Питання для самоконтролю для 5-6 розділів

Завдання для самостійного опрацювання

1. Визначте правові основи безпеки життєдіяльності. Які юридичні заходи входять до її складу?

2. Які завдання законодавства щодо охорони здоров'я громадян?

3. Визначте загальні положення Закону «Про цивільну оборону України».

4. Охарактеризуйте основні положення Закону «Про охорону праці».

5. Які основні завдання екологічного законодавства?

6. Що служить юридичною базою для природоохоронного законодавства?

7. Коли було прийнято Закон України «Про охорону навко­лишнього природ­ного середовища»? Що є об'єктами охорони природи?

8. У чому полягає сутність управління в царині безпеки життє­діяльності?

9. Основні закони щодо безпеки життєдіяльності?

Питання для обговорення на семінарських заняттях

1. Правове регулювання безпеки життєдіяльності.

2. Законодавство України про охорону здоров'я.

3. Законодавство України про охорону праці.

4. Основні положення Закону «Про цивільну оборону України».

5. Екологічне законодавство України.

6. Організаційна структура управління безпекою життєдіяльності.

Теми для рефератів, доповідей та контрольних робіт

1. Завдання законодавства про охорону здоров'я. Права громадян у царині охорони здоров'я. Основні принципи охорони здоров'я.

2. Законодавство України про охорону праці.

3. Законодавство України про дорожній рух.

4. Законодавство України про захист людини від впливу іонізуючих випромі­нювань.

5. Завдання законодавства про охорону навколишнього природного середо­вища, принцип та об'єкти правової охорони навколишнього природного середовища.

6. Законодавство України про охорону атмосферного повітря.

7. Законодавство України про охорону водних ресурсів.

8. Законодавство України про охорону земельних ресурсів.

9. Законодавство України про тваринний світ.

    

Додатки

1. Основн³ терм³ни з безпеки життєдіяльності та ¿х визначення

Загальні поняття

Безпека – стан діяльності, при якому із певною імовірністю виключені прояви небезпеки, або відсутність надмірної небезпеки.

Безпека (життє)діяльності – область наукових знань, що вивчає небезпеки та засоби захисту від них людини у будь-яких умовах його перебування.

Воєнна організація держави — сукупність органів державної влади, війсь­ко­вих формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких пере­буває під демократичним цивільним контролем з боку суспільства і безпо­се­редньо спрямована на захист національних інтересів України від зовнішніх загроз.

Діяльність – специфічна людська форма активного відношення до навколишнього світу, зміст якої складає його доцільне змінювання та перетворення. Будь-яка діяльність містить у собі мету, засіб, результат та сам процес діяльності. Форми діяльності різноманітні. Вони охоплюють практичні, інтелектуальні, духовні процеси, що протікають у побуті, громадській, культурній, трудовій, науковій, учбовій та інших сферах життя.

Громадське місце – частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Загрози національній безпеці — наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.

Залежність від тютюну (нікотиновазалежність) – психофізичний стан,зумовлений залежністю особи віднікотинута інших інгредієнтів тютюнового виробу, що потрапляють в її організм внаслідок вживання нею тютюнових виробів.

Замінники тютюну – засоби, які за своєю дією на здоров'я людини відповідають тютюну, але не містять тютюну.

Здоров’я – природній стан організму, що характеризується його зрівноваженістю із навколишнім середовищем та відсутністю будь-яких хворобливих змін.

В Уставі Всесвітньої організації охорони здоров’я і Законі України «Основи законодавства Укра¿ни про охорону здоров'я» записано: «Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів»

Заклади охорони здоров'я – п³дприºмства, установи та орган³зац³¿, завданням яких º забезпечення р³зноман³тних потреб населення в галуз³ охорони здоров'я шляхом подання медико-сан³тарно¿ допомоги, вклю­чаючи широкий спектр проф³лактичних ³ л³кувальних заход³в або послуг медичного характеру, а також виконання ³нших функц³й на основ³ профес³йно¿ д³яльност³ медичних прац³вник³в.

Ідентифікація небезпеки – процес розпізнавання образу небезпеки, встановлення можливих причин, просторових та часових координат, імовірності прояву, величини та наслідків небезпеки.

Інгредієнти тютюнових виробів – будь-які речовини, за винятком тютюну, що використовуються для виробництва тютюнових виробів.

Куріння тютюнових виробів – дії, що призводять до згорання тютюнових виробів, у результаті чого утворюється тютюновий дим, який виділяється в повітря та вдихається особою, яка їх курить.

Медико-сан³тарна допомога – комплекс спец³альних заход³в, спря­мо­ваних на сприяння пол³пшенню здоров'я, п³двищення сан³тарно¿ культури, запоб³гання захворюванням та ³нвал³дност³, на ранню д³аг­ностику, допомогу особам з гострими ³ хрон³чними захворюваннями та реаб³л³тац³ю хворих та ³нвал³д³в.

Медичне попередження споживачів тютюнових виробів – інформація, що міститься на упаковках тютюнових виробів, про шкідливий вплив вживання цих виробів на здоров'я людини. Медичні попередження споживачів тютюнових виробів складаються із основного та додаткового попереджень.

Мета – те, що уявляється у свідомості та очікується в результаті певним чином спрямованих дій.

Національна безпека — захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам;

Національні інтереси — життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток;

Небезпека – явища, процеси, об’єкти, властивості предметів, здатні у певних умовах наносити шкоду здоров’ю людини. Небезпека – центральне поняття БЖД, під яким розуміють будь-які явища, що загрожують життю та здоров’ю людини.

Кількість ознак, що характеризують небезпеку, може бути збільшена або зменшена у залежності від мети аналізу. Дане визначення небезпеки у БЖД поглинає існуючі стандартні поняття (небезпечні та шкідливі виробничі фактори), тому що є більш об’ємним, таким, що ураховує всі форми діяльності.

Небезпеку зберігають всі системи, що мають енергію, хімічно та біологічно активні компоненти, а також характеристики, що не відповідають умовам життєдіяльності людини.

Небезпеки носять потенційний характер. Актуалізація небезпек відбувається за певних умов, які іменуються причинами. Ознаками, що визначають небезпеку, є: загроза для життя, можливість нанесення шкоди здоров’ю; порушення умов нормального функціонування органів та систем людини. Небезпека – поняття відносне.

Охорона здоров'я – система заход³в, спрямованих на забезпечення збереження ³ розвитку ф³з³олог³чних ³ психолог³чних функц³й, оптимально¿ працездатност³ та соц³ально¿ активност³ людини при максимальн³й б³олог³чно можлив³й ³ндив³дуальн³й тривалост³ життя.

Потенційний – можливий, прихований.

Правоохоронні органи — органи державної влади, на які Консти­туцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

Предмети, пов'язані з вживанням тютюнових виробів, – портсигари, мундштуки, люльки, сигаретний папір, фільтри, обрізувач сигар, що необхідні для вживання тютюнових виробів, крім запальничок та сірників.

Причина – Подія, що передує та викликає іншу подію, яка називається наслідком.

Ризик – кількісна оцінка небезпеки. Визначається як частота або імовірність виникнення однієї події при настанні іншої події. Звичайно це безрозмірна величина, що лежить у межах від 0 до 1. Може визначатися й іншими зручними способами.

Робоче місце – простір, відведений у будівлі чи споруді для перебування працівника в процесі трудової діяльності.

Система – сукупність елементів, взаємодія між якими адекватна маті.

Тютюн – засіб, що містить нікотин і виготовлений з рослини родини пасльонових.

Тютюнові вироби – сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жува­ль­ний тютюн,махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.

Тютюновий дим – продукти згорання тютюнових виробів, що виділяються в повітря внаслідок їх куріння.

Умови діяльності – сукупність факторів середовища перебування, що діють на людину.

Шкода здоров’ю – це захворювання, травмування, у тому числі з летальним наслідком, інвалідністю, тощо.

Екстремальн³ та надзвичайн¿ ситуац³¿ техногенного ³ природного характеру

Аварія — небезпечна подія техногенного характеру, що спричиняє до загибелі людей, або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей, призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу або завдає шкоди довкіллю.

Аварійно-відбудовні роботи — комплекс заходів, які здійсню­ю­ться спеціальними підрозділами залізничного транспорту і які спрямовані на остаточну ліквідацію наслідків аварійної ситуації.

Аварійна картка (АК) — документ установленої форми, що регламентує первинні оперативні дії працівників залізничного транспорту та спецформувань, причетних до ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх магістральним залізничним транспортом.

Авар³йно (пошуково) – рятувальна служба ªДС (Єдина дер­жавна система запоб³гання ³ реагування на надзвичайн³ ситуац³¿ техногенного ³ природного характеру) – структурний п³дрозд³л в³дпов³дного органу виконавчо¿ влади, призначений для орган³зац³¿ та зд³йснення в межах його компетенц³¿ заход³в щодо запоб³гання ³ реагування на надзвичайн³ ситуац³¿ на в³дпов³дних територ³ях.

Аварійно-рятувальна служба – сукупність організаційно об'єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру й окремих їх наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Аварійна ситуація — умови, які відмінні від умов нормального переве­зення вантажів, пов'язані із загорянням, витіканням, розсипа­нням небезпечного вантажу, пошкодженням тари або рухомого складу з небезпечним вантажем і які можуть призвести чи призвели до вибуху, пожежі, отруєння, опромінення, захворювань, опіків, обморожень, загибелі людей і тварин, небезпечних для природного середовища наслідків, а також випадки, коли в зоні аварії на залізниці виявилися вагони, контейнери або вантажні місця з небезпечними вантажами.

Аналіз ризику – процес, що складається з трьох взаємозв'язаних компонентів: оцінка ризику, управління ризиком та повідомлення про ризик.

Ароматизатори – ароматичні речовини, ароматичні препарати, технологічні ароматизатори, коптильні ароматизатори та їх суміші.

Безпечні умови для людини – стан середовища життєдіяльності, при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину.

Відправник небезпечного вантажу – зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка підготовлює та подає цей вантаж для перевезення.

Вимоги безпеки для здоров'я і життя людини – розроблені на основі медичної науки критерії, показники, гранично допустимі межі, санітарно-епідеміологічні нормативи, правила, норми, регламенти тощо (медичні вимоги щодо безпеки для здоров'я і життя людини), розроблення, обгрунтування, контроль і нагляд за якими відноситься виключно до медичної професійної компетенції.

Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи – доку­мент установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об'єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров'я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов'язковим для виконання власником об'єкта експертизи.

Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо безпечності харчових продуктів – документ установленої форми, в якому на підставі результатів аналізу ризику та перевірки (розширеного контролю) наданого виробником або постачальником зразка харчового продукту, допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів, його виробничої технології і технологічного обладнання, що використовується при його виробництві, визначається перелік санітарних заходів та технічних регламентів, яких повинні дотримуватися виробник та постачальник для забезпечення безпечності харчового продукту.

Гігієнічні нормативи — обов'язкові для виконання нормативні документи, що визначають критерії безпеки та (або) нешкідливості для людини факторів навколишнього середовища.

Державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми, санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (санітарні норми) – обов'язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров'ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза – це вид професійної діяльності органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об'єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об'єктах, встановленні відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм – в обгрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини.

