
- •25 Барокова скульптура в Україні в др. Пол. XVIII ст. (і.Пінзель, а.Осинський, м.Філевич, м.Полейовський).
- •Багатостильовість української архітектури хіх ст..
- •8. Виникнення первісного мистецтва
- •18. Витоки культури давніх слов ян їх поселення заняття знаряддя праці побут. (матеріальна культура східних слов ян)
- •21. Виникнення писемності у словян
- •29. Вплив прийняття християнства на культуру київської русі
- •4 .Вплив реформації на культуру України.
- •22. Внесок української науки в перемогу в Великій вітчизняній війні 1941-1945рр.
- •23. Внесок діячів літератури, театру, кіно в великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.
- •24. Відродження та становище української культури в післявоєнний період.
- •Г.Сковорода – видатний діяч української науки.
- •24. Давньоруські літописи . Повість минулих літ
- •16 . Діяльність Києво-Могилянської академії.
- •20 Драма – улюблений вид літератури кінця XVII – XVIII ст. Ф.Прокопович «Володимир».
- •19. Духовна культура східних слов ян
- •2..Зародження нової української літератури.
- •Передумови розвитку нової літератури
- •10 Зміни в освіті України др. Пол. Хіх ст..
- •16. Зміни в освіті в період українізації. Боротьба з неписемністю, сворення нової системи освіти.
- •5.Історія української культури в наукових дослідженнях
- •28. Іконописання київської русі
- •30 Іконописання в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст.: і.Конзелевич, п.Казанович.
- •7. Культура населення україни в епоху палеоліту
- •10. Культурно-історичні наслідки неолітична революція
- •13. Культура енеоліту. Трипільська культура
- •16. Культура скіфів
- •17.Культура давньогрецьких колоній на території північного причорномор я і криму
- •25. Кам яна архітектура київської русі софійський та успенський собор. Церква параскеви п ятниці
- •7 Класицизм в архітектурі України хіх ст..
- •23. Література київської русі. Слово о полку ігоревім
- •Література України др.. Половини хiv – першої половини XVII ст..
- •26. Монументальний живопис київської русі
- •12 Музичний театр – особливе явище української культури хіх ст..
- •3. Наступність та форми існування культури
- •11. Неоліт на території україни
- •17 Наука в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст. І.Гізель, г.Сковорода, ф.Прокопович, л.Баранович.
- •27. Освіта київської русі
- •Особливості розвитку духовної культури України хіх ст.. Театр
- •Образотворче мистецтво
- •Особливості освіти України першої пол.. Хіх ст.. Створення Харківського, Київського, Новоросійського університетів.
- •1.Поняття культура його походження і розвиток
- •6. Походження культури. Нерозривність культуро- та антропогенезу. Генеза знарядь праці.
- •9. Неолітична революція. Первинні та вторинні вогнища відтворюючого господарства.
- •15. Початок залізного віку на території україни. Культура кіммерійців
- •6. Початок книгодрукування в Україні. Іван Федоров та його першодруки.
- •12 Полемічна література України. Іван Вишенський, Стефан Зизаній.
- •24 Пам’ятки українського бароко: і.Григорович-Барський, с.Ковнір, г.Шедель, і.Зарудний, в.Растреллі, Меретин.
- •26.Проблеми розвитку української культури в еміграції.
- •12. Розвиток мистецтва та релігійних вірувань на території україни
- •2 Розвиток ренесансного гуманізму в Україні та його етапи.
- •7. Розвиток освіти в Україні в др.. Половини хiv – першої половини XVII ст..
- •15 Розвиток освіти в Гетьманщині, Слобожанщині та Запорізькій Січі Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст.
- •21 Розвиток монументального живопису в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст.
- •22 Розвиток архітектури в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст.
- •26 Розвиток музики в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст. (м.Дилецький, д.Бортнянський, а.Ведель, м.Березовський)
- •3 Романтизм та сентименталізм в українській літературі першої половини хіх ст..: і.Котляревський «Наталка Полтавка», г.Квітка-Основ’яненко «Маруся», романтичні твори т.Шевченка.
- •5 Розвиток реалізму в українській літературі т.Шевченко, і.Нечуй-Левицький, Панас Мирний.
- •6 Розвиток реалістичного станкового живопису в Україні в хіх ст.. В.Тропінін, т.Шевченко, м.Мурашко, і.Айвазовський, а.Куінджи
- •14 Розвиток науки в Україні в хіх ст.. Природничі науки
- •Гуманітарні науки
- •15. Розвиток культури України в період української національної революції 1917-1920рр.
- •17.Різноманітність стилів і напрямків в українській літературі 20-х рр. Хх ст.: м.Вороний, п.Тичина, в.Сосюра, м. Рильський, м.Зеров.
- •18. Розвиток театрального мистецтва та драматургії в радянській Україні в 20 рр хх ст.: о. Загаров, л.Курбас, п. Саксаганський, г.Юра, в.Вингниченко, м.Куліш.
- •20. Розвиток науки Радянської України в 20-30рр хх ст..
- •25. Роль шестидесятників в розвитку української літератури і мистецтва.
- •29 Розвиток станкового живопису в Україні в др. Пол. XVII – XVIII ст. (ктиторський портрет, парсунний живопис, народна картина «Козак Мамай»), д.Левицький, в.Боровіковський, а.Лосенко)
- •Вибрані твори
- •2. Складові частини культури
- •14 Становище освіти на Галичині в др. Пол. XVII – XVIII ст. Львівський університет.
- •Світська література України в др. Пол. XVII – XVIII ст. Козацькі літописи.
- •21. Становище української культури в 20-30 рр. ХХст в українських землях в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини.
- •27. Суперечливий характер розвитку культуру України в 70-80 р. ХХст
- •20. Умови формування середньовічної культури київської русі
- •Умови формування української культури др.. Половини хiv – першої половини XVII ст..
- •8 Утворення і діяльність Острозького колегіуму.
- •9 Утворення і діяльність львівської братської школи.
- •10 Утворення і діяльність Києво-Могилянського колегіуму.
- •23 Українське бароко, його етапи та особливості.
- •4 Українська літературна байка с.Гребінка, л.Глібов.
- •22. Фольклор та билинний епос київської русі
- •18 Фольклор (думи і пісні) періоду Гетьманщини.
- •18 Формування і розвиток українського театру в хіх ст.. М.Кропивницький, м.Старицький, і.Карпенко-Карий.
Світська література України в др. Пол. XVII – XVIII ст. Козацькі літописи.
Після Люблінської унії (1569), коли розгорнулася широка національно-визвольна боротьба українського народу проти наступу шляхетської Польщі на Україну, боротьба розгорілася і в українській літературі. В цей період виникає зовсім нова за своїм жанром т.з. полемічна література. У галузі полеміки виступали І.Вишенський, Стефан Зизаній, Герасим Смотрицький.
XVIII ст. в історії української культури характеризується подальшим розвитком гуманістичних традицій, що знайшло відображення в творчості визначного українського мислителя Г.С.Сковороди.
Зарубіжна історіографія стверджує, що нібито Сковорода це випадкове явище в історії української культури, проводиться думка про те, що нібито він був відірваний від народу і мав зв’язки лише з верхівкою української інтелігенції, був байдужий до важливих проблем сучасного йому життя.
Аналіз творчості Сковороди свідчить, що в його творах звучать ідеї протесту проти соціальної несправедливості, проти зла, що панує в суспільстві.
Сковорода вбачав конкретних носіїв зла. Саме їх філософ і піддав критиці. Ними, на думку українського гуманіста, є пани, царі, царські чиновники, різного роду кар’єристи. Силою свого таланту Сковорода показує нікчемність цих людей, що живуть за рахунок селян.
Заслугою українського мислителя є те, що він критикує не тільки несправедливість, що панує в феодальному суспільстві, але й показує експлуататорську суть виникаючих буржуазних відносин. Проте не будучи революціонером, Сковорода обмежився лише викриттям зла і не бачить дійсних шляхів подолання несправедливості в суспільстві.
Погляди цього гуманіста-просвітителя відбилися на становленні нової української літератури. Г. Сковорода основну освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Однак не закінчивши двох останніх, богословських класів, шість років працював домашнім учителем у поміщика на Переяславщині. В 17591768 рр. викладав поетику і етику в Харківському колегіумі. Переслідуваний церковниками і кріпосниками, він залишив педагогічну роботу і останні 25 років вів мандрівне життя.
Основне місце в його творчості займають філософські трактати і діалоги, з літературних творів відомі збірка поезій “Сад божественных песней” та збірка байок “Басни харковскія”. До речі, жоден його твір не друкувався за його життя, більшість творів його розповсюджувалася в Україні в рукописних списках.
Як філософ і письменник Г. Сковорода був енциклопедично освіченою людиною, добре знав не тільки античні філософські твори Сократа, Платона Аристотеля, Сенеки, але й новітні, зокрема Декарта, Спінози, Канта.
На його думку, єдиний шлях боротьби проти зла в суспільстві це протиставлення йому добрих начал, закладених в природі людини. Ці добрі начала, з точки зору Сковороди, необхідно всіляко розвивати, а для цього найбільш дійовою формою є поширення освіти з метою пізнання людини. Сковорода був просвітителем. В той час, коли просвітительство західноєвропейських мислителів носило буржуазний характер, Сковорода був селянським просвітителем. І цей факт обумовив відмінність в інтерпретації багатьох проблем між просвітителями Заходу та Сковородою. І головна з цих відмінностей це відношення до народних мас.
