломному проекті. (Обсяг - 2 сторінки)

1. Економічне обґрунтування

Для раціонального вибору системи показників оцінки організаційно-технічного рівня технологічного потоку необхідно визначити фактори, які впливають на цей рівень. Під фактором розуміють постійно діючу причину, яка вказує величину якого-не- будь явища та його динаміку. Важливою ознакою кожного фактора організаційно-технічного рівня потоку є характер його дії на ефективність виробництва тому що цей рівень представляється потенціалом підвищення ефективності виробництва.

Необхідно дати характеристику підприємства загалом та згідно зі спеціалізацією по асортименту одягу, розподілу асортименту за потоками, кількість швейних потоків та відповідність сучасному рівню організації та оснащеності.

Навести виробничу програму підприємства, план розвитку швейного цеху відносно оновлення обладнання або удосконалення форми організації потоків.

Необхідно провести оцінку організаційно-технічного рівня технологічного процесу з метою підвищення його ефективності, підвищення якості швейних виробів, росту продуктивності праці. При цьому враховуються наступні показники: рівень механізованої праці; впровадження засобів малої механізації; питома вага спеціального, напівавтоматичного та автоматичного

10

обладнання; прогресивність технології.

Перераховуються шляхи розв’язання задач з удосконалення швейного виробництва, проводиться обґрунтування доцільності удосконалення потоку, основна увага при цьому повинна бути приділена переліку заходів, які забезпечують ріст продуктивності праці в процесі. (Обсяг – 2 сторінки)

2. Конструкторський розділ

Конструкторський розділ містить наступні підрозділи:

- допроектні дослідження;

1. обґрунтування вибору моделі виробу;

- розробка проектно-конструкторської документації на базову модель системи.

Обсяг конструкторського розділу – до 30-ти сторінок машинописного тексту або до 50-ти сторінок рукописного тексту.

2.1 Допроектні дослідження

2.1.1 Обґрунтування вибору художньої системи

Сутність кожного виду художньої системи визначається конкретно поставленими задачами і вимогами процесу проектування. Використання визначеної художньої системи обумовлено реалізацією проектів або моделей, створюються для промисловості, виставок, журналів мод тощо. Вибір художньої системи залежить також від рівня технічного розвитку і організаційної структури моделювання та конкретного виробництва.

Художня система - це порядок, обумовлений планомірним, правильним розташуванням частин у визначених зв'язках, який має емоційний вплив.

Художні системи залежно від ступеня складності та об'єму творчої роботи класифікуються на такі основні групи: окремі моделі, сімейство, гарнітур, комплект, ансамбль та колекція.

В розділі необхідно обґрунтувати обрану художню систему згідно з класифікацією.

11

2.1.2 Дослідження сфери споживання. Визначення

групи споживачів та виду одягу для проектування.

У розділі необхідно дослідити сферу споживання. Визначити вид одягу для проектування та групу споживачів. Виконати аналіз сучасного та перспективного напрямків розвитку заданого асортименту одягу. Розробити матрицю морфологічних ознак моделей системи відповідно до вихідних даних.

У соціально-культурному аспекті групи споживачів умовно поділяють таким чином: авангард, помірні, консервативні.

Результатом таких досліджень є опис типу споживачів і визначення бісоціальної характеристики, складання матриці сучасних та перспективних морфологічних ознак виду одягу, що розробляється. Результати надаються у вигляді таблиць Б.1- Б.4 - Додаток Б .

2.1.3 Визначення споживчих та техніко-економічних

вимог до виду одягу, що проектується

На основі результатів аналізу типу споживачів, сучасного та перспективного напрямків розвитку заданого виду одягу студент формулює вимоги до його якості.

Головною метою інженера є створення одягу, який найбільш повно відповідає потребам людини та має високі техніко-економічні показники.

2.1.3.1 Аналіз напрямку розвитку моди стосовно (вказати вид одягу

Вказати аналіз сучасного та перспективного напрямків розвитку моди заданого асортименту одягу.

12

2.1.3.2 Формування матриці морфологічних ознак (вказати вид одягу)

Розробити матрицю морфологічних ознак моделей системи відповідно до вихідних даних. Результати надаються у вигляді таблиці Б3-Додаток Б.

