
- •Линець м.М.
- •Міжнародна олімпійська система
- •Фундаментальні принципи олімпійського спорту.
- •Олімпійська хартія - основний правовий документ олімпійського спорту.
- •Глава III Олімпійської хартії ("Міжнародні спортивні федирації") присвячена опису ролі мсф, їх місії в олімпійському русі і умов їх визнання моКом.
- •Діяльність міжнародного олімпійського комітету (мок).
- •Міжнародні спортивні федерації (мсф).
- •Національні олімпійські комітети (нок) та їх роль у зміцненні міжнародного олімпійського руху.
- •Міжнародна олімпійська академія, олімпійський музей.
ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
Кафедра теоретико-методичних основ спорту
Бріскін Ю.А.
Линець м.М.
Пітин М.П.
Лекція з навчальної дисципліни
„ОЛІМПІЙСЬКИЙ СПОРТ”
Міжнародна олімпійська система
“ЗАТВЕРДЖЕНО”
на засіданні кафедри теорії спорту
„__” _________ 2010 р. протокол № __
Зав. каф _____________ Ю.Бріскін.
Фундаментальні принципи олімпійського спорту.
Підхід Пьера де Кубертена до олімпізму і до його проникнення в життя світової спільноти став зрозумілою і широко сприйнятою вихідною позицією для розвитку олімпійського руху і олімпійського спорту. Вже на самому початку своєї діяльності Кубертен притягнув в круг своїх прибічників людей, що мали високий соціальний статус і що мали солідну політичуе вагу, великою владою і фінансовими ресурсами. Це дозволяло їм вести незалежну політику, а в окремих випадках і фінансувати розвиток олімпійського руху. Кубертену і його прибічникам вдалося створити базис олімпійського руху з освічених аристократів, незалежних в практичному рішенні господарських і політичних питань. Проте цей "класовий тил" із самого початку створив умови, що робили неможливим засудження причин соціальної нерівності між спортсменами, ліквідацію соціальних упереджень відносно жінок (у тому числі і у сфері спорту) і дискримінаційних заходів стосовно окремих країн. Необхідно відмітити, що і уся історія розвитку спорту в докубертенівский період заклала для таких підходів міцні основи.
П"єр де Кубертен, звертаючись до учасників ігор ІХ Олімпіади (1928 р.) в Амстердамі, виклав основні принципи сучасного олімпійського руху. Він наголошував і відстоював наступні положення:
притримуватись рівності основних видів спорту;
проводити змагання в мистецтві, котрі проникнуті ідеями спорту;
давати клятву спортсменів, яка, спираючись на честь і гідність людини, містить єдину правильну основу ефективного вирішення проблеми аматорства;
відстоювати олімпійський прапор, котрий має всі кольори народів і символізує п’ять частин світу, об’єднаних спортом;
дотримуватись церемонії і ритуалу відкриття і закриття Ігор, з відданням шани олімпізму, від якого вони беруть свій початок;
відстоювати авторитет МОК.
У новому варіанті Олімпійської хартії, прийнятої у 1990 році, називаються наступні 7 основних принципів олімпійського руху:
концепція сучасного олімпізма, розроблена П.Кубертеном, за ініціативою якого в червні 1994 року в Парижі відкрився Міжнародний атлетичний конгрес з метою відновлення Олімпійських ігор (ОІ). 23 червня 1894 р. створений МОК, котрий з того часу керує олімпійським рухом.
Олімпізм об’єднує спорт, культуру, освіту, проголошує виховні цінності, а також повагу до загальних етичних принципів.
Метою олімпізма є гармонійний розвиток людини, збереження людської гідності та мирного суспільства.
Олімпійський рух об’єднує організації, спортсменів, котрі керуються Олімпійською хартією.
Олімпійський рух вдосконалює сучасний світ, виховує молодь в дусі неприйняття дискримінації, вимагає проведення чесних змагань.
Діяльність Олімпійського постійна і універсальна. Найвищий прояв його - ОІ.
Олімпійська хартія керує організацією та функціонуванням олімпійського руху, визначає умови святкування ОІ.
В сучасній концепції олімпізма можна виділити наступні основні ідеї:
Політична ідея - підтримка антивійськового руху, примирення народів.
Гуманістична ідея - рівність людей, подолання класових, національних, релігійних, майнових протиріч.
Філософсько-педагогічна ідея - використовуючи спортивно-ігровий метод виховання, забезпечити всебічне розумове, моральне і фізичне виховання. Сприяти особистому вдосконаленню, максимальному розвитку здібностей, рекордних досягнень.
Вже з перших років існування МОК створив передумови для майбутніх соціальних і політичних конфліктів в цій сфері, в більшій або меншій мірі тих, що проявлялися упродовж усієї історії олімпійського руху.
Пьер де Кубертен чітко уявляв собі вигляд, який має міжнародне розповсюдження спорту, і те, що по своєму характеру спорт може стати як засобом реалізації гуманістичних ідей, зміцнення світу, подолання соціальних, расових, національних обмежень і міжнародних конфліктів, так і засобом поглиблення протиріч між різними соціальними групами і різними соціальнополітичними системами, джерелом формування соціальних і політичних конфліктів.
Процеси розвитку олімпійського руху і олімпійського спорту з об'єктивних причин неодноразово виявлялися у сфері діяльності людей і організацій, не здатних повною мірою реалізувати ту життєву філософію, яку проповідував Кубертен. І було потрібно не одне десятиліття, щоб олімпійський рух і олімпійский спорт перетворилися на цілісну систему, що стабільно функціонує незважаючи на постійно виникаючі проблеми і протиріччя.
У сучасній концепції олімпізму можна виділити три основні ідеї:
політичну;
гуманістичну;
філософсько-педагогічну.
Політична ідея олімпізму полягає в спільності і примиренні усіх народів світу, в підтримці міжнародного антивоєнного руху. Прагнення Кубертена поставити олімпійську ідею мирного спілкування народів вище за міждержавні конфлікти і протиріччя стає у наш час усе більш реальним.
Гуманістична ідея олімпізму полягає в утвержденні рівності людей, в прагненні через спортивний рух вселити людству необхіність подолання станових, національних, расових, майнових протиріч.
Філософсько-педагогічна ідея олімпізму полягає в тому, щоб, спираючись на переваги спортивно-ігрового методу виховання, забезпечити вільне і усебічний розумовий, культурний і фізичний розвиток особистості, зв'язати заняття спортом з діяльністю в інших сферах громадського життя. У основі цієї ідеї лежить прагнення людини до особистої досконалості, до максимально доступного розвитку своїх здібностей, до рекордних досягнень.