Тема 9. Школа, освіта, педагогічна думка західної європи 17-18 ст.

ШКОЛА В АНГЛІЇ. Після реформації (у 1534 році англійський король посварився з римським папою і оголосив главою англійської церкви самого себе, започаткувавши англіканську церкву) монастирські католицькі школи були закриті. Початкова школа була передана в руки англіканської церкви. Було відкрито багато приватних середніх шкіл різного рівня. Подальші зрушення у шкільній справі почались після революції 1648 р. Англійська буржуазія заснувала ряд біблійних товариств ( “Товариство поширення християнських знань” – 1698, “Товариство поширення євангелія”, “Товариство поширення релігійних знань серед бідних” – 1750 ), що ставили за мету ідеологічну обробку населення і місіонерську діяльність в колоніях. Щоб населення могло читати Біблію, ці товариства поширювали елементарну грамотність. У галузі освіти плідно працювала секта “методистів” – до середини 19 ст. вони мали в Англії і колоніях 3903 каплиці, 693 місіонери, 11703 добровільних вчителі і 985 платних вчителів. Число учнів досягало 113600. Було багато недільних шкіл, в яких навчалось 437000 учнів.

Середня школа розвивалась за зразком середньовічних граматичних шкіл. Вона була незалежна від церкви і держави, існувала на пожертвування і високу плату за навчання. Набули поширення школи інтернатного типу, розташовані в сільській місцевості, де навчались переважно діти аристократії (знамениті англійські “паблик скулз”). Єдиних навчальних планів не було, кожна школа складала програму навчання на власний розсуд. У навчанні панували традиції класичної освіти, учні одержували добру мовно-літературну освіту. Природничо-математичні науки майже не вивчались. Учні виховувались у спартанському дусі, старші учні мали велику владу над молодшими. В міських середніх школах, де навчались переважно діти дрібної і середньої буржуазії, чиновників, значне місце відводилось латинській і грецькій мовам, але вивчались математика, географія, історія, нові мови. В усіх школах застосовувались тілесні покарання.

ОСВІТА У ФРАНЦІЇ. Вже у другій половині 16 ст. видаються королівські укази про обов'язкове відвідування дітьми народних шкіл. Такі укази видавались і в 17 та 18 ст., хоча багато дітей школу так і не відвідувало (шкіл не вистачало). З 16 ст. велась боротьба між католиками і гугенотами за вплив на населення. Обидві сторони обрали шлях просвіти, оскільки початкова школа була в руках церкви. В початкових народних школах вивчали: закон божий (священна історія, молитви, катехізис), читання, письмо, лічбу, церковні співи. Проміжне положення між католиками і протестантами займала секта янсеністів, де звертали увагу не на зазублення, а на розвиток суджень у дітей. Навчання починали з вивчення рідної мови. Янсеністи дотримувались принципів поступовості, наочності, свідомості, самодіяльності у навчанні, намагались давати побільше вправ на закріплення матеріалу. В навчанні читати використовували метод, близький до сучасного звукового. Школи янсеністів не набули кількісного поширення, але якісно просунули методику початкового навчання. На кінець 17 ст. королівською владою були закриті.

Наприкінці 17 ст. було створено католицьке “товариство братів християнських шкіл”, що зосередило увагу на початковій освіті і на 1789 р. воно мало близько 550 класів, 800 вчителів, 35000 учнів. Вивчали читання, письмо, 4 правила арифметики і початки релігії. Всі предмети викладались французькою мовою. У школах було запроваджено класну систему, учнів у класі ділили на три відділи: слабкі, середні, найбільш встигаючі. Зробили ряд запозичень з єзуїтської педагогіки: учні доносили один на одного, за донос на іншого учня могли звільнити від покарання, вчитель схиляв 1-2 учнів у класі потай стежити за іншими. Вперше розпочали підготовку вчителів для початкових шкіл і відкрили перші вчительські семінарії в Реймсі і Парижі.

Середня школа була в руках єзуїтів, які відстоювали класицизм в освіті і схоластичне навчання. На противагу їм буржуазна організація “Ораторія Ісуса” розвивала інший напрям в середніх школах. Навчання відбувалось на французькій мові, вивчали математику, фізику, географію, історію. Багато викладачів і учнів цих шкіл пізніше стало діячами революції.

Вища школа була представлена 22 університетами, 16 з яких засновано до 16 ст. У 18 ст. число студентів почало зменшуватись, бо програми відставали від потреб часу (лише у трьох вивчали диференціальне та інтегральне числення, аналітичну геометрію, фізику) і плата за навчання була дуже високою (повний курс медицини в Парижі коштував близько 7000 ліврів – 2300 золотих карбованців, не рахуючи вартості проживання ). У 1789 р. з 5000 студентів Паризького університету було лише 60 на медичному факультеті.

У 18 ст. у Франції набуває популярності діяльність просвітителів – Вольтера, Гельвеція, Дідро, Руссо та ін.

