Тема 4.3.3 Кредитна система

В результаті вивчення теми студенти повинні:

знати: сутність кредитної та банківської системи; функції різних видів банків; принципи кредитування; форми кредиту;

вміти: аналізувати сутність кредитної, банківської системи, функції різних видів банків; з’ясовувати принципи кредитування; характеризувати форми кредиту

План

1. Поняття кредитної системи.

2. Поняття кредиту, класифікація кредиту і принципи кредитування

3. Поняття банку і банківської системи.

Перелік використаної літератури:

[1,с.387-388, 390-403]

[2,с.291-305]

[3,с.327-330]

1. Поняття кредитної системи

Кредитна система – сукупність кредитних відносин, форм і методів кредитування в єдності з сукупністю кредитно-фінансових інститутів, які технічно й організаційно забезпечують функціонування цих відносин.

Як правило, кредитна система має трирівневу структуру (хоча існують відхилення від такої практики):

1 Рівень - Центральний банк;

2 Рівень - Банківські установи, до яких входять:

• комерційні банки;

• інвестиційні банки;

• ощадні банки;

• іпотечні банки;

• земельні банки;

• поштово-чекові банки;

• торгові банки тощо;

3 Рівень - Небанківські кредитно-фінансові установи, до яких відносять:

• інвестиційні компанії;

• страхові компанії;

• ощадно-кредитні асоціації та кредитні спілки;

• пенсійні та інші фонди тощо.

Систему кредитних відносин ілюструє таблиця 4.3.1.

Таблиця 4.3.1 - Система кредитних відносин

Кредитні відносини	Інститути, що їх опосередковують
Між державою і банками	Центральні банки
Між підприємствами і банками	Комерційні банки
Між підприємствами, організаціями, установами	Комерційні банки, спеціалізовані фінансово-кредитні установи
Між банками і населенням	Спеціалізовані банки
Між підприємствами, організаціями, установами, населенням	Спеціалізовані фінансово-кредитні установи
Між фізичними особами	Кредитні спілки, каси взаємодопомоги
Зовнішньоекономічні кредитні відносини	Спеціалізовані зовнішньоекономічні банки

Кредитний механізм – сукупність принципів, організаційних форм, правил і методів, які регулюються законодавством країни і забезпечують необхідні умови для функціонування системи кредитних відносин.

2. Поняття кредиту, класифікація кредиту і принципи кредитування

Кредит – система економічних відносин, які опосередковують мобілізацію тимчасово вільних коштів та їх надання кредиторами позичальникам у тимчасове володіння, розпорядження та використання на певний термін на умовах повернення з відсотками; продаж товарів з відстрочкою сплати їх ціни.

Мета кредиту – отримання прибутку. Кредитор грошей подівається отримати дохід у формі відсотка на свій капітал, а кредитор товарів – реалізувати втілену в них додаткову вартість у формі прибутку. Позичальник планує отримати дохід, достатній для оплати відсотків по кредиту й отримання підприємницького доходу для себе.

Функції кредиту:

1. Перерозподільна функція. Вона полягає в тому, що за допомогою кредиту матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність економічним суб'єк­там, перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб'єктам, не змінюючи їх первинного права власності.

2. Функція заміщення реальних грошей кредитними ресурсами. Характерними ознаками є зменшення платежів готівкою та удосконален­ня структури грошового обігу.

3. Функція утворення додаткової купівельної спроможності. Це коли кредит надається без будь-якого попереднього матеріального забезпечення. Тобто відбувається утворення додаткової маси капіталу, що отримує підприємець. Отже купівельна спроможність зростає і якщо вона буде використана продуктивно, це сприяє економічному розвитку.

4. Контрольно-стимулююча функція. Сутність контролю як складової контрольно-стимулюючої функції поля­гає в тому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриман­ням умов та принципів кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди. Контрольна функція кредиту відзначається високим стимулюючим ефектом і обмеженіс­тю адміністративно-правового впливу на позичальника, тобто більш еконо­мічний вплив, ніж адмІністративно-правовий.

5. Функція капіталізації вільних грошових доходів. Будь-яка маса вільної вартості, будучи переданою в позичку, не змінюючи власника, приносить йому дохід, тобто набуває форми позичкового капіталу.

6. Функція концентрації та централізації капіталу. Це відбувається за рахунок використання акцій та облігацій, корпоратив­ної форми власності, якій нині належить провідні позиції в економічній сис­темі суспільства.

7. Функція макроекономічного регулювання. Завдяки кредитному механізму відбувається антициклічне регулювання ринкової економіки, її структурна перебудова, антиінфляційна політика та інші заходи державного регулювання економіки.

Принципи кредитування:

• Цільова спрямованість.

• Строковість позики.

• Повернення позиченої вартості.

• Забезпеченість.

• Платність користування.