Державна санітарно-епідеміологічна експертиза щодо безпечності харчових продуктів – професійна діяльність, яку провадять органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби з метою попередження, зменшення та усунення можливого шкідливого впливу на здоров'я людини харчового продукту і яка полягає в оцінці ризику, визначенні відповідних санітарних заходів та/або технічних регламентів щодо виробництва та/або введення в обіг харчових продуктів і проведенні перевірки (розширеного контролю) на відповідність цим заходам та регламентам наданого виробником або постачальником зразка харчового продукту, допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів, а також нових технологій і технологічного обладнання.

Дієтична добавка ­– вітамінні, вітамінно-мінеральні або трав'яні добавки окремо та/або в поєднанні у формі пігулок, таблеток, порошків, що приймаються перорально разом з їжею або додаються до їжі в межах фізіологічних норм для додаткового, порівняно із звичайним харчуванням, вживання цих речовин; дієтичні добавки також містять або включають різні речовини або суміші речовин, у тому числі протеїн, вуглеводи, амінокислоти, їстівні масла та екстракти рослинних і тваринних матеріалів, що важаються необхідними або корисними для харчування та загального здоров'я Людини.

Долікарська допомога — сукупність заходів, спрямованих на первинний захист людей від дії уражальних чинників, які здійснюються до втручання лікаря.

Дорожньо-транспортна пригода – подія, що сталася під час руху дорожнього транспортного засобу, внаслідок якої загинули або зазнали травм люди чи завдані матеріальні збитки. Рівень надзвичайної ситуації при дорожньо-транспортній пригоді визначається відповідно до порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Екстремальна ситуація – це обстановка, що виникає в природі або в процесі діяльності людини, при якому психофізичні параметри можуть перевищити межі компенсації організму, що призводить до порушення безпеки життєдіяльності людини.

Наприклад, високі і низькі температури, фізичне навантаження, вражаючі токсичні дози отруйних речовин, високі дози опромінення тощо.

Поняття «надзвичайний» трактується як «винятковий, дуже великий, що перевершуº ус³» (С. ². Ожегов). Словосполучення «надзвичайна ситуація» відноситься до сукупності небезпечних подій або явищ, які призводять до порушення безпеки життєдіяльності.

Єдина державна система запоб³гання ³ реагування на надзвичайн³ ситуац³¿ техногенного ³ природного характеру ( ªДС) – центральн³ та м³сцев³ органи виконавчо¿ влади, виконавч³ органи рад, державн³ п³дприºмства, установи та орган³зац³¿ з в³дпов³дними силами ³ засобами, як³ зд³йснюють нагляд за забезпеченням техногенно¿ та природно¿ безпеки, орган³зують проведення роботи ³з запоб³гання надзвичайним ситуац³ям (НС) техногенного та природного поход­ження ³ реагування у раз³ ¿х виникнення з метою захисту населення ³ довк³лля, зменшення матер³альних втрат.

Запоб³гання виникненню надзвичайних ситуац³й – п³дготовка та реал³зац³я комплексу правових, соц³ально-економ³чних, пол³тичних, орган³зац³йно-техн³чних, сан³тарно-г³г³ºн³чних та ³нших заход³в, спрямованих на регулювання техногенно¿ та природно¿ безпеки, проведення оц³нки р³вн³в ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайно¿ ситуац³¿ на основ³ даних мон³торингу (спостережень), експертизи, досл³джень та прогноз³в щодо можливого переб³гу под³й з метою недопущення ¿х переростання у надзвичайну ситуац³ю або пом'якшення ¿¿ можливих насл³дк³в.

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) — технічні засоби індивідуального користування для захисту людини від небезпечних для її життя і здоров'я впливів.

Зона надзвичайної ситуації – окрема територія, де склалася надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру.

Зона можливого ураження – окрема територія, на якій внаслідок виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру виникає загроза життю або здоров'ю людей та заподіяння матеріальних втрат.

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – система організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших заходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків, що реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними силами та засобами підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і господарювання, добровільними формуваннями і спрямовані на захист населення і територій, а також матеріальних і культурних цінностей та довкілля.

Заходи першої допомоги — те саме, що і долікарська допомога.

Захисний дихальний апарат — апарат, призначений для індиві­дуального захисту органів дихання людини від небезпечних і шкідливих факторів, що діють інгаляційно.

Захисний костюм — спеціальний одяг, що має захисні властивості, складова частина засобів індивідуального захисту.

Ізолювальний захисний дихальний апарат — дихальний апарат, що ізолює органи дихання від навколишнього середовища і забезпечує людину повітрям чи дихальним газом.

Катастрофа – велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків.

Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – система, згідно з якою надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру поділяються на класи і підкласи залежно від їх характеру.

Класифікаційна ознака надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – технічна або інша характеристика аварії або катастрофи, що дає змогу віднести її до надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Класифікаційний шифр (позначення) — числовий код небезпеч­ного вантажу, що характеризує його транспортну небезпеку та обумовлю­ється ГОСТ 19433-88.

Компетентний орган з перевезення небезпечних вантажів – орган, що таким визнається Кабінетом Міністрів України з метою виконання міжнародних договорів України у сфері перевезень небезпечних вантажів.

Легкозаймисті речовини і матеріали — горючі речовини і матеріали, які здатні займатися від короткочасного (до 30 с) впливу джерела запалювання з низькою енергією (полум'я сірника, іскра, сигарета, що жевріє, і т.ін.).

Легкозаймисті рідини (ЛЗР) — рідини з температурою спалаху не вище 61 град. С у закритому тиглі або 66 град. С у відкритому тиглі.

Ліквідація наслідків аварійної ситуації — комплекс організаційно-технічних заходів, спрямованих на запобігання загрозі людям, на захист довкілля, збереження вантажу, рухомого складу, споруд, відновлення руху поїздів і маневрових робіт у можливо короткий термін.

Ліквідація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – проведення комплексу заходів, які включають аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на локалізацію зон надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Маршрути перевезення небезпечних вантажів – залізничні шляхи, автомобільні дороги, внутрішні водні шляхи, морський та повітряний простір, де дозволено рух транспортних засобів, які перевозять небезпечні вантажі.

Масові неінфекційні захворювання (отруєння) – масові захворювання, виникнення яких зумовлено впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціальних факторів середовища життєдіяльності, у тому числі об'єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг.

Місця зберігання небезпечних вантажів – спеціально облаштовані місця, майданчики, складські приміщення та споруди, де зберігаються прийняті до/після перевезення небезпечні вантажі.

Міжнародне перевезення небезпечних вантажів – перевезення небезпечних вантажів з території України на територію іноземної держави; з території іноземної держави на територію України; транзитом через територію України.

Медико-психологічна реабілітація – комплекс лікувально-профілактичних, реабілітаційних та оздоровчих заходів, спрямованих на відновлення психофізіологічних функцій, оптимальної працездатності, соціальної активності рятувальників аварійно-рятувальних служб (формувань), осіб, залучених до виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, а також постраждалих внаслідок такої надзвичайної ситуації, передусім неповнолітніх осіб.

Надзвичайний стан – це передбачений Конституц³ºю Укра¿ни особливий правовий режим д³яльност³ державних орган³в, орган³в м³сцевого та рег³онального самоврядування, п³дприºмств, установ ³ орган³зац³й, який тимчасово допускаº встановлен³ цим Законом обмеження в зд³йсненн³ конституц³йних прав ³ свобод громадян, а також прав юридичних ос³б та покладаº на них додатков³ обов'язки.

Надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру –порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, яке призвело (може призвести) до неможливості проживання населення на території чи об'єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.

Надзвичайна ситуац³я (НС) – 1. порушення нормальних умов життя ³ д³яльност³ людей на об'ºкт³ або територ³¿, спричинене авар³ºю, катастрофою, стих³йним лихом або ³ншими чинниками, що призвело (може призвести) до загибел³ людей та/або значних матер³альних втрат.

2. несподівана обстановка, що раптово виникла на певній території або об'єкті економіки в результаті аварії, катастрофи, небезпечного природного явища або стихійного лиха, що можуть привести до людських жертв, шкоди здоров'ю людей або навколишньому середо­вищу, матеріальним втратам і порушенню умов життєдіяльності людей.

3. порушення нормальних умов життєдіяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфіотією, великою пожежою, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських або матеріальних втрат

НС класифікуються:

• за причиною виникнення: навмисн³ та ненавмисні;

• за природою виникнення: техногенні, природні, екологічні, біологічні, антропогенні, соціальні та комбіновані;

• за масштабами поширення наслідків: локальні, об’єктові, місцеві національні, регіональні, глобальні;

• за можливістю запобігання НС: неминуч³ (наприклад, природні) та такі, яким можна запобігти (наприклад, техногенні, соціальні).

До т е х н о г е н н и х відносяться НС, походження яких пов’язане з технічними об’єктами: вибух, пожежі, аварії на хімічно небезпечних об’єктах, викиди радіоактивних речовин на радіаційних небезпечних об’єктах, аварії з викидом екологічно небезпечних речовин, завалення будівель, аварії на системах життєзабезпечення тощо.

До п р и р о д н и х відносяться НС, пов’язані із проявами стихійних сил природи: землетруси, цунамі, повені, виверження вулканів, зсуви, селі, урагани, смерчі, бурі, природні пожежі тощо.

До е к о л о г і ч н о г о лиха (НС) відносяться аномальні зміни стану природного середовища: забруднення біосфери, руйнування озонового шару, опустинювання, кислотні дощі тощо.

До б і о л о г і ч н и х НС відносяться події, що відбуваються в суспільстві, міжнаціональні конфлікти із застосуванням сили, тероризм, грабунки, насильства, протиріччя між державами (війни).

А н т р о п о г е н н і НС є наслідком помилкових дій людей.

Надзвичайні ситуації характеризуються якісними та кількісними критеріями. До якісних критеріїв відносяться: часовий (раптовість та швидкість розвитку подій); соціально-екологічний (людські жертви, виведення із обігу великих площ); соціально-психологічний (масові стреси); економічний. Наприклад, ситуації відносяться до надзвичайних, якщо загинуло більше 10 людей, ГДК перевищена більше ніж в 100 разів, викид нафтопродуктів перевищив 10 т та ін.

Основні причини виникнення НС:

• внутрішні: складність технологій, недостатня кваліфікація персоналу, проектно-конструкторські недоробки, фізичний і моральний знос обладнання, низька дисципліна праці та низька технологічна дисципліна;

• зовнішні: стихійні лиха, неочікуване припинення подачі електроенергії, газу, води, технологічних продуктів, тероризм, війни.

Х а р а к т е р р о з в и т к у Н С. Виникнення НС обумовлене наявністю залишкового ризику. У відповідності із концепцією надлишкового ризику абсолютну безпеку забезпечити неможливо. Тому приймається така безпека, яку приймає і може забезпечити суспільство в даний період часу.

Умови виникнення НС: наявність джерела ризику (тиску, вибухових, отруйних, радіоактивних речовин), дія факторів ризику (викид газу, вибух, загоряння); перебування у вогнищі ураження людей, сільськогосподарських тварин та угідь.

Аналіз причин та ходу розвитку НЗ різного характеру показує їх загальну рису – стадійність. Виділяють п’ять стадій (періодів) розвитку НС:

• накопичення негативних ефектів, що призводять до аварії;

• період розвитку катастрофи;

• екстремальний період, за якого виділяється основна доля енергії;

• період затухання;

• період ліквідації наслідків.