2.1.3.3Формування матриці морфологічних ознак (вказати вид одягу)

Оцінка якості продукції заключається у визначенні ступеня відповідності й до вимог, що до неї висуваються. Виділяють дві групи вимог: споживчі та техніко-економічні. Слід обґрунтувати вагомість споживчих і техніко-економічних вимог до виробу, що проектується, і розташувати їх з урахуванням рангової вагомості. Споживчі вимоги, спрямовані на формування показників, що визначають суспільну та індивідуальну цінність одягу для людини, поділяють на класи: суспільні, функціональні, естетичні, ергономічні та експлуатаційні.

До техніко-економічних вимог відносяться:

технологічність, економічність, рівень уніфікації, стандартизація.

Вимоги до одягу випливають з тих потреб, які він повинен задовольнити, поряд з цим одяг повинен бути гарним тому, що він відіграє велику роль у оформлені зовнішнього виду людини.

2.1.4 Формування технічного завдання

На цій стадії допроектних досліджень завершальним етапом є оформлення проектно-конструкторської документації.

0. На основі результатів аналізу типу споживачів, сучасного та перспективного напрямків розвитку заданого виду одягу студент формулює вимоги до його якості у вигляді пакету документів: «Заявки на розробку та впровадження продукції на виробництво» та «Технічного завдання на впровадження продукції у

1. 13

2. виробництво». Приклад наведено у Додатку Б.1.

3. Технічне завдання (ТЗ) характеризує найбільш важливі вимоги, які визначаються показниками якості та експлуатації. Технічне завдання встановлює основне призначення, технічні і техніко-економічні характеристики, показники якості, вимоги, що висуваються до проектованого виробу, виконання необхідних стадій розробки конструкторської документації та її склад, а також спеціальні вимоги до виробу.

0. Студент виконує ТЗ на розробку нової моделі користуючись наступною схемою: організація-розробник, найменування та призначення виробу, кліматична зона, повнотно-вікова група, найменування матеріалу, вихідний розмір, рекомендовані розміри, вимоги до проектованих моделей, організаційний тип виробництва, виконавець (конструктор).

У зв’язку з тим, що ці документи не обумовлені стандартом, студент має право змінювати їх за складом.

2.2 Розробка модельної конструкції, що проектується

В розділі визначають конструктивно-композиційні рішення молелі виробу, що проектується. Вибирають метод розробки модельної конструкції та подають його характеристику.

2.2.1 Вибір та опис конструктивно-композиційного рішення моделі виробу, що проектується.

Враховуючи вихідні дані виробу, що проектується визначають основні конструктивно-композиційні рішення нової моделі або багатьох моделей виробу.

Проводяться рисунки моделей, вид спереду і ззаду. Рисунки повинні бути виконанні на креслярському папері формату А4 у відповідності з правилами технічного креслення, надати чітке уявлення про зовнішній вигляд виробів, конструктивних вузлів, наявності оздоблень, фурнітури та іншої інформації.

На моделі дається детальний технічний опис зовнішнього

14

вигляду з характеристикою конструкції засобів художнього оформлення моделей, а також вказати рекомендовані розміри виробів (Додаток В).

2.2.2 Розробка модельної конструкції, що проектується

0. В даному пункті студент обґрунтовує вибір методики конструювання, вказуючи її позитивні та негативні сторони, методи визначення конструктивних відрізків, прийоми формоутворення та ін.

Також дають характеристику базової конструкції (БК) по даним: вид одягу, матеріал, об'ємність форми силует, довжина, покрій, назва основних деталей, ліній, членування, формоутворюючі елементи основних деталей, розмір.

Приклад оформлення вихідних даних до побудови креслення БК надано у Додатку Ж1 - таблиці Ж1.1.

Побудувати первинне креслення БК. Перевірити якість креслення БК. Внести необхідні зміни у первинну конструкцію. Виконати моделювання моделей системи, побудувати конструкція деталей БМ.

Відповідно до обраної базової моделі студент обирає методику побудови базової конструкції та будує креслення БК на провідний розмірозріст (М 1:1).

