1. 6. Початок книгодрукування в Україні. Іван Федоров та його першодруки.

Початок масового друкарства в Україні пов’язаний з ім’ям російського друкаря Івана Федорова. Як відомо, першу друкарню для Москви з верстатом, шрифтами було закуплено в 1553 р. в Копенгагені. Іван IV залучив до роботи в друкарні Івана Федорова і його товариша білоруса  Петра Мстиславця. 1 березня 1564 р. Іван Федоров і Петро Мстиславець відтиснули останні аркуші першої відомої в Росії друкованої книжки “Апостол”. У 1565 р. вийшов з друку “Часовник”. Але згодом друкарі Іван Федоров і Петро Мстиславець були змушені виїхати з Москви. 1569 р. Петро Мстиславець переїхав у Вільно і там продовжував свою справу. А Іван Федоров залишив подароване йому село Хоткевичем і прибув до Львова.

Долаючи численні труднощі, І. Федоров організував у Львові друкарню, в якій протягом року (з 25 лютого 157315 лютого 1574) видрукував книгу “АПОСТОЛ”. Книжка вийшла церковнослов’янською мовою, яка залишалася засобом міжслов’янських культурних взаємин. Львівський “Апостол” за текстом повторював московське видання. У післямові до книги Федоров підкреслив свою відданість друкарству як служінню народові “мистецтвом рук своїх”. На останній сторінці було вміщено видавничу марку  особистий знак І. Федорова і герб міста Львова в оточенні пишного ренесансного орнаменту.

Поряд з надрукуванням “Апостола” у Львові І. Федоров проводив також і освітню діяльність щодо складання і друкування “навчальних книг-граматик”. Зразком такої роботи І. Федорова був “Буквар”, надрукований ним у 1574 р.  перший у східнослов’янських народів друкований буквар. Він складався з двох частин  азбуки і матеріалу для читання та вивчення напам’ять граматичних прикладів на підставі уривків з священних книг.

З невідомих причин, однак, очевидно, через несприятливі умови друкування у Львові, Іван Федоров на запрошення князя К. Острозького переїхав до Острога, де діяла тоді відома Острозька школа. Тут ще з більшою інтенсивністю розгорнулась його видавнича і друкарська діяльність. В Острозі було вдосконалено друкарню, відлито деякі нові шрифти, вирізьблено багато нових прикрас. У 1580 р. І. Федоров надрукував в Острозі на Волині книгу “Новий завіт” з предметно-тематичним показником, який склав приятель першодрукаря український вчений Тимофій Михайлович. Це видання вважається первістком української бібліографії та інформатики.

Проте вінцем друкарської майстерності І. Федорова стала Острозька “Біблія” (1581)  перше у східнослов’янських і південнослов’янських народів видання повного церковнослов’янського тексту біблійних книг.

За розміром тексту, складністю змісту її книг Біблія становить найбільший і найголовніший твір церковної літератури, що поєднав у собі староіудейські і християнські догмати та ідейні основи двох вірувань. До видання Острозької Біблії не існувало взагалі повного її перекладу на слов’янську мову, а були тільки переклади окремих частин.

В Острозі І. Федоров надрукував також невелику “Хронологію” у віршах тогочасного українсько-білоруського літературною поета-кальвініста Андрія Римші  хронологічний перелік найважливіших, на погляд автора, подій біблійної історії. Цим І. Федоров і закінчив свою діяльність. З надірваним здоров’ям він повернувся до Львова і помер там 5 грудня 1583 р. в тяжких злиднях.

Острозька друкарня, заснована І. Федоровим разом з групою працівників Острозької школи, продовжувала видавничу діяльність протягом останніх двох десятиліть XVI ст. після видання Острозької Біблії.

До її видання належать твори Герасима Смотрицького “Ключ царства небесного” (1587), “Острозька книжиця” (1588), “Апокрисис” Христофора Філалета (1598).

У 90-х рр. XVI ст. Львівське братство надрукувало книжку “Просфоніма” (Привіт”), що являє собою першу в історії української літератури збірку віршів, складену учнями Львівської братської школи. Найвідомішою в Україні в середині XVII ст. була Львівська братська друкарня, яка мала привілеї на виняткове право друкувати книжки. В 163967 рр. працювала друкарня Михайла Сльозки, в 168788 рр.  Йосипа Шумлянського. Найдовше працювала друкарня в Уневі (16601770 рр.).

На початку XVII ст. друкарство поширюється і до Києва, коли архімандрит Києво-Печерського монастиря Єлисей Плетенецький купив стрятинську друкарню і перевів її до Києва. Були в Києві й інші друкарні.

На Лівобережжі друкарство було запроваджене архиєпископом Лазарем Барановичем із заснуванням ним близько 1675 р. у Новгород-Сіверському друкарню, яку в 1679 р. було переведено до Чернігова.

Діяльність Києво-Печерської та Чернігівської друкарень зазнала переслідувань з боку московської держави. 5 жовтня 1720 р. виходить відомий указ Петра I, в якому говорилось, що з огляду на те, що в цих друкарнях “книги печатают несогласно с великоросийскими печатли... книг никаких, кроме церковных, прежних изданий не печатать”. Для тих книг, що друкувалися, було встановлено сувору цензуру з того часу Києво- Печерська Чернігівська друкарні фактично припиняють свою діяльність.

За рівнем освіченості Україна в добу козаччини належала до найбільш розвинених держав Європи. Її духовні надбання повністю були використані Московщиною, яка на століття відставала у своєму розвитку. Вихідці з України відіграли головну роль у розповсюдженні освіти та знань серед неписьменного населення Росії, створювали там школи (у 35 містах Росії), провели реформу церкви та очолили її, заснували Московську слов’яно-греко-латинську академію.