Підготовка до семінарського заняття

складається з таких етапів:

• з’ясуйте тему семінарського заняття;

• уточніть роль семінарського заняття (тема його є самостійною або пов’язана із змістом прочитаної лекції);

• сформулюйте мету семінару;

• встановіть форму проведення заняття;

• виберіть дидактичну технологію, відповідні методи проведення семінару;

• підберіть та вивчіть рекомендовану літературу;

• продумайте самостійні завдання для студентів;

• сформулюйте питання евристичного та дослідницького характеру;

• оформіть технологічну карту заняття.

Підготовка до практичного заняття складається з таких етапів:

• визначте тему та сформулюйте цілі практичного заняття, встановите його структуру, зміст;

• продумайте устаткування заняття, підготуйте, якщо необхідно, довідкові посібники та наочний матеріал;

• виберіть дидактичну технологію, методи та прийоми, які будуть використані на занятті;

• продумайте форми зворотного зв’язку зі студентами з метою контролю їх навчально-пізнавальної діяльності;

• передбачте засоби підведення підсумків заняття, умови для рефлексії студентів;

• оформіть технологічну карту заняття.

Проведення навчального заняття (семінарського та/або практичного) здійснюється по заздалегідь складеній технологічній карті, яка затверджується керівником практики та/або викладачем, що забезпечує підготовку студентів цієї групи з відповідної дисципліни. Структура технологічної карти семінарського та практичного заняття представлена в додатку Г.

Методичні поради магістрантам-практикантам щодо підготовки тестової форми контролю знань

Кожен викладач зацікавлений у якісних дидактичних матеріалах, оскільки від їх змісту залежить глибина та міцність знань, умінь та навичок учнів. Одним з таких засобів навчання є тестові завдання. Призначення тестів – не лише та навіть не стільки контроль оцінка знань та практичних умінь як підсумкових результатів, скільки діагноста стану та проблем роботи студентів із програмним матеріалом на кожному етапі його вивчення: виявлення можливих утруднень, пропусків, змішення понять, знання правил, й уміння їх застосовувати далі.

Тести надають студентам можливість виявити самостійність, індивідуальність, сприяють навчанню студентів процесуальному самоконтролю.

Головне достоїнство тестової перевірки – це швидкість та об’єктивності, а традиційної перевірки (за допомогою дидактичних матеріалів) – в її ґрунтовності.

Недоліками тестової перевірки є те, що студент проставляє тільки номери відповідей, тут викладач не бачить характеру ходу рішення – розумова діяльність студента та результат може бути тільки імовірнісними. Гарантії наявності знань у студента немає. До недоліків тестів також можна віднести можливість вгадування. Якщо, наприклад, тестове завдання містить тільки дві відповіді, один з яких правильний, то половину відповідей на такі завдання можна вгадати. Загалом тести можуть бути використаними як вид поточного контролю знань студентів з певної теми семінарського або практичного заняття.

При складанні тесту треба дотримуватися певного алгоритму:

1. Визначення цілей тестування:

• оцінка знань специфічних фактів, термінів, понять;

• перевірка уміння давати визначення, поняття, визначати їх зміст та об’єм;

• перевірка знання законів, теорій, принципів, методів, уміння застосувати їх;

• уміння знаходити схожість та відмінності;

• уміння представляти матеріал на графіках, схемах, таблицях.

2. Визначення виду тестування – вхідний (настановний), проміжний, тематичний, підсумковий.

3. Вибір форми тестового завдання, який залежить від цілей тестування та змісту.

4. Основним елементом тестових завдань є інструкція, текст завдання та ключ (знаходиться у викладача).

5. Інструкція визначає характер індивідуальної діяльності студентів: має бути чіткою, зрозумілою для виконання.

6. При формулюванні завдання тесту необхідно дотримуватися таких методичних рад:

• основний текст завдання містить не більше 8-10 слів;

• кожен тест повинен виражати одну ідею, одну думку;

• завдання мають бути короткими, чіткими, легко читаними, судження мати ствердну, а не питальна форму;

• формулювання завдань не повинне містити двозначності, а тим більше пасток;

• уникати таких слів, як "іноді", "часто", "зазвичай" у правильних твердженнях та слів "завжди", "іноді", "неможливо" в неправильних;

• розташовувати тести за збільшенням труднощі;

• кожне завдання та відповідь формулювати так, щоб вірну відповідь могли дати тільки ті, хто добре засвоїв матеріал;

• завдання сформулювати так, щоб відповіді могли бути отримані шляхом міркування, а в число невірних відповідей в першу чергу включати такі, які були результатом типових помилок, що допускаються студентами;

• правильні відповіді повинні розташовуватися в випадковому порядку;

• відповіді на одне питання не повинні залежати від відповідей на інші питання;

• відповіді не повинні містити підказки, бути безглуздими.

7. Тест повинен включати завдання різноманітні за змістом, мірою складності (рівні А, Б, В) та кількості, досить повно охоплювати матеріал теми, що перевіряється.

8. Тестові завдання мають бути різнорівневими за мірою складності:

• Рівень А – завдання, розраховані на засвоєння основних понять, на просте відображення матеріалу, на рівні упізнавання та відтворення.

• Рівень Б – завдання, що вимагають роздуму, охоплюють малий матеріал, виявляють уміння застосовувати знання в стандартних ситуаціях.

• Рівень В – завдання, що вимагають творчого виконання отриманих знань та що дозволяють виявити уміння, застосовувати знання в нестандартних ситуаціях.

9. Час виконання кожного завдання визначається залежно від складності.

Існують різні форми тестових завдань: завдання закритої форми, завдання відкритої форми, завдання на відповідність та завдання на ранжирування. Розглянемо детально кожну з цих форм тестових завдань.