2.2.3 Обґрунтування розмірних ознак та прибавок, необхідних для побудови основи креслення виробу

В даному пункті необхідно виконати вибір та аналіз вихідних даних. У сучасних методиках конструювання одягу в якості вихідної бази використовують:

- результати антропометричних досліджень - величини розмірних ознак типової фігури людини;

- припуски на вільне облягання, для забезпечення свободи дихання та рухів одягнутої людини;

15

- послідовність побудови креслення конструкції на основі розрахунково-аналітичних методів.

Приклад оформлення розмірних ознак фігури та прибавок до побудови креслення БК надано у Додатку Ж1 – таблиці Ж1.2, Ж1.3.

Розрахунок прибавок повинен враховувати вільне прилягання, свободу руху, об’ємність форми, властивості пакету матеріалів, обраних для виробу, що проектується та ін.

2.2.4 Розрахунок та побудова основи креслення виробу

Відповідно до обраної методики, розмірних ознак, прибавок, використовуючи довідникову літературу (ОСТ та ГОСТ на типові фігури), студент виконує розрахунки та побудову креслення БК моделі, що проектується (М 1:1). Зразок схеми кресленика надано у Додатку Ж2 – рис Ж.2.1, Ж.2.2

Послідовність побудови креслення деталей базової конструкції виробу, що проектується, надається у табличній формі (Додаток Ж1 – таблиця Ж.1.4).

2.2.5 Внесення модельних особливостей базової моделі виробу, що проектується

Після внесення необхідних змін у БК студент виконує моделювання, де відображає всі етапи перетворення (Додаток Ж2 – рис Ж.2.1, Ж.2.2).

Пояснення до технічного моделювання студент подає у табличній або у довільні формі.

Для більш доступного сприйняття креслення модельної конструкції можуть бути представлені схеми поетапного моделювання окремих деталей та представлений опис послідовності прийомів моделювання кожного елемента основних деталей виробу.

16

2.3 Розробка проектно-конструкторської документації на модель виробу

0. В обсязі дипломного проекту документацію на проектовану модель одягу розробляють у вигляді робочих креслень або комплекту лекал. Виконують градацію лекал основних деталей виробу.

2.3.1 Розробка креслень основних та похідних лекал моделі виробу

В даному розділі необхідно розробити комплект лекал виробу.Побудову основних лекал виконують на основі остаточної конструкції, відповідно до обраного пакету матеріалів нової моделі одягу та технології виготовлення .

Усі деталі креслень копіюють на окремі аркуші паперу. Потім до контурів додають відповідні технологічні припуски: на

шви, на підгін низу, усадку,на спрацювання тканин, припуски на складки, рельєфи.

Для забезпечення спряженості та змонтованості зрізів на лекала необхідно нанести контрольні надсічки.

На лекалах показують напрям повздовжньої лінії й припустимі відхилення від неї.

Надати також схеми побудови лекал деталей підкладки та прокладки моделі виробу. Приклад схеми побудови деталей підкладки і прокладки надано у Додатках З1, З2.

На лекалах всіх деталей наносять відповідні маркувальні дані.

Необхідно скласти специфікацію деталей крою у формі таблиці. Зразок таблиці наведено у Додатку К.

2.3.2 Розробка схем технічного розмноження лекал

Відповідно до вимог нормативних документів надати схеми технічного розмноження основних деталей БМ (Зразок надано у Додатку З3).

17

3 Технологічний розділ

Технологічний розділ складається з наступних підрозділів:

1. Вибір та характеристика пакету матеріалів для виробу, що проектується.

2. Аналіз діючого технологічного потоку на підприємстві.

3. Аналіз, вибір та обґрунтування методів обробки основних деталей та вузлів виробу що проектується.

4. Вибір та обґрунтування обладнання, технологічних режимів обробки та засобів малої механізації для виготовлення виробу, що проектується.

5. Розробка технологічної послідовності виготовлення виробу що проектується.

6. Розрахунок основних витрат.

7. Аналіз та вибір форми організації поточного виробництва.

8. Основні техніко-економічні показники потоку.

9. Організація контролю якості швейних виробів.

Обсяг технологічного розділу - до 30-ти сторінок машинописного тексту або до 50-ти сторінок рукописного тексту.

Графічна частина технологічного розділу містить:

• Вибір раціональних методів обробки (Лист формату А1, М1:1).

• Технологічна схема виробу (Лист формату А1, М1:1).

