
- •Самостійна робота №1. Тема: Музичні товари. План:
- •Самостійна робота №2.
- •1.Знаряддя сітьового лову. Методичні вказівки
- •2.Мисливські товари. Методичні вказівки
- •3.Транспортні засоби. Методичні вказівки
- •4. Інвентар для спортивних змагань та спортивних ігор. Методичні вказівки
- •Самостійна робота №3. Тема: Годинники. План:
- •Самостійна робота №4. Тема:Ювелірні товари. План:
- •1. Особливості виробництва ювелірних виробів.
- •2. Огранювання ювелірних каменів, способи закріплення їх у виробах. Порядок опробування ювелірних виробів. Методичні вказівки
- •3. Маркування, пакування, зберігання та догляд за ювелірними товарами. Методичні вказівки
- •Особливості догляду золотих виробів
- •Особливості догляду срібних виробів
- •Догляд за діамантами
- •Самостійна робота №5. Тема: Фото та кіно товари. План:
- •Самостійна робота №5.
- •1.Загальні відомості про радіоелектронні товари. Методичні вказівки
- •2.Напрямки розвитку асортименту радіоелектронних товарів. Методичні вказівки
- •3.Дискретний та інтегральний напрямки розвитку мікроелектроніки. Методичні вказівки
- •4.Мікропроцесори. Методичні вказівки
- •Методичні вказівки
Самостійна робота №5.
Тема: Радіоелектронні товари.
План:
1.Загальні відомості про радіоелектронні товари.
2.Напрямки розвитку асортименту радіоелектронних товарів.
3.Дискретний та інтегральний напрямки розвитку мікроелектроніки.
4.Мікропроцесори.
5.Комбінована апаратура.
6.Носії інформації радіоелектронних приладів.
7.Маркування , пакування , зберігання та догляд за радіоелектронними товарами.
Література:
Войнаш Л.Г. «Товарознавство непродовольчих товарів», стор.
1.Загальні відомості про радіоелектронні товари. Методичні вказівки
Сучасна радіоапаратура складається з великої кількості різ-
номанітних деталей (елементів), вузлів, блоків і радіопристроїв. Згідно
з діючою термінологією, деталь (елемент) являє собою найпростіший
виріб, який є частиною складних виробів - вузлів і блоків. До деталей
відносять: лампові панелі, запобіжники, реле, перемикачі, резистори,
конденсатори, котушки індуктивності, радіолампи, напівпровідникові
та вимірювальні пристрої тощо. Вузол являє собою конструкцію, що
складається з деталей, об'єднаних електричним монтажем. Блоком
називається конструкція, що складається з вузлів, окремих деталей і
електричного монтажу, розміщених на спільному шасі в одному кор-
пусі. Блок може мати панелі з органами контролю і керування, а також
штепсельні роз'єми для міжблокових з'єднань, контрольні гнізда то-
що.
Радіопристрій являє собою систему окремих блоків, об'єднаних
за функціональною ознакою (радіоприймальний пристрій, електропро-
гравач тощо).
Виробництво радіоапаратури складається з таких основних
технологічних процесів: виготовлення конструктивних деталей (шасі,
каркаси, кріпильні деталі) і нестандартних деталей та вузлів (тобто
радіодеталі і вузли зі специфічними особливостями, які застосовують-
ся тільки в даному пристрої); монтаж вузлів, блоків і пристроїв; нала-
годження дослідних зразків (при освоєнні виробництва нової апарату-
ри); технічний контроль монтажу; електричне регулювання; випро-
бування (контрольні й типові); приймальний контроль.
У радіопромисловості застосовують дуже великий асортимент
проводів і кабелів, що розрізняється за призначенням (низьковольтні і
високовольтні), за матеріалами жил, їх товщиною; за матеріалами і
кольором ізоляції тощо.