Критикуючи зло, що панує в суспільстві, Сковорода вважає, що воно може бути поборене добрими началами, що закладені в природі людини. Панування цих добрих начал може бути забезпечено вмілим вихованням і навчанням людини. Питання, зв’язані з формуванням в людини добрих начал шляхом виконання та навчання Сковорода розглядає в творах “Благородный Еродій”, “Убогий Жайворонок” та ін. Формування в людині добрих начал несумісне з прагненням до збагачення.
Сковорода різко засуджує таке прагнення до збагачення за рахунок народних мас. Щастя людини, на думку Сковороди, в праці. Людина, що не працює, позбавлена можливості пережити ті, ні з чим не порівняні почуття, які переживає людина в процесі праці. “Шершень, пише Сковорода, есть образ людей, живущих хищением чужого и рожденных на то одно, чтоб есть, пить и протч. А пчела есть герб мудрого человека, в сродном деле трудящегося”. (Сковорода Г. Повне зібрання творів. Т. І. С. 126). Сковорода неодноразово підкреслював велике значення освіти для розвитку добрих начал в душі людини. Формування добрих начал в серці людини відбувається не тільки внаслідок поширення знань, але і внаслідок праці. Формування в людині моральних якостей український мислитель ставив у залежність від праці.
В літературі справедливо відмічається, що Сковорода мало не перший із філософів нового часу висунув ідею перетворення праці із засобу до життя в найпершу життєву потребу і найвищу насолоду. Але не всяка праця приносить людині щастя та насолоду. Такою є лише “сродна” праця. Згідно Сковороди, “сродна” праця — це праця за покликанням. В людині закладені здібності до певних видів трудової діяльності. В процесі виховання, вони повинні бути розвинені, повинні стати сутністю людської особистості. Через “сродну” працю розкривається природа людини, розкриваються закладені в ній добрі начала. “Сродна праця” є ідеалом людського щастя. І навпаки, “несродна” праця, праця не за покликанням робить людину глибоко нещасною.
Важливим моментом на шляху досягнення “сродної” праці, справжнього стану людського щастя, є самопізнання та самовдосконалення людської особистості. За допомогою самопізнання людина пізнає в собі “справжню людину”, своє покликання, а цим самим і свій шлях до “сродної” праці та щасливого життя, досягнення такого стану, коли “нужное станет нетрудным, а трудное ненужным”. Дуже високо Сковорода цінив дружбу між людьми, вважаючи її найвищою цінністю людських взаємовідносин. “Я зневажаю Крезів, не заздрю Юліям, байдужий до Демосфенів, жалію багатих; хай володіють собі, чим хочуть. Я ж, якщо я маю друзів, відчуваю себе не лише щасливим, але й найщасливішим”. (Сковорода Г. Повне зібрання творів. Т. II., С. 268).
Вплив творчості Сковороди помітний в художніх творах С. Гребінки, П. Гулака-Артемовського, Г. Квітку-Основ’яненка. Всі вони продовжували прагнення Сковороди зв’язати свою творчість з культурою народних мас.
Гуманістичні традиції Сковороди пізніше розвивали Т. Г. Шевченко, І. Я. Франко, котрі в нову історичну епоху, спираючись на спадщину свого великого попередника, підняли на новий якісний рівень духовну культуру українського народу.
Ідеї просвітництва знайшли своє відображення в творчості інших відомих українських мислителів, громадських діячів та письменників. Зокрема, Василь Капніст, організатор таємного гуртка, їздив у Берлін за допомогою на випадок повстання в Україні проти окупації Росією. В 1783 р. пише знамениту “Оду на рабство”, в якій осуджує кріпосницькі порядки в Росії. Активно працювали Яків Козельський, В. Каразін та ін.
Роки національно-визвольної боротьби українського народу на чолі із Б. Хмельницьким породили такий літературний жанр як козацькі літописи. Серед них літопис Самовидця висвітлює хід війни від її початку і до 1702 р. Автор літопису невідомий, ясно одне він учасник повстання, близький до Хмельницького. Літопис гадяцького полковника Г. Граб’янки. Автор показує хід війни від початку до 1710 р. Найбільш детальним, науково-обгрунтованим є літопис Самійла Величко. В ньому використані документи, літературні твори.
Кінець XVIII ст. характерний важливою подією в літературі України. В 1798 р. в Петербурзі було видано поему І. П. Котляревського “Енеїда” (3 частини). Поява цього твору, написаного розмовною мовою, поклала початок новій українській літературі.