В о г н и щ а у р а ж е н н я т е х н о г е н н о г о х а р а к т е р у. Існують такі вогнища ураження (ВУ): при вибухах конденсованих вибухових речовин, газоповітряних, пароповітряних, пило-повітряних, сумішей; хімічних, радіаційних та біологічних гідродинамічних аваріях, пожежах, аваріях поїздів, падіннях літаків.

Не зазначена якість (н.з.я.) — позначення окремих речовин або сумішей, що мають незазначену якість або склад, але відповідають одному класу небезпеки та номеру ООН.

Нейтралізація — складова частина заходів з ліквідації наслідків аварійних ситуацій, пов'язана із видаленням, розсіюванням, перетворенням у безпечні форми небезпечних вантажів, їхніх парів, продуктів горіння і розкладання.

Небезпечна зона — зона аварії, у межах якої є загроза ураження від вибуху, пожежі, отруєння, опромінення, опіків, обмороження людей і тварин.

Небезпечний вантаж (НВ) — речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин. Зарахування вантажів до небезпечних грунтується на відповідних класифікаційних показниках і критеріях (ГОСТ 19433-88).

Небезпечні речовини – речовини, віднесені до таких класів: клас 1 – вибухові речовини та вироби; клас 2 – гази; клас 3 – легкозаймисті рідини; клас 4.1 – легкозаймисті тверді речовини; клас 4.2 – речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 – речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 – речовини, що окислюють; клас 5.2 – органічні пероксиди; клас 6.1 – токсичні речовини; клас 6.2 – інфекційні речовини; клас 7 – радіоактивні матеріали; клас 8 – корозійні речовини; клас 9 – інші небезпечні речовини та вироби.

Небезпечний фактор – будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров'я людини.

Номер ООН — порядковий номер, наданий небезпечному вантажу або групі подібних за властивостями небезпечних вантажів на основі Рекомендацій Комітету експертів Організації Об'єднаних Націй з перевезення небезпечних вантажів документ SТ/SG/АС. 10/1 Rеv. 8).

Об'єкт підвищеної небезпеки – об'єкт, який згідно з законом вважається таким, на якому є реальна загроза виникнення аварії та/або надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Об'єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи – будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров'я людини, а також діючі об'єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Об'єкти санітарних заходів – харчові продукти, в тому числі для спеціального дієтичного споживання, функціональні харчові продукти, а також харчові добавки, ароматизатори, дієтичні добавки та допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів, допоміжні засоби та матеріали для виробництва та обігу харчових продуктів.

Одержувач небезпечного вантажу – зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка одержує небезпечний вантаж від перевізника.

Оповіщення — доведення сигналів і повідомлень органів управ­ління про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення.

Орган управл³ння ªДС (¿¿ п³дсистемами) – орган виконавчо¿ влади або його структурний п³дрозд³л, призначений для безпосе­реднього кер³вництва д³яльн³стю щодо запоб³гання ³ реагування на надзвичайн³ ситуац³¿ в межах ¿х компетенц³¿.

Оцінка ризику – науково обґрунтований процес, який складається з ідентифікації та характеристики небезпеки, оцінки впливу, характеристики ризику.

П³дсистема – складова частина ªДС.

Перевізник небезпечного вантажу – юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка здійснює перевезення небезпечного вантажу.

Перевезення небезпечних вантажів – діяльність, пов'язана з переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення.

Повідомлення про ризик – взаємний обмін інформацією про ризик між спеціалістами з оцінки ризику, особами, що здійснюють управління ризиком, заінтересованими торговими партнерами та іншими заінтересованими сторонами.

Прикордонні інспекційні пости – потужності (об'єкти), що розташовані у пункті пропуску через державний кордон, включаючи пункти на автомобільних шляхах, залізничних станціях, аеропортах, морських і річкових портах, де здійснюється відповідний контроль (інспектування) імпортованих та експортованих вантажів з об'єктами санітарних заходів, що переміщуються через державний кордон України.

Порушення нормальних умов життєдіяльності – відсутність питного водопостачання, водовідведення, електро-, газо- і теплопостачання (в осінньо-зимовий період) та/або така зміна технічного стану житлового будинку (приміщення), внаслідок якої він став аварійним або не придатним до експлуатації, та/або зміна стану території (об'єкта), внаслідок якої проживання населення і провадження господарської діяльності на території (об'єкті) є неможливим.

Постраждалі внаслідок надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру – особи, здоров'ю яких заподіяна шкода внаслідок надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру.

Потерпілий у транспортній події — особа, що загинула або травмована у транспортній події.

Потенційно небезпечні заходи – заходи (покази озброєння і військової техніки, паради, тренування, навчання), які проводяться в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань та право­охо­ронних органів з використанням озброєння і військової техніки, що можуть створити загрозу виникнення надзвичайних ситуацій техноген­ного та природного характеру.

Реагування на надзвичайн³ ситуац³¿ – скоординован³ д³¿ п³дроз­д³л³в ºдино¿ державно¿ системи щодо реал³зац³¿ план³в д³й (авар³йних план³в), уточнених в умовах конкретного виду та р³вня надзвичайно¿ ситуац³¿ з метою надання нев³дкладно¿ допомоги потерп³лим, усунення загрози життю та здоров'ю людей.

Реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру – скоординовані дії підрозділів єдиної державної системи щодо реалізації планів локалізації та ліквідації аварії (катастрофи), уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру, з метою надання невідкладної допомоги потерпілим, усунення загрози життю та здоров'ю людей, а також рятувальникам у разі необхідності.

Ризик – можливість виникнення та вірогідні масштаби наслідків від негативного впливу об'єктів санітарних заходів протягом певного періоду часу.

Санітарні та протиепідемічні заходи — діяльність, спрямована на створення безпечних для здоров'я умов побуту, праці, навчання, відпочинку та інших сфер життя і діяльності людини, запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб.

Санітарне та епідемічне благополуччя населення – це стан здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами.

Санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи (санітарні заходи) – комплекс організаційних, адміністративних, інженерно-технічних, медичних, нормативних, екологічних, ветеринарних та інших заходів, спрямованих на усунення або зменшення шкідливого впливу на людину факторів середовища життєдіяльності, запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб і масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та їх ліквідацію.

Санітарно-епідемічна ситуація – стан середовища життєдіяльності та обумовлений ним стан здоров'я населення на певній території в конкретно визначений час.

Санітарно-епідеміологічний норматив (гігієнічний норматив, епідеміологічний показник, протиепідемічний норматив) – встановлене дослідженнями припустиме максимальне або мінімальне кількісне та (або) якісне значення показника, що характеризує фактор середовища життєдіяльності за медичними критеріями (параметрами) його безпечності для здоров'я людини та здоров'я майбутніх поколінь, а також стан здоров'я населення за критеріями захворюваності, розповсюджуваності хвороб, фізичного розвитку, імунітету тощо.

Санітарно-епідеміологічний сертифікат (гігієнічний сертифікат) – разовий документ суворої звітності, виданий органами, установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, що підтверджує безпеку для здоров'я та життя людини окремих видів товарів широкого вжитку (харчових продуктів і напоїв, парфумерно-косметичних виробів, товарів дитячого асортименту, виробів побутового призначення тощо) на підставі результатів проведених санітарно-хімічних, токсикологічних, фізико-хімічних, радіологічних, мікробіолог­гічних та інших досліджень.

Санітарний захід безпечності харчових продуктів (санітарний захід) – застосування будь-яких законів, постанов та інших нормативно-правових актів, вимог та процедур для захисту життя і здоров'я людей від ризику, що виникає від споживання харчових добавок, забруд­нюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів у харчових продуктах, підконтрольних санітарній службі, та харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, виконання яких є обов'язковим. Санітарні заходи включають, зокрема, обов'язкові параметри безпеч­ності кінцевого продукту; методи переробки та виробництва; процедури експертизи, інспектування, сертифікації та ухвалення; положення щодо відповідних статистичних методів; процедури відбору зразків та методів оцінки ризику; вимоги щодо пакування та етикетування, які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів.

Середовище життєдіяльності людини (середовище життєдіяльності) – сукупність об'єктів, явищ і факторів навколишнього середовища (природного і штучно створеного), що безпосередньо оточують людину і визначають умови її проживання, харчування, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо.

Сили ³ засоби ªДС – в³йськов³, спец³альн³ ³ спец³ал³зован³ цив³льн³ п³дрозд³ли з ¿х оснащенням, наглядов³ органи та ³нфор­­мац³йн³ бази п³дсистем ºдино¿ державно¿ системи, призначен³ або залучен³ для вико­нання завдань щодо запоб³гання ³ реагування на надзвичайн³ ситуац³¿.

Система оповіщення – комплекс організаційно-технічних заходів, апаратури і технічних засобів оповіщення, апаратури, засобів та каналів зв'язку, призначених для своєчасного доведення сигналів та інформації про виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення.

Сприятливі умови життєдіяльності людини – стан середовища життєдіяльності, при якому відсутній будь-який шкідливий вплив його факторів на здоров'я людини і є можливості для забезпечення нормальних і відновлення порушених функцій організму.

Суб'єкт перевезення небезпечних вантажів – підприємство, установа, організація або фізична особа, які відправляють, перевозять або одержують небезпечні вантажі (відправники, перевізники та одержувачі).

Схід з рейок рухомого складу залізничного транспорту — подія, що призвела до втрати взаємодії хоча б одного колеса рухомого складу залізничного транспорту з рейкою в результаті зміщення колеса від свого нормального положення щодо головки рейки.

Технічний регламент – нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулю­вання та споживчої політики, в якому зазначаються характеристики продукту чи пов'язані з ним процеси і методи виробництва, включаючи відповідні адміністративні положення, виконання яких є обов'язковим. Технічний регламент не містить вимог щодо безпечності харчових продуктів, встановлених згідно із санітарними заходами, та може включати або визначати вимоги до термінології, позначень, пакування, маркування або етикетування стосовно продукту, процесу чи методу виробництва.

Транспортна небезпека — узагальнений показник, що характе­ризує несприятливий вплив небезпечного вантажу на навколишнє середо­вище, обслуговувальний персонал і населення під час нетривалого впливу в умовах аварійної ситуації.

Транспортні події — залізничні події та інциденти, що виникли під час руху рухомого складу залізничного транспорту та призвели до загибелі або травмування людей, пошкодження технічних засобів, вантажу, об'єктів залізничного транспорту, дезорганізації руху поїздів. Транспортні події що загрожують безпеці руху поїздів, у залежності від наслідків, поділяються на залізничні події з тяжкими наслідками, залізничні події, серйозні інциденти та інциденти.

Харчова добавка – будь-яка речовина, яка не вважається харчовим продуктом або його складником, але додається до харчового продукту з технологічною метою в процесі виробництва та яка у результаті стає невід'ємною частиною продукту (термін не включає забруднюючі речовини, пестициди або речовини, додані до харчових продуктів для поліпшення їх поживних властивостей).

Харчовий продукт (їжа) – будь-яка речовина або продукт (сирий, включаючи сільськогосподарську сировину, необроблений, напів­об­роблений або оброблений), призначені для споживання людиною. Харчовий продукт включає напій, жувальну гумку та будь-яку іншу речовину, зокрема воду, що навмисно включені до харчового продукту під час виробництва, підготовки або обробки.

Управління ризиком – процес вибору альтернативних рішень на підставі результатів оцінки ризику та, у разі необхідності, вибору і впровадження відповідних засобів управління (контролю), включаючи регуляторні заходи.

