
- •25 Барокова скульптура в Україні в др. Пол. XVIII ст. (і.Пінзель, а.Осинський, м.Філевич, м.Полейовський).
- •Багатостильовість української архітектури хіх ст..
- •8. Виникнення первісного мистецтва
- •18. Витоки культури давніх слов ян їх поселення заняття знаряддя праці побут. (матеріальна культура східних слов ян)
- •21. Виникнення писемності у словян
- •29. Вплив прийняття християнства на культуру київської русі
- •4 .Вплив реформації на культуру України.
- •22. Внесок української науки в перемогу в Великій вітчизняній війні 1941-1945рр.
- •23. Внесок діячів літератури, театру, кіно в великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.
- •24. Відродження та становище української культури в післявоєнний період.
- •Г.Сковорода – видатний діяч української науки.
- •24. Давньоруські літописи . Повість минулих літ
- •16 . Діяльність Києво-Могилянської академії.
- •20 Драма – улюблений вид літератури кінця XVII – XVIII ст. Ф.Прокопович «Володимир».
- •19. Духовна культура східних слов ян
- •2..Зародження нової української літератури.
- •Передумови розвитку нової літератури
- •10 Зміни в освіті України др. Пол. Хіх ст..
- •16. Зміни в освіті в період українізації. Боротьба з неписемністю, сворення нової системи освіти.
- •5.Історія української культури в наукових дослідженнях
- •28. Іконописання київської русі
- •30 Іконописання в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст.: і.Конзелевич, п.Казанович.
- •7. Культура населення україни в епоху палеоліту
- •10. Культурно-історичні наслідки неолітична революція
- •13. Культура енеоліту. Трипільська культура
- •16. Культура скіфів
- •17.Культура давньогрецьких колоній на території північного причорномор я і криму
- •25. Кам яна архітектура київської русі софійський та успенський собор. Церква параскеви п ятниці
- •7 Класицизм в архітектурі України хіх ст..
- •23. Література київської русі. Слово о полку ігоревім
- •Література України др.. Половини хiv – першої половини XVII ст..
- •26. Монументальний живопис київської русі
- •12 Музичний театр – особливе явище української культури хіх ст..
- •3. Наступність та форми існування культури
- •11. Неоліт на території україни
- •17 Наука в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст. І.Гізель, г.Сковорода, ф.Прокопович, л.Баранович.
- •27. Освіта київської русі
- •Особливості розвитку духовної культури України хіх ст.. Театр
- •Образотворче мистецтво
- •Особливості освіти України першої пол.. Хіх ст.. Створення Харківського, Київського, Новоросійського університетів.
- •1.Поняття культура його походження і розвиток
- •6. Походження культури. Нерозривність культуро- та антропогенезу. Генеза знарядь праці.
- •9. Неолітична революція. Первинні та вторинні вогнища відтворюючого господарства.
- •15. Початок залізного віку на території україни. Культура кіммерійців
- •6. Початок книгодрукування в Україні. Іван Федоров та його першодруки.
- •12 Полемічна література України. Іван Вишенський, Стефан Зизаній.
- •24 Пам’ятки українського бароко: і.Григорович-Барський, с.Ковнір, г.Шедель, і.Зарудний, в.Растреллі, Меретин.
- •26.Проблеми розвитку української культури в еміграції.
- •12. Розвиток мистецтва та релігійних вірувань на території україни
- •2 Розвиток ренесансного гуманізму в Україні та його етапи.
- •7. Розвиток освіти в Україні в др.. Половини хiv – першої половини XVII ст..
- •15 Розвиток освіти в Гетьманщині, Слобожанщині та Запорізькій Січі Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст.
- •21 Розвиток монументального живопису в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст.
- •22 Розвиток архітектури в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст.
- •26 Розвиток музики в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст. (м.Дилецький, д.Бортнянський, а.Ведель, м.Березовський)
- •3 Романтизм та сентименталізм в українській літературі першої половини хіх ст..: і.Котляревський «Наталка Полтавка», г.Квітка-Основ’яненко «Маруся», романтичні твори т.Шевченка.
- •5 Розвиток реалізму в українській літературі т.Шевченко, і.Нечуй-Левицький, Панас Мирний.
- •6 Розвиток реалістичного станкового живопису в Україні в хіх ст.. В.Тропінін, т.Шевченко, м.Мурашко, і.Айвазовський, а.Куінджи
- •14 Розвиток науки в Україні в хіх ст.. Природничі науки
- •Гуманітарні науки
- •15. Розвиток культури України в період української національної революції 1917-1920рр.
- •17.Різноманітність стилів і напрямків в українській літературі 20-х рр. Хх ст.: м.Вороний, п.Тичина, в.Сосюра, м. Рильський, м.Зеров.
- •18. Розвиток театрального мистецтва та драматургії в радянській Україні в 20 рр хх ст.: о. Загаров, л.Курбас, п. Саксаганський, г.Юра, в.Вингниченко, м.Куліш.
- •20. Розвиток науки Радянської України в 20-30рр хх ст..
- •25. Роль шестидесятників в розвитку української літератури і мистецтва.
