20. Адміністративні методи державного регулювання

Адміністративні (організаційно-розпорядчі) методи полягають у впливі суб'єкта управління на керований об'єкт за посередництвом владно-розпорядчих вказівок і організаційно-структурних упорядкувань. Як уже зазначалося, організаційні і розпорядчі методи управління є методами прямої дії, оскільки мають директивний, обов'язковий характер. Вони грунтуються на таких управлінських відносинах, як дисципліна, відповідальність, влада, примус. Обидва ці види методів і впливів використовуються спільно, доповнюючи один одного, але між ними існують певні відмінності. Так, при використанні організаційних методів (організаційне регламентування, нормування, проектування) не вказуються конкретні особи, не встановлюються конкретні дати виконання (хоч може бути встановлений термін виконання роботи), натомість, використання розпорядчих методів (наказ, розпорядження, постанова) передбачає зазначення прізвищ виконавців і конкретних термінів виконання поставлених завдань. Якщо організаційні методи, як правило, базуються на типових ситуаціях, то розпорядчі - більшою мірою зорієнтовані на конкретні, що склались у даний момент чи прогнозуються у майбутньому. В практичних умовах розпорядчі методи, як правило, грунтуються на правилах і нормах, що вироблені в процесі здійснення організаційних методів.

Адміністративні (організаційно-розпорядчі) методи включають комплекс організаційних впливів на різних рівнях управління і в різних формах їхнього виявлення. Тому можна зробити висновок:

Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.

Характерними особливостями адміністративних методів державного управління є такі:

1) прямий вплив на керований об'єкт шляхом установлення його повноважень (прав і обов'язків);

2) односторонній вибір суб'єктом управління найближчої та кінцевої мети, завдань управлінського процесу, порядку, термінів його виконання об'єктом, ресурсного забезпечення, умов виконання завдань на кожному конкретному етапі;

3) юридична обов'язковість актів управління (указів, постанов, рішень, розпоряджень, наказів і резолюцій), невиконання яких розглядається як порушення обов'язків та може спричинити не тільки адміністративну чи дисциплінарну відповідальність, але навіть кримінальну.

Виходячи із підзаконного характеру організаційно-розпорядчої діяльності органів виконавчої влади, ефективне застосування адміністративного методу досягається лише шляхом дотримання принципу законності в державному управлінні. Це означає, що найбільш важливі державно-управлінські відносини повинні бути врегульовані законами, а нормативно-правові акти, які є вираженням адміністративних засобів впливу на управлінські об'єкти, повинні грунтуватися на чинному законодавстві та відповідати йому.

Адміністративне регулювання - це дії адміністрації держави або регіону, створені задля збалансованість інтересів господарюючих суб'єктів з допомогою нормативних актів, вказівок, розпоряджень. Адміністрація - це орган структурі державної влади у конкретній території. Вона покликана втілювати в життя закони, постанови і розпорядження, яке зіграють організаційну роль визначають відносини між членами суспільства. У разі нинішнього динамізму адміністративний апарат управління повинен оперативно приймати рішення, прогнозувати майбутнє. Запізнення держадміністрації з прийняттям відповідних рішень зробила їх непотрібними.

У багатьох країнах світу державне управління полягає в принципах централізації і децентралізації. Наприклад, США функція управління кадрами розподілена між Департаментом та Ради захисту системи послуг. Рада забезпечує правової нагляд та інформаційний процес оскарження для державних службовців.

У країнах Східної Європи основні зусилля адміністративних органів в перехідних до ринкової економіки період створені задля регулювання приватизації - вибір об'єктів на продаж, проведення торгів тощо. Україна має б цими питаннями відає фонд наразі державного майна.

Еволюція ринкового відносини - це перехід від стихійного ринку через її і вдосконалення запровадження державного регулювання, що дає можливість балансувати складові елементи системи та поставити конкретну мету, розробити масштабні нові проекти та державні програми. У період війни, економічних криз адміністративне регулювання посилюється. Після стабілізації економічної системи його вплив послаблюється. Проте вільного, повністюсаморегулируемого ринку немає. Отже, державне адміністративне регулювання є об'єктивної потребою.

У разі перехідною економіки адміністративне регулювання передусім націлене створення відповідних умов саморегулювання.

Адміністративні кошти досить ефективні, а часом мають більший перевага порівняно коїться з іншими способами державного регулювання економіки. Використання адміністративних методів ефективно у ситуаціях, якщо нічим не обмежена свобода окремих суб'єктів визначає втрати й інших суб'єктів ознак ринкової економіки загалом.

Адміністративне регулювання доцільне у разі прямого здійснення державного контролю над монопольними ринками шляхом державного регулювання цін.

Адміністративний контроль ведуть над екологічною безпекою великих виробництв, використанням трансфертних платежів та інших.

Регулювання економіки адміністративними засобами ефективне і тоді, якщо спрямоване право на захист національних інтересів, у системі зовнішньоекономічної діяльності, наприклад, ліцензування експорту чи Державний контроль імпорту.

За умов затяжного перехідного періоду від адміністративно-командної системи до ринковому відношенню адміністративне регулювання більшість підприємців сприймає як вседозволеність. Через війну піднімається збалансованість розвитку господарств, виходять диспропорції в грошовому зверненні, розриваються стадії регіонального відтворення. Зменшити тривалість цього періоду, у якому, зокрема, опинилася Україна, можна впровадженням твердої виконавчої.Нагроможденний свого часу в адміністративної економіці досвіду у справі державного регулювання з великим ефектом використовували країни ринкової економіки, зокрема Франція, Японія та ін. Принаймні стабілізації економіки державне адміністративне регулювання поступово перетворюється на глобальне державне вплив. Щойно тоді, з реалізацією ринкових реформ, слід поетапно розмежуйте для державного регулювання ринкової економіки.