Тема 5.1.1 Світове господарство

В результаті вивчення теми студенти повинні:

знати: сутність і основні етапи розвитку світового господарства; особливості міжнародної економічної інтеграції;

вміти: надавати характеристику поняття та основних етапів розвитку світового господарства; аналізувати особливості міжнародної економічної інтеграції

План:

1. Поняття світового господарства і його характерні риси.

2. Процес глобалізації світового господарства.

3. Міжнародний поділ праці.

Перелік використаної літератури:

[1,с.404-410]

[2,с.583-611]

[3,с.436-453]

1. Поняття світового господарства і його характерні риси

Світове господарство - сукупність національних економік, взаємозв'я­заних і взаємодіючих між собою на основі міжнародного поділу праці.

Основою розвитку світового господарства був світовий ринок, що зародився у XVI ст. у період Великих географічних відкриттів. Процес утворення світового ринку триває.

Світове господарство в своєму розвитку, починаючи з торгового обміну десь близько 10 тисяч років тому, пройшло такі основні етапи:

• кінець XIX - початок XX ст. - завершилось формування світової системи господарства;

• середина XX ст. - починається процес якісних змін системи світового господарства. Світова ринкова економіка поступово трансформується у напрямі соціального господарювання, активно утверджується змішана економіка;

• друга половина XX ст. - розвиток міжнародної економічної інтеграції, що виступає головною визначального рисою цього етапу;

• кінець XX - початок XXI ст. - світове господарство, незважаючи на про­тиріччя, стає більш динамічним, інтегрованим і цілісним, набуває гло­бального характеру.

Для того, щоб національна економіка стала часткою світового господар­ства, вона повинна бути відкритою.

Відкрита економіка - це економіка, яка бере участь у економічних відносинах між країнами, тобто яка має експорт та імпорт (товарів, послуг, ка­піталу, робочої сили, інформації та технології).

Закрита економіка - це економіка, усі товари якої виробляються і продаються всередині країни.

Характерними рисами світового господарства є:

• активний процес переміщення факторів виробництва, насамперед у фор­мах вивозу-ввозу підприємницького капіталу, робочої сили, природних ресурсів, технологій;

• розвиток міжнародних форм виробництва на підприємствах, які розміщені у декількох країнах, зокрема в рамках транснаціональних корпорацій;

• перехід до економіки відкритого типу у різних державах і створення між­державних об'єднань;

• формування міжнародної валютної та кредитно-банківської системи;

• розвиток всесвітньої інфраструктури;

• створення міжнародних та національних Інститутів, які координують міжнародні економічні відносини.

Розрізняють наступні ознаки відкритості економіки:

• відношення зовнішньоторговельного обороту на душу населення, є при­близно:

• у маленьких країнах 55-70% (Голландія, Бельгія, Австрія);

• у середніх країнах 40-45% (Франція, Англія);

• у великих 20-25% (США, Китай, Індія, Росія).

• частка зовнішнього торговельного обороту у загальному обсязі вироб­ництва;

• частка експорту в загальному обсязі виробництва;

• частка імпорту в загальному обсязі споживання (не більше 30%);

• частка закордонних інвестицій стосовно внутрішніх інвестицій.

Поступово формується структура світового господарства, яка відображає найінтенсивніші сектори міжнародних економічних відносин.

До суб'єктів цієї структури можна віднести міжнародні економічні орга­нізації та інститути, інтеграційні об'єднання, держави, підприємства, фірми, транснаціональні корпорації, транснаціональні банки тощо. До рівнів струк­тури відносять - світовий, регіональний, міжнародний та рівень підприємств.

До головних елементів структури світового господарства можна віднести:

• науково-технічну сферу - включає інтернаціональні науково-технічні системи, в їх межах об'єднуються науково-технічні потенціали ряду країн, спільно використовуються інтелектуальні, фінансові, матеріальні, природні, інформаційні ресурси за рахунок спеціалізації та поділу праці в пріоритетних галузях економіки, науки й техніки;

• виробничо-інвестиційну сферу - становить розгалужену сукупність виробничо-інвестиційних зв'язків, що складаються між фірмами, державами та регіонами у процесі вивозу капіталу, діяльності транснаці­ональних корпорацій (ТНК), розвитку міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва, створення спільних підприємств і вільних зон;

• міжнародну торгівлю - її обсяги, динаміка, структура визначається характером і змістом міжнародного науково-технічного та виробничого співробітництва;

• валютно-фінансову та кредитну сфери - у процесі поглиблення міжнародного поділу праці та активізації обміну результатами діяльності національних господарств та їх окремих суб'єктів між країнами стали все час­тіше виникати розрахунки й платежі, що опосередковувалися світовими грошима, а також здійснюватися на основі міжнародного кредиту.