- •29 Розвиток станкового живопису в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст. (ктиторський портрет, парсунний живопис, народна картина «Козак Мамай»), д.Левицький, в.Боровіковський, а.Лосенко)
- •Вибрані твори
- •2. Складові частини культури
- •14 Становище освіти на Галичині в др. Пол. XVII – XVIII ст. Львівський університет.
- •Світська література України в др. Пол. XVII – XVIII ст. Козацькі літописи.
- •21. Становище української культури в 20-30 рр. ХХст в українських землях в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини.
- •27. Суперечливий характер розвитку культуру України в 70-80 р. ХХст
- •20. Умови формування середньовічної культури київської русі
- •Умови формування української культури др.. Половини хiv – першої половини XVII ст..
- •8 Утворення і діяльність Острозького колегіуму.
- •9 Утворення і діяльність львівської братської школи.
- •10 Утворення і діяльність Києво-Могилянського колегіуму.
- •23 Українське бароко, його етапи та особливості.
- •4 Українська літературна байка с.Гребінка, л.Глібов.
- •22. Фольклор та билинний епос київської русі
- •18 Фольклор (думи і пісні) періоду Гетьманщини.
- •18 Формування і розвиток українського театру в хіх ст.. М.Кропивницький, м.Старицький, і.Карпенко-Карий.
9 Утворення і діяльність львівської братської школи.
Льві́вська бра́тська шко́ла — перша братська школа в Україні. Заснували її бл. 1585 діячі Львівського братства Ю. Рогатинець, І. Рогатинець, І. Красовський та ін.
Статут Л.Б.Ш. (“Порядок шкільний” 1591 р.) — пам’ятка української педагогічної думки. Він передбачав демократичні основи організації школи. До Л.Б.Ш. приймали дітей різних станів зі Львова та інших міст і сіл України. Навчання проводилося тодішньою руською (українською) літературною мовою. Вивчали слов’янську, грецьку, латинську мови (риторика, граматика, піїтика), діалектику, а також арифметику, геометрію, астрономію, філософію, богослів’я, музику. Школа була й осередком розвитку хорового співу та українського шкільного театру. В 1591 р. була надрукована греко-слов’янська граматика “Адельфотес”, складена учнями школи і учителем Арсенієм Еласонським.
У різний час ректорами й учителями тут були: С. Зизаній, Л. Зизаній, Ф. Касіянович, І.Борецький, П. Беринда, Г. Дорофеєвич, І. Трофимович-Козловський, С. Косов, В. Ушакевич та ін. Гетьман П. Сагайдачний заповів значні кошти на потреби школи. Л.Б.Ш. мала значний вплив на розвиток освіти не лише на Русі-Україні, а й у Білорусі, Молдові, Волощині та інших країнах. Вона виховала чимало видатних громадських і культурних діячів. З другої половини 17 ст. занепала, припинила існування в кінці 18 ст.
10 Утворення і діяльність Києво-Могилянського колегіуму.
Одним з найцікавіших феноменів української культури XVII — XVIII ст. стала школа, яку сучасники називали колегіумом (колегією), або — на пошану її фундатора — Києво-Могилянським колегіумом, згодом Києво-Могилянською академією. Як вже зазначалося, безпосереднім попередником цього вищого навчального закладу була Київська братська школа. У Києві українська братська школа могла розвиватися вільніше, ніж братські школи у Львові та Луцьку, оскільки перебувала під захистом козаків. Від самого початку у Київській братській школі були класи інфіми, граматики і синтаксими. Таким чином, і ця школа була побудована на засадах, що прийшли в Україну із Західної та Центральної Європи 1627 р. архімандритом Києво-Печерської лаври став Петро Могила. Він задумав влаштувати школу при лаврі, причому більшою мірою, ніж братство, наслідував західноєвропейські зразки. Можливість конкуренції з братською школою нової школи, яка була б цілком під контролем києво-печерських ченців, викликала незадоволення серед населення Києва, козаків і пов’язаного з ними духовенства 9. Найближчий співробітник Петра Могили Сильвестр Косов згадував пізніше, що кияни, — очевидно, міщани й козаки — збиралися поруйнувати лаврську школу, а її викладачів потопити в Дніпрі. Врешті, колишній ректор братської школи митрополит Йов Борецький у своєму заповіті під страхом неблагословення доручив Петрові Могилі і його близькому співробітникові луцькому єпископові Ісакієві Борисковичу, щоб "фундували школи тільки при братстві, а не де-інде". Заповіт було підписано 1 березня 1631 р., а вже 11 березня Петро Могила записався до братства як старший брат і пожиттєвий опікун 10. Формальним записом до братства архімандрит прагнув усунути опозицію братчиків проти його плану створити вищу школу в лаврі, а не при братстві, як це заповідав фундатор братської школи Борецький. Перебуваючи в червні того ж року у Львові, Могила запросив звідтіля до Києва Ісаю Трофимовича-Козловського і Сильвестра Косова на посади вчителів.
