3. Міжнародний поділ праці

Міжнародний поділ праці - спеціалізація та кооперація певних країн у виробництві певних товарів та послуг з метою реалізації їх на зовнішньому ринку.

Міжнародний поділ праці є складною категорією, яка охоплює міжнарод­ну спеціалізацію - відокремленість і створення підприємств і галузей для ви­пуску однорідної продукції; та міжнародну кооперацію - добровільне об'єднання власності та праці для досягнення спільних цілей у різних сферах господарської діяльності.

Існують три основні форми міжнародного поділу праці:

• загальна - за сферами виробництва: сільське господарство, сфера послуг, добувні галузі промисловості (тому країни-експортери поділяються на ін­дустріальні, сировинні, аграрні);

• часткова - поділ сфер виробництва на окремі галузі промисловості, сільського господарства та інше;

• одинична - спеціалізація країн на виготовленні окремих деталей і вузлів складного товару (наприклад, англійська компанія „Роллс Ройс" спеціалі­зується на випуску реактивних двигунів для літаків, що виробляються у багатьох інших країнах).

Міжнародна кооперація передбачає:

• спільну розробку науково-технічних проблем;

• обмін науково-технічною інформацією;

• продаж і купівлю ліцензій, ноу-хау;

• обмін вченими тощо.

Фактори, що впливають на спеціалізацію та кооперацію країн:

• географічне положення та природнокліматичні умови;

• ресурсні можливості;

• досягнутий рівень розвитку продуктивних сил;

• історико-культурні особливості (особливо для туризму);

• історичні традиції та досвід.

Процес інтернаціоналізації виробництва виступає у таких формах, як ін­теграційна та транснаціональна.

Інтеграційна - об'єднання спочатку ринків, а згодом і виробництв двох або декількох країн в зону вільної торгівлі і підприємництва.

Транснаціональна - взаємопереплетення економік країн в результаті функціонування транснаціонального капіталу.

Процес інтернаціоналізації продуктивних сил проявляється:

• у обміні засобами виробництва і технологічними знаннями;

• у виробничому співробітництві і міжнародній міграції ресурсів;

• у міжнародній спеціалізації та кооперуванні;

• у постійному міжнародному русі фінансових і виробничих ресурсів тощо;

• у формуванні загальної матеріальної, інформаційної, організаційно-еко­номічної інфраструктури, яка забезпечує здійснення міжнародного обмі­ну, переміщення людей, співробітництва в цілому.

Отже, інтернаціоналізація виробництва - це об'єктивний процес поглиб­лення розвитку виробничих зв'язків між різними країнами, налагодження міжнаціональних формувань, зумовлений розвитком міжнародного поділу праці завдяки відкритості національних економік.

Інтернаціоналізація виробництва зумовила необхідність утворення від­повідних організаційних форм, найважливішою з яких є економічна інтегра­ція.

Економічна інтеграція - процес зближення та взаємопроникнення еко­номік різних країн, спрямований на формування єдиного господарського ме­ханізму, вона є певним міждержавним економічним об'єднанням, створеним відповідно до спеціальних угод.

Економічна інтеграція - це вища на сучасному етапі ступінь інтернаціо­налізації господарського життя.

Формами економічної інтеграції є:

• торговельна інтеграція країн;

• зони вільної торгівлі;

• митні союзи;

• загальні ринки;

• валютно-фінансова інтеграція;

• економічно-політичні союзи.