ОСВІТА В НІМЕЧЧИНИ. Німеччина була спустошена тридцятилітньою війною (1618 – 1648). Уряди численних німецьких держав ставились вимоги до організації початкових шкіл у містах і селах, навчання хлопчиків і дівчаток, обов'язкового відвідання шкіл, застосування наочності, класно-урочної системи (яку започаткував попередник Коменського - Ратке (1751-1635)). В школах викладали німецькою мовою читання, письмо, лічбу, закон божий і співи. Однак ці школи набули незначного поширення.

Школи були платні. В селах вчителювали відставні солдати, дяки чи ремісники на додачу до основної професії. В містах вчителювали люди без спеціальної освіти, для яких професія вчителя була основною. Школа поділялась за станами і за віросповіданням (у Німеччині, де жили католики і протестанти різних течій, це було вимушеним заходом). В містах хлопчики і дівчатка вчились окремо, а в селах сиділи в одному класі, розділеному низькою перегородкою; вчитель розповідав одній половині, стежачи поверх перегородки, як інші виконують самостійне завдання. В містах навчались весь рік по 6 годин на день 3-4 дні на тиждень, в селах була літня перерва для господарчих робіт.

В 17 ст. в містах з'явились бюргерські школи (підвищені початкові), де додатково вивчали геометрію, природознавство, географію, початки фізики, інколи спеціальні предмети: товарознавство, бухгалтерію, землемірство.

У 17-18 ст. велику освітню роботу провадила секта пієтистів (близькі до янсеністів) – які релігійне життя вбачали в благочесті (pietas) і любові до ближніх. Пієтисти відкривали багато шкіл для бідних. Провідний діячем пієтистів у галузі освіти був Август Франке (1663-1727), який заснував цілу мережу закладів: педагогічну семінарію, латинську школу, ряд міських німецьких шкіл, сирітський притулок; число учнів у заснованих ним школах доходило до 24000, а вчителів до 218. Його послідовники відкрили у Прусії близько 2000 шкіл. Пієтисти використовували ряд положень дидактики Коменського. З 7 уроків на день 3-4 приділялись релігійному навчанню, а решта мала реальне спрямування.

Ще у 16 ст. у Німеччині були поширені гімназії, які давали класичну освіту. Після Тридцятилітньої війни, коли освіта зазнала великих втрат, гімназії відновились з другої половини 17 ст. в усіх великих містах. Гімназії поступово відійшли від латинської мови і взяли курс не лише на підготовку до університету, а й на вміння поводитись у вищому світі. В гімназіях було введено ряд нових предметів: німецька, французька, англійська мови, геометрія, астрономія, генеалогія, геральдика, історія, архітектура, військові науки. З кінця 17ст. гімназії стали все більше орієнтуватись на підготовку дворянських дітей, багатопредметність привела до поверховості освіти.

З 17 ст. для підготовки знатного юнацтва до придворної, військової і цивільної служби стали відкриватись лицарські академії. Навчальний план відзначався багатопредметністю, вивчались теологія, етика, цивільне право, державне право, загальна історія з географією, хронологією, генеалогією і геральдикою, риторика, математика, німецька, латинська, італійська і французька мови, лицарські вправи (верхова їзда, фехтування, танці, стрільба, володіння мушкетом і пікою). Факультативно вивчались логіка і метафізика, фізика, астрономія, іспанська і англійська мови, фортифікація, архітектура, механіка. У лицарських академіях не заохочувалось заглиблення в якусь науку, їх учні часто бували при князівських дворах, багато часу займала придворна служба.

Реальні школи. З 17 ст. відомі запозичені з Італії нечисленні вузькопрофесійні комерційні академії, де вивчали релігію, історію, комерційну географію, бухгалтерію, товарознавство, калькуляцію товарів, французьку, німецьку, італійську і англійську мови. З початку 18 ст. стали поширюватись реальні школи, де вивчали математику, фізику, механіку, природознавство, малювання, астрономію, географію, малювання. В ряді шкіл були спеціалізовані класи, де вивчали основи певного типу виробництва. При багатьох гімназіях відкривали бюргерські, або реальні класи, де вивчали природознавство, прикладні науки і малювання.

В університетах зменшився вплив церкви і зріс вплив держави. Навчання тривало 3-4 роки, більшість студентів були з дворян (у Німеччині було багато дрібних дворян, які змушені були здобувати освіту і найматись на службу). Популярністю користувався юридичний факультет, що готував майбутніх чиновників. Нові відкриття у природничо-математичних науках зумовили появу нових університетів: Галле (1694), Геттінген (1737), Ерланген (1747), де викладали географію, прикладну математику, фізику, історію, політику, законознавство. В нових університетах з'явились лабораторії і кабінети, стала поширюватись лекційно-семінарська система викладання. Навчання відбувалось не латинською, а німецькою мовою.

ЛІТЕРАТУРА: