Передумови розвитку нової літератури

Кінець 18 — початок 19 століття — час, коли завершується процес ліквідації будь-яких ознак державності України.

10 Зміни в освіті України др. Пол. Хіх ст..

Великі зміни в суспільно-економічному житті України, що стались у другій половині XIX ст., спонукали помітне пожвавлення культурного життя українського народу. Епоха бурхливого розвитку промислового капіталізму, що потребував більш передової науки, техніки й освіти, завершення формування української нації, розвиток національно-визвольної боротьби, передові ідеї громад - все це, сливе, спричинило глибокі зміни не лише у сфері матеріальної, але й духовної культури в Україні у пореформену добу.

Для розвитку товарно-ринкових відносин необхідні були люди, ко-і|іі мали хоча б мінімум елементарних знань. Тому освіта другої половини XIX ст. зазнала помітних змін, хоча в цілому її розвиток залишав бажати кращого. Шкіл для навчання дітей простого народу не вистачало, та й заохочення молоді до навчання було поставлено слабо. Тому понад 70% дітей шкільного віку залишалося поза навчанням. Ось чому за даними перепису 1897 р. в Україні 87% населення було неписьменним, що стало наслідком політики колоніального гноблення. Царизм гальмував розвиток освіти в Україні ще й тим, і насамперед тим, що забороняв навчатися рідною мовою.

У цих умовах визначну роль у поширенні освіти в Україні мали відіграти створені представниками прогресивної інтелігенції недільні школи. Таку назву вони дістали тому, що навчання в них проводилось у неділю та в неробочі дні. Ці школи організовувались у Києві, Харкові, Чернігові, Катеринославі, Полтаві, Одесі та багатьох інших містах, a подекуди й у селах.

Спочатку уряд не заперечував їхнє заснування. Велику роль у відкритті та поліпшенні роботи недільних шкіл відіграв тодішній попечитель Київського й Одеського навчальних округів, відомий уже тоді вчений-хірург і педагог, професор М.І. Пирогов. Прославилась розвитком недільних шкіл у Харківщині й прилеглих губерніях талановита поетеса, педагог-просвітитель, автор методичних праць із навчання грамоти дорослих Христина Алчевська. Вона заснувала у Харкові першу жіночу недільну школу.

У недільних школах охоче навчалися як дорослі, так і діти. Тим більше, що навчання у багатьох із них велося рідною українською мовою. Саме через те, що багато недільних шкіл перебувало під впливом національно-визвольних ідей громад, уряд заборонив у 1862 р. ці школи, і лише y 1864 р. їх частково відновили під суворим наглядом органів влади.

Переслідувалися всі освітні прогресивні ідеї, а особливо українська мова. Так, у всій Російській імперії українською мовою в 1864 р. було видано 12 книг і брошур, у 1865 р. - 5, а в 1866 р. - не видано жодної. Безпосередньо в Україні з 1863 по 1872 р. українською мовою не видано жодної книги.

Значний внесок у розвиток початкової освіти на Наддніпрянщині зробили земства, що покрили мережею власних шкіл Лівобережжя та Південну Україну. Земську освіту часто очолювали передові, прогресивні люди, які сприяли впровадженню у навчання математики, історії, літератури, географії й природознавства, працювали над покращенням методики викладання, витісняли схоластику та зазубрювання. Характерний показник: на Правобережжі земства почали діяти лише у 1911 p., i тому цей край стояв на останньому місці в імперії за рівнем грамотності. Тут функціонували церковнопарафіяльні школи.

На Західній Україні система народної освіти була більше розвинута, хоча й тут насаджувалися чужі польська та німецька мови. На маленькій Буковині було три українські гімназії, вчительська семінарія, українські початкові школи діяли у кожному селі. Мережа українських гімназій по містах та шкіл по селах існувала й у Галичині.

Щоб забезпечити зростаючі потреби економіки в освічених кадрах, урядові довелося збільшити кількість середніх і вищих закладів. На кінець XIX ст. в Україні діяло 129 гімназій, 19 реальних училищ і 17 комерційних. Освічених фахівців готували Київський, Харківський, а з 1865 р. також відкритий Новоросійський (Одеський) університети та засновані у кінці XIX ст. Харківський технологічний інститут, Київський політехнічний інститут, Катеринославське вище гірниче училище, Ніжинський історико-філологічний інститут. На Західній Україні — Львівський університет, Львівський політехнічний інститут. У 1875 p., на базі духовної семінарії, у Чернівцях відкрито університет, у складі трьох факультетів, що став п'ятим в Україні. Викладання у ньому велося німецькою мовою.

Але кількість випускників вузів і гімназій була мізерною. Вони складали: із середньою освітою - 1% населення України, а з вищою освітою - лише близько 0,1%. У вищих навчальних закладах бралася висока плата за навчання, тому вони були майже недоступні для трудящих, і в них переважно навчалися діти заможних батьків - дворян, священиків, міщан, купців.

Уряди Австро-Угорщини та Росії намагалися використати освіту для насаджування серед українського народу релігійних, монархічних і вірнопідданських великодержавних ідей.