У практиці комерційної роботи товарознавців найбільшого зна-
чення мають радіодеталі (резистори, конденсатори), напівпровід-
никові прилади (діоди, транзистори, тиристори, одноперехідні тран-
зистори, польові транзистори), мікроелектротехніка (дискретна, інтег-
ральна), моткові та інші вироби.
2.Напрямки розвитку асортименту радіоелектронних товарів. Методичні вказівки
Сучасна радіоапаратура дедалі більше ускладнюється і при зви-
чайних (об'ємних) методах конструювання на дискретних елементах
не може бути малогабаритною і надійною. Саме тому набув розвитку
новий напрям електронної техніки, який розв'язує проблему ство-
рення мікрогабаритних схем, - мікроелектроніка. У ній є два напрями
розвитку - дискретний та інтегральний.
3.Дискретний та інтегральний напрямки розвитку мікроелектроніки. Методичні вказівки
Дискретна мікроелектроніка об'єднує модульне і мікро-
модульне конструювання радіоапаратури на основі дискретних еле-
ментів (звичайних радіодеталей). Модульне збирання апаратури поля-
гає в ущільненні монтажу при використанні звичайних малога-
баритних навісних радіодеталей. Найпростішим елементом при цьому
є модуль, який являє собою функціонально закінчений вузол, складе-
ний зі звичайних малогабаритних деталей із застосуванням друкова-
ного монтажу.
Модуль може бути плоский (у вигляді одноплатного друкова-
ного вузла) і об'ємний (у вигляді міжплатного друкованого вузла).
Повністю складений модуль герметизують, заливаючи його компа-
ундом, що значно підвищує надійність, механічну міцність і вологість
модуля.
Показником міри мініатюризації радіоапаратури є щільність
монтажу, тобто кількість радіодеталей, розміщених в 1 см3 пристрою.
Так, у радіоапаратурі кращих конструкцій, з використанням мало-
габаритних ламп, щільність монтажу сягає 0,1 ел/см3; в апаратурі мо-
дульної конструкції при використанні напівпровідникових приладів -
1 . . . 2 ел/см3.
Мікромодульне збирання апаратури ґрунтується на викорис-
танні найпростіших конструктивних елементів, стандартних за розмі-
рами, способами складання і монтажу мікромодуля. Мікромодуль яв-
ляє собою мініатюрний замінний функціональний вузол: підсилювач,
генератор, тригер або інший каскад.
Зменшення габаритів і маси мікромодуля досягають за рахунок
застосування для розробки мінімальних розмірів елементів і за раху-
нок їх щільного складання. Кожен мікроелемент - це ізоляційна тонка
пластинка (0,3 мм), на якій змонтовано до чотирьох радіодеталей (на-
півпровідник, резистор, конденсатор, котушка індуктивності).
Квадратна ізоляційна пластинка мікроелемента має 12 кон-
тактних виводів, зроблених у вигляді металізованих пазів (по три з
кожного боку квадрата, до яких підведено виводи радіодеталей). Мік-
роелементи з'єднуються між собою в мікромодулі впаюванням у ме-
талізовані пази з'єднувальних провідників. Складений мікромодуль
подібний до етажерки, горизонтальними полицями якої є мікро-
елементи, а вертикальними стояками - з'єднувальні провідники.
Щільність монтажу мікромодульної апаратури 10 н- 20 ел/см3. Засто-
совують їх у малопотужній апаратурі зв'язку в діапазонах довгих, се-
редніх і коротких хвиль, у лічильно-розв'язувальних пристроях, як
правило, в не дуже складній радіоапаратурі.