• Розрахунок площини лекал (М1:4 на міліметрівці у Додатках до ДП).

• Розкладка лекал деталей виробу (М1:4 на міліметрівці у Додатках до ДП).

3.1 Вибір пакету матеріалів для виробу, що проектується

При виборі текстильних матеріалів для одягу слід користуватися їх комплексною оцінкою властивостей, що

18

дозволить врахувати всі особливості матеріалу при моделюванні, конструюванні та розробці технології виготовлення.

При проектуванні одягу необхідно сформулювати вимоги до матеріалів для кожного виду одягу і визначити перелік основних властивостей, по показникам яких слід виконувати вибір матеріалів (основних, підкладкових, прокладкових для скріплення, тощо) і фурнітури з зазначенням нормативів по кожній характеристиці.

Особливу увагу необхідно приділити технологічним характеристикам матеріалів, які впливають на принцип формоутворення конструкції (кількість, конфігурацію ліній членувань, можливість використання формоутворюючих сітчастих властивостей, закладання величин відтяжки, спрасування і т.ін.)

Студент надає характеристику пакету матеріалів у табличній формі (Додаток Д - таб. Д.1) та на основі отриманих даних складає конфекційну карту (Додаток Д – таб.Д.2).

3.2 Аналіз діючого технологічного потоку на підприємстві

Організаційно-технічний рівень діючого технологічного потоку безпосередньо впливає на ефективність виробництва. Потенціалом підвищення цього рівня є удосконалення форми організації потоку та його модернізація.

3.2.1 Характеристика організаційної форми потоку (виробництва)

При аналізі підприємства масового виробництва в цьому розділі слід виконати аналіз діючого потоку швейного цеху за критеріями:

• тип потоку (агрегатний, агрегатно-груповий, конвеєрний, круговий);

19

• кількість моделей в потоці ( одномодельний, багатомодельний, багатоасортиментний);

• спосіб запуску моделей в потік ( для багатомодельних та багатоасортиментних потоків: послідовний, циклічний, комбінований);

• організаційна форма роботи (з вільним ритмом, з суворим ритмом);

• спосіб переміщення напівфабрикатів у потоці (конвеєрний, не конвеєрний);

• спосіб живлення (поштучний або пачковий запуск);

• характер живлення (централізований або децентралізований запуск);

• потужність потоку( мала - до 30 чол, середня - 26-50 чол, велика – більше 50 чол);

• ступінь перервності (секційний, несекційний);

• приємність змін (з´ємні, не з´емні);

• транспортні засоби (конвеєрна стрічка, підвісний ланцюговий транспортер, пересувні теліжки - контейнери, пересувні кронштейни, жолоби, скати та ін.)

При аналізі підприємства індивідуального виробництва в цьому розділі слід виконати аналіз діючого підприємства :

• до якого розряду належить ательє ( ательє вищого розряду, ательє І розряду, Ательє ІІ розряду);

• організаційна форма роботи ательє ( індивідуальна форма роботи, бригадна, індивідуально – групова;

• правила прийому і оформлення замовлень в ательє.

Необхідно вказати та обґрунтувати можливі шляхи реорганізації або реконструкції потоку (підприємства): за рахунок впровадження технічно та технологічно обґрунтованих норм часу, удосконалення методів обробки, використання високопродуктивного обладнання, пристроїв малої механізації, спеціалізованих робочих місць, напівавтоматів, раціональної

20

організації робочих місць та транспортних засобів.

3.2.2 Технологічна характеристика обладнання

діючого потоку

Виготовлення конкурентоспроможних виробів можливо на основі використання високопродуктивного обладнання, яке дозволяє скоротити затрати часу на обробку одягу та забезпечити його високу якість. Для визначення чинників, які впливають на рівень механізації діючого потоку, необхідно виконати аналіз обладнання та засобів малої механізації, що застосовується в процесі виготовлення проектованого виробу (Табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Технологічна характеристика обладнання діючого потоку (виробництва).

№ п/п	Клас швейного обладнання	Фірма-виробник, країна	Призначення
1	2	3	4
1	212-24125	«DURKOPP» Німеччина	Для зшивання, настрочування, застрочування

При цьому потрібно вказати переваги і недоліки всіх видів обладнання: швейного (універсального, спеціального і напівавтоматичної дії) та для виконання ВТО заданого виробу. На основі проведеного аналізу зробити висновки відносно відповідності обладнання діючого потоку вимогам сучасного швейного виробництва.