Уражальний чинник джерела надзвичайної ситуації – складова частина небезпечного явища або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом) та перевищенням нормативних показників.

Фактори середовища життєдіяльності – будь-які біологічні (вірусні, пріонні, бактеріальні, паразитарні, генетично модифіковані організми, продукти біотехнології тощо), хімічні (органічні і неорганічні, природні та синтетичні), фізичні (шум, вібрація, ультразвук, інфразвук, теплове, іонізуюче, неіонізуюче та інші види випромінювання), соціальні (харчування, водопостачання, умови побуту, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо) та інші фактори, що впливають або можуть впливати на здоров'я людини чи на здоров'я майбутніх поколінь.

Фільтрувальний захисний дихальний апарат — дихальний апарат, що забезпечує очищення повітря, яке вдихається з навколишнього середовища.

Шкідливий вплив на здоров'я людини – вплив факторів середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров'ю, життю або працездатності людини чи здоров'ю майбутніх поколінь.

Безпека атмосфери

Авар³йн³ викиди – викиди забруднюючих речовин в атмосферне пов³тря внасл³док промислово¿ чи транс-портно¿ авар³¿, катастрофи, стих³йного лиха.

Викид (ем³с³я) – надходження забруднюючо¿ речовини в атмос­ферне пов³тря в³д джерела викиду.

Викид речовини – надходження речовини в атмосферу в³д джерел забруднення.

Виробничий контроль (в галуз³ охорони атмосферного пов³тря) – контроль за виконанням вимог законодавства про охорону атмосферного пов³тря, що зд³йснюºться п³дприºмствами, установами, орган³зац³ями в процес³ ¿х господарсько¿ д³яльност³.

Гранично допустима концентрац³я забруднюючо¿ речовини в атмос­ферному пов³тр³ (ГДК) – в³днесена до визначеного часу максимальна концентрац³я забруднюючо¿ речовини в атмосферному пов³тр³, яка при пер³одичному вплив³ або пост³йному вплив³ на людину та навколишнº природне середовище не справляº на них шк³дливо¿ д³¿ протягом всього життя людини, включаючи в³ддален³ насл³дки.

Граничн³ нормативи утворення забруднюючих речовин – гранична к³льк³сть забруднюючих речовин, як³ утворюються при експлуатац³¿ окремих тип³в технолог³чного та ³ншого обладнання ³ в³дводяться у атмос­ферне пов³тря, встановлюються з врахуванням сучасних техноло­г³чних можливостей, прогресивних малов³дходних технолог³й, комплекс­ного вико­ристання сировини, удосконаленого газопило­очисного облад­нання та ³нше.

Газоочисна установка – споруда, призначена для вловлювання з в³дх³дних газ³в або вентиляц³йного пов³тря наявних в них шк³дливих дом³шок, яка складаºться з газочисних апарат³в, допом³жного облад­нання ³ комун³кац³й.

Гранично допустимий викид (ГДВ) – науково-техн³чний норматив, який встановлюºться за умови, щоб вм³ст забруднюючих речовин в приземному шар³ пов³тря в³д джерела або ¿х сукупност³ не перевищував норматив якост³ пов³тря для населення, тваринного ³ рослинного св³ту.

Джерело викиду (забруднюючо¿ речовини) – об'ºкт, п³дприºмство, цех, агрегат, устаткування та ³нше, з якого надходить ³ розповсюд­жуºться в атмосферному пов³тр³ забруднююча речовина.

Джерело забруднення атмосферного пов³тря – об'ºкт, що розпов­сюджуº забруднююч³ атмосферне пов³тря речовини.

Джерело вид³лення забруднюючих речовин – об'ºкт, в якому в³дбуваºться утворення забруднюючих речовин (технолог³чна установка, обладнання, апарат та ³нше).

Забруднююч³ атмосферне пов³тря речовини (забруднююч³ речовини ЗР) – дом³шки в атмосферному пов³тр³, як³ можуть негативно впливати на здоров'я людей або навколишнº середовище.

Залпов³ викиди – викиди забруднюючих речовин в атмосферне пов³тря, як³ к³льк³сно ³ як³сно передбачен³ технолог³чними регламентами виробництв.

Забруднююча (атмосферне пов³тря) речовина – будь-яка речовина х³м³чного або б³олог³чного походження, що присутня або надходить до атмосферного пов³тря ³ може прямо або опосередковано д³яти на навколишнº природне середовище ³ здоров'я людини.

²нвентаризац³я викид³в – систематизац³я ³нформац³¿ про розм³щення джерел забруднення атмосфери на територ³¿, види ³ к³льк³сний склад забруднюючих речовин, що викидаються у атмосферне пов³тря.

²нструментальний метод контролю – безпосередн³й метод контролю (³нструментальний, ³нструментально-лабораторний, ³ндикаторний) викид³в з джерел забруднення атмосферного пов³тря.

Концентрац³я забруднюючих речовин – к³льк³сть забруднюючо¿ речовини в певному об'ºм³ або вагов³й одиниц³ в газах, що в³дходять в атмосферне пов³тря.

Л³н³йне джерело викид³в – джерело викид³в забруднюючих речовин в атмосферу, в³д якого надходження речовин зд³йснюºться через отв³р, заф³ксований у вигляд³ л³н³¿, ³ маº початок ³ к³нець в систем³ координат.

Нормативний викид – потужн³сть викиду забруднюючо¿ речовини в межах гранично допустимо¿ або тимчасово погоджено¿ потужност³ викиду, встановлено¿ юридично оформленим дозволом на викид на даний пер³од в г/с.

Наднормативний викид – фактична потужн³сть викиду, яка перевищуº нормативний викид в г/с.

Неорган³зований викид – 1) викид, який надходить в атмосферу у вигляд³ ненаправлених поток³в газопилево¿ сум³ш³ в³д джерел забруднення не оснащених спец³альними спорудами для в³дведення газ³в газоходами, трубами та ³ншими спорудами. 2) промисловий викид, який надходить в атмосферне пов³тря у вигляд³ ненаправлених поток³в газопилево¿ сум³ш³ в результат³ порушення герметичност³ обладнання, в³дсутност³ або незадов³льно¿ роботи обладнання по в³дсосу газопилево¿ сум³ш³ в м³сцях перевантаження, вивантаження або збер³гання продукту.

Орган³зований викид – промисловий викид, який надходить в атмосферне пов³тря через спец³ально споруджен³ газоходи, труби, пов³троводи.

Пересувне джерело забруднення атмосфери – транспортний зас³б, рух якого супроводиться викидом в атмосферу забруднюючих речовин.

Площинне джерело викид³в – джерело викид³в забруднюючих речовин в атмосферу, в³д якого надходження речовин зд³йснюºться з поверхн³, що маº територ³альн³ координати в систем³ координат.

Потужн³сть викиду забруднюючо¿ речовини – к³льк³сть забрудню­ючо¿ речовини, що надходить в атмосферне пов³тря за одиницю часу.

Потужн³сть викиду – к³льк³сть речовин, що викидаºться в атмосферне пов³тря за одиницю часу в г/с.

Стац³онарне джерело викиду забруднюючо¿ речовини – джерело викиду, що збер³гаº сво¿ просторов³ координати протягом певного часу ³ зд³йснюº викиди забруднюючих речовин в атмосферне пов³тря.

Сан³тарно-захисна зона – спец³ально орган³зована територ³я, яка встановлюºться в³д джерела шк³дливост³ (в тому числ³ в³д джерела забруднення атмосфери) до меж³ жило¿ забудови, д³лянок оздоровчих установ, м³сць в³дпочинку, сад³вницьких товариств та ³нших прир³внених до них об'ºкт³в.

Стац³онарне джерело забруднення атмосфери – п³дприºмство, цех, агрегат, установка або ³нший нерухомий об'ºкт, що збер³гаº сво¿ прос­торов³ координати протягом певного часу ³ зд³йснюº викиди забруд­ню­ючих речовин в атмосферу.

Тимчасово погоджений викид – гранична к³льк³сть забруднюючих речовин, встановлена для п³дприºмства на в³дпов³дний строк до досяг­нення ГДВ з врахуванням впровадження пов³троохоронних заход³в ³ на р³вн³ викид³в п³дприºмств аналог³чних по потужност³ ³ технолог³чних процесах.

Точкове джерело викид³в – джерело викид³в забруднюючих речовин в атмосферу, в³д якого надходження речовин зд³йснюºться через отв³р, заф³ксований у вигляд³ точки в систем³ координат.

Технолог³чне джерело забруднення – об'ºкт, в якому утворення забруднюючих речовин спричинене технолог³чним процесом.

Тимчасово погоджений викид (ТПВ) – викид забруднюючих речовин в атмосферне пов³тря, що встановлюºться на в³дпов³дний строк на р³вн³ викид³в аналог³чних по потужностях ³ технолог³чних процесах п³дпри­ºмств, як³ досягли найкращо¿ технолог³¿ виробництва до досягнення гранично допустимого викиду.

Безпека гидросфери

Норми якост³ води являють собою сукупн³сть встановлених допус­тимих значень показник³в складу ³ властивостей води водних об'ºкт³в, в межах яких над³йно в³двертаºться шкода здоров'ю населення, забез­печуються нормальн³ умови водокористування ³ еколог³чне благо­получчя водного об'ºкта. Показники, що входять до сукупност³ норм якост³ води, називаються нормованими показниками складу ³ властивостей води. Вони включають нормован³ властивост³ води, тобто загальн³ вимоги до ф³зичних, х³м³чних, б³олог³чних характеристик властивостей води (температури, водневого показника pH, запах³в, присмак³в, токсичност³ води та ³н.) ³ нормован³ речовини, що характеризуються нормами ¿х вм³сту ³ гранично допустимими концентрац³ями (ГДК) у вод³ водних об'ºкт³в для р³зних категор³й водокористування (або ОБРВ шк³дливих речовин у вод³ рибогосподарських водних об'ºкт³в ³ ОДР вм³сту таких речовин у вод³ водних об'ºкт³в господарсько-питного та комунально-побутового водокористування). Нормован³ речовини розпод³ляються на групи з однаковими л³м³туючими ознаками шк³дливост³ (ЛОШ), класами безпеки.

Норми якост³ води в поверхневих та морських водних об'ºктах встановлюються для господарсько-питного, комунально-побутового ³ рибогосподарського вид³в водокористування. До господарсько-питного водокористування належить використання водних об'ºкт³в як джерел господарсько-питного водопостачання, а також для водопостачання п³дп­ри­­ºмств харчово¿ промисловост³.

До комунально-побутового водокористування належить викосрис­та­ння водних об'ºкт³в для купання, заняття спортом ³ в³дпочинку насе­лення; вимоги до якост³ води, встановлен³ для комунально-побутового водоко­ристування, поширюються на водн³ об'ºкти або ¿х д³лянки, як³ знаходяться в межах населених пункт³в.

До рибогосподарських водних об'ºкт³в належать водотоки, водойми або ¿х окрем³ д³лянки, що використовуються (можуть використо­ву­ватись) для промислового добування риби та ³нших об'ºкт³в водного промислу або мають значення для в³дтворення ¿х запас³в. Вони п³дрозд³ляються на 3 категор³¿.

До вищо¿ категор³¿ належать д³лянки водних об'ºкт³в в м³сцях розташування нерестилищ, зимувальних ям ³ масового нагулу особливо ц³нних вид³в риб, мешкання промислових водних ссавц³в, а також охоронних зонах господарств будь-якого типу для штучного розведення та вирощування ц³нних вид³в риб, водних тварин ³ рослин.

