Обсяги місцевої роботи критого рухомого складу на станціях дільниці к-о

Станції дільниці	Вивантаження по напрямках		Навантаження по напрямках		Баланс порожніх вагонів
	Непарний	Парний	Непарний	Парний	Надлишок	Нестача
1	10	12	4	4	14
3	6	5	7	3	1
4	4	2	9	10		13
6	5	3	5	2	1
Разом	25	22	25	19	3

Таблиця 2

Обсяги місцевої роботи відкритого рухомого складу на станціях дільниці к-о

Станції дільниці	Вивантаження по напрямках		Навантаження по напрямках		Баланс порожніх вагонів
	Непарний	Парний	Непарний	Парний	Надлишок	Нестача
1	22	28	10	10	30
3	15	11	17	8	1
4	10	6	21	40		45
6	12	6	11	12		5
Разом	59	51	59	70		19

5.2. Побудова діаграм течії критих та відкритих місцевих вагонопотоків на дільниці

Діаграми течії місцевих вагонопотоків на дільниці будуються для визначення розмірів руху місцевих вагонопотоків на перегонах і розрахунку кількості місцевих поїздів. Нижче надається зразок діаграм (рис. 6, 7), які наводяться в пояснювальній записці. На рисунках окремо показується вагонопотік під вивантаження на проміжних станціях та навантаження з них, а також рух порожніх вагонів по кожному роду рухомого складу. Після цього будується загальна діаграма течії місцевих вагонопотоків на заданій дільниці (рис. 8).

Рис. 6. Діаграма течії критого вагонопотоку

Рис. 7. Діаграма течії відкритого вагонопотоку

Рис. 8. Загальна діаграма течії місцевих вагонопотоків на дільниці К-О

Наприклад, для критого рухомого складу (рис. 6) на дільницю для роботи на проміжних станціях зі станції К відправляється 25 навантажених вагонів; по станції 1 відчіпляється 10 вагонів і далі прямує вже 15 вагонів. Після роботи по відчіпленню вагонів на станціях 3, 4, 6 із цього вагонопотоку не залишається жодного вагона. Одночасно, починаючи зі станції 1, на якій є причіпка 4/14 вагонів, у вагонопотік навантаження додається причіпка по кожній проміжній станції, відповідно: 7/1, 9 та 5/1 вагонів. Таким чином, до станції О набираються всі навантажені вагони, що прямують у цьому напрямку (у прикладі – 25 ваг.). Потім планується робота з порожніми вагонами на дільниці на підставі табл. 1 та 2. У залежності від напрямку нормальної течії порожніх вагонів даної категорії проставляється загальний прийом чи здача порожніх по кінцевих (технічних) станціях. Усередині дільниці зі станцій надлишку порожні вагони збірним поїздом передаються на станції нестачі. Забороняється зустрічне просування порожніх вагонів одного типу рухомого складу. Загальна діаграма (рис. 8) є поєднанням двох попередніх діаграм.

5.3. Розрахунок кількості збірних поїздів на дільниці

Розвезення місцевого вантажу, подача порожніх вагонів на проміжні станції та прибирання вантажних і порожніх вагонів із них можуть здійснюватися збірними, вивізними поїздами або диспетчерськими локомотивами.

Вибір найбільш доцільної у даних умовах системи організації місцевої роботи залежить від загального обсягу роботи дільниці та окремих станцій, кількості станцій, які виконують навантаження й вивантаження вагонів, норм часу на виконання цієї роботи, довжини дільниці, вагових норм і швидкості ходу поїздів, які обслуговують місцеву роботу.

Диспетчерські локомотиви використовуються з метою прискорення просування збірних поїздів по дільниці. Вони разом із локомотивом збірного поїзда виконують маневрову роботу на проміжних станціях і скорочують кількість зупинок і час простою збірних поїздів.

Вивізні поїзди використовуються головним чином для обслуговування станцій, сусідніх із дільничними, у випадку, коли кількість вагонів, що відчіпляються або причіпляються на даній станції, забезпечує високий ступінь використання сили тяги вивізного локомотива в обох напрямках.

Збірні поїзди обертаються між двома технічними станціями. Час слідування збірного поїзда по дільниці, включаючи час на приймання й здачу локомотива, не повинен перевищувати встановленої норми безперервної роботи локомотивних і кондукторських бригад.

Перш за все необхідно визначити кількість збірних поїздів, яка забезпечить весь обсяг роботи дільниці. Діаграмою течії місцевих вагонопотоків (див. рис. 8) визначена кількість вагонів, що прямують між станціями з місцевою роботою як у парному, так і в непарному напрямку. Оскільки кількість вагонів на напрямках різна, то і кількість поїздів може бути різною. Кількість збірних поїздів визначається розмірами місцевого вагонопотоку, нормою маси поїзда та корисною довжиною приймально-відправних колій на проміжних станціях. На кожному перегоні мінімальна кількість збірних поїздів по напрямках у залежності від маси поїзда визначається за формулою

(5.1)

де – маса поїзда брутто згідно з завданням, т;

– відповідно кількість навантажених і порожніх вагонів на даному перегоні в парному або непарному напрямках;

– середня маса брутто одного вагона, т (за завданням);

– тара вагона, прийняти т.

Кількість збірних поїздів, виходячи з довжини приймально-відправних колій, визначають як

(5.2)

де – середня довжина вагона, м (прийняти м);

– довжина локомотива, м ( прийняти м);

– корисна довжина станційних колій, м (за завданням);

10 – додаткова відстань на точність постановки поїзда в межах корисної довжини колії прийому, м.

Результати розрахунків по кожному перегону зводяться в табл. 3.

Таблиця 3