3.3 Аналіз, вибір та обґрунтування методів обробки основних деталей та вузлів виробу що проектується

В даному розділі закладається основа завдань по підвищенню продуктивності праці, економічної ефективності технологічного процесу, покращенню якості швейних виробів, які слід проектувати.

У кожному конкретному випадку зі всіх варіантів необхідно

21

вибрати найбільш раціональний, що знижує трудоємкість операцій і забезпечує простоту її виконання.

3.3.1 Вибір способів з’єднань деталей крою виробу

Передусім для виробу, що проектується, обирають види з’єднань деталей(ниткові, клейові, зварні), встановлюється, яким ділянкам та частинам виробів повинні бути надані фізико-механічні властивості, які вимагаються (пружність, не зминання, стійкість до розтягування, зносостійкість, формостійкість та ін.). З урахуванням властивостей основних та прикладних матеріалів визначаються види швів та строчок, встановлюється частота стібків, ширина швів, режими склеювання деталей при волого-тепловій обробці.

Види швів та з’єднань, які застосовують для виготовлення виробу, що проектується, подають у формі таблиць 3.2 та 3.3

Довідниковий матеріал щодо кодових позначень швів надано у Додатку С.

Таблиця 3.2 – Характеристика швів, які застосовуються при виготовленні виробу

Графічне або умовне зображення шва	Найменування шва і операцій, що виконуються у виробі	Кодове позначення шва	Кількість стібків на 10 мм строчки	Ширина шва, мм	Вид та умовний номер ниток
1	2	3	4	5	6
	Зшивання бічних та плечових зрізів підкладки	301	3	10	Бавовна №50

Таблиця 3.3 – Характеристика клейових з’єднань деталей виробу

Вид клейового матеріалу	Параметри процесів з’єднання
	Температура нагріву подушки преса ( праски), °С	Питомий тиск, Па	Час пресування, сек	Зволоження, %
1	2	3	4	5

22

3.3.2 Вибір режимів ВТО

При виборі режимів волого-теплової обробки вузлів, окремих деталей та виробу в цілому, необхідно враховувати склад вибраних матеріалів, їх структуру, товщину та властивості при впливі фізичних параметрів ВТО.

Рекомендовані режими волого-теплової обробки виробу подані у формі таблиці 3.4

Таблиця 3.4 – Режими волого-теплової обробки виробу

Вид тканини	Температура нагріву пресувальної поверхні ( праски), °С	Тиск пресування, Па	Час дії, с		Зволоження, %
			праски	пресу
1	2	3	4	5	6

3.3.3 Вибір та обґрунтування методів обробки

основних вузлів виробу

Методи обробки визначають рівень якості виробів, які виготовляються, продуктивність праці та економічну ефективність потоку.

При виборі методів обробки необхідно враховувати: прогресивність технології, використання високої продуктивності обладнання, максимальне застосування клейових методів з’єднання деталей виробу, рівень механізації та автоматизації трудомістких ручних робіт при мінімальних трудових та матеріальних затратах, універсальність монтажних схем основних вузлів одягу.

Методи обробки основних вузлів вибирають по рекомендованій літературі з урахуванням досягнень передових швейних підприємств та основних напрямків розвитку швейної промисловості. Вибираються такі методи обробки, які при мінімальних трудових та матеріальних затратах забезпечують високу якість деталей, які виробляються, вузлів та виробів в цілому.

23

Необхідно запропонувати варіанти обробки трьох основних вузлів виробу. При цьому необхідно враховувати той факт, що зовнішній вигляд вузла (графічне зображення) при різних методах обробки повинен бути однаковим. На запропоновані методи (А,Б,В) обробки вузла складаються збірні схеми з вказівкою порядку виконання стрічок та технологічні послідовності обробки вузла по неподільних операціях у формі таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 – Технологічна послідовність метода А обробки (вказується вузол виробу)

№ п/п	Зміст неподільної операції	Спе-ціаль-ність	Затра-ти часу,с	Обладнання
1	2	3	4	5

Аналіз методів обробки вузла виконується за критеріями:

1. Трудомісткість.