До першо¿ категор³¿ належать водн³ об'ºкти, як³ використовуються для збереження ³ в³дтворювання ц³нних вид³в риб, що мають високу чутлив³сть до вм³сту кисню.

До друго¿ категор³¿ належать водн³ об'ºкти, що використовуються для ³нших рибогосподарських потреб. Види та категор³¿ водокорис­тування на водних об'ºктах встановлюються за поданням орган³в Держрибгосппрому Укра¿ни та МОЗ Укра¿ни.

За умови розробки та затвердження еколог³чних чи ³нших вимог ³ норм стану водних об'ºкт³в ц³ вимоги ³ норми сл³д враховувати при розрахунку ГДС речовин.

Î ñ í î â í ³ ï î í ÿ ò ò ÿ:

Асим³лююча спроможн³сть (АС) водного об'ºкта – спроможн³сть водного об'ºкта приймати певну масу речовини в одиницю часу без порушення норм якост³ води в контрольних створах (пунктах) водокористування. АС визначаºться з урахуванням процес³в зм³шування, розбавлення ³ самоочищення дом³шок у водному об'ºкт³.

Басейн водозбірний – частина земної поверхні і товщі грунтів, з яких відбувається стік води у водотік або водойму.

Б'єф – ділянка річки, що розташована вище або нижче водопідпірної споруди (греблі).

Болото – надмірно зволожена земельна ділянка із застояним водним режимом і специфічним рослинним покривом.

Використання води – процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Вода дренажна – вода, яка профільтрувалася з певної території та відводиться за допомогою дренажної системи з метою пониження рівня грунтових вод.

Вода зворотна – вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар'єрної чи дренажної води.

Вода лляльна (підсланева) – вода з домішками (переважно нафтопродуктів), зібрана в колодязях – ллялах машинних відділень судна.

Вода стічна – вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крімшахтної, кар'єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів.

Води – усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води.

Води підземні – води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах.

Води поверхневі – води різних водних об'єктів, що знаходяться на земній поверхні.

Водний об'єкт – природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Водні ресурси – обсяги поверхневих, підземних і морських водвідповідної території.

Водозабір – споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта.

Водойма – безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт.

Водокористування – використання вод (водних об'ºкт³в) для задоволення потреб населення ³ галузей економ³ки.

Водосховище – штучна водойма місткістю більше 1 млн. кубічних метрів, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку.

Водний об'ºкт п³дконтрольний – (водний об'ºкт) зосередження природних вод на поверхн³ суш³, яке внесене до кадастру, маº характерн³ форми поширення ³ риси г³дролог³чного режиму та належить до природних ланок круговороту води: поверхнев³ води суш³ – р³чка, озеро, болото, водосховище, ставок; внутр³шнº море.

Зосередження вод, що належать до господарсько¿ ланки круговороту води, можуть не належати до водних об'ºкт³в. До таких зосереджень вод в³дносяться водогосподарськ³ споруди (ВГС): накопичувач³ води для водопостачання, споруди для транспортування води, водн³ об'ºкти виробничого призначення (мел³оративн³ системи, водойми-охолоджувач³, рибогосподарськ³ ставки), споруди для накопичування та транспорту­вання зворотних вод. Не º водним об'ºктом також частина природного ландшафту (ЧПЛ), яка використовуºться для накопичування зворотних вод чи ¿х транспортування до водного об'ºкта або м³сця обробки чи викорис-тання, наприклад, замкнут³ пониззя рельºфу, тальвеги ³ т.³н.

Водн³ об'ºкти ³з спец³ально встановленими нормами якост³ води (ВСНЯ) – водн³ об'ºкти прикордонних, л³кувальних ³ запов³дних зон, болота, а також водн³ об'ºкти з наявн³стю специф³чних особливостей природного складу ³ властивостей води, наприклад, п³двищеного природного вм³сту завислих речовин, м³неральних солей, зал³за, алюм³н³ю, м³д³, фтору та ³н. Для таких водних об'ºкт³в встановлюються окрем³ показники складу ³ властивостей води, додатково або зам³сть показник³в, що вказан³ в п.1.2.

Водн³ об'ºкти з нормованою як³стю води (ВНЯ) – водн³ об'ºкти, для яких встановлен³ види водокористування та норми якост³ води в³дпов³дно до п.1.2, або встановлен³ окрем³ показники складу та властивостей води, як для ВСНЯ.

Гранично допустимий р³вень токсичност³ (ГДРТ) зворотно¿ води – це такий показник ¿¿ властивост³, при якому НКР менше чи дор³внюº розрахунков³й кратност³ розбавлення зворотно¿ води у контрольному створ³ вод-ного об'ºкта. Фактичний р³вень токсичност³ (ФРТ) дор³внюº НКР, тобто середньоарифметичному значенню ряду визначених показ­ник³в НКР. Якщо ФРТ не в³дпов³даº ГДРТ, визначаºться тимчасово погоджений р³вень токсич-ност³ (ТПРТ), який дор³внюº найкращому середньому показнику НКР ряду досл³д³в.

Гранично допустима концентрац³я (ГДК) речовини у вод³ – встановлений р³вень концентрац³¿ речовини у вод³, вище якого вода вважаºться непридатною для конкретних ц³лей водокористування.

Гранично допустимий скид (ГДС) речовини – показник макси­ма­льно допустимо¿ в одиницю часу к³лькост³ (маси) речовини, що в³дво­диться ³з зворотними водами у поверхнев³ та морськ³ води, який з урахуванням встановлених обмежень на скид ц³º¿ речовини в³д ³нших джерел забруднення гарантуº дотримання норм ¿¿ вм³сту в заданих контрольних створах (пунктах) водного об'ºкта. Таким чином, величини ГДС речовин визначаються ³ встановлюються, як правило, для кожного ³з сукупност³ випуск³в зворотних вод, пов'язаних ºдн³стю водного об'ºкта (тобто за басейновим принципом), з урахуванням оптимального розпод³лу його асим³люючо¿ спроможност³.

Забір води – вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Забруднююча речовина – речовина, що спричиняº пог³ршення якост³ води.

Заплавні землі – прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка).

Засмічення вод – привнесення у водні об'єкти сторонніх предметів і матеріалів, що шкідливо впливають на стан вод.

Зона сан³тарно¿ охорони – територ³я ³ акватор³я, де запровад­жуºться особливий сан³тарно-еп³дем³олог³чний режим з метою запоб³­гання пог³ршенню якост³ води джерел централ³зованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопров³дних споруд.

Контрольн³ створи (КС) або пункти – т³ м³сця, де мають дотриму­ватись встановлен³ норми якост³ води.

П³д час скиду зворотних вод або проведення ³нших вид³в господарсько¿ д³яльност³, що впливають на стан водних об'ºкт³в, як³ використовуються для господарсько-питних ³ комунально-побутових потреб, норми якост³ води або (у випадках природного перевищення цих норм) ¿¿ природний склад ³ властивост³ мають дотримуватись на д³лянках водних об'ºкт³в у межах населених пункт³в, а також у водотоках впродовж 1 км вище найближчого за теч³ºю пункту водокористування (водозабору для господарсько-питного водопоста­чання, м³сця купання або орган³зованого в³дпочинку, територ³¿ населеного пункту), у водоймах – на акватор³¿ в межах 1 км в³д пункту водокористування, в прибе­режних зонах мор³в – на найближч³й границ³ району водокористування або зони сан³тарно¿ охорони.

П³д час скиду зворотних вод або проведення ³нших вид³в госпо­дарсько¿ д³яльност³, що впливають на стан рибогосподарських водоток³в ³ водойм, норми якост³ води або (у випадках природного перевищення цих норм) ¿¿ природний склад ³ властивост³ мають дотримуватись у межах рибогосподарсько¿ д³лянки, починаючи з контрольного створу або пункту, визначеного в кожному конкретному випадку органами М³нпри­роди Укра¿ни, але не дал³ 500 м в³д м³сця скиду зворотних вод або розташування ³нших джерел дом³шок, що впливають на як³сть води (м³сць видобування корисних копалин, проведення роб³т на водному об'ºкт³ ³ т.д.).

П³д час скиду зворотних вод у прибережну зону моря рибогос­подарськ³ норми якост³ води мають дотримуватись у контрольному створ³, що розташований на в³дстан³ 250 м в³д м³сця випуску в будь-якому напрям³.

Контрольн³ створи визначаються органами М³нприроди Укра¿ни за погодженням з органами МОЗ Укра¿ни та Держрибгосппрому Укра¿ни.

Ліміт використання води – граничний обсяг використання води, який встановлюється дозволом на спеціальне водокористування.

Л³м³туючий контрольний створ (ÊÑ) – створ на водному об'ºкт³, для дотримання норм якост³ води в якому необх³дне встановлення найб³льш суворих обмежень на скид речовин ³з зворотними водами.

Ліміт забору води – граничний обсяг забору води з водних об'єктів, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування.

Ліміт скиду забруднюючих речовин – граничний обсяг скиду забруднюючих речовин у поверхневі водні об'єкти, який встановлюється в дозволі на спеціальне водокористування.

Маловоддя – період (фаза) гідрологічного режиму водного об'єкта, при якому спостерігається зменшення його водності, внаслідок чого погіршуються умови забезпечення потреб у водних ресурсах.

Мон³торинг вод – система спостережень, збирання, обробки, збереження та анал³зу ³нформац³¿ про стан водних об'ºкт³в, прогно-зування його зм³н та розробки науково обгрунтованих рекомендац³й для прийняття в³дпов³дних р³шень.

Озеро – природна запади на суші, заповнена прісними або солоними водами.

План заход³в щодо досягнення ГДС речовин – сукупн³сть техн³­чних ³ варт³сних характеристик заход³в ³ споруд, ув'язаних за стро­ками реал³зац³¿ та спрямованих на поетапне досягнення величин ТПС ³ ГДС речовин.

Прибережна захисна смуга – частина водоохоронно¿ зони в³дпо­в³дно¿ ширини вздовж р³чки, моря, навколо водойм, на як³й встанов­лено б³льш суворий режим господарсько¿ д³яльност³, н³ж на решт³ територ³¿ водоохоронно¿ зони.

Р³вень токсичност³ (РТ) зворотно¿ води – це такий показник ¿¿ властивост³, який встановлюºться на основ³ результат³в б³отестування зг³дно з критер³ºм токсичност³ зворотно¿ води ³ визначаºться:

• необх³дною кратн³стю розбавлення (НКР) зворотно¿ води (к³ль­к³сний показник);

• класом токсичност³ (КТ) зворотно¿ води (як³сний показник).

НКР зворотно¿ води для кожного досл³ду визначаºться з урахуванням розрахунково¿ кратност³ розбавлення ц³º¿ води у контрольному створ³ водного об'ºкта ³ обчислюºться на основ³ результат³в б³отестування зг³дно з встановленим критер³ºм токсичност³. Остаточне значення НКР визначаºться, як середньоарифметичне величин таких показник³в у ряд³ досл³д³в.

Клас токсичност³ (КТ) зворотно¿ води визначаºться на основ³ показника НКР та таблиц³ класиф³кац³¿ токсичност³ зворотно¿ води – нетоксична, слаботоксична, пом³рно токсична ³ т.³н. ).

Рибництво – штучне розведення і відтворення риби та інших водних живих ресурсів.

Рибогосподарський водний об'єкт – водний об'єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

Розрахунковий створ (РС) – створ, для якого визначають розра­хунков³ характеристики водного об'ºкта; ним можуть бути контрольний, фоновий, г³дрометричний, гирловий (для р³чок) та ³нш³ створи.

Розрахунков³ умови (РУ) – сукупн³сть характеристик, що прийма­ються для розрахунку умов скиду зворотних вод та ³нших вид³в господарського впливу на водн³ об'ºкти в сучасний пер³од ³ перспектив³. До них належать г³дрограф³чн³, г³дролог³чн³, г³дрох³м³чн³ та ³нш³ характеристики водних об'ºкт³в, характеристики водозабор³в, випуск³в зворотних вод, водоохоронних заход³в.

Сум³щен³ у час³ РУ, за яких формуºться найменша (л³м³туюча) асим³лююча спроможн³сть водного об'ºкта, визначають л³м³туюч³ пер³оди (сезони, м³сяц³), що розглядаються в розрахунках умов скиду зворотних вод.

Схема використання ³ охорони води та в³дтворення водних ресурс³в – передпроектний документ, що визначаº основн³ водогосподарськ³ та ³нш³ заходи, як³ п³длягають зд³йсненню для задоволення перспективних потреб у вод³ населення ³ галузей економ³ки, а також для охорони вод або запоб³гання ¿х шк³дливим д³ям.

Ставок – штучно створена водойма місткістю не більше1млн. кубічних метрів.

Умови скиду зворотних (ст³чних, скидних, дренажних) вод – сукупн³сть встановлених на сучасний пер³од ³ перспективу харак­теристик витрат, складу ³ властивостей зворотних вод, режиму ³ м³сця ¿х скиду до водного об'ºкта. Серед них:

а) категор³я зворотних вод (промислов³, комунальн³ ³ т.п.);

б) фактична витрата зворотних вод;

в) затверджена витрата зворотних вод для встановлення тимчасово погоджених скид³в (ТПС) речовин;

г) затверджена витрата зворотних вод для встановлення гранично допустимих скид³в (ГДС) речовин;

д) затверджен³ ТПС речовин;

е) затверджен³ ГДС речовин;

º) фактичн³ концентрац³¿ речовин;

ж) тимчасово погоджен³ концентрац³¿ речовин, як³ в³дпов³дають ТПС;

з) допустим³ концентрац³¿ речовин, як³ в³дпов³дають ГДС;

и) встановлен³ властивост³ зворотних вод (температура, запах, присмак ³ т.д.);

³) найменування водного об'ºкта – приймача зворотних вод, тип ³ м³сце знаходження ¿х випуску, щодо якого зд³йснюºться розрахунок умов ³ контроль скиду зворотних вод;

¿) режим скиду (протягом доби або м³сяця, або сезон³в, або року).

Витрата води – к³льк³сть води, що прот³каº через живий перер³з в одиницю часу.

Уріз води – межа води на березі водного об'єкта (берегова лінія).

Тимчасово погоджений скид (ТПС) речовини – показник макси­мально допустимо¿ в одиницю часу к³лькост³ (маси) речовини, що в³дво­диться ³з зворотними водами у водний об'ºкт, що встановлюºться п³сля кожного етапу реал³зац³¿ плану заход³в щодо досягнення ГДС речовин та щор³чно з вид³ленням етап³в зниження скиду речовин протягом року.

На першому етап³ досягнення ГДС ³ щор³чно з урахуванням реал³зац³¿ запланованих заход³в величини ТПС речовин встановлю-ються, як правило, виходячи з проектного або нормал³зованого (тобто техн³чно досяжного на д³юч³й чи нововведенн³й водоохоронн³й споруд³) складу, а також найкращих середн³х показник³в (див. п.1.8) фактичного складу зворотних вод п³сля ¿х очищення за попередн³ 12 м³сяц³в, якщо вони г³рш³ за проектн³ чи нормал³зован³.

Токсичн³сть зворотно¿ води – це ¿¿ властив³сть викликати патало­г³чн³ зм³ни або загибель орган³зм³в, що зумовлено присутн³стю у н³й токсич­них речовин. Токсичн³сть води встановлюºться методом б³отесту­вання.

Критер³ºм токсичност³ зворотно¿ води º встановлений к³льк³сний показник патолог³чних зм³н або загибел³ орган³зм³в.

Фактична концентрац³я речовини (середн³й показник) – величина, що приймаºться для оц³нки складу зворотних вод ³ обчислюºться як середньоарифметичне значення даних ряду спосте-режень за попередн³ 12 м³сяц³в за виключенням найменшого ³ найб³льшого чисел ряду.

Концентрац³я речовини для обчислювання ТПС (найкращий середн³й показник) – середн³й показник значень частини даних ряду в³д най­меншого значення до значення, що не перевищуº середньоариф­метичне для всього ряду спостережень за попередн³ 12 м³сяц³в, з урахуванням середньо­арифметичного значення.

Яê³ñòü âîäè – характеристика складу ³ властивостей води, яка визначаº ¿¿ придатн³сть для конкретних ц³лей використання.

Токсичні й отруйні речовини

Аãðîõ³ì³êàòè – орган³чн³, м³неральн³ ³ бактер³альн³ добрива, х³м³чн³ мел³оранти, регулятори росту рослин та ³нш³ речовини, що застосову­ються для п³двищення родючост³ грунт³в, урожайност³ с³льськогоспо­дарських культур ³ пол³пшення якост³ рослинницько¿ продукц³¿.

Агрох³м³чне обстеження – обов'язкове суц³льне обстеження с³льсь­ко­­господарських уг³дь з метою державного контролю за зм³ною показник³в родючост³ ³ забрудненням грунт³в.

Агрох³м³чний паспорт земельно¿ д³лянки (поля) – документ, що м³стить дан³ щодо агрох³м³чно¿ характеристики грунт³в ³ стану ¿х забруднення токсичними речовинами та рад³онукл³дами.

Захист рослин – комплекс заход³в щодо попередження, меншення втрат врожаю с³льськогосподарських культур в³д шк³дник³в, хвороб ³ бур'ян³в.

Залишков³ к³лькост³ – вм³ст д³ючо¿ речовини пестицид³в ³ агрох³м³кат³в, ¿х пох³дн³ ³ продукти перетворення в живих системах (метабол³ти) ³ у навколишньому природному середовищ³.

Паспортизац³я об`ºкта – документальне засв³дчення наявност³ належних умов для роботи з пестицидами ³ агрох³м³катами.

Пестициди – токсичн³ речовини, ¿х сполуки або сум³ш³ речовин х³м³чного чи б³олог³чного походження, призначен³ для знищення, регуляц³¿ та припинення розвитку шк³дливих орган³зм³в, внасл³док д³яльност³ яких вражаються рослини, тварини, люди ³ завдаºться шкода матер³альним ц³нностям, а також гризун³в, бур'ян³в, деревно¿, чагарни­ково¿ рослинност³, засм³чуючих вид³в риб.

Регламенти застосування – сукупн³сть вимог щодо застосування пестицид³в ³ агрох³м³кат³в.

Спец³альн³ сировинн³ зони – рег³они або окрем³ господарства, що в³дпов³дають умовам виробництва продукц³¿ рослинництва ³ тварин­ництва, придатно¿ для виготовлення продукт³в дитячого та д³ºтичного харчування.

Техн³чн³ засоби застосування пестицид³в ³ агрох³м³кат³в – спе­ц³­альн³ машини, механ³зми та пристро¿ для обробки об'ºкт³в пестицидами та внесення орган³чних ³ м³неральних добрив.

Радіаційна безпека

Використання ядерно¿ енерг³¿ – це сукупн³сть вид³в д³яльност³, пов'язаних з використанням ядерних технолог³й, ядерних матер³ал³в, джерел ³он³зуючого випром³нювання у науц³, виробництв³, медицин³ та ³нших галузях, а також видобуванням уранових руд та поводженням з рад³оактивними в³дходами.

Вих³дний матер³ал – уран, який м³стить ³зотопи у тому сп³вв³дношенн³, в якому вони º у природному уран³; уран, зб³днений на ³зотопи 235; тор³й; будь-яка ³з зазначених речовин у форм³ металу, сплаву, х³м³чно¿ сполуки або концентрату; будь-який ³нший матер³ал, що м³стить одну або дек³лька ³з зазначених речовин у концентрац³¿, встановлен³й нормами, правилами та стандартами з безпеки.

Виробники рад³оактивних в³дход³в – юридичн³ або ф³зичн³ особи, внасл³док д³яльност³ яких утворюються рад³оактивн³ в³дходи.

Втручання – будь-яка д³я, спрямована на зменшення опром³нення або запоб³гання йому чи можливост³ опром³нення людини в³д джерел, що не належать до сфери контрольовано¿ практично¿ д³яльност³ або як³ вийшли з-п³д контролю.

Державний кадастр сховищ рад³оактивних в³дход³в – зведення систематизованих в³домостей про об'ºкти для збер³гання чи захоронення рад³оактивних в³дход³в.

Державний реºстр рад³оактивних в³дход³в – посл³довний поточ­ний запис акт³в спец³ально¿ форми про утворення, ф³зико-х³м³чний склад, обсяги, властивост³, а також перевезення, збер³гання та захоронення рад³оактивних в³дход³в.

Джерело ³он³зуючого випром³нювання – ф³зичний об'ºкт, кр³м ядерних установок, що м³стить рад³оактивну речовину, або техн³чний пристр³й, який створюº або за певних умов може створювати ³он³зуюче випром³нювання.

Довго³снуюч³ рад³оактивн³ в³дходи – рад³оактивн³ в³дходи, р³вень зв³льнення яких в³д контролю державного регулюючого органу досягаºться через триста рок³в ³ б³льше.

Іммоб³л³зац³я рад³оактивних в³дход³в – переведення рад³оак­тив­них в³дход³в в ³ншу форму шляхом отвердження, включення в будь-яку матрицю або заключення в герметичну оболонку.

Забезпечення якост³ – комплекс заход³в, що плануються та систе­матично реал³зуються з метою досягнення впевненост³ в тому, що зд³йснюван³ види д³яльност³ в³дпов³дають нормам, правилам та стан­дартам з безпеки.

Захоронення рад³оактивних в³дход³в – розм³щення рад³оактивних в³дход³в в об'ºкт³, призначеному для поводження з рад³оактивними в³дходами без нам³ру ¿х використання.

Збер³гання рад³оактивних в³дход³в – розм³щення рад³оактивних в³дход³в в об`ºкт, в якому забезпечуºться ³золяц³я в³д навколишнього природного середовища, ф³зичний захист ³ рад³ац³йний мон³торинг, з можлив³стю наступного вилучення, переробки, перевезення та захо­ро­нення.

Ефективна доза опром³нення – розрахункова доза опром³нення людини, яка враховуº вклади ефект³в опром³нення р³зних орган³в ³ тканин людини на стан ¿¿ здоров'я у ц³лому.

Кондиц³онування рад³оактивних в³дход³в – операц³¿ щодо п³дго­товки рад³оактивних в³дход³в для перевезення, збер³гання та захо­­ро­нення. Кондиц³онування може зд³йснюватись шляхом розм³щення рад³оактивних в³дход³в в контейнер або ¿х ³ммоб³л³зац³¿.

Коротко³снуюч³ рад³оактивн³ в³дходи – рад³оактивн³ в³дходи, р³вень зв³льнення яких в³д контролю органу державного регулювання ядерно¿ та рад³ац³йно¿ безпеки досягаºться ран³ше н³ж за триста рок³в.

Критична група людей – однор³дна за умовами життя, в³ком ³ статтю група, яка може отримати максимальн³ ефективн³ дози опром³­нення за певним шляхом опром³нення внасл³док практично¿ д³яльност³.

Об'ºкт, призначений для поводження з рад³оактивними в³дхо­дами, – споруда, прим³щення або обладнання, призначен³ для збирання, перевезення, переробки, збер³гання або захоронення рад³оактивних в³дход³в.

Обробка рад³оактивних в³дход³в – операц³¿, що призначен³ для забезпечення безпеки або економ³¿ кошт³в шляхом зм³ни характе­ристик рад³оактивних в³дход³в.

Опром³нення – вплив на людину ³он³зуючого випром³нювання, яке може бути зовн³шн³м опром³ненням внасл³док практично¿ д³яльност³ в³д джерел ³он³зуючого випром³нювання поза т³лом людини або внутр³шн³м опром³ненням в³д джерел ³он³зуючого випром³ню­вання, як³ знаходяться всередин³ т³ла людини.

Опром³нення населення – опром³нення, якого зазнаº (зазнала) людина в³д ядерних установок ³ джерел ³он³зуючого випром³нювання, за винятком профес³йного ³ медичного опром³нення та опром³нення, зумовленого м³сцевим природним рад³ац³йним фоном.

Опром³нення профес³йне – опром³нення персоналу в процес³ його роботи.

Основна дозова межа опром³нення – максимально допустимий р³вень ³ндив³дуально¿ ефективно¿ дози опром³нення людини, встанов­лений цим Законом, перевищення якого вимагаº застосування заход³в захисту людини.

Переробка рад³оактивних в³дход³в – будь-яка операц³я, яка зм³нюº характеристики рад³оактивних в³дход³в, зокрема попередня обробка та кондиц³онування.

Поводження з рад³оактивними в³дходами – д³яльн³сть, пов'язана з збиранням, переробкою, перевезенням, збер³ганням ³ захороненням рад³оактивних в³дход³в.

Попередня обробка рад³оактивних в³дход³в – дезактивац³я, зби­рання, сортування рад³оактивних в³дход³в.

Природний рад³ац³йний фон – опром³нення, зумовлене косм³чним випром³нюванням та випром³нюванням природних рад³онукл³д³в, при­родно розпод³лених у земл³, вод³, пов³тр³ та ³нших елементах б³осфери.

Рад³ац³йна безпека – дотримання допустимих меж рад³ац³йного впливу на персонал, населення та навколишнº природне середовище, встановлених нормами, правилами та стандартами з безпеки.

Рад³ац³йна безпека при поводженн³ з рад³оактивними в³дходами – неперевищення допустимих меж рад³ац³йного впливу на персонал, населення та навколишнº природне середовище, встановлених нор­мами, правилами, стандартами з безпеки, а також обмеження м³грац³¿ рад³онукл³д³в в навколишнº природне середовище.

Рад³оактивн³ в³дходи – матер³альн³ об'ºкти та субстанц³¿, активн³сть рад³онукл³д³в або рад³оактивне забруднення яких переви­щуº меж³, встановлен³ д³ючими нормами, за умов, що використання цих об'ºкт³в та субстанц³й не передбачаºться.

Рàä³àö³éíà àâàð³ÿ (àâàð³ÿ) – под³я, внасл³док яко¿ втрачено контроль над ядерною установкою, джерелом ³он³зуючого випром³ню­вання, ³ яка призводить або може призвести до рад³ац³йного впливу на людей та навколишнº природне середовище, що перевищуº допустим³ меж³, встановлен³ нормами, правилами ³ стандартами з безпеки.

Рад³оактивн³ в³дходи – матер³альн³ об'ºкти та субстанц³¿, активн³сть рад³онукл³д³в або рад³оактивне забруднення яких переви­щуº меж³, встановлен³ д³ючими нормами, за умови, що використання цих об'ºкт³в та субстанц³й не передбачаºться.

Рад³ац³йний захист – сукупн³сть рад³ац³йно-г³г³ºн³чних, проектно-конструкторських, техн³чних та орган³зац³йних заход³в, спрямованих на забезпечення рад³ац³йно¿ безпеки.

Радіаційний дозиметричний контроль — комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на одержання інформації про стан радіаційної обстановки і дійсні дози опромінення людей.

Радіаційний матеріал — будь який матеріал, який містить радіонук­ліди і в якому концентрація активності, а також повна активність вантажу перевищує значення, обумовлені Правилами безпечного перевезення радіоактивних матеріалів N SТ-1.

Р³вень втручання – оч³кувана розрахункова величина дози опро­м³­­нення людини, яка зумовлюº необх³дн³сть обов'язкового вжиття заход³в щодо захисту людини в³д впливу ³он³зуючих випром³нювань.

Спец³альний розщеплювальний матер³ал – плутон³й-239; уран-233; уран, збагачений ³зотопами 235 ³ 233; будь-який матер³ал, що м³стить одну або к³лька ³з зазначених речовин.

Спец³ал³зоване п³дприºмство по поводженню з рад³оактивними в³дходами – п³дприºмство (об'ºднання), яке зд³йснюº на основ³ л³ценз³¿ збирання рад³оактивних в³дход³в, ¿х переробку, перевезення, збер³гання та (або) захоронення.

Сховище рад³оактивних в³дход³в – споруда для збер³гання або захоронення рад³оактивних в³дход³в з обов'язковим забезпеченням ³нженерних, геолог³чних, ф³зичних та ³нших бар'ºр³в, що перешкод­жають м³грац³¿ рад³онукл³д³в.

Ф³зичний захист при поводженн³ з рад³оактивними в³дходами – комплекс орган³зац³йних ³ техн³чних заход³в, спрямованих на недопу­щення несанкц³онованого доступу до рад³оактивних в³дход³в та ¿х використання, на своºчасне виявлення та припинення д³й, спрямо­ваних на порушення недоторканост³ рад³оактивних в³дход³в.

Ядерна безпека – дотримання норм, правил, стандарт³в та умов використання ядерних матер³ал³в, що забезпечують рад³ац³йну безпеку.

Ядерн³ установки – об'ºкти по виробництву ядерного палива, ядерн³ реактори, як³ включають критичн³ та п³дкритичн³ зб³рки; досл³дницьк³ реактори; атомн³ електростанц³¿; п³дприºмства ³ уста­новки по збагаченню та переробц³ палива, а також сховища в³дпрацьо­ваного палива.

Ядерний ³нцидент – будь-яка под³я або ряд под³й одного й того ж походження, що завдають ядерно¿ шкоди.

Ядерний матер³ал – 1) будь-який вих³дний або спец³альний розщеплювальний матер³ал. 2) ядерне паливо, за винятком природ­ного урану ³ зб³дненого урану, яке може вид³ляти енерг³ю шляхом самоп³дтримуваного ланцюгового процесу ядерного под³лу поза ядерним реактором самост³йно або у комб³нац³¿ з яким-небудь ³ншим матер³алом, та рад³оактивн³ продукти ³ в³дходи, за винятком невелико¿ к³лькост³ рад³оактивних продукт³в, рад³оактивних в³дход³в та ядерного палива, що встановлюються нормами, правилами ³ стандартами з ядерно¿ та рад³а­ц³йно¿ безпеки, за умови, що ця к³льк³сть не перевищуº максимальн³ меж³, встановлен³ Радою керуючих М³жнародного агентства з атомно¿ енерг³¿.

Ядерна шкода – втрата життя, будь-як³ ушкодження, завдан³ здоров'ю людини, або будь-яка втрата майна, або шкода, запод³яна майну, або будь-яка ³нша втрата чи шкода, що º результатом небезпечних властивостей ядерного матер³алу на ядерн³й установц³ або ядерного матер³алу, який надходить з ядерно¿ установки чи надсилаºться до не¿, кр³м шкоди, запод³яно¿ сам³й установц³ або транспортному засобу, яким зд³йснювалося перевезення.

Ядерна установка – будь-який ядерний реактор, за винятком реактора, яким обладнаний зас³б морського або пов³тряного транспорту з метою використання його як джерела енерг³¿ для приведення в рух цього засобу транспорту або з будь-якою ³ншою метою, будь-який завод, що використовуº ядерне паливо для виробництва ядерного матер³алу, або будь-який завод, на якому обробляºться ядерний матер³ал, включаючи будь-який завод, на якому переробляºться опром³нене ядерне паливо, та будь-яке м³сце, де збер³гаºться (складований) ядерний матер³ал, за винятком м³сця складування, пов'язаного з перевезенням такого матер³алу, за умови, що дек³лька ядерних установок одного оператора, розташован³ в одному м³сц³, розглядаються як ºдина ядерна установка.

Безпека виробничих процесів – охорона праці

Безпека праці – стан умов праці, при якому відсутня дія на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Безпека виробничого устаткування – властивість виробничого устаткування зберігати відповідність вимогам безпеки праці при виконанні заданих функцій в умовах, які встановлені нормативно-технічною документацією.

Безпека виробничого процесу – властивість виробничого процесу зберігати відповідність вимогам безпеки праці в умовах, які встановлені нормативно-технічною документацією.

Вимоги безпеки праці – вимоги, встановлені законодавчими актами, нормативно-технічною документацією, правилами та інструкціями, виконання яких забезпечує безпеку працюючих.

Виробничий ризик – ймовірність заподіяння шкоди залежно від науково-технічного стану виробництва.

Виробнича травма – порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії виробничих факторів.

Виробничий травматизм – явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві.

Виробниче середовище – сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних факторів, що діють на людину в процесі її трудової діяльності.

Виробниче приміщення – замкнутий простір в соціально призначених будівлях і спорудах, в яких постійно (по змінах) або періодично (протягом робочого дня) здійснюється трудова діяльність людей.

Виробничо зумовлені захворювання – захворювання, перебіг яких ускладнюється умовами праці, а частота їх перевищує частоту подібних у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих факторів.

Втома – сукупність тимчасових зміну фізіологічному стані людини, які з’являються внаслідок напруженої чи тривалої діяльності і призводять до погіршення її кількісних та якісних показників.

Гігієна праці – комплекс заходів і засобів щодо збереження здоров’я працівників, профілактики несприятливого впливу виробни-чого середовища і трудового процесу.

Гігієнічні регламенти – науково обгрунтовані параметри факторів навколишнього середовища, які виключають їх шкідливий вплив на організм.

Гігієнічний норматив – кількісний показник, який характеризує оптимальний чи допустимий рівень фізичних, хімічних, біологічних факторів навколишнього та виробничого середовищ.

Гігієнічні рекомендації – комплекс науково обгрунтованих заходів, виконання яких виключає шкідливий вплив на здоров’я людини та навколишнє середовище об’єктів та факторів, що вивчаються.

Гігієнічне нормування факторів навколишнього середовища – визначення безпечних для організму людини меж інтенсивності та тривалості впливу на організм факторів навколишнього середовища.

Гранично допустимий рівень виробничого фактора – рівень виробничого фактора, дія якого при роботі, що триває певний термін протягом всього трудового стажу, не призводить до травми, захворювання або розладів у стані здоров’я теперішнього і наступного поколінь.

Засіб індивідуального захисту – засіб, який призначений для захисту одного працюючого.

Засіб колективного захисту – засіб, призначений для одночасного захисту двох і більше працюючих.

Здорові умови життя – умови навколишнього середовища, праці та побуту, які забезпечують збереження та поліпшення здоров’я населення.

Зона дихання – простір в радіусі до 50 см від обличчя працівника.

Категорія робіт – розмежування робіт за ступенем загальних енерговитрат в ккал/год (Вт).

Медицина праці – розділ медицини, який вивчає здоров’я професійних груп населення та фактори, які його формують, розробляє гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на оздоровлення умов праці, підвищення працездатності людини в процесі трудової діяльності, попередження загальної та професійної захворюваності.

Медичне протипоказання – наявність в організмі анатомо-фізіологічних відхилень або патологічних процесів, які перешкоджають виконанню даної роботи.

Мікроклімат – комплекс фізичних факторів навколишнього середовища в обмеженому просторі, який впливає на тепловий обмін організму.

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає переважаюче навантаження на центральну нервову систему.

Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, вплив якого за певних умовах може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’я працівника.

Непрацездатність – втрата загальної або професійної працездатності внаслідок захворювання, нещасного випадку або природженої фізичної вади.

Несприятливий фактор – причина захворювання, зміни фізіологічних, біохімічних, імунологічних та інших показників стану організму.

Нещасний випадок на виробництві – Раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середрвища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров`ю або наступила смерть.

Охорона праці – система правових, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних, санітарно-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Охорона здоров’я працівників – комплекс заходів для збереження здоров’я працівників, враховуючи категорію виконуваних робіт та виробниче середовище.

Перевтома – сукупність стійких несприятливих для здоров’я працівників функціональних порушень в організмі, які виникають внаслідок накопичення втоми.

Періодичний медичний огляд – медичний огляд працівників, який проводять з установленою періодичністю з метою виявлення ранніх ознак виробничого зумовлених захворювань, а також патологічних станів, що розвинулися протягом трудової діяльності і перешкоджають продовженню роботи за певним фахом.

Працездатність – здатність людини до праці, яка визначається рівнем її фізичних та психофізіологічних можливостей, а також станом здоров’я і професійною підготовкою.

Професійний відбір – сукупність заходів, метою яких є відбір осіб для виконання певного виду трудової діяльності за їх професійними знаннями, анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями, а також за станом здоров’я та віком.

Профілактика захворювань – система гігієнічних, виховних, соціальних та медичних заходів, спрямованих на попередження захворювань шляхом усунення причин та умов, що їх викликають, а також підвищення опору організму до шкідливого впливу факторів навколишнього середовища.

Професійне захворювання – патологічний стан людини, зумовлений роботою і пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих факторів.

Профілактичні заходи – система організаційно-технічних, гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов праці для здоров’я працівників.

Попередній медичний огляд – медичний огляд, який проводять під час влаштування на роботу для визначення початкового стану здоров’я претендента та його відповідності конкретно обраній професії.

Робоча зона – простір, обмежений по висоті 2м над рівнем підлоги чи майданчика, на якому знаходяться робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників.

Робоче місце – місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності.

Санітарна характеристика умов праці – об’єктивні дані стану виробничого середовища і трудового процесу з висновком про їх відповідність гігієнічним вимогам і нормативам.

Санітарно-захисна зона – функціональна територія між межами промислових підприємств (та інших виробничих об’єктів) і селітебно територію, яка призначена для зменшення несприятливого впливу виробничих факторів на здоров’я населення.

Тяжкість праці – характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м’язів і відображає фізіологічні затрати внаслідок переважаючого фізичного перевантаження.

Умови праці – сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Шкідливий виробничий фактор – виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров’я, зниження працездатності працівника.

Шкідлива речовина – речовина, що при контакті з організмом людини за умов порушення вимог безпеки може призвести до виробничої травми, професійного захворювання або розладів у стані здоров’я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.

Відходи

Відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворю-ються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Видалення відходів – здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.

Виробник відходів – фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.

Державний класифікатор відходів – систематизований перелік кодів та назв відходів, призначений для використання в державній статистиці з метою надання різнобічної та обгрунтованої інформації про утворення, накопичення, оброблення (перероблення), знешкод-ження та видалення відходів.

Збирання відходів – діяльність, пов’язана з вилученням, накопи-ченням і розміщенням відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення.

Знешкодження відходів – зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення.

Захоронення відходів – остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об’єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини не перевищував установлених нормативів;

Зберігання відходів – тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об’єктах (до їх утилізації чи видалення).

Небезпечні відходи – відходи, фізичні, хімічні чи біологічні характеристики яких створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Об’єкти поводження з відходами – місця чи об’єкти, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів.

Оброблення (перероблення відходів) – здійснення будь-яких технологічних операцій, пов’язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до еколо-гічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.

Поводження з відходами – дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Перевезення відходів – транспортування відходів від місць їх утворення або зберігання до місць чи об’єктів оброблення, утилізації чи видалення.

Спеціально відведені місця чи об’єкти – місця чи об’єкти (місця видалення відходів, полігонів, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Транскордонне перевезення відходів – транспортування відходів з території, на / або через територію України, на територію або через територію іншої держави.

Утилізація відходів – використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

    

2. Типова навчальна програма нормативної дисципліни

«Безпека життєдіяльності» для вищих навчальних закладів

для всіх спеціальностей за освітньо-кваліфікаційними рівнями

«молодший спеціаліст», «бакалавр»

Затверджено заступником Міністра освіти і науки,

молоді та спорту України 31.03.2011 р.

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Типова навчальна програма визначає зміст і обсяг навчання та форми контролю знань з нормативної дисципліни «Безпека життєдіяльності».

Навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» є нормативною дисципліною, що включається в навчальні плани як дисципліна обов’язкового вибору. Обсяг навчального часу для вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» визначений державними вимогами (спільний наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.10.2010 року, № 969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України») і не повинен бути меншим 54 академічних годин (1,5 кредиту EСTS^). У процесі опанування навчальним матеріалом студенти виконують розрахунково-графічну роботу з питань визначення впливу наслідків надзвичайних ситуацій (НС) на адміністративні територіальні одиниці (АТО), об’єкти господарювання (ОГ) та населення, що мешкає поблизу, відповідно до профілю підготовки ВНЗ. Форма підсумкового контролю знань – диференційований залік.

Навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» займає провідне місце у структурно-логічній схемі підготовки фахівця за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст», «бакалавр», оскільки є дисципліною, що використовує досягнення та методи фундаментальних та прикладних наук з філософії, біології, фізики, хімії, соціології, психології, екології, економіки, менеджменту тощо і дозволяє випускнику вирішувати професійні завдання за певною спеціальністю з урахуванням ризику виникнення внутрішніх і зовнішніх небезпек, що спричиняють надзвичайні ситуації та їхніх негативних наслідків.

1.2. Мета вивчення дисципліни полягає у набутті студентом компетенцій, знань, умінь і навичок для здійснення професійної діяльності за спеціальністю з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій й природних небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та привести до несприятливих наслідків на об’єктах господарювання, а також формування у студентів відповідальності за особисту та колективну безпеку.

1.3. Завдання вивчення дисципліни передбачає опанування знаннями, вміннями та навичками вирішувати професійні завдання з обов’язковим урахуванням галузевих вимог щодо забезпечення безпеки персоналу та захисту населення в небезпечних та надзвичайних ситуаціях і формування мотивації щодо посилення особистої відповідальності за забезпечення гарантованого рівня безпеки функціонування об’єктів галузі, матеріальних та культурних цінностей в межах науково-обґрунтованих критеріїв прийнятного ризику.

Засвоївши дисципліну «Безпека життєдіяльності» майбутні бакалаври (молодші спеціалісти) повинні володіти сукупністю загальнокультурних та професійних компетенцій з питань безпеки життєдіяльності у відповідних напрямах підготовки для вирішення професійних завдань, пов’язаних із гарантуванням збереження життя та здоров’я персоналу ОГ в умовах небезпечних і надзвичайних ситуацій.

В результаті вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» бакалаври (молодші спеціалісти) у відповідних напрямах підготовки повинні мати такі головні загальнокультурні та професійні компетенції.

Загальнокультурні компетенції охоплюють:

• культуру безпеки і ризик-орієнтоване мислення, при якому питання безпеки, захисту й збереження навколишнього середовища розглядаються як найважливіші пріоритети в житті й діяльності;

• знання сучасних проблем і головних завдань безпеки життє­ді­яль­ності та вміння визначити коло своїх обов’язків з питань виконання завдань професійної діяльності з урахуванням ризику виникнення небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та привести до несприятливих наслідків на об’єктах господарювання;

• вміння оцінити середовище перебування щодо особистої безпеки, безпеки колективу, суспільства, провести моніторинг небезпечних ситуацій та обґрунтувати головні підходи та засоби збереження життя, здоров’я та захисту працівників в умовах загрози і виникнення небезпечних та надзвичайних ситуацій;

• здатність приймати рішення щодо безпеки в межах своїх повноважень.

Професійні компетенції за видом діяльності охоплюють:

виробничо-технологічна діяльність:

• здатність орієнтуватися в основних методах і системах забезпечення техногенної безпеки, обґрунтовано вибирати відомі пристрої, системи та методи захисту людини і природного середовища від небезпек;

• вміння оцінити сталість функціонування об’єкту господарювання в умовах надзвичайних ситуацій та обґрунтувати заходи щодо її підвищення;

• вміння обґрунтувати та забезпечити виконання комплексу робіт на об’єкті з попередження виникнення надзвичайних ситуацій, локалізації та ліквідації їхніх наслідків;

організаційно-управлінська діяльність:

• здатність орієнтуватися в основних нормативно-правових актах в області забезпечення безпеки;

• знання організаційно-правових заходів забезпечення безпечної життєдіяльності та вміння обґрунтувати та забезпечити виконання у повному обсязі заходів з колективної та особистої безпеки;

• вміння забезпечити координацію зусиль виробничого колективу в попередженні виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

проектно-конструкторська діяльність:

• вміння ідентифікувати небезпечні чинники природного та техногенного середовищ і віднайти шляхи відвернення їхньої уражальної дії використовуючи імовірнісні структурно-логічні моделі;

• вміння оцінити безпеку технологічних процесів і обладнання та обґрунтувати заходи щодо її підвищення;

• вміння обґрунтувати нормативно-організаційні заходи забезпе­чення безпечної експлуатації технологічного обладнання та поперед­ження виникнення надзвичайних ситуацій;

педагогічно-консультативна діяльність:

• обґрунтування та методичне забезпечення проведення навчання серед працівників та населення з питань безпеки життєдіяльності та дій за надзвичайних ситуацій;

• вміння надати допомогу та консультації працівникам та населенню з практичних питань безпеки життєдіяльності та захисту у надзвичайних ситуаціях;

контрольно-консультативна діяльність:

• оцінювати стан готовності підрозділу до роботи в умовах загрози і виникнення НС за встановленими критеріями і показниками та надавати консультації працівникам організації (підрозділу)щодо підвищення його рівня;

• здатність аналізувати механізми впливу небезпек на людину, визначати характер взаємодії організму людини з небезпеками середовища існування з урахуванням специфіки механізму токсичної дії небезпечних речовин, енергетичного впливу та комбінованої дії уражальних факторів;