4.4. Здійснювати первинну обробку ран.

1. Дезінфекція операційного поля у радіусі 10 см. навколо рани.

2. Знеболення.

3. Ревізія порожнини рани, видалення сторонніх тіл.

4. Видалення пошкоджених тканин, освіження країв рани, відступивши 0,5-1 см. У щелепно-лицевій ділянці видалення лише нежиттєздатних тканин.

5. Проведення гемостазу в рані шляхом перев'язування судин чи електрокоагуляції їх.

6. Промивання рани антисептичними засобами.

7. Введення у рану дренажу.

8. Ушивання рани після ретельного видалення пошкоджених тканин.

4.5. Промивати шлунок, кишечник.

Промивання шлунка:

1. Посадити хворого на стілець.

2. Ввести шлунковий зонд до встановленої позначки (відстань від різців до пупка плюс ширина його долоні).

3. Приєднати до зонда лійку, опустити її до рівня шлунка.

4. Тримаючи лійку трохи похило налити в неї 1л води кімнатної температури.

5. Повільно піднімати лійку вгору на 1м. Коли вода досягне вічка, опустити її до рівня колін і вилити воду у посудину (1-а порція промивних вод береться на дослідження).

6.Повторювати п. 3 і 4 до отримання чистих промивних вод, використовуючи приготовлені 10 л води.

7. По закінченню процедури від'єднати лійку і вивести зонд із шлунка.

Промивання кишечника:

1. Попросити пацієнта лягти на кушетку на лівий бік із зігнутими і приведеними до живота ногами.

2. Змастити кінець зонда вазеліном.

3. Розсунути сідниці і ввести заокруглений кінець зонда в кишечник і просувати його на глибину 30-40 см.

4. Приєднати до зонда лійку.

5. Тримаючи лійку трохи нахиленою на рівні сідниць хворого, налити в неї 1 л води підігрітої до 37-38°С.

6. Повільно піднімати лійку на висоту 1м. Коли вода досягне вічка лійки, опустити її нижче рівня сідниць, не виливаючи води з лійки поки вона не буде повністю заповнена.

7. Злити воду у приготовлену посудину.

8. Повторювати п. 5-7, використовуючи приготовлені 10 л. води.

9. Після закінчення процедури від'єднати лійку і повільно вивести зонд з кишечника.

4.6. Проводити транспортну іммобілізацію.

Транспортна іммобілізація забезпечує нерухомість органа ( кінцівки, хребта) у відповідному положенні на визначений час.

Використовують стандартні ( шина Дітеріхса, Крамера ) та імпровізовані (виготовлені з підручних засобів: дерев'яних чи пластмасових пластин, дощечок, палиць) шини. Інколи з метою іммобілізації травмовану кінцівку прибинтовують до здорової чи до тулуба.

Шини повинні фіксувати два суглоби, а при переломі стегнової кістки -три.

Застосування драбинчастої металевої шини Крамера ( довжина 1 м, ширина до 15 см ) при переломі передпліччя:

1. На здоровій руці хворого визначають пункти, що відповідають ліктьовому та плечовому суглобам.

2. На рівні ліктя роблять згин під кутом 70-90°, на рівні плечового суглоба - під кутом 110-120°. Подальше формування шини лікар проводить на собі.

3. Шину вкривають рівномірним шаром вати на стороні прилягання її до тіла, обгортають спіральними турами бинта.

4. Накладають шину на ушкоджену кінцівку. Вкладають під паху ватно-марлевий валик та невеликий жмутик вати у долоню. Прибинтовують шину від кисті до здорової частини плечового пояса. Кінці бинту фіксують на плечі.

5. Передпліччя з шиною підвішують на хустці.