2. Кількість неподільних операцій.

3. Коефіцієнт механізації.

4. Підвищення продуктивності праці (ППП).

За результатами аналізу надаються висновки по кожному вузлу окремо та обирається найбільш прогресивний метод обробки.

Дані розрахунків та результатів аналізу по вузлах виробу записують у таблицю 3.6.

Розрахунок підвищення продуктивності праці ППП, %, обчислюють за формулою:

ППП=(Т₁-Т₂):Т₂*100 (3.2)

де Т₁- затрати часу на обробку найбільш трудомісткого методу обробки, с;

Т₂-затрати часу на обробку пропонованого методу обробки, с.

За результатами аналізу надаються висновки по кожному вузлу окремо та обирається найбільш прогресивний метод обробки.

Дані розрахунків та результатів аналізу по вузлах виробу

24

записують у таблицю 3.6

Таблиця 3.6 – Аналіз методів обробки основних вузлів (вказується назва виробу)

Метод обробки вузла	Трудо-місткість, с	Кількість неподільних операцій	Коефіцієнт механізації	ППП
				Час, с	%
1	2	3	4	5	6
Обробка прорізної кишені з клапаном
А	397	16	0,63	-	-
Б	344	14	0,64	53	15,4
В	284	12	0,85	113	39,7
……..

На основі отриманих результатів необхідно зробити висновки, який з варіантів доцільно запропонувати для впровадження.

3.4 Вибір та обґрунтування обладнання, технологічних режимів обробки та засобів малої механізації для виготовлення виробу, що проектується

В цьому розділі студент виконує аналіз обладнання в діючому технологічному потоці та пропонує, порівняно з досягненнями провідних фірм світу обладнання та пристосування, яке доцільно використати для найефективнішого і якісного виконання операцій у виготовленні виду виробу, що проектується.

Вибір обладнання складається з формування загальних та спеціальних вимог до обладнання згідно з особливостями пропонованих матеріалів, особливостями моделі та технології обробки.

3.4.1 Характеристика швейних машин загального та спеціального призначення

Технологічна характеристика обладнання, що

25

пропонується для застосування при виготовленні виробу, наводиться у таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 – Технологічна характеристика швейного обладнання потоку, що проектується

Клас (марка), фірма-виробник, краіна	Технологічне призначення	Кодове позначення стібка (ДСТУ ISO 4916:2005)	Максимальна частота обертання головного валу, хв-1	Максимальна довжина стібка, мм	Максимальна товщина матеріалу під лапкою, мм	Додаткові відомості (тип механізму переміщення матеріалу, додаткові функції )
1	2	3	4	5	6	7
212-24125 «DURKOPP» Німеччиа	Для зшивання, настрочування, застрочування	301	4800	4	4	Ніж для обрізання припусків
…..	….	….	….	….	….	….

3.4.2 Характеристика швейних напівавтоматів.

Таблиця 3.8 – Технологічна характеристика напівавтоматів

Клас (марка), фірма-виробник, країна	Технологічне призначення	Кодове позначення стібка (ДСТУ ISO 4916:2005)	Максимальна частота обертання головного валу, хв-1	Діаметр та товщина ґудзика, мм	Розміри деталей, мм	Максимальна довжина стібка, мм	Додаткові відомості
1	2	3	4	5	6	7	8
72314 «Мінерва»	Обметування петель	304	2200	-	10-30; 4-8	2	-
АМВ-187 «Джукі»	Пришивання ґудзиків	304	1500	11-24	-	5	Обвивання ніжки

26

3.4.3 Характеристика обладнання для ВТО

Одним з важливих етапів технологічного процесу виготовлення швейних виробів є волого – теплова обробка (ВТО). Операції ВТО можна розділити на основні види:

• внутрішньопроцесна ВТО;

• остаточна ВТО.

Для внутрішньопроцесної ВТО використовуються прасувальні столи з паровими прасками. Особливістю прасувальних столів є широке використання основних допоміжних подушок, піддув виробу повітрям. Використання прасок, що входять в підвисну систему. Удосконалення прасувальних столів за останні роки проходило в таких напрямках: збільшення продуктивності вмонтованого вентилятора, зведення до мінімуму часу переключення напрямку потоку повітря, підвищення зручності обслуговування.

Заключна ВТО виконується на прасувальному столі за допомогою парової праски. Чистка виробів виконується паровою щіткою.

Таблиця 3.9 – Технологічна характеристика обладнання для ВТО потоку, що проектується

Клас (марка), фірма-виробник, країна	Технологічне призначення	Маса, кг	Спосіб нагрівання подушок	Витрати пари, кг/год	Наявність системи охолодження	Тип подушок	Спосіб отримання пари
1	2	3	4	5	6	7	8
Прес CRESTIG F.SEMAGO	Внутрішньо-процесна ВТО	80	Електр.	10-12	Система охолод-ження	Універс.	Парогенера-тор VEIT2315 HODAMAT-STATON
ЕВ-4NKT F.FRBO Польща	Прасувальний стіл		Електр.		Відсмокту-вання пари	Універс.
…	…	…	…	…	…	…	…

27

3.4.4 Характеристика засобів малої механізації

Таблиця 3.10 – Характеристика пристроїв малої механізації

Марка пристрою, підприємство-виробник	Назва пристрою	Клас швейної машини, підприємство-виробник	Графічне зображення шва	Область застосування
1	2	3	4	5

3.5 Розробка технологічної послідовності виготовлення

виробу, що проектується

Технологічну послідовність виготовлення виробу складають на основі вибраних режимів і методів обробки, вибраного обладнання та пристроїв малої механізації.

Технологічна послідовність обробки як основний технологічний документ обов’язково наводиться у тексті ПЗ у вигляді таблиці 3.11

Таблиця 3.11 – Технологічна послідовність обробки виробу, що проектується

№ п/п		Технологічно неподільна операція	Спеціальність	Роз- ряд	Витрати часу, сек	Розцін-ка, коп	Обладнання та пристосування
1		2	3	4	5	6	7

У кінці технологічної послідовності необхідно проставити підсумкові витрати часу та розцінки на обробку моделі, що проектується, та порівняти ці витрати з існуючими на діючому потоці.

При на писанні технологічної послідовності для виготовлення швейних виробів на підприємствах індивідуального виробництва на використовувати розцінку по кожній операції.

Розцінка по кожній неподільній операції ρ_неп.оп, коп., для масового виробництва обчислюють за формулою :

28

ρ_неп.оп = СТС_n∙ t_неп.оп , (3.3)

де СТС_n – секундна тарифна ставка n-розряду (береться з тарифної сітки, діючої на підприємстві), коп.

t_неп.оп - витрати часу на неподільну операцію, сек.

Послідовність розрахунку цін на виготовлення швейних виробів на підприємствах індивідуального виробництва надано у додатку Т.

3.6 Розрахунок основних витрат

Для визначення економічних показників виробу, що проектується, необхідно розрахувати матеріальні витрати на одиницю виробу в абсолютному та грошовому вигляді.

3.6.1 Розрахунок площин лекал деталей крою

Площа лекал розраховується одним з існуючих способів (на вибір студента), оформлюється у вигляді таблиці 3.12 і надається у додатках до ДП.

Таблиця 3.12 – Площини деталей крою

№	Найменування деталей	Площа 1лекала, см2	Кількість деталей крою	Площа деталей крою, см2
1	2	4	3
01	Основна тканина Пілочка Всього:	2252,84	2	4505,68 89766,54
011	Підкладкова тканина Пілочка Всього:	1476,48	2	2952,96 68593,33
017	Доклад Пілочка Всього:	2160,96	2	4321,92 22123,25

29

3.6.2 Розробка розкладок лекал на основний пакет матеріалів

Згідно специфікації деталей крою та конфекційної картки на виріб, наданих у конструкторському розділі пояснювальної записки, виконується розкладка лекал на основному, підкладковому та матеріалах докладу.

Необхідно врахувати: ширину матеріалів без кромки, спосіб настилання, кількість комплектів у розкладці, напрям ниток основи і відхилення, що допускаються, асиметричність деталей конструкції, характер забарвлення, наявність ворсу, технічні вимоги до розкладки і розкрою деталей крою.