Кредит може бути класифікований за багатьма критеріями:

За терміном повернення:

• короткострокові (до одного року);

• середньострокові (до п'яти років);

• довгострокові (понад п'яти років).

За терміном погашення:

• коштами гарантів;

• за рахунок нових кредитів.

За принципом забезпеченості:

• з прямим забезпеченням;

• з непрямим забезпеченням;

• не мають забезпечення.

За порядком надання:

• прямі;

• непрямі - коли між кредитором і позичальником є посередник.

За ступенем ризику:

• стандартні;

• з підвищеним ризиком - кредити, надані клієнтам з нестійким фінансовим становищем або які допускали прострочені платежі банкові у минулому.

Залежно від цільового призначення:

• на придбання товарно-матеріальних цінностей (сировина, матеріали тощо);

• на витрати (сезонне виробництво, підготовка нових виробництв);

• для розрахунків (у зв'язку з відвантаженням готової продукції, відкрит­тям акредитиви тощо);

• для здійснення платежів (несвоєчасне перерахування коштів за відванта­жений товар);

• на розподільчі операції (для покриття тимчасових разових потреб за від­сутніх вільних коштів);

• на створення запасів готової продукції (залишки на складах, запаси на складах торговельних організацій тощо).

За галузевою спрямованістю:

• в промисловості;

• в сільському господарстві тощо.

Виділяють такі основні види кредиту:

1. Комерційний (господарський) кредит. Кредиторами тут є господарські установи (підприємства, фірми, компанії). В основі цієї форми кредиту - відстрочка підприємством-виробником плати за товар і надання підприємством-покупцем векселя як боргового зо­бов'язання оплати вартості покупки після закінчення певного терміну. Комерційний кредит сприяє прискоренню кругообігу капі­талу у грошовій формі як на окремих підприємствах, так і в цілому у суспіль­стві. Як правило, комерційний кредит є короткостроковим.

Комерційний кредит може бути оформлено у формі векселя.

Вексель - цінний папір (а також вид кредитних грошей), який засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити у встановлений термін і в певному порядку .визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачеві).

Комерційний кредит може бути і товарним, і грошовим.

За товарного комерційного кредиту плата за відстрочку платежу долучається до вартості товару В позику надаються ще невивільненій капітал, що є товаром з відстрочкою платежу. А право власності переходить від продавця-кредитора до покупця.

За грошового комерційного кредиту плата за користування позикою стягується відкрито, крім суми кредиту, що повертається кредитору, боржник сплачує і позичковий відсоток. Його джерелом є кошти, що вивільнилися із господарського обігу.

Лізинг - підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне використання лізингоотримувачу майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умов сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

2. Банківський кредит. Банківський кредит має місце тоді, коли однією зі сторін кредитної угоди є банк. Ця форма кредиту є найрозповсюдженішою.

Банки надають позики суб'єктам, що потребують тимчасової фінансової допомоги. Відмінностями цього кредиту є те, що:

• банк надає у позику не лише власний, а й залучений капітал. Позичивши певні кошти у одних суб'єктів, він перерозподіляє їх і надає тимчасову позику іншим суб'єктам;

• банки надають у позику тимчасово вільні кошти, які господарюючі суб'єкти зберігають на рахунках і депозитах;

• банки надають у позику не просто гроші, а гроші як капітал, тобто ці позики повинні бути використані так, щоб отримати прибуток, із якого згодом сплачується позиковий процент.

Так, об'єктом банківського кредиту є капітал, а тому кредит надається тільки у грошовій формі. Він сприяє не тільки безпосередньому обігу капіталу, а й його нагромадженню.

Якщо під час спаду виробництва та економічної кризи комерційний кредит скорочується, то попит на банківський кредит для сплати боргів значно зростає.

3. Споживчий кредит. Цей кредит надається фізичним та юридичним особам на споживчі цілі.

Засновано цей кредит на участі в кредитній угоді підприємства торгівлі і сервісних послуг з одного боку і громадян - з іншого.

Об'єктом цієї форми кредиту є товари тривалого користування (меблі, апаратура тощо), а також деякі послуги, що продаються чи надаються у кредит (підприємства зв'язку).

Різновидом споживчого кредиту є надання приватним особам довгостро­кових позичок чи будівництво приватного житла, на придбання майна моло­дим сім'ям, на здобуття вищої освіти тощо.

4. Державний кредит. Державний кредит - це коли держава як кредитор надає кредит іншим суб'єктам. Державний кредит має обмежене застосування. Надається він частіше всього через банки.

Державний кредит слід відрізняти від державної позики, коли держава розміщує свої зобов'язання, облігації і стає боржником.

Державна позика розміщується під певні державні програми, на тривалий термін (5, 10, 20 років).

5. Міжнародний кредит. Міжнародний кредит - це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу.