13. Об’ємно-планувальні рішення та планувально-композиційні схеми будинків.

Об"ємно-планувальне решение - загальне архітектурне рішення будівлі, що визначає характер, розміри, форми і відношення його приміщень у просторі та плані.

Житлові будівлі мають відповідати ряду вимог, пропонованим

до всіх споруд, незалежно від їхнього призначення. Разом з тим певне

призначення даної групи будівель конкретно для житла вимагає під

час проектування врахувати їхні особливості. Основна задача проекту-

вання житлових будівель – створення якнайбільше сприятливого жит-

тєвого середовища, яке має відповідати сучасним функціональним,

фізіологічним і естетичним потребам людей.

Розрізняють будинки міського і сільського (із

присадибними ділянками) типу. У масовому житловому будівництві

основний вид будинків міського типу (більш 90%) складають квартир-

ні для сімейного заселення. Взагалі за своїм призначенням будинки

мають чотири основні види:

• квартирні для сімейного заселення і постійного проживання;

• гуртожитки для тимчасового проживання робітників на тер-

мін роботи і учнів – навчання;

• готелі для короткочасного проживання іногородніх;

• інтернати для постійного проживання сиріт, інвалідів, старих,

ветеранів війн тощо.

Будинки прийнято групувати по числу поверхів на: малоповер-

хові (1—3 поверхи); середньої поверховості (до 5 поверхів включно);

багатоповерхові (6 і більше поверхів); підвищеної поверховості (10—

25 поверхів) і висотні (з більшою поверховістю).

За кількістю квартир будинки можуть бути: одноквартирними

(індивідуальними), двох-, чотирьохквартирними (зблокованими; кіль-

кість квартир у них залежна від кількості прилежних присадибних ді-

лянок, призначених на кожну квартиру) і багатоквартирними. Індиві-

дуальні та зблоковані будинки – малоповерхові в один чи у два (з ква-

ртирами у двох рівнях) поверхи. У сучасному житловому будівництві

набувають поширення котеджі – з присадибними ділянками індивіду-

альні малоповерхові будинки у два 2—3 поверхи з мансардами, екс-

плуатованими покриттями і т. ін.

За планувальною ознакою житлові будівлі, що відносяться до груп б-г, підрозділяють на секційні, коридорні, галерейні.

Основною планувальною одиницею житлового будинку квартирного типу є квартира. До її складу входять житлові кімнати, кухня, санітарний вузол (ванна й туалет), коридори й передня.

Квартири розрізняють за кількістю кімнат: одно-, дво-, три-, чотири-, п'ятикімнатні й більше. Житлові кімнати становлять житлову площу; площа кухні, санітарного вузла, передньої, коридорів відноситься до підсобної. Сума житлової і підсобної площ складає загальну (корисну) площу. Її визначають як суму площ житлових і підсобних приміщень квартири, веранд, вбудованих шаф, а також балконів, лоджій і терас, що підраховуються з наступними понижуючими коефіцієнтами: для лоджій — 0,5, для балконів і терас - 0,3. Загальну площу гуртожитків обчислюють як суму площ житлових кімнат, підсобних приміщень, приміщень для культурно-побутового й медичного обслуговування.

На сьогодні в Україні існують наступні види норм житлової площі в розрахунку на одного жителя:

- санітарна - 9 м² на людину – розмір, з урахуванням якого конкретній родині виділяється житлова площа;

- соціальна - 13,65 м² - розмір житлової площі, що відповідно до медичних рекомендацій дозволяє забезпечити нормальну життєдіяльність;

- розрахункова - 5-7 м² - використовується при обчисленні потреби в житлі.

При визначенні поверховості будинків у число поверхів включають всі надземні поверхи, у тому числі технічний, мансардний, а також цокольний поверх, якщо верх його перекриття знаходиться вище планувальної оцінки землі не менше, ніж на 2 м.

При різній кількості поверхів у різних частинах будинку, а також при розміщенні будинку на ділянці зі значним ухилом, коли за рахунок ухилу збільшується кількість поверхів, поверховість визначають окремо для кожної частини будинку.

Технічний поверх, розташований в 9-поверховому будинку над дев'ятим житловим поверхом, не враховують при визначенні поверховості.

Композиційні типи житлових будівель.

Багатоповерхові бу-

динки проектують різних композиційних схем, утворюваних зі струк-

турних об′ємно-планувальних елементів: односекційні, багатосекційні,

коридорні, галерейні, а також комбіновані з цих основних схем – гале-

рейно-секційні, коридорно-секційні.

Односекційні будинки мають як об′ємно-планувальний елемент

секцію, що складена з квартир, згрупованих навкруги сходово-ліфто-

вого вузлу, має однотипне на всіх поверхах розташування квартир і

санвузлів. Сходово-ліфтовий вузол обслуговує квартири однієї секції.

У таких будинках в поверсі розташовується 3–4 квартири.

Багатосекційні будинки, що складають з прямокутних секцій,

мають протяжну форму в плані. Вони мають рядові і торцеві секції;

можливі ще кутові, хрестові, зі зсувом секції-вставки (

Будинки коридорного типу мають розвинуті по поверхах серед-

ні коридори, уздовж яких розташовані квартири з однобічною орієнта-

цією вікон. У таких будинках вихід на сходово-ліфтовий вузол може

бути розтягнутий поверховими коридорами, що дає можливість роз-

ташувати 6–8–10–12 квартир. Такі будинки обов′язково мають два ви-

ходи.

У будинках галерейного типу входи в квартири влаштовують з

поверхових відкритих галерей, і всі квартири мають двобічну орієнта-

цію і наскрізне провітрювання. Такі будинки також обов′язково мають

два виходи.