Розкладку деталей крою виконують у графічній частині ДП. (Додаток Л2)

Після виконання розкладок обчислюють відсоток міжлекальних випадів В_о, %, за формулою:

В_о=(_Sp - S_л): S_p·100 , (3.4)

де S_p - площа розкладки лекал, м²;

S_л – площа лекал, м².

Одержані значення аналізують для встановлення економічності виконаних розкладок. Отримані дані оформлюють у вигляді таблиці 3.13

Таблиця 3.13 – Дані про розкладку лекал на виріб

Виріб - Пальто жіноче
Модель - 22693
Розмір - 164-96-108
Тканина	Основна	Підкладкова	Прокладкова
Ціна за 1 пог/м	90 гр	12 гр	8 гр
Забарвлення	Гладкофарбована	Гладкофарбована	Гладкофарбована
Ширина тканини	160 см	150 см	90 см
Кількість комплектів лекал	2	2,5	4
30 Продовження -3.13
Спосіб настилання	«лицем до лиця»	«лицем до лиця»	«лицем вниз»
Довжина розкладки	635 см	687 см	452 см
Площа розкладки	101600 см2	103050 см2	40680 см2
Площа лекал у розкладці	89926 см2	92725 см2	37425 см2
Міжлекальні випади	11,5%	10%	8%
Витрати на 1 од	3,18 м	2,75 м	1,13 м
	285,75 гр.	33 гр.	9,04 гр.

3.7 Аналіз та вибір форми організації поточного виробництва

Необхідно провести аналіз існуючих організаційних форм потоку та обрати найбільш оптимальний.

Організаційна структура потоку, що проектується, обирається на основі вихідних даних: асортименту і моделі виробу, методів обробки, потужності потоку, трудомісткості виготовлення по вузлах, секціях і по потоку в цілому.

При обґрунтуванні обраного типу потоку необхідно також обрати та довести доцільність:

• способу запуску моделей в потік;

• способу переміщення напівфабрикатів у потоці;

• способу живлення;

• потужності потоку;

• засобів транспортування напівфабрикатів у середині процесу.

3.8 Основні техніко-економічні показники потоку

1. Трудомісткість виробу Т, сек, обчислюють за формулою:

T = ∑ t_неп.оп , (3.5)

31

де ∑ t_неп.оп – сума часу неподільних операцій, сек.

2. Кількість робітників у потоці К_ф,чол.(фактична кількість);

К_ф

2. Такт потоку τ, сек, обчислюють за формулою:

τ = Т : К_ф (3.6)

2. Потужність потоку М, од/зм, обчислюють за формулою:

М = R : τ , (3.7)

де R – тривалість зміни, сек (28800сек)

2. Продуктивність праці ПП, од/чол. (кількість одиниць виробу на одного робітника у зміну), обчислюють за формулою:

ПП = М : К_ф (3.8)

2. Коефіцієнт механізації потоку, К_мех, обчислюють за формулою:

К_мех = Т_мех : Т , (3.9)

де Т_мех – витрати часу на механізовані операції, сек

2. Вартість обробки одиниці виробу (основна заробітна платня за одиницю виробу) ρ_вир, коп., обчислюють за формулою

ρ_вир. = ∑ρ_{неп.оп ,} (3.10)

де ∑ρ_неп.оп – сума розцінок по неподільним операціям, коп.

32

9. Витрати основних матеріалів на одиницю виробу, гр.

Визначається як сума витрат основного, підкладкового, прокладкового матеріалів (береться з розрахунків основних витрат - таблиця 3.13), фурнітури (за фактом по моделі), ниток (береться з підприємства, або середньозважена по нормі на вид асортименту).

3.10 Організація контролю якості швейних виробів

Якість продукції – це сукупність властивостей продукції, які обумовлюють її здатність задовольняти визначені потреби в залежності з її призначенням.

Якість продукції перевіряється відповідністю показників якості діючим стандартам на вид асортименту швейних виробів. Контроль якості проводять органолептичними та вимірювальними методами.

В цьому розділі необхідно розглянути методи контролю якості швейних виробів на всіх етапах виробництва, визначити функції відділу управління якості продукції (відділу технічного контролю ВТК); намітити заходи, які треба впровадити у виробництво для підвищення якості виробів.

Перелік документів, які рекомендовано винести у Додатки до ДП наведено у Додатку Р.