Інтегральна мікроелектротехніка - це тверде тіло, що об'єд-
нує механічно невіддільні елементи (транзистори, резистори, конден-
сатори, котушки індуктивності тощо), які використовуються в інтег-
ральній мікроелектроніці як комплектуючі елементи. Інтегральна мі-
кросхема - це той мікроелектронний виріб, який виконує певну функ-
цію перетворення й обробки сигналів. Наприклад: кожна інтегральна
схема складається з одного або кількох функціональних пристроїв
(детектор, підсилювач високої або низької частоти, мультивібратор та
ін.). Конструктивно інтегральна схема являє собою пристрій невели-
ких розмірів і маси приблизно таких, як у окремо взятого транзистора,
вміщеного в металевий, пластмасовий або керамічний герметичний
корпус круглої або прямокутної форми. Інтегральна схема - це нероз-
дільний цілий виріб. Процес їх виробництва повністю автоматизова-
ний: застосовуються найпрогресивніші технології з використанням
лазерного напилення і нагрівання, осаджування у вакуумному середо-
вищі, досить точно дозованого дифундування одних речовин в інші і
т.п.
Класифікація. За кількістю елементів, що в них містяться, ін-
тегральні схеми поділяють на п'ять ступенів інтеграції: перший сту-
пінь - до 10 елементів; другий - до 102, третій - до 103, четвертий - до
104, п'ятий - до 105 елементів. Ті мікросхеми, що містять більше 102
елементів, називають мікросхемами підвищеного рівня інтеграції, а ті, що мають четвертий-п'ятий ступінь інтеграції, - великими інтеграль-
ними схемами (БИС).
За технологічними принципами виготовлення інтегральні схеми
поділяють на напівпровідникові (тверді), гібридно-плівкові, тонко-
плівкові і суміщені.
У напівпровідникових (твердих) інтегральних схемах елементи
перетворюються на об'ємні на поверхні монокристалічної напів-
провідникової пластини (підложки). У гібридно-плівкових елементи
наносяться або кріпляться на діелектричній підложці, активні елемен-
ти (транзистори, діоди) виконуються безкаркасними або як монолітні
елементи твердих інтегральних схем. Як пасивні елементи і міжком-
понентні зв'язки використовуються тонкі плівки.
У тонкоплівкових інтегральних схемах елементи виготов-
ляються нанесенням на діелектричну підложку тонких діелектричних,
резистивних, напівпровідникових, магнітних плівок. Ці схеми мають
найвищу інтеграцію, тобто сумарну кількість активних і пасивних еле-
ментів, що входять до схеми. Внаслідок труднощів одержання плів-
кових активних елементів вони не набули широкого застосування.
У суміщених інтегральних схемах активні елементи вико-
нуються всередині напівпровідникової підложки, а пасивні - на її по-
верхні у вигляді нанесених тонких плівок. Особливістю таких ін-
тегральних схем є високий ступінь інтеграції при збереженні добрих
якостей складових елементів.
За функціональним призначенням інтегральні схеми поділя-
ються на лінійні (аналогові) і цифрові (логічні). Лінійні інтегральні
схеми виконують функцію підсилювачів сигналів, генераторів, змішу-
вачів, детекторів, відеопідсилювачів та інших пристроїв, в яких актив-
ні елементи працюють у лінійному режимі або здійснюють нелінійні
перетворення вхідних сигналів. Цифрові інтегральні схеми викорис-
товуються в електронних обчислювальних машинах, пристроях дис-
кретної обробки інформації, системах автоматики.
За конструкцією і розташуванням зовнішніх виводів, що ви-
значають спосіб приєднання до з'єднувальної друкованої плати, мік-
росхеми бувають: із виводами, які розміщуються паралельно мон-
тажній площині корпусу і приєднуються до плати внапуск паянням
або зварюванням; із штирковими виводами, що розміщуються перпен-
дикулярно монтажній площині корпусу і приєднуються паянням у ме-
талізовані монтажні отвори плати.
Головними електричними параметрами інтегральних схем є на-
пруга живлення (3+30 В) та потужність споживання від джерела жив-
лення (наприклад, у схем середнього ступеня інтеграції в інтервалі
15+150 мВт).
Маркування
Напівпровідникові прилади - діоди - маркують п'ятьма елемен-
тами. Перший - буква, означає вихідний матеріал приладу: Г - гер-
маній, К - кремній, А - арсенід галію. Другий елемент - буква "Д" -
різновид приладу. Третій елемент - цифра, означає клас або при-
значення діоду: 1 - малої потужності; 2 - середньої потужності; 3 - ве-
ликої потужності; 4 - універсальні; 5 - імпульсні; 8 - стабілітрони; 9 -
варикапи. Четвертий елемент - числа від 01 до 99 - порядковий номер
розробки діоду. П'ятий елемент - букви від "А" до "Я", означають
поділ технологічного типу на групи.
Наприклад, асортимент напівпровідникових діодів включає: діо-
ди для випрямлення - германієві площинні (Д7А - Д7Ж; Д302 -
Д305), кремнієві площинні (КД 202, Д211, Д214 - Д215; Д217 -
Д218; Д221 - Д223), германієві точкові (Д1А - ДІЖ; Д2А - Д2И,
Д9А - Д9М; Д10 - Д14), кремнієві точкові (Д104 - Д106; КД109), уні-
версальні (КД410А, КД410Б); діоди імпульсні - германієві (Д18, Д20,
ГД507 А), кремнієві (КД 521Г, КД 521Д, КД503А); стабілітрони -
кремнієві (Д814Б, Д809, Д814А, Д814В, Д814Г, Д814Д, КЕ 168А,
КЕ433, КС439, КС456, КС515, Д818); варикапи (Д909, КВ109); селе-
нові випрямлячі плівкові (7ГЕ350АФС, 5ГЕ200АФ-С); випрямні бло-
ки (КЦ109А; КЦ405В).
Інтегральні мікросхеми маркують чотирма елементами. Перший
елемент - цифра, позначає конструктивно-технологічне виконання
мікросхеми. Наприклад: 1, 5, 7 - напівпровідникові; 2, 4, 6, 8 - гібрид-
ні; 3 - плівкові. Другий елемент - дві цифри, означає порядковий но-
мер розробки серії мікросхеми (від 0 до 99). Третій елемент - дві бук-
ви, позначають функціональне призначення мікросхеми. Наприклад:
ДА - детектор амплітудний, ДС - діод частотний, ПС - перетворювач
частоти, УН - підсилювач низької частоти, ХК - багатофункціональна
комбінована. Четвертий елемент - порядковий номер розробки мікро-
схеми, при цьому два перших елементи означають номер серії мікро-
схеми (наприклад, 155). Букви "К", "КМ" і "КР" на початку умовного
позначення мікросхеми характеризують умови їх приймання на заводі-виробнику. Для радіоапаратури побутового призначення нині виро-
бляють велику кількість різноманітних за призначенням інтегральних
гібридних схем: серії К155 - для сенсорних пристроїв телевізорів,
К224 - у блоці кольорів і яскравості кольорових телевізорів, К157 - у
радіомовній апаратурі як підсилювач низької частоти, підсилювач ви-
сокої частоти із перетворювачем, підсилювач проміжної частоти з де-
тектором. Застосовують також інтегральні мікросхеми серії К237ХК1,
К237ХК2, К127ХКЗ, К237ХК5; К237УН1, К2372НЗ, К237УН5 (напри-
клад, у радіоприймачах сімейства (серії) "Меридіан", у магнітолах
"Ореанда", К118А (у підсилювача "Одісей") та ін.
Останнім часом у торговельній мережі, крім радіодеталей, з'яви-
лись радіокомплектуючі вироби: плати пам'яті; блоки запису на ком-
пакт-диск звукового супроводу і відеозображення та ін. Ці вироби мо-
жуть включати багато інтегральних мікросхем і інших радіодеталей.
Користуються попитом у покупців. Ціни на них знаходяться в інтер-
валі від 210 грн до 1 тис. грн (у середньому). Тому виникла нагальна
необхідність вивчення асортименту і показників якості цих радіо-
електронних товарів.