Незабаром школа в Києво-Печерській лаврі відкрилась і Ісая Трофимович-Козловський став у ній ректором і професором філософії, а Сильвестр Косов — префектом. Пам’яткою діяльності нової школи є панегірик "Евхаристеріон албо вдячность", вручений учнями Петру Могилі з нагоди Великодня 1632 р. Автором передмови до нього, а може, й самого панегірика, був професор лаврської школи, колишній вихованець братської школи Софронія Почаський. У панегірику оспівуються всі сім "визволених" наук, у тому числі граматика, риторика, діалектика, арифметика, астрономія, геометрія. Це — ясна вказівка про намір орієнтуватися на західні взірці.
Під тиском братства, від імені якого виступили українські шляхтичі Київщини, духівництва на чолі з митрополитом Ісайєю Копинським та запорозьких козаків (лист від імені гетьмана Івана Петражицького підписав Сава Гробневський) 11 Петро Могила змушений був погодитися на злиття лаврської школи з братською, причому об’єднана школа 1632 р. стала функціонувати на Подолі, на місці колишньої школи братства. Братство визнало Петра Могилу фундатором школи і погодилося підпорядковуватися йому як старшому братові і покровителеві.
Таким чином, справа скінчилася компромісом. Щодо місця школи було виконано побажання Борецького, міщан, козаків, але фактично це був тріумф засад Петра Могили, який надалі визначав характер і напрям об’єднаної школи 12. Цю школу і пізніше часто називали Києво-братською школою (колегіумом), згодом — Києво-Могилянським колегіумом, ще пізніше, з 1701 р. — Київською академією (за традицією її називали ще Києво-Могилянською академією). Зустрічається в літературі другої половини XVII ст. і образне окреслення "Могилянський Атеней". Наявні у джерелах назви "Києво-братський колегіум", "Києво-братський монастир" стали приводом до того, що деякі дослідники вважали Київську школу (колегіум, академію) другої половини XVII — XVIII ст. братським навчальним закладом 13. Насправді, у цей час братства вже не існувало, хоч назва "братський" традиційно застосовувалася щодо монастиря і школи 14.
На відміну від колишньої братської школи, в Могилянській колегії вчителями були не світські люди, а ченці братського Богоявленського монастиря.
Хоч Київський колегіум та пізніша академія і не можуть вважатися братськими школами, вони зберегли чимало з традицій своєї попередниці — братської школи, яка існувала протягом 1615 — 1632 рр. Серед студентів академії значний відсоток становили вихідці з міст усіх частин України. Вона стала загальноукраїнським всестановим вищим навчальним закладом і згуртувала навколо себе найвідоміших культурно-освітніх діячів, вчених, літераторів. Саме завдяки діяльності академії та Києво-Печерської друкарні Київ знову став найвизначнішим культурним осередком України.
Як і тогочасні європейські університети, Києво-Могилянський колегіум брав участь в організації філіальних шкіл, де викладання велося за програмою Київської колегії — "ведле порядку школ києвских". Зокрема, філією Київської колегії були засновані в 1634 р. школи при Вознесенському монастирі у Вінниці і при Богоявленському монастирі у Крем’янці. В 1639 р. Вінницька школа перейшла до містечка Гоща, де раніше була аріанська школа. Власниця цього містечка княгиня Раїна Соломирецька заснувала і забезпечила відповідними фондами Михайлівський монастир з умовою, щоб при ньому діяла школа. Високий рівень викладання в цій школі видно хоча б з того, що ректорами її були такі високовчені професори, як Ігнатій Оксенович Старушич і Інокентій Гізель. Варті уваги слова Касіяна Саковича, що, мовляв, унійні школи "нічого не варті не тільки порівняно з латинськими, а й порівняно з школами Петра Могили — Київською та Гойською". У другій половині XVII ст. Кременецька школа припинила діяльність, а Гойська (Гощанська) занепала 18.
На чолі колегіуму стояли ректор і префект, які водночас були професорами вищих курсів. Першим ректором став колишній ректор лаврської школи "замойський академік", тобто вихованець Замойської академії, Ісая Трофимович-Козловський (від 1632 до 1638 р.).
Внаслідок діяльності Києво-Могилянського колегіуму в Україні зростала кількість освічених людей, учителів початкових шкіл, "мандрованих спудеїв"-учителів. Сирієць Павло Алеппський, який проїздив у 1654 і 1657 рр. через Україну, зазначав у своїх подорожніх записах, що тут чимало чоловіків і навіть жінок були письменними. За його словами, "у країні козаків всі діти вміють читати, навіть сироти". Це, безумовно, перебільшення, але воно засвідчує, що кількість письменних людей в Україні була помітно більшою, ніж у інших відвіданих Павлом країнах.
Значення Київської братської школи та Києво-Могилянського колегіуму виходило за межі України. Так, за зразком Київської була реорганізована школа Могильовського братства у Білорусі. 1640 р. вихованець Київської братської школи, а пізніше викладач і ректор колегіуму Софоній Почаський був посланий до столиці Молдавського князівства Ясс для організації там школи за київським зразком. Професура з Київського колегіуму взяла участь також у налагодженні освіти й перекладанні